Ухвала суду № 58758195, 09.06.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 червня 2016 рокусправа № 804/995/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.,

без представників сторін;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 р. у справі № 804/995/16

за позовом ОСОБА_2

до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області

про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

"19" лютого 2016 р. ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в якому просила

- визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 , заробітної плати відповідно до положень ч.1 ст. 144 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в редакції Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 ороку починаючи з 26.10.2014 року по 28.03.2015 року;

- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2, заробітну плату відповідно до ч.1 ст. 144 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в редакції Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 ороку починаючи з 26.10.2014 року по 28.03.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій відповідача щодо нарахування та виплати заробітної плати.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 р. у справі № 804/995/16 адміністративний позов ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.

Судом встановлено, що позивач є працівником суду - помічником судді. Протягом спірного періоду отримувала заробітну плату виходячи з посадового окладу в розмірі 1128 грн. У відповідності до ст.. 144 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в редакції Закону України «Про прокуратуру» визначено розмір заробітної плати працівника апарату суду. Проте в Державному бюджеті України відсутнє фінансування у розмірах визначених законом. З врахуванням судової практики Верховного Суду України та рішень Європейського суду з прав людини суд першої інстанції дійшов висновку, що право позивача на визначену законом заробітну плату потребує захисту, незважаючи на те, що це не передбачено Законом України «Про державний бюджет України». За таких обставин, враховуючи зміни чинного законодавства, суд дійшов висновку, що з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року розмір посадових окладів працівників апаратів судів мав визначатись відповідно до абзацу другого частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про прокуратуру". Що й обумовило прийняття рішення про задоволення позовних вимог.

Не погодившись з постановою суду, Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 р. у справі № 804/995/16, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував практики суду касаційної інстанції, яка вказує на необхідність відмови в подібних справах, через те, що відсутність бюджетного фінансування та механізму здійснення нарахування та виплати заробітної плати є підставою для відмови, оскільки не приведення нормативно-правових актів у відповідність до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» унеможливлює виплату заробітної плати у визначеному законами розмірі.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників сторін суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2 працює на посаді помічника судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська з 13.08.2008 року.

Відповідно до довідки про доходи, що міститься в матеріалах справи заробітна плата у 2015 році виплачувалась позивачу, виходячи з розміру посадового окладу в 1218 гривень. У відповідності до змін чинного законодавства, розмір посадового окраду позивача підлягав підвищенню, проте жодних дій спрямованих на перерахунок заробітної плати та виплати її в належному розмірі відповідачем не здійснено. Що слугувало підставою звернення позивача до суду з метою захисту порушеного права на належний рівень оплати праці. Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення вимог адміністративного позову, з наступних підстав.

Так, згідно з частиною першою статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції від 7 липня 2010 року розмір заробітної плати працівників апаратів судів, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом.

Законом України «Про прокуратуру» частину першу статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» доповнено абзацом другим такого змісту:

«При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців».

Кабінету Міністрів України було доручено - «у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII Закон України «Про судоустрій і статус суддів» викладено в новій редакції.

Відповідно до вимог статті 147 «Матеріальне, побутове забезпечення та соціальний захист працівників судової системи» розмір заробітної плати працівників апаратів судів їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади.

При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Відповідач відмовляв у перерахунку через відсутність бюджетного фінансування, зазначаючи, що не має об'єктивної можливості виплачувати заробітну плату у розмірах, визначених законом.

Колегія суддів не може погодитись з такою позицією Територіального управління з огляду на те, що, із змінами, внесеними Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII частину першу статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» доповнено абзацом другим такого змісту: «розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців».

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що стаття 144 не містить норм про делегування Кабінету Міністрів України повноваження щодо затвердження розміру окладу працівників апарату судів; цей розмір безпосередньо затверджений вказаним Законом. Стаття 144 цього Закону не передбачає, що для його застосування потрібна така передумова, як прийняття Кабінетом Міністрів України певних нормативно-правових актів.

Отже, змінами до Закону про судоустрій і статус суддів держава взяла на себе обов'язок виплачувати посадові оклади у підвищеному розмірі.

В силу приписів пункту 1 розділу ХІІ Прикінцевих положень викладені зміни набрали чинності 26 жовтня 2014 року.

Відтак, з 26 жовтня 2014 року працівники апарату судів мали право на посадові оклади у розмірах, визначених абзацом другим частини першої статті 144 Закону про судоустрій і статус суддів у редакції Закону про прокуратуру. Це право підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що Законом про Державний бюджет України на 2014 рік видатків на ці потреби не було передбачено.

Оскільки у відносинах виконання цього обов'язку державу представляють органи, які уповноважені на нарахування та виплату заробітної плати, то саме вони повинні нести відповідальність від імені держави.

Тобто, праву працівника апарату суду на заробітну плату певного розміру кореспондує конституційний обов'язок держави в цілому (обов'язок Державної судової адміністрації України подати бюджетний запит на необхідний обсяг фінансування, обов'язок Кабінету Міністрів України подати до парламенту відповідний за змістом проект Державного бюджету, обов'язок Верховної Ради України затвердити закон про Державний бюджет із відповідними показниками фінансування).

У справах щодо нарахування та виплати зарплати працівникам апарату судів предметом спору є акти (діяльність, бездіяльність) суто тих суб'єктів, які були відповідальні за нарахування заробітної плати. І вирішальне значення для висновку суду про наявність у особи певного права, а у держави - відповідного фінансового зобов'язання відіграє не закон про Державний бюджет та похідні від нього акти (бюджетний розпис, кошторис тощо), а нормативно-правовий акт, що регулює відносини між особою та державою у певній сфері суспільних відносин.

12 лютого 2015 року прийнято Закон України № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», яким у новій редакції викладено Закон про судоустрій і статус суддів. Абзацом другим частини першої статті 147 Закону про судоустрій і статус суддів у цій редакції передбачено, що «розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців».

Закон про судоустрій і статус суддів у новій редакції набрав чинності 29.03.2015 року.

І наведене вище положення також не передбачало повноважень Кабінету Міністрів України щодо регулювання розміру посадових окладів працівників апарату судів.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що з 26 жовтня 2014 року посадові оклади працівників апарату судів повинні виплачуватися у розмірах, визначених абзацом другим частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI, із змінами, внесеними Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII; з 29 березня посадові оклади працівників апарату судів повинні виплачуватися у розмірах, визначених абзацом другим частини першої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI, в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII.

Відсутність бюджетного фінансування, про що вже зазначено вище, не може бути тією обставиною, яка виключає відповідальність суб'єкта владних повноважень перед особою.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції в повному обсягу встановлено обставини по справі та вірно застосовано норми матеріального та процесуального права о спірних правовідносин. В межах доводів апеляційної скарги, підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 р. у справі № 804/995/16 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 р. у справі № 804/995/16 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко