Рішення № 58743604, 29.06.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 216/5169/15-ц 22-ц/774/1198/К/16

Справа № 216/5169/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1198/К/16 Бутенко М.В.

Категорія - 34 (ІІІ) Суддя-доповідач - Барильська А.П.

РІШЕННЯ

Іменем України

29 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Барильської А.П.,

суддів - Ляховської І.Є., Михайлів Л.В.,

секретар - Маслова К.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 14 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА», третя особа - Моторне (транспортне) страхове бюро України про відшкодування майнових збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА» (далі - ТДВ «СК «НАСТА»), третя особа - Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) про відшкодування майнових збитків, завданих ДТП.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 11.10.2013 року близько 15-55 год. в м. Кривий Ріг на Об'їзній дорозі Довгинцівського району в районі АЗС «Авіас», водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем TOYOTA PRADO ЗНГ, державний номер НОМЕР_1, при зміні напрямку руху не переконався в тому, що це буде безпечним, та при виникненні перешкоди для руху не зміг зменшити швидкість руху аж до зупинки або безпечно об'їхати перешкоду, внаслідок чого скоїв наїзд на стоячий попереду автомобіль ВАЗ-21093, державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_7, після наїзду автомобіль ВАЗ-21093, державний номер НОМЕР_2 за інерцією викинуло на смугу зустрічного руху, де він зіткнувся з автомобілем LEXUS RX350, державний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_6

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль LEXUS RX350, державний номер НОМЕР_3 отримав значні механічні пошкодження.

Постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 30 жовтня 2013 року винним у вищевказаній дорожньо-транспортній пригоді визнано відповідача ОСОБА_4 та накладено на нього адміністративне стягнення за ст.124 КУпАП.

Відповідно до експертного висновку № 104/15 від 26.05.2015 року, сума матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого в ДТП автомобіля LEXUS RX350, державний номер НОМЕР_3, складає 230003,23 грн. За проведення експертизи, відповідно до квитанції № 000438 від 18.05.2015 р. позивачем була сплачена сума у розмірі 1500 грн.

Відповідач ОСОБА_4 частково компенсував ОСОБА_6 суму матеріальних збитків у розмірі 6000 доларів США., що по курсу станом на 10.07.2015 року - 1 долар США - 21,48 грн. еквівалентно 128880,00 грн. Таким чином, сума матеріальних збитків, завданих в результаті ДТП, складає суму у розмірі 101123,23 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 перед третіми особами під час керування автомобілем TOYOTA PRADO ЗНГ, державний номер НОМЕР_1, на час ДТП застрахована в ТДВ «СК «НАСТА» за полісом №АЕ/0557147 від 01.06.2013 року.

Так як вказаний автомобіль був застрахований ТДВ «СК «НАСТА» згідно полісу №АЕ/0557147 від 01.06.2013 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач ОСОБА_6 звернулась до ТДВ «СК «НАСТА» з вимогою відшкодувати шкоду заподіяну її майну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 11.10.2013 року, у вигляді страхової виплати на загальну суму 49000,00 грн. Однак, ТДВ «СК «НАСТА», прийняла необхідні документи для відшкодування страхового випадку, але страхової виплати за полісом №АЕ/0557147 від 01.06.2013 року не здійснила.

За таких обставин, ОСОБА_6 просила суд стягнути з ОСОБА_4 на її користь матеріальну шкоду в розмірі 52123,23 грн., з ТДВ «СК «НАСТА» на її користь відшкодування завданих майнових збитків суму у розмірі 49000,00 грн. та стягнути з відповідачів на її користь витрати, пов'язані з розглядом справи.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 14 квітня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_6 - задоволено.

Стягнуто з ТДВ «СК «НАСТА» на користь ОСОБА_6 матеріальні збитки у розмірі 49000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 матеріальні збитки у розмірі 52123,23 грн.

Стягнуто солідарно з ТДВ «СК «НАСТА», ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 судові витрати - судовий збір у розмірі 1011 грн. та вартість автотоварознавчого дослідження у розмірі 1500 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної збитків та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову ОСОБА_6 у задоволенні цих позовних вимог.

Зокрема, апелянт посилається на те, що в звіті експертного авто-товарознавчого дослідження № 104/15 від 26.05.2015 року огляд КТЗ не проводився, як того вимагає п. 8.5 Методики, а сама калькуляція розраховувалась та формувався звіт із матеріалів звіту експертного авто-товарознавчого дослідження №277/13 від 21.10.2013 року, що є грубим порушенням норм, які регулюють порядок проведення даного виду експертизи.

Також, відповідач вказує, що його представником заявлялось клопотання про проведення автотоварозначої експертизи, однак суд першої інстанції відмовив у задоволенні даного клопотання.

На думку ОСОБА_4, позивач не надала доказів проведеного ремонту автомобіля, тому сума матеріального збитку підлягає зменшення на суму ПДВ у розмірі 20% та становить 184002,84 грн.

Відповідач зазначає, що він компенсував ОСОБА_6 матеріальну шкоду у сумі 6000 дол. США, що за курсом НБУ станом на 10.07.2015 року 1 дол. США - 21,84 грн., становить 131040 грн., однак суд взяв за основу курс 21,48 грн. та безпідставно зменшив суму відшкодування на 2160 грн.

Крім того, на думку апелянта, він має відшкодувати різницю між розміром майнової шкоди без ПДВ у сумі 184002,84 грн. та розміром страхової виплати 49000 грн., яка становить 3962,84 грн.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_8 погоджується з доводами апеляційної скарги щодо розміру відшкодування шкоди відповідачем на користь позивача у сумі 49963,23 грн., однак інші вимоги апеляційної скарги вважає безпідставними, тому просить у їх задоволенні відмовити.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 ЦПК України і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року, - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, а тому колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду та законність рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6 до ТДВ «СК «НАСТА» про відшкодування майнових збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою, оскільки дані висновки суду не були оскаржені.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що 11.10.2013 року близько 15-55 год. в м. Кривий Ріг на Об'їзній дорозі Довгинцівського району в районі АЗС «Авіас», відповідач ОСОБА_4, керуючи автомобілем TOYOTA PRADO ЗНГ, державний номер НОМЕР_1, при зміні напрямку руху не переконався в тому, що це буде безпечним та при виникненні перешкоди для руху, не зміг зменшити швидкість руху аж до зупинки або безпечно об'їхати перешкоду, внаслідок чого скоїв наїзд на стоячий попереду автомобіль ВАЗ-21093, державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_7, після наїзду автомобіль ВАЗ-21093, державний номер НОМЕР_2 за інерцією викинуло на смугу зустрічного руху де він зіткнувся з автомобілем LEXUS RX350, державний номер НОМЕР_3 під керуванням позивача ОСОБА_6 Внаслідок зіткнення, автомобілі LEXUS RX350, державний номер НОМЕР_3 отримав значні механічні пошкодження.

Згідно Постанови Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 30 жовтня 2013 року відповідача ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП шляхом порушення ПДР України, а саме ДТП, що мала місце 11.10.2013 року між вказаними транспортними засобами. (а.с.30)

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля TOYOTA PRADO ЗНГ, державний номер НОМЕР_1, була застрахована за полісом №АЕ/0557147 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ТДВ «СК «НАСТА».

Відповідно до висновку експертного авто-товарознавчого дослідження №104/15 від 26 травня 2015 року (а.с.5-28) власнику автомобіля LEXUS RX350, державний номер НОМЕР_3, ОСОБА_6 в результаті його пошкодження у ДТП, станом на 17 жовтня 2013 року - момент проведення технічного огляду автомобіля позивача, завдано матеріальної шкоди у розмірі 230003,23 грн.

Сторонами не оспорюється та в силу вимог ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню факт того, що відповідач ОСОБА_4 частково компенсував ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 6000 доларів США.

Заявою на типовому бланку № справи 2013-10-11/006 позивач ОСОБА_6 повідомила страхувальника ТДВ «СК «НАСТА» про дорожньо-транспортну пригоду, що сталася 11.10.2013 року о 15 год. 55 хв. в м. Кривий Ріг за участю забезпеченого транспортного засобу. (а.с.33)

Листом від 18.11.2013 року ТДВ «СК «НАСТА» підтвердила факт настання страхового випадку, та витребувала у позивачки документи, необхідні для виплати грошових коштів. ОСОБА_6 надала страховій компанії усі витребувані документи, але страхова компанія не відшкодувала позивачці виплату про страховому випадку. (а.с.32)

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_6 посилалась на те, що так як відповідачем в повному обсязі не була відшкодована шкода, завдана їй в результаті ДТП, то з ТДВ «СК «НАСТА» підлягає стягненню в якості відшкодування завданих майнових збитків у межах ліміту страхової відповідальності - 49000 грн., а з ОСОБА_4 має бути стягнуто 52123,23 грн. у якості різниці між розміром фактично заподіяних збитків позивачу та сумою страхового відшкодування.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_4 на користь позивача майнових збитків, суд першої інстанції дійшов висновку, що у зв'язку з пошкодженням в результаті ДТП належного позивачу автомобіля, їй було завдано матеріальної шкоди, яку має компенсувати ТДВ «СК «НАСТА» в межах ліміту страхового відшкодування та відповідач ОСОБА_4 у розмірі фактичних невідшкодованих збитків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відшкодування відповідачем ОСОБА_4 позивачу ОСОБА_6 матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, однак не може погодитись з визначеним судом розміром її грошового відшкодування, а також з вирішенням судом питання про розподіл судових витрат, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 23, 599, 1166-1168 ЦК України, факт завдання фізичній особі шкоди каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином потерпілому, як кредитору, належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика, як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Тобто, право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Аналогічний правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року (справа №6-2808цс15) і в силу ст.214, 360-7 ЦПК Україну він має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при виборі та застосуванні правової норми до спірних правовідносин.

З матеріалів справи вбачається, що дорожня транспортна пригода, яка мала місце 11 жовтня 2013 року о 15 годині 55 хвилин за участю транспортних засобів TOYOTA PRADO ЗНГ, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, та «LEXUS RX350, державний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_6, сталася з вини водія ОСОБА_4, і даний факт підтверджується Постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 30 жовтня 2013 року. (а.с.30)

В результаті вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «LEXUS RX350, державний номер НОМЕР_3, який належить на праві власності ОСОБА_6

Відповідно до висновку експертного авто-товарознавчого дослідження №104/15 від 26 травня 2015 року (а.с.5-28) власнику автомобіля LEXUS RX350, державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_6, в результаті його пошкодження у ДТП, станом на 17 жовтня 2013 року - момент проведення технічного огляду автомобіля позивача, завдано матеріальної шкоди у розмірі 230003,23 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивач обрала спосіб здійснення свого права на відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, звернувшись до суду з позовом до страхової компанії в межах суми страхової виплати та до винної в ДТП особи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про можливість забезпечити реалізацію абсолютного права позивача на відшкодування шкоди, завданої її майну в результаті ДТП, безпосередньо особою, яка завдала шкоди - відповідачем ОСОБА_4 на підставі, передбаченої ст.1194 ЦК України, стягнувши з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_6 матеріальні збитки у межах різниці між фактичним розміром майнової шкоди та сумою страхового відшкодування, що має бути виплачено ТДВ «СК «НАСТА» в межах заявлених нею вимог.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в звіті експертного автотоварознавчого дослідження № 104/15 від 26.05.2015 року огляд КТЗ не проводився, як того вимагає п. 8.5 Методики, а сама калькуляція розраховувалась та формувався звіт з матеріалів звіту експертного автотоварознавчого дослідження №277/13 від 21.10.2013 року, що є грубим порушенням норм, які регулюють порядок проведення даного виду експертизи, колегія суддів не може взяти до уваги з огляду на наступне.

Як вбачаться з матеріалів справи та підтверджено експертом у судовому засіданні суду першої інстанції, експерт Рейнюк Олександр Віталійович 17 жовтня 2013 року оглядав пошкоджений автомобіль за участі сторін по справі і в присутності ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було складено протокол огляду транспортного засобу. Сторони даний протокол підписали та зауважень відносно пошкоджень автомобіля LEXUS RX350, державний номер НОМЕР_3 відповідач ОСОБА_4 не заявляв. (а.с.22-23) В судовому засіданні суду першої інстанції відповідач підтвердив, що саме ці пошкодження отримав автомобіль позивача в ДТП.

На думку колегії суддів, експертний висновок було складено з дотриманням вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395, з відповідними змінами. (далі - Методика)

Відповідно до п.4.4 вказаної Методики у звіті (акті) або висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку КТЗ зазначається така інформація, як дані про час та місце проведення огляду КТЗ оцінювачем (експертом).

В експертному висновку № 104/15 від 26.05.2015 року зазначено дані про час та місце проведення огляду КТЗ оцінювачем (експертом), а саме, що огляд проводився 17 жовтня 2013 року, місце огляду: м. Кривий Ріг, вул. Урицького, 56.

Технічний огляд КТЗ, передбачений п. 5.1 зазначеної Методики, який являє собою початковий етап дослідження, дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна, проводився Рейнюком О.В. у присутності позивача ОСОБА_6 та відповідача ОСОБА_4

Крім того, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що пункт 8.5. Методики, яким передбачено, що калькуляція вартості відновлювального ремонту складається за результатами технічного огляду КТЗ, експертом не порушено, оскільки, транспортний засіб було оглянуто саме ним, та саме експерт Рейнюк А.В. в присутності сторін, які погодились з пошкодженнями, складав відповідний протокол огляду транспортного засобу LEXUS RX350, державний номер НОМЕР_3.

З матеріалів справи вбачається, що будь-яких інших протоколів огляду, експертом не складалось, та інші протоколи не враховувались при розрахунку вартості матеріальних збитків.

Калькуляція відновлювального ремонту не складається тільки у тому випадку, якщо КТЗ на момент технічного огляду відновлено повністю або частково. В даному випадку експерту було надано автомобіль, який був пошкоджений в результаті ДТП та не відновлений.

Чинне законодавство передбачає, що у разі розрахунку матеріального збитку на дату, яка відрізняється від дати проведення огляду КТЗ, необхідно враховувати коефіцієнт фізичного зносу. Експертом, при проведення експертизи були враховані вищевикладені обставини та визначено коефіцієнт фізичного зносу (п. 1.4 експертного висновку).

За таких обставин, колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги ОСОБА_4 в цій частині, оскільки вони є безпідставними та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції щодо використання висновку експертного авто-товарознавчого дослідження №104/15 від 26 травня 2015 року в якості доказу на підтвердження розміру матеріальних збитків завданих автомобілю позивача LEXUS RX350, державний номер НОМЕР_3 у ДТП, що сталась 11.10.2013 року.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що його представником заявлялось клопотання про проведення автотоварозначої експертизи, однак суд першої інстанції відмовив у задоволенні даного клопотання, колегією суддів відхиляються, оскільки судом першої інстанції встановлено, що автомобіль LEXUS RX350, державний номер НОМЕР_3 на час розгляду справи був проданий позивачем і дана обставина перешкоджатиме проведенню вказаної експертизи. Крім того будь-яких клопотань з цього приводу у суді апеляційної інстанції представником позивача заявлено не було.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що так як позивач не надала доказів проведеного ремонту автомобіля, сума матеріального збитку підлягає зменшення на суму ПДВ у розмірі 20% та становить 184002,84 грн., колегія суддів не приймає до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Однак, документального доказів на підтвердження факту оплати проведеного ремонту позивачем пошкодженого автомобіля, матеріали справи не містять.

Крім того, на думку колегії суддів, вказані положення закону підлягають застосовуванню у разі визнання страховиком вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, але яка вбачається з матеріалів справи ТДВ «СК «НАСТА» не прийняла рішення, про сплату потерпілій суми страхової виплати.

У п. 14 Постанови Пленуму «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01 березня 2013 року роз'яснено, що при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК України. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з пунктом 2.4 Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Податок на додану вартість (ПДВ) - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець.

При розрахунку збитків, експертом приймається до уваги вартість запчастин у офіційних представників автомобіля LEXUS.

У випадку придбання запчастин на пошкоджений автомобіль, позивач сплачував би вартість запчастин, зазначених у висновку експерта. Однак, під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_6 ремонт належного їй пошкодженого автомобіля не проводився.

Як вбачається, з експертного висновку авто-товарознавчого дослідження №104/15 від 26.05.2015 року, внаслідок пошкодження автомобіля позивача в ДТП, їй завдано матеріальних збитків у сумі 230003,23 грн.

Разом з тим, дані про те, що до вказаної суми збитків, експертом було включено ПДВ, який підлягає сплаті при проведенні відновлювального ремонту особою, яка є його платником, у матеріалах справи відсутні.

Водночас, визначаючи розмір грошового відшкодування матеріальних збитків ОСОБА_6, заподіяних їй внаслідок ДТП, судом першої інстанції помилково визначено суму матеріальної шкоди, яка була добровільно компенсована відповідачем ОСОБА_4, що призвело неправильного вирішення питання щодо суми грошових коштів, які підлягають стягненню з відповідача на корить позивача.

Так, з матеріалів справи вбачається та підтверджується позивачем ОСОБА_6 у запереченнях на апеляційну скаргу той факт, що ОСОБА_4 компенсував ОСОБА_6 матеріальну шкоду у сумі 6000 дол. США, що за курсом НБУ станом на 10.07.2015 року 1 дол. США - 21,84 грн. (а.с.35), становить 131040 грн.

Однак, суд першої інстанції при визначенні розміру збитків, що були добровільного відшкодуванні відповідачем, помилково взяв до уваги курс 1 дол. США - 21,48 грн., у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині знаходять своє підтвердження та заслуговують на увагу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, відхиляючи доводи апеляційної скарги відповідача про те, що він має відшкодувати різницю між розміром майнової шкоди без ПДВ у сумі 184002,84 грн. та розміром страхової виплати 49000 грн., яка становить 3962,84 грн., як безпідставні, приходить до висновку про необхідність змінити рішення суду в частині розміру відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, стягнутої з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6, зменшивши цей розмір з 52123,23 грн. до 49963,23 грн. (230003,23 грн. (загальний розмір матеріальної шкоди) - 49000,00 грн. (сума страхового відшкодування, яку повинна сплатити страхова компанія позивачу) - 131040 грн. (сума матеріальних збитків компенсована ОСОБА_4) = 49963,23 грн.)

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, судом першої інстанції не було враховано, що солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено. (п. 35 Постанови Пленуму ВССУ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»)

З матеріалів вбачається, що позивач ОСОБА_6 понесла судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи судом першої інстанції у сумі 1011,24 грн. (а.с.1) та витрати, пов'язані з проведенням експертного дослідження 1500 грн., відповідно до квитанції № 000438 від 18.05.2015 року. (а.с.29)

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає також зміні в частині стягнення судових витрат з ТОВ «Страхова компанія «НАСТА», ОСОБА_4, та на користь ОСОБА_6 підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог з ТОВ «СК «НАСТА» - 490 грн. судового збору та 750 грн. вартості авто-товарознавчого дослідження, та з ОСОБА_4 - 499,63 грн. судового збору та 750 грн. вартості авто-товарознавчого дослідження.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена частково, рішення суду відповідно до п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає зміні в частині розміру відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, стягнутої з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6, а її розмір зменшенню з 52123,23 грн. до 49963,23 грн. Крім того, рішення суду слід змінити в частині стягнення судових витрат ТОВ «Страхова компанія «НАСТА», ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6

В іншій частині рішення суду в цих частинах має бути залишено без змін, так як воно відповідає нормам матеріального та процесуального права

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 3,4 ч.1 ст. 309, ст. 313, 314, 316 ЦПК України колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 14 квітня 2016 року змінити в частині розміру відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, стягнутої з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6, зменшивши цей розмір з 52123,23 грн. до 49963,23 грн.

Рішення суду змінити в частині стягнення судових витрат Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА», ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 та стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА» - 490 грн. судового збору та 750 грн. вартості авто-товарознавчого дослідження, та з ОСОБА_4 - 499,63 грн. судового збору та 750 грн. вартості авто-товарознавчого дослідження на користь ОСОБА_6.

В іншій частині рішення суду в цій частині залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: І.Є.Ляховська

Л.В. Михайлів