Постанова № 58747848, 22.06.2016, Рубіжанський міський суд Луганської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2016 Провадження №2-а/425/18/16

Справа №425/211/16-а

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області, у складі: головуючого судді Коваленка Д.С., секретар Кравченко Л.О., за участю ОСОБА_1, представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області, про визнання неправомірними дій, скасування розпорядження, зобовязання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Рубіжанського міського суду Луганської області з адміністративним позовом до ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області, яким, з урахуванням заяв про зміну позовних вимог та наданих пояснень, просив: визнати відмову названого управління у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах, з 19 січня 2016 року, згідно пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оформлену листом від 21 січня 2016 року №2/С-14 не правомірною; скасувати розпорядження цього ж управління №21 від 26 квітня 2016 року про відмову у призначенні йому такої пенсії; зобовязати управління призначити йому, на підставі пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсію за віком на пільгових умовах, з 19 січня 2016 року.

У призначений день та час судового засідання, для розгляду справи по суті сторони не зявились. Про місце, день та час розгляду справи повідомлялись належним чином. Позивач та представник відповідача подали письмові заяви, якими просили суд розглянути справу без їх участі.

Тому, в силу положень частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі за текстом КАС України), розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, за наявними у справі матеріалами (з урахуванням показань свідків, які дали свої показання 05 квітня 2016 року і 21 квітня 2016 року та пояснень сторін, які вони давали в судових засіданнях, у яких брали участь безпосередньо), а фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Позиція позивача, з урахуванням наданих ним пояснень, полягала у тому, що при зверненні до відповідача із заявою про призначення йому з 19 січня 2016 року (тобто у 57 років) пенсії за віком на пільгових умовах, зокрема на підставі положень пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», він мав достатній для цього (7 років 8 місяців 27 днів) і підтверджений трудовою книжкою і довідками спеціальний стаж роботи, який він здобув працюючи муляром та монтажником, що згідно постанови Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26 січня 1991 року «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення» та постанови Кабінету Міністрів України №162 від 11 березня 1994 року «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, зайнятість в яких дає право на пільгове пенсійне забезпечення» відносяться до робіт Списку №2, зайнятість в яких дає право на таку пенсію. Але відповідач незважаючи на це, спочатку неправомірно відмовив у призначенні йому вказаної пенсії, оскільки не врахував період його роботи муляром з 21 липня 1984 року по 30 вересня 1990 року, про що повідомив листом від 21 січня 2016 року, а потім, з цих же підстав, прийняв розпорядження №21 від 26 квітня 2016 року про відмову у призначення пенсії, яке підлягає скасування. І, вважаючи своє право на пенсійне забезпечення у старості порушеним, просив зобовязати відповідача призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах з 19 січня 2016 року.

Позиція відповідача, з урахуванням пояснень наданих його представником, полягала у тому, що положення пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» слід застосовувати у взаємозвязку із «Порядком застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», який затверджено Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383. І, оскільки у пункті 3 цього порядку встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи, а у період роботи позивача муляром (з 21 травня 1984 року по 03 вересня 1990 року) діяв Список №2, затверджений ОСОБА_4 Міністрів СРСР №1173 від 22 серпня 1956 року, який не передбачав, що така професія дає право на пенсію на пільгових умовах, період роботи позивача за такою професією у вказаний період не може бути зарахований до спеціального стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Як наслідок, необхідного спеціального стажу роботи для призначення позивачу пенсії у 57 років, йому не вистачає, і тому, відповідач відмовив йому у цьому, про що повідомив листом, а потім і шляхом прийняття окремого розпорядження. Враховуючи викладене, просив у задоволенні позову відмовити.

Свідок, якого було викликано за клопотанням позивача, ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, не працює) дав наступні показання: знає ОСОБА_1 особисто, оскільки вони разом працювали у Будівельному управлінні №9 тресту «Рубіжанськхімбуд». Він працював у період з 01 липня 1986 року по 05 грудня 2000 року електрогазозварювальником, а ОСОБА_1 - муляром. При цьому, коли він працевлаштувався ОСОБА_6 вже працював, а у 1990 році останній змінив професію. Також засвідчив, що у вказаний період вони разом працювали в одній бригаді, повний робочий день, і будували різного роду промислові і комунальні обєкти, у тому числі школу №11 у місті Рубіжному, а бригадиром був ОСОБА_7. Судом був оглянутий оригінал трудової книжки ОСОБА_5.

Ще один свідок, якого було викликано за клопотанням позивача, ОСОБА_8 (ІНФОРМАЦІЯ_2, місто Рубіжне Луганської області, вулиця Будівельників, будинок 12а, пенсіонер) дала наступні показання: знає ОСОБА_1 особисто, оскільки вони разом працювали у Будівельному управлінні №9 тресту «Рубіжанськхімбуд». Вона працювала починаючи з 04 травня 1962 року на посаді муляра і ОСОБА_1 теж, але з травня 1984 року по вересень 1990 року. Також засвідчила, що вони разом працювали в одній бригаді, повний робочий день, і будували різного роду промислові і комунальні обєкти, у тому числі виробничі цехи на заводі «Заря» у місті Рубіжному, а їх бригадиром був ОСОБА_7. Судом був оглянутий оригінал трудової книжки ОСОБА_8.

Свідок, якого було допитано за ініціативою суду, ОСОБА_9 (ІНФОРМАЦІЯ_3, працює на посаді головного спеціалісту відділу платежів до пенсійної системи ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області) дала наступні показання: ОСОБА_1 памятає, оскільки він у 2015 році звертався до управління з питання призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, а вона тоді працювала у відділі з призначення пенсій. У якому місці звернувся ОСОБА_1 вона не памятає, але памятає, що розяснила йому які документи необхідно надати та те, що прийняла у нього документи для призначення пенсії, серед яких були і: копія його паспорту; копія довідки про присвоєння йому ідентифікаційного номеру; оригінали довідок, виданих «Рубіжанськхімбуд» для призначення ОСОБА_1 пільгової пенсії, копія його диплому; оригінали довідок Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» про підтвердження стажу роботи та зміну назв підприємства. Також засвідчила, що передала всі отримані документи до контрольно-перевірочного відділу для перевірки наявності у ОСОБА_1 спеціального стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Свідок, якого було допитано за ініціативою суду, ОСОБА_10 (ІНФОРМАЦІЯ_4, працює на посаді головного спеціалісту відділу з обслуговування громадян ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області) дала наступні показання: ОСОБА_1 памятає, оскільки у 2016 році, вона повернула йому подані ним до управління документи, про що він написав розписку. Заяву ОСОБА_1 про призначення йому пенсії вона не приймала, і не бачила. Лист із відмовою йому у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах вона не видавала.

А суд на основі всебічного, повного, обєктивного та безпосереднього дослідження кожного наявного у матеріалах справи доказу окремо, та у їх сукупності, з урахуванням пояснень осіб, які беруть участь у справі і показань свідків, встановив наступні обставини:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, у січні 2015 року звернувся до ОСОБА_3 пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області за консультацією з приводу порядку і строку звернення ним для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах (а.с.3-4,19-21, пояснення позивача).

У червні 2015 року, ОСОБА_1 подав до ОСОБА_3 пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області такі документи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах: копію свого паспорту; копію довідки про присвоєння йому ідентифікаційного номеру; оригінал трудової книжки; копію диплому про закінчення навчання; архівну довідку №28 від 16 квітня 2015 року, видану ЗАТ «Рубіжанськбуд» про період роботи та посади на яких працював ОСОБА_1 у підприємстві Будівельне управління №9 тресту «Рубіжанськхімбуд»; довідки ЗАТ «Рубіжанськбуд» №28 та №30 від 16 квітня 2015 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (з 21 липня 1984 року по 03 вересня 1990 року на посаді муляра та з 03 вересня 1990 року по 18 лютого 1992 року); довідки ЗАТ «Рубіжанськбуд» №31 та №32 про заробітну плату для обчислення пенсії; архівну довідку від 20 лютого 2015 року №А-29/Д-180, видану ДСК «Чорноморське морське пароплавство» про період роботи та посади на яких працював ОСОБА_1 у цьому підприємстві; повідомлення від 29 листопада 2007 року про взяття на облік ОСОБА_1 як фізичної особи підприємця; повідомлення від 05 червня 2014 року про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1; довідки ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» №31 та №32 про заробітну плату для обчислення пенсії (пояснення позивача, показання свідка ОСОБА_9, а.с.7,8,9,13-14,58,59,60,61,62,63,64,65,66).

Четвертого червня 2015 року, ОСОБА_3 пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області в особі головного спеціаліста відділу надходження, прогнозування платежів, обліку застрахованих осіб та контрольно-перевірочної роботи ОСОБА_11, з відома ліквідатора ЗАТ «Рубіжанськбуд» ОСОБА_12, здійснило перевірку факту роботи в особливо шкідливих умовах праці ОСОБА_1 у період з 21 травня 1984 року по 02 вересня 1990 року, про що було складено акт зустрічної перевірки №195 (а.с.35).

Дванадцятого січня 2016 року, ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_3 пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області із заявою довільної форми, якою просив призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах з 19 січня 2016 року, на підставі пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.33, пояснення позивача і представника відповідача).

Двадцять першого січня 2016 року, ОСОБА_3 пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області листом №2/С-14 повідомило ОСОБА_1 про те, що за наслідками розгляду документів, поданих ним для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, встановлена відсутність у нього права на пенсію згідно пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у звязку із неможливістю зарахування до стажу його роботи у шкідливих і важких умовах праці, які дають право на таку пенсію, періоду його роботи з 21 липня 1984 року по 30 вересня 1990 року в Будівельному управлінні №9 тресту «Рубіжанськхімбуд» муляром, позаяк робота за такою посадою не була передбачена списком №2 виробництв, цехів, професій, посад, робота на яких дає право на пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах, що був затверджений ОСОБА_4 Міністрів СРСР №1173 від 22 серпня 1956 року і діяв у період роботи позивача за такою професією (а.с.5-6, пояснення представника відповідача).

У цей же день, ОСОБА_1 в ОСОБА_3 пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області отримав на руки всі подані ним для призначення пенсії оригінали документів, про що написав розписку (а.с.34).

У квітні 2016 року, 19-го числа, ОСОБА_1 знову звернувся до ОСОБА_3 пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області із заявою та документами про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, згідно пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.87, пояснення позивача та представника відповідача).

Але розпорядженням №21 від 26 квітня 2016 року, ОСОБА_3 пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, згідно пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у звязку із підтвердженням стажу його роботи у шкідливих і важких умовах праці, які дають право на таку пенсію, тільки за період з 03 вересня 1990 року по 18 лютого 1992 року, тобто за час виконання ним у Будівельному управлінні №9 тресту «Рубіжанськхімбуд» роботи монтажника залізобетонних та сталевих конструкцій, що складає 1 рік 05 місяців 16 днів, з необхідних 7 років 6 місяців для призначення йому пенсії при досягненні 57 років, та відповідно, через не підтвердження стажу його роботи за професією муляра у період з 21 травня 1984 року по 03 вересня 1990 року (а.с.87,117-119, пояснення представника відповідача).

Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем, як фізичною особою, та відповідачем, як субєктом владних повноважень, виникли публічно-правові відносини в межах яких виник спір щодо наявності у позивача права на призначення йому з 19 січня 2016 року пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і в якому позивач вважає що його право було порушено неправомірною відмовою відповідача у призначенні такої пенсії.

Для вирішення спору, враховуючи визначені судом правовідносини, суд застосовує такі норми матеріального і процесуального права, виходячи при цьому із наступних мотивів:

Положеннями частини першої статті 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Згідно з пунктом шостим частини першої статті 96 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами.

Відповідно до положень частини першої статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також пунктів 1 та 2 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"», затвердженого ОСОБА_4 правління ПФУ 25 листопада 2005 року №22-1 (надалі за текстом Порядок ПФУ №22-1), для призначення пенсії, особа яка цього бажає, повинна подати заяву про призначення пенсії та необхідні документи до територіального органу пенсійного фонду України, за місцем проживання (реєстрації) такої особи.

Судом встановлено, що позивач, за місцем реєстрації свого місця проживання, звернувся до відповідача, як до територіального органу пенсійного фонду України, із заявою та необхідними документами для призначення йому пенсії з 19 січня 2016 року, тобто з дня досягнення ним 57 років (а.с.2,3-4, пояснення позивача, показання свідка ОСОБА_9В.).

Серед поданих позивачем документів були і такі: паспорт і його копія; довідка про присвоєння йому ідентифікаційного номеру і її копія; оригінал трудової книжки і її копія; диплом про закінчення навчання і його копія; архівні довідки №28 від 16 квітня 2015 року, видані ЗАТ «Рубіжанськбуд» про період роботи та посади на яких працював ОСОБА_1 у підприємстві Будівельне управління №9 тресту «Рубіжанськхімбуд»; довідки ЗАТ «Рубіжанськбуд» №28 та №30 від 16 квітня 2015 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (з 21 липня 1984 року по 03 вересня 1990 року на посаді муляра та з 03 вересня 1990 року по 18 лютого 1992 року); довідки ЗАТ «Рубіжанськбуд» №31 та №32 про заробітну плату для обчислення пенсії; архівна довідка від 20 лютого 2015 року №А-29/Д-180, видана ДСК «Чорноморське морське пароплавство» про період роботи та посади на яких працював ОСОБА_1 у цьому підприємстві; повідомлення від 29 листопада 2007 року про взяття на облік ОСОБА_1 як фізичної особи підприємця; повідомлення від 05 червня 2014 року про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1; довідки ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» №31 та №32 про заробітну плату для обчислення пенсії (пояснення позивача, показання свідка ОСОБА_9, а.с.7,8,9,13-14,58,59,60,61,62,63,64,65,66).

На додачу до поданих на протязі 2015 року документів, 12 січня 2016 року ОСОБА_1 подав заяву про призначення йому з 19 січня 2016 року пенсії за віком на пільгових умовах, на підставі пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.33, пояснення позивача і представника відповідача).

При цьому, обсяг наданих позивачем документів було зібрано останнім у звязку із отриманням консультації про це у відповідача, а заяву про призначення пенсії він подав в останню чергу, оскільки про необхідність подання такої заяви у письмовому вигляді, тим більше за формою, що є додатком №2 до Порядку ПФУ №22-1 раніше, його ніхто не повідомляв (а.с.2,3-4, пояснення позивача, показання свідка ОСОБА_9В.).

Суд погоджується із доводами представника відповідача про те, що подана позивачем заява про призначення йому пенсії, за своєю формою, не відповідала формі, наведеній у додатку №2 до Порядку ПФУ №22-1 (а.с.33).

Проте відповідач не враховує, що положення пункту 4.1. Порядку ПФУ №22-1 не передбачають звернення особи для призначення пенсії саме або виключно із заявою, форма якої наведена у додатку №2 до цього порядку. І, що важливо, такої вимоги не містять і положення Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Крім того зміст поданої позивачем заяви, з урахуванням поданих ним документів, містили усі необхідні відомості для того, щоб відповідач міг визначити волевиявлення позивача на призначення йому пенсії (зокрема, подані позивачем заява та документи давали можливість відповідачу визначити: прізвище, ім`я, по-батькові позивача; його дату, місяць і рік народження; адресу місця реєстрації та проживання; паспортні дані та реєстраційний номер облікової картки платника податків; вид пенсії, яку просив призначити позивач; останнє місце роботи), у тому числі була повідомлена дата з якої він просив призначити йому пенсію та обраний ним вид пенсійного забезпечення, що підтверджується у тому числі і відмовою відповідача у призначенні обраного позивачем виду пенсійного забезпечення (а.с.5-6).

Тому, аргумент представника відповідача суд не може визнати юридично істотним.

І з огляду на це, та положення частини 5 статті 45 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» якими передбачено, що територіальний орган пенсійного фонду не пізніше 10 днів з дня надходження документів про призначення пенсії розглядає їх та приймає рішення про призначення або про відмову у призначенні пенсії, на думку суду, відповідач повинен був прийняте рішення про призначення або відмову у призначенні позивачу пенсії протягом 10 днів.

Однак судом встановлено, що у порушення вказаних вимог закону, заява позивача про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, була розглянута у порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян» (а.с.5-6), а відмова у призначенні позивачу з 19 січня 2016 року пенсії за віком на пільгових умовах, на підставі пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», була оформлена листом від 21 січня 2016 року 2/С-14, тобто не у спосіб, що передбачений частиною 5 статті 45 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Але положення частини 2 статті 19 Конституції України передбачають, що органи державної влади (до яких відноситься відповідач) зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Тому, відмову ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, згідно пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оформлену листом від 21 січня 2016 року №2/С-14, безумовно слід визнати не правомірною, і позовні вимоги у цій частині задовольнити.

Розглядаючи позовні вимоги щодо скасування рішення відповідача у формі розпорядження №21 від 26 квітня 2016 року про відмову у призначенні позивачу пенсії, суд виходить з такого:

Положеннями підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (який набрав чинності з 1 січня 2004 року) встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Так, згідно з положеннями пункту «б» частини першої статті 13 названого закону, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним КабінетомМіністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; за відсутності такого стажу роботи, пенсія за віком на пільгових умовах, у період з 01 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року, призначається чоловікам за наявності стажу роботи не менше 25 років 6 місяців; працівникам, які не мають такого стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи, пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, встановленого абзацом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (а це 60 років), на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Судом, на підставі поданих відповідачем заперечень (а.с.30-32,117-119), наданих представником відповідача пояснень і змісту двічі поданих позивачем для призначення пенсії документів, а також з огляду на зміст оспорюваного позивачем розпорядження, встановлено, що відповідач шляхом прийняття вказаного розпорядження відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, згідно пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», при досягненні ним 57 років (тобто з 19 січня 2016 року) на тій підставі, що стаж його роботи із шкідливими і важкими умовами праці складає тільки 1 рік 5 місяців 16 днів, і що за таких обставин він має право виходу на пенсію у 60 років 20 січня 2019 року. При цьому, як зазначав сам представник відповідача, така відмова послуговувалась тим, що для зарахування у вказаний стаж роботи позивача періоду його роботи за професією муляра з 21 липня 1984 року по 18 лютого 1992 року, не має правових підстав, а тому і призначити позивачу пенсію з 57 років (тобто з 19 січня 2016 року) відповідач не міг.

Як на відсутність правової підстави для зарахування вказаного стажу роботи позивача до стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, відповідач посилався на те, що у період роботи позивача муляром (з 21 липня 1984 року по 18 лютого 1992 року) списки професій, із шкідливими і важкими умовами праці, робота в яких давала право на пільгову пенсію, а це зокрема списки, затверджені ОСОБА_4 Міністрів СРСР №1173 від 22 серпня 1956 року, не передбачали професії муляра. А це згідно положень пункту 3 «Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», який затверджено Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, є безумовною підставою для не зарахування вказаного стажу роботи позивача у стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці.

Дійсно, положеннями пункту 3 вказаного «Порядку» передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи.

Але положеннями цього ж пункту передбачається, що не враховано відповідачем, що до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Отже, положення пункту 3 вказаного порядку передбачають можливість зарахування до стажу із шкідливими і важкими умовами праці періодів роботи особи за професією, яка спочатку могла бути і не включена у список, але потім включена до нього.

При цьому, дійсний зміст положень пункту 3 не ставить можливість застосування такого правила (тобто зарахування усього періоду роботи особи) в залежність від того працювала чи ні така особа за відповідною професією на момент включення певної професії до списку. Тобто, визначальним, серед іншого, для зарахування періоду роботи певної особи за певної професією до стажу, що дає право на пільгову пенсію є факт роботи певної особи за певною професією у певний період, і факт включення такої професії у список професій, що дають право на пільгову пенсію, незалежно від того працювала така особа за вказаною професією на момент включення такої професії у список чи ні.

Судом встановлено, що у період роботи позивача за професією муляр у Будівельному управлінні №9 тресту «Рубіжанськхімбуд» з 21 травня 1984 року (саме травня, а не липня як вважав відповідач, що підтверджується записом №9 трудової книжки) по 03 лютого 1985 року та з 19 червня 1985 року по 02 вересня 1990 року, чинними були списки, затверджені ОСОБА_4 Міністрів СРСР №1173 від 22 серпня 1956 року, які не передбачали професію муляр, як таку, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Проте така професія була включена до оновлених списків професій, що дають право на пільгову пенсію, затверджених постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26 січня 1991 року, з урахуванням змін, внесених постановою КМ СРСР №591 від 09 серпня 1991 року.

Зокрема, професія муляра була включена до розділу XXVII (будівництво, реконструкція, технічне переозброєння, реставрація та ремонт будівель, споруд та інших обєктів), підрозділу а), код 2290000а-12680 списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників із шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість у яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. За умови, що муляр був постійно працюючим у бригадах мулярів, а позивач, що підтвердили свідки саме у такій бригаді і працював.

Неможливість зарахування вказаного періоду роботи позивача до стажу роботи, який дає право на пільгову пенсію у звязку із тим, що на період роботи позивача його професія не була включена до відповідного списку, судом прийнята бути не може, позаяк не відповідає розясненню «Порядок застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», наданому Міністерством юстиції України 22 липня 2011 року.

При цьому, звертає на себе увагу і той факт, що застосування списків до всього періоду роботи особи за певною професією тільки у тому випадку, якщо професію було внесено до списку коли особа ще працювала за такою професією, і не застосування такого правила якщо професію було включено у список коли особа вже не працює, означало б дискримінацію по відношенню до такої особи. Що, в силу положень статті 24 Конституції України, у нашій державі, є неприпустимим.

Суд враховує, що у положеннях додатку 3 до «Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» міститься інше правило застосування пункту 3 цього ж порядку, однак, оскільки положення Конституції України мають вищу юридичну силу, суд, із таким застосуванням пункту 3 погодитись не може, позаяк воно призведе до дискримінації позивача.

Тому, не зарахування відповідачем до стажу роботи позивача періоду його роботи муляром з 21 травня 1984 року по 03 лютого 1985 року та з 19 червня 1985 року по 02 вересня 1990 року тільки на тій підставі, що на момент його роботи така професія не була включена до списків, що дають право на пільгову пенсію, і як наслідок відмова відповідача у призначенні пенсії на цій підставі, а також через те, що стаж роботи позивача у шкідливих умовах складає тільки 1 рік 5 місяців і 16 днів, про що було прийнято розпорядження є неправомірними. Тож таке розпорядження підлягає скасуванню, а позов у цій частині підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо можливості задоволення позову в частині зобовязання відповідача призначити позивачу з 19 січня 2016 року, пенсію за віком на пільгових умовах, згідно пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд виходить з такого.

Я вже вказувалось вище, в силу положень пункту «б» частини першої статті 13 названого закону, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним КабінетомМіністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; за відсутності такого стажу роботи, пенсія за віком на пільгових умовах, у період з 01 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року, призначається чоловікам за наявності стажу роботи не менше 25 років 6 місяців; працівникам, які не мають такого стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи, пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, встановленого абзацом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (а це 60 років), на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

А згідно положень статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за якими особам, які працювали до введення в дію цього закону (тобто до 01 січня 1992 року, підстава постанова Верховної ОСОБА_4 України «Про порядок введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення») на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Тобто, за цими нормативно-правовими положеннями, у першу чергу, для вирішення питання щодо наявності у особи права на пільгову пенсію, слід встановити наявність у особи, яка претендує на призначення такої пенсії у період з 01 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року, досягнутого віку у 55 років та загального стажу роботи не менше 25 років 6 місяців.

Відповідно до положень частини 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що є загальним правилом, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи, і тривалості перерв. А згідно статті 62 цього ж закону, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Матеріалами справи (у тому числі копіями паспорту та трудової книжки позивача) підтверджується, що на час звернення ним до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, 12 січня 2016 року, він досяг повних 56 років (а.с.3-4) та мав загальний стаж роботи більше 25 років 6 місяців (а.с.13-14,139).

У другу чергу, для призначення позивачу пенсії у 57 років, для зниження віку з 60 років до 57, він повинен був мати стаж роботи із шкідливими у важкими умовами праці мінімум 7 років 6 місяців, оскільки як вказано у законі для зниження віку на один рік, треба мати стаж роботи у таких умовах 2 роки 6 місяців, що для зниження трьох років потребує наявності у позивача стажу роботи у таких умовах саме 7 років 6 місяців.

Позивач виходить із того, що його стаж роботи за професіями муляра та монтажника у Будівельному управлінні №9 тресту «Рубіжанськхімбуд» та у ПрАТ «Науково-виробнича і комерційна фірма «Мета», складає 7 років 8 місяців 27 днів, тобто є більшим ніж потрібно, що підтверджується записами трудової книжки і довідками цих підприємств.

Однак, суд погоджується із аргументами представника відповідача в тій частині, що для вирішення питання щодо наявності у позивача необхідного пільгового стажу слід послуговуватись «Порядком застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18 листопада 2005 року за №383.

А відповідно до положень пункту 10 цього порядку, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку КМУ від 12.08.93 N 637.

Разом з цим, положення наведеного пункту слід застосовувати у сукупності із пунктом 3 цього ж порядку, оскільки ним передбачено, що до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Отже, якщо особа працювала за професією, що входить у список професій, які дають право виходу на пенсію на пільгових умовах, у період до 21 серпня 1992 року, то для зарахування такої роботи у пільговий стаж, особі необхідно надати не тільки трудову книжку, а й уточнюючу відповідні умови праці довідку підприємства, на якому працювала така особа, а якщо мова йде про роботу особи за такою професією після 21 серпня 1992 року, то тоді особа повинна надати і належним чином оформлений запис у трудовій книжці, і виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці, а у разі відсутності необхідних відомостей у трудовій книжці, і уточнюючу довідку підприємства.

Наведена особливість зумовлена тим, що такої вимоги як атестація робочого місця до 21 серпня 1992 року не висувалась, а право на пільгову пенсію визначалось, у тому числі, через застосування списків, що були затверджені постановою ОСОБА_4 Міністрів СРСР №1173 від 22 серпня 1956 року, що, до-речі, повністю узгоджується з положеннями статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та положеннями пункту 8 «Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».

Уважно вивчивши записи трудової книжки позивача (а.с.13-14), з урахуванням показань, наданих свідками ОСОБА_5 та ОСОБА_8, у їх взаємозвязку із довідками та наказами про проведення атестації робочих місць, наданими суду ліквідатором ЗАТ «Рубіжанськбуд» (як правонаступника Будівельного управління №9 тресту «Рубіжанськхімбуд») та директором ПрАТ «Науково-виробнича і комерційна фірма «Мета» щодо підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 (а.с.8,9,45-49,99,100,101,121-124,130-136) суд констатує, що стаж роботи позивача, який дає йому право на пільгову пенсію складає 7 років 4 місяці 27 днів, з яких: 7 років 4 місяці 13 днів це період роботи позивача за професією муляра у бригадах з 21 травня 1984 року по 03 лютого 1985 року та з 19 червня 1985 року по 02 вересня 1990 року та за професією монтажника збірних залізобетонних та сталевих конструкцій з 03 вересня 1990 року по 18 лютого 1992 року у Будівельному управління №9 тресту «Рубіжанськхімбуд»; 14 днів це період роботи позивача за професією муляра у бригадах з 14 лютого 2007 року по 16 лютого 2007 року у ПрАТ (тоді - ЗАТ) «Науково-виробнича і комерційна фірма «Мета».

Такий підрахунок суду обумовлений наступним.

Період роботи позивача за професіями муляра та монтажника у будівельному управлінні, повинен бути зарахований до стажу, який дає право на пільгову пенсію, саме у таких частках і тільки як 7 років 4 місяці 13 днів, оскільки, по-перше, професія на якій він працював була включена у список №2, затверджених постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26 січня 1991 року, з урахуванням змін, внесених постановою КМ СРСР №591 від 09 серпня 1991 року.

Зокрема, професія муляра була включена до розділу XXVII (будівництво, реконструкція, технічне переозброєння, реставрація та ремонт будівель, споруд та інших обєктів), підрозділу а), код 2290000а-12680 списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників із шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість у яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. І судом встановлено, що позивач як муляр постійно працював у бригадах мулярів.

А по-друге, зайнятість повний робочий день у вказаний період, підтверджена довідками будівельного управління (з яких суд вважає правильними виключно останні видані за часом а.с.121-124 через їх узгодженість із записами у трудовій книжці), а атестація робочих місць на той час не була необхідною.

Що стосується періоду роботи позивача за професією монтажника у ПрАТ (тоді - ЗАТ) «Науково-виробнича і комерційна фірма «Мета» з 14 лютого 2007 року по 16 лютого 2007 року, то суд вважає правильним врахування у пільговий стаж, із всього зазначеного у трудовій книжці періоду роботи, тільки 14 днів, оскільки вказане підприємство надало уточнюючу довідку, яка свідчить про те, що позивач пропрацював за такою професією повних робочих днів тільки 14 (а.с.130-131), а в силу положень пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи як раз саме ті працівники, що зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.

І, така особливість є виправданою, оскільки право на пенсію на пільгових умовах залежить саме від роботи особи повний робочий день у шкідливих і важких умовах праці.

Що стосується самих 14 днів, то суд вважає можливим зарахувати їх до стажу, який дає право на пільгову пенсію, оскільки у цей період позивач працював за професією муляра у бригаді, яка була внесена до списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16 січня 2003 року (розділ XXVII, підрозділ 27а). І умови його роботи в цей період підтверджені як довідкою так і наказами про проведення атестації робочих місць.

Таким чином, позивач має тільки 7 років 4 місяці 27 днів стажу роботи із шкідливими та важкими умовами праці, що дають йому право на пенсію на пільгових умовах, оскільки саме цей період є підтвердженим періодом зайнятості позивача у таких роботах повний робочий день.

Суд узяв до уваги те, що за довідкою ПрАТ «Науково-виробнича і комерційна фірма «Мета» позивач працював на умовах неповного робочого дня період з 01 березня 2007 року по 30 березня 2007 року, однак як вже вказувалось, в силу положень пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пільгову пенсію за віком залежить від кількості днів роботи у шкідливих і важких умовах праці, саме при зайнятості в них повний робочий день.

Отже, оскільки для виходу позивача на пенсію за віком на пільгових умовах на підставі пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», саме у 57 років, він повинен мати пільгового стажу 7 років 6 місяців, а він має тільки 7 років 4 місяці 27 днів, підстави для зобовязання відповідача призначити йому таку пенсію з 19 січня 2016 року, відсутні.

За таких обставин, позовні вимоги позивача до відповідача в частині зобовязання призначити позивачу з 19 січня 2016 року пенсію за віком на пільгових умовах, згідно пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» задоволенню не підлягають.

Тож суд констатує, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до положень частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

А згідно положень частини 3 статті 94 КАС України, якщо позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджується йому відповідно до задоволених вимог.

І оскільки позов підлягає задоволенню частково, у двох із трьох поставлених перед судом вимог, а документально підтверджені позивачем судові витрати у вигляді судового збору складають 551 гривня 20 копійок, на його користь з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, слід присудити 367 гривень 46 копійок.

Отже, керуючись статтями 1-7,12,17-20,23,24,69-87,94,138,143,151-154,158-167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області, про визнання неправомірними дій, скасування розпорядження та зобовязання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати відмову ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, згідно пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оформлену листом від 21 січня 2016 року №2/С-14, не правомірною.

Розпорядження ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганській області №21 від 26 квітня 2016 року «Про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, згідно пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»» - скасувати.

У задоволенні вимог про зобовязання ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області, призначити ОСОБА_1, з 19 січня 2016 року, пенсію за віком на пільгових умовах, згідно пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в Луганській області, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 367 гривень 46 копійок.

ОСОБА_4 набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

ОСОБА_4 може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Суддя - Д.С. Коваленко