Постанова № 58751276, 30.06.2016, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/11216/16-а

провадження № 2-а/753/555/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2016 р. Суддя Дарницького районного суду міста Києва Цимбал І.К., розглянувши в порядку скороченого провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднання Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; зобов'язати відповідача призначити, нарахувати та виплачувати йому щомісячне грошове утримання судді у відставці, починаючи з 05.01.2016 року у розмірі 90 % грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Верховного Суду України про заробітну плату в розмірі 34 036,60 грн. для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 12.01.2016 № 1 без обмежень максимальним розміром.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідно до постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» № 788-VІІІ від 12.11.2015 був звільнений з посади судді Верховного Суду України у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до наказу голови Верховного Суду України № 6-к від 05.01.2016 року позивач відрахований зі штату Верховного Суду України у зв'язку з поданням заяви про відставку від 08.03.2015 року.

Станом на 13.06.2016 стаж роботи позивача, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді становить 35 років 10 місяців 25 днів.

22.01.2016 позивач звернувся до Лівобережного об'єднання Управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% та надав відповідні для цього документи, зокрема і довідку Верховного Суду України про заробітну плату для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці від 12.01.2016 № 1. Просив призначити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці та виплачувати його без застосування грошових обмежень, відповідно до частини третьої статті 138 Закону «Про судоустрій та статус суддів» у редакції № 2453-VІ, тобто у редакції яка діяла на момент подання заяви про відставку - 08.03.2015.

Листом Лівобережного об'єнання Управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 26.01.2016 № 447/06 позивачу було відмовлено у призначенні щомісячного довічного утримання судді, оскільки відсутн норми щодо пенсійного забезпечення.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки заяву про відставку подав у березня 2015 р6оку, однак з причин бездіяльності Вищої ради юстиції та Верховної Ради України, рішення про звільнення його із займаної посади було прийнято Верховною Радою України лише у листопаді 2015 року.

Таким чином, дії відповідача призвели до порушення його прав на належне матеріальне забезпечення у відповідності до змісту та обсягу існуючих гарантій незалежності суддів у відставці, оскільки заяву про відставку подав відповідно до вимог Закону «Про судоустрій та статус суддів», які діяли на момент звернення із заявою про відставку, тобто до прийняття законодавчих актів, на які посилається відповідач у своєму листі, як на підставу відмови у призначенні щомісячного довічного грошового утримання.

Ухвалою суду від 17.06.2016 року відкрито скорочене провадження у вказаній справі.

До суду надійшли письмові заперечення від відповідача, відповідно до яких позов не визнають, оскільки позивач перебуває на обліку в Лівобережному об'єднанню Управління Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком, яка призначена відповідно до Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - у разі не прийняття до 01.06.2015 закону, щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 01.06.2015 скасовуються норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону «Про судоустрій та статус суддів». Тому з 01.06.2015 пенсії та щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці згідно Закону «Про судоустрій та статус суддів» в порядку та на умовах визначених вищезазначеним законом не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

Таким чином, відповідач вважає, що діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а тому у задоволенні позову просив відмовити.

Враховуючи наведене та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

03.03.2015 позивач подав до Вищої ради юстиції заяву про відставку, у якій просив відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126, статті 131 Конституції України та статті 109 Закону «Про судоустрій та статус суддів» внести подання про звільнення його з посади судді Верховного Суду України у зв'язку з поданням заяви про відставку .

Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» № 788-VІІІ від 12.11.2015, ОСОБА_2 звільнено з посади судді Верховного Суду України у зв'язку з поданням заяви про відставку.

05.01.2016 року позивача звільнено з посади судді Верховного Суду України, у зв'язку з поданням заяви про відставку, що стверджується копією наказу голови Верховного Суду України від 05.01.2016 № 6-к.

Станом на 05.01.2016 стаж роботи позивача, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 44 роки 2 місяці 9 днів, що стверджується розрахунком Верховного Суду України від 05.01.2016.

Відповідно довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка видана Верховним Судом України від 12.01.2016 № 1 станом на 05.01.2016 суддівська винагорода позивачу, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці становить 34 036 грн., 60 коп., з яких:

посадовий оклад - 17 914, 00 грн.;

доплата за вислугу років - 14 331, 20 грн.;

доплата за державну таємницю - 1 791, 40 грн.

22.01.2016 позивач подав до відповідача заяву про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% та просив виплачувати її без грошових обмежень на підставі частини третьої статті 138 Закону № 2453-VІ у редакції до змін, внесених Законом № 3668-VІ, а саме у редакції яка діяла на момент подання заяви про відставку.

Відповідно до листа Лівобережного об'єднання Управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 26.01.2016 № 447/06 позивачу було відмовлено у призначенні щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства з 01.06.2015 пенсії та щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці згідно Закону «Про судоустрій та статус суддів» в порядку та на умовах визначених законом, не призначається, раніше призначені пенсії не перераховуються.

Разом з тим, з такою відмовою відповідача суд не погоджується, виходячи з наступного.

Згідно з Конституцією України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.

Організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначається Законом «Про судоустрій та статус суддів».

Відповідно до Закону «Про забезпечення права на справедливий суд» з 28.03.2015 набрала чинності нова редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Однак, п. 8 Прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону встановлює, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Вищої ради юстиції із заявою про відставку 03.03.2015, таким чином у цій справі суд керується вимогами Закону «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, що діяла на момент подання заяви про відставку.

Згідно з ч. 1 ст. 109 Закону «Про судоустрій та статус суддів» суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається ст. 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

При цьому, ч. 3 та 4 ст. 109 Закону «Про судоустрій та статус суддів» визначено, заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України. Суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

Відповідно до ч. 5 ст. 109 Закону «Про судоустрій та статус суддів» за суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

Згідно з пп. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.

Таким чином, законодавець визначив що звільнення судді у зв'язку з поданням ним заяви про відставку відбувається за наявності двох взаємопов'язаних обов'язкових умов, а саме наявності у судді стажу роботи, визначеного та подання суддею заяви, яка є підтвердженням справжнього й вільного, без стороннього впливу чи примусу, волевиявлення судді на реалізацію ним права на відставку.

Позивач звернувся до Вищої ради юстиції із заявою про відставку - 03.03.2015 та відповідно до постанови Верховної Ради України № 788-VIII від 12.11.2015 його було звільнено з посади судді Верховного Суду України, у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Отже, тривалий період протягом якого не вирішувалося питання про звільнення позивача з посади судді, жодним чином не залежав від його волі, а тому й не повинен впливати на вирішення питання про призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Статтею 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Однак, з 28.03.2015 набрав чинності Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», положеннями якого було внесено зміни до ст. 141 Закону «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції від 12.02.2015 № 192-VIII) та передбачено певне застереження в п. 5 Прикінцевих положень щодо умов і підстав скасування спеціальних видів пенсій, зокрема й суддям у відставці, які за своєю суттю є такими, що істотно порушують законодавчо визначені до цього гарантії незалежності суддів, зокрема вони погіршують умови пенсійного забезпечення й виплати щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці та спрямовані на ліквідування інституту відставки судді в цілому.

У рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3- рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу ІІПрикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи»,статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці), зазначено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання, і така незалежність судді забезпечується його належним матеріальним та соціальним забезпеченням.

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці.

У цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що законодавець, маючи дискреційні повноваження щодо визначення умов, порядку та розміру матеріального забезпечення, повинен враховувати, що не може запроваджуватися правове регулювання, за якого особа, реалізовуючи одне конституційне право, позбавляється можливості реалізовувати інше право (гарантію).

Конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Зокрема, суддя після виходу на пенсію або у відставку, використовуючи конституційне право на працю, визначене ст. 43 Основного Закону України, не може бути при цьому позбавлений гарантій незалежності суддів, включаючи заходи їх правового захисту, матеріального і соціального забезпечення (пенсії або щомісячного довічного грошового утримання).

Підставою для отримання матеріального забезпечення судді після припинення його повноважень є виключно конституційно визначений статус професійного судді. Тому таке забезпечення суддів залежить від умов, пов'язаних зі статусом судді та його професійною діяльністю щодо здійснення правосуддя, і не може залежати від інших умов, у тому числі соціального забезпечення, яке призначається і виплачується на загальних засадах та передбачене іншими, крім Закону № 2453, законами України.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10.07.1998, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Як зазначається в Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17.11.2010 року N (2010)12: «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці» (пункт 54).

Враховуючи викладене, суд вважає заперечення відповідача безпідставними, оскільки відмовляючи у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді шляхом вказівки лише на дату написання заяви про призначення щомісячного грошового утримання є порушенням принципу правової визначеності та принципу рівності всіх громадян.

Судді є рівними, адже, здійснюючи правосуддя, мали відповідно до законодавства однаковий статус та гарантії незалежності, що включають і порядок призначення щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» звужено розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці порівняно зі ст. 138 Закону № 2453 - VI від 07.07.2010 року, що є наслідком втрати суддею власного правового статусу судді у відставці та призводить до порушення принципу правової визначеності, що є складовою верховенства права, передбаченого ст. 8 Конституції України, принципу рівності, який має універсальний характер і гарантований ст. 21 Конституції України, а також до порушення незалежності суддів, гарантованої ст. 126 Основного Закону України.

У постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 24.03.2015 року у справі № 21-584а14 зазначено, що з моменту ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року N 3-рп/2013 підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону N 2453-VI в редакції до змін, внесених Законом N 3668-VI: «щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09.06.2015 у справі № 21-472а15.

Крім того рішенням Коституційного Суду України № 4-рп/2016 року від 08.06.2016 року ч. 3 ст. 141 ЗУ «про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453 VI у редакції ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 року визнано неконституційними та не підлягають застосуванню.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для призначення, нарахування та виплати позивачу щомісячного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % заробітної плати судді відповідно до ч. 3 ст. 138 Закону «Про судоустрій і статус суддів» № 2453 - VI від 07.07.2010 року, оскільки прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускає звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод суддів.

Відповідно до вимог чинного законодавства для призначення щомісячного довічного утримання до органу, що призначає щомісячне довічне утримання також подається довідка про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови у призначенні щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 % грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Верховного Суду України суперечать вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому є протиправними.

Згідно з ч. 2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідач не довів, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 256 КАС постанова суду в частині здійснення призначення та виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст. 1, 8, 19, 22, 126 Конституції України, Європейською хартією про закон «Про статус суддів» від 10.07.1998, Законом «Про судоустрій та статус суддів» у редакції від 07.07.2010 № 2453-VІ, Законом «Про забезпечення права на справедливий суд», Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213 -VIII від 02.03.2015 року, рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3- рп/2013, №4-рп/2016, ст. 2, 94, 99, 104-106, 158-163, 183-2, 244-2, 244-4, 254, 256 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднання Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити певні дії - задовольнити.

Визнати дії Лівобережного об'єднання Управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у призначенні ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці протиправними.

Зобов'язати Лівобережного об'єднання Управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити призначення, нарахування і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2, у розмірі 90% грошового утримання без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Верховного Суду України про заробітну плату в розмірі 34 036, 60 грн. для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням раніше проведених виплат починаючи з 05.01.2016 року .

Допустити негайне виконання постанови суду у межах суми стягнення за один місяць.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня отримання її копії до Київського апеляційного адміністративного суду через Дарницький районний суд м. Києва.

Суддя: