Постанова № 58757921, 30.06.2016, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 року справа № 823/757/16

м. Черкаси

17 год. 25хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мишенка В.В.,

при секретарі - Гордієнку Ю.П.,

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_1;

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до Центрального відділу Державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (далі-позивач) до Центрального відділу Державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі-відповідач), в якій позивач просить: визнати протиправними та скасувати рішення Центрального відділу Державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області щодо застосування у зведеному виконавчому провадженні № 51397924 про стягнення боргу з ОСОБА_4 норм ЗУ "Про мораторій на стягнення майна гр. України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті"; визнати незаконною бездіяльність старшого державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Гайдай Т.О. у зведеному виконавчому провадженні № 51397924 про стягнення з ОСОБА_4 боргу щодо не звернення стягнення на належне ОСОБА_7 нерухоме майно (квартиру в АДРЕСА_1); зобов'язати Центральний відділ Державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області у зведеному виконавчому провадженні № 51397924 звернути стягнення на належне ОСОБА_7 нерухоме майно (квартиру в АДРЕСА_1).

Представником позивача в обґрунтування позовних вимог зазначено, що державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції Гайдай Т.О. неправомірно відмовив стягувачу про проведення опису та передачі на реалізацію іпотечного майна боржника - квартири в АДРЕСА_1 у ЗВП № 51397924 посилаючись на ЗУ "Про мораторій на стягнення майна гр. України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". Представник вважає, що даним рішенням відповідачем порушено норми ЗУ «Про виконавче провадження». Оскільки, норми Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не поширюється на кредитні зобов'язання у національній валюті. Враховуючи, що грошові зобов'язання виникли зокрема і за гривневим кредитним договором, тому оскаржуване рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечував, з підстав викладених в письмових запереченнях та наголошував, що оскаржуване рішення прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства, є правомірним та не підлягає скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив.

У провадженні Центрального відділу ДВС ЧМУЮ перебуває зведене виконавче провадження № 51397924 з примусового виконання, в яких ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» є стягувачем: виконавчих листів Придніпровського районного суду м. Черкаси № 2-561/2010 від 22.07.2010, № 2-809/2010 від 27.09.2010, № 2-497/2010 від 22.07.2010, наказу Господарського суду Черкаської області від 26.10.2009 про стягнення з ОСОБА_4 боргу.

Рішенням Центрального відділу Державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 05.05.2016 повідомлено ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» щодо неможливості проведення опису та передачі на реалізацію іпотечного майна - квартири в АДРЕСА_1 у зв'язку з дією ЗУ «Про мораторій на стягнення майна гр. України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Не погоджуючись з прийнятим рішенням ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку являється Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).

Відповідно до ст. 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 Закону №606-ХІV визначено, що виконавчі листи, які видаються судами є виконавчими документами та підлягають виконанню державною виконавчою службою відповідно до цього Закону.

Частиною 1 ст. 6 Закону №606-ХІV передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч.ч. 1-2 ст.11 Закону №606-ХІV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Судом встановлено, що на підставі кредитного договору укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 від 10.06.2008 № 014/02-2/783-08 щодо надання споживчого кредиту в сумі 70000 $ також укладено договір іпотеки за даним кредитним договором з ОСОБА_4 як поручителя. Предметом іпотеки по договору іпотеки виступає квартира в АДРЕСА_1, як забезпечення виконання боргових зобов'язань (а.с. 84-90).

На підставі даного договору 10.06.2008 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Довгань О.Я. накладено заборону на нерухоме майно, про що в держреєстрі заборон відчудження об'єктів нерухомого майна зроблено запис № 7359511.

Таким чином, суд наголошує, що квартира АДРЕСА_1 є об'єктом обтяження першочергово по кредитному договору від 10.06.2008 № 014/02-2/783-08 щодо надання споживчого кредиту в сумі 70000 $.

Суд встановив, що у відповідності до норм Закону №1304-VII, п. 1 якого передбачає, щодо неможливості примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

Також п. 4 Закону №1304-VII встановлено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Отже, дія цього закону поширюється на випадки звернення стягнення на нерухоме майно за кредитними зобов'язаннями у іноземній валюті.

Судом також, з'ясовано, що рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі № 2-5805/09 стосувалося кредитних договорів від 19.10.2007 № 010/02-2/1479/0-07 та від 23.01.2008 №010/02-2/1479/03-08, укладеними між позивачем та ОСОБА_5, останній надані споживчі кредити у сумі 250000,00 грн. та 162000,00 грн. відповідно.

У відповідності до даних договорів забезпечення у них виступає: договір застави транспортного засобу № 8139 від 19.01.2007; договір застави транспортного засобу № 165 від 23.01.2008; договір поруки № 010/02-2/1479-07п від 19.10.2007.

Тобто по забезпеченню грошових зобов'язань в національній валюті, квартира АДРЕСА_1 не являлася предметом іпотеки, заставного майна.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст.11,14,70,71,89,94,159 - 163, 181 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Мишенко

Повний текст постанови виготовлений 04.07.2016