Ухвала суду № 58743232, 01.07.2016, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

Справа № 183/3451/15

№ 4-с/183/27/16

01 липня 2016 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Парфьонова Д.О., за участі секретаря судового засідання Соловйової Т.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області скаргу Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» на дії та рішення державного виконавця Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1, заінтересована особа ОСОБА_2,

встановив:

14 червня 2016 року ПАТ «КРЕДОБАНК» звернулося із скаргою, в якій представник заявника просив:

визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 про повернення виконавчого документа стягувачу від 23 травня 2016 року, винесеної в межах виконавчого провадження № 50407759;

зобов'язати державного виконавця Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 відновити виконавче провадження № 50407759 на підставі виконавчого листа від 11 січня 2016 року про примусове виконання рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2015 року по справі № 183/3451/15;

зобов'язати державного виконавця Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 направити запити до Департаменту державної реєстрації, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, Державної інспекції сільського господарства щодо виявлення майна та коштів боржника;

зобов'язати державного виконавця Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 винести постанову про примусовий привід боржника ОСОБА_2

Скарга обґрунтована тим, що на виконанні в Новомосковському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області знаходиться виконавчий лист від 11 січня 2016 року про примусове виконання рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2015 року по справі № 183/3451/15 за позовом ПАТ «КРЕДОБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. За заявою ПАТ «КРЕДОБАНК» від 03 лютого 2016 року, вих. № 2016/02/03-2 державним виконавцем Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 05 березня 2016 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 50407759. 03 червня 2016 року під час перевірки інформації по виконавчому провадженню № 50407759, зазначеної у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень стягувачем виявлено, що 23 травня 2016 року державним виконавцем Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2, 5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», підставою для прийняття якої зазначено, що перевірити майновий стан боржника за адресою: смт. Гвардійське, в/ч А 1126 не вдалося, так як ОСОБА_2 за місцем реєстрації відсутня. Згідно з відповідями МРЕВ та БТІ рухоме та нерухоме майно відсутнє також. Боржник ніде не працює. Заявник вважає, що вищевказана постанова про повернення виконавчого документа стягувачу винесена необґрунтовано та незаконно, що порушує права заявника, оскільки державним виконавцем порушено порядок ведення виконавчого провадження, зокрема, не направлено запити до Державної реєстраційної служби України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики, не в повному обсязі перевірено інформацію за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, зокрема: Державний реєстр випусків цінних паперів, не здійснено викликів боржника до державної виконавчої служби, не вирішено питання про примусовий привід боржника. Крім того, 11 квітня 2016 року стягувачем на адресу Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в межах виконавчого провадження № 50407759 направлено заяву вих.№2016/04/11-1 про накладення арешту на майно та кошти боржника, проте згідно даних з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, вищевказана заява проігнорована. Вказує, що про постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 23 травня 2016 року в межах виконавчого провадження № 50407759 стягувачу стало відомо 03 червня 2016 року після ознайомлення з Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень.

В судове засіданні представник заявника не з`явився, надавши суду заяву про розгляд скарги за його відсутності. Підтримав вимоги скарги.

Державний виконавець в судове засідання не з`явився, підстав неявки не повідомив.

Заінтересована особа до суду не з`явилась, підстав неявки не повідомила. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином.

Перевіривши вимоги скарги, дослідивши докази, надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд приходить до наступних висновків.

Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» до ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості та пені за несвоєчасне виконання зобовязань за кредитним договором задоволено. Присуджено до стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» заборгованість за кредитним договором №19086OWNCASH від 11 квітня 2014 року, що утворилась станом на 24 квітня 2015 року та яка становить 13350,77 грн., з яких: неповернута сума кредиту 8951,86 грн.; прострочена заборгованість по відсоткам 903,10 грн.; прострочена комісія за адміністрування кредиту 2860,29 грн.; пеня по простроченій заборгованості 635,52 грн. Присуджено до стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» судові витрати в розмірі 243,60 грн.

30 грудня 2015 року на виконання рішення суду видано виконавчі листи, які 11 січня 2016 року направлені на адресу ПАТ «КРЕДОБАНК» та отримані останнім 18 січня 2016 року.

03 березня 2016 року Новомосковським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області отримано виконавчі документи та 05 березня 2016 року державним виконавцем Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з ідентифікатором. Встановлено строк для добровільного виконання рішення боржником до 11 березня 2016 року.

23 травня 2016 року державним виконавцем Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». Підставою для прийняття постанови зазначено: перевірити майновий стан боржника за адресою: смт. Гвардійське, в/ч А 1126 не вдалося, так як ОСОБА_2 за місцем реєстрації відсутня. Згідно відповідей МРЕВ та БТІ рухоме та нерухоме майно відсутнє також. Боржник ніде не працює.

Розглядаючи вимоги заяви в частині визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 п.1, 3 ч.2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання.

Відповідно до п.п.3, 11, 20 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи Національної поліції; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Ст.32 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Ч.8 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

П.1 ч.1 ст.38 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що виконавче провадження може бути зупинено у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.

Ч.ч.1, 2, 4 Ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами Національної поліції. Розшук боржника - фізичної особи, дитини, розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи Національної поліції, а розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням)стягувача. Незвернення державного виконавця до суду у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, а також інші дії та бездіяльність державного виконавця, пов'язані з розшуком боржника або його майна, можуть бути оскаржені у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

З метою визначення окремих питань організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, Міністерством Юстиції України прийнято Наказ від 02 квітня 2012 року № 512/5, яким затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (надалі Інструкція).

Згідно з п. 2.1 Інструкції, державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобовязаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення своєчасного і повного виконання рішення.

Відповідно до п.3.12 Інструкції, перед зверненням до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника - фізичної особи або дитини, який здійснюється відповідно до статті 40 Закону, державний виконавець вживає заходів, спрямованих на встановлення фактичного місцезнаходження боржника - фізичної особи або дитини щодо: а) отримання відповіді на запит від відповідних територіальних органів МВС України щодо місця реєстрації особи; б) отримання інформації від учасників виконавчого провадження та інших осіб, у тому числі усно (в такому випадку отримана інформація відображається в акті державного виконавця), про можливі місця перебування боржника; в) перевірки наявності боржника за можливими місцями його перебування, встановленими під час проведення виконавчих дій; г) отримання інформації щодо місця роботи боржника; ґ) отримання інформації про боржника з інших джерел. Організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

П.2 ч.1, ч.4 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Пп.3.15 п.3 Інструкції встановлює, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному у статті 47 Закону. При цьому в постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обовязково розяснюється порядок повторного предявлення виконавчого документа до виконання (крім випадку повернення виконавчого документа на підставі пункту 1 частини першої статті 47 Закону, якщо таке повернення надалі є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження).

У звязку із викладеним, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження вчинення державним виконавцем Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 всіх необхідних, передбачених законодавством заходів задля примусового виконання рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2015 року по справі № 183/3451/15 щодо встановлення наявного у боржника майна чи майнових прав, вирішення питання щодо встановлення дійсного місцезнаходження боржника, відсутність в тексті постанови роз`яснення державним виконавцем порядку повторного предявлення виконавчого документа до виконання, суд приходить до висновку, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 23 травня 2016 року є необґрунтованою, незаконною та такою, що суперечить чинному законодавству і скарга в цій частині є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню частково.

При цьому, відсутність боржника за місцем проживання не є підставою для закриття виконавчого провадження, а зміст оскаржуваної постанови, наданий суду не містить відомостей про здійснені державним виконавцем дії в процесі виконавчого провадження та те, що здійснені державним виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку майна боржника виявилися безрезультатними.

Водночас, частковість задоволення означеної вимоги скарги полягає в тому, що питання про скасування постанови державного виконавця входить до компетенції лише начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівника відповідного органу державної виконавчої служби та за нормами розділу VII ЦПК України не є предметом судового розгляду в порядку судового контролю за виконанням рішення.

Вирішуючи вимоги скарги в частині зобов`язання державного виконавця відновити виконавче провадження № 50407759 на підставі виконавчого листа від 11 січня 2016 року про примусове виконання рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2015 року по справі № 183/3451/15, суд виходить з наступного.

Стаття 51 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

За таких обставин, оскільки суд дійшов до висновку про незаконність постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду.

Інших обставин, які-б вимагали вжиття судом заходів судового контролю у виді зобов`язання державного виконавця відновити виконавче провадження для усунення порушень прав заявника доводи скарги не містять, з матеріалів справи не вбачається, а тому вимоги заявника в цій частині скарги є такі, що заявлені передчасно.

Розглядаючи вимоги заявника щодо зобов'язання державного виконавця Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1: направити запити до Департаменту державної реєстрації, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, Державної інспекції сільського господарства щодо виявлення майна та коштів боржника; винести постанову про примусовий привід боржника ОСОБА_2 суд виходить з наступного.

Як зазначено вище, ч.1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено обов`язок державного виконавця вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Водночас, положеннями ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», віднесено до прав державного виконавця отримання необхідних для проведення виконавчих дій пояснень, довідок та іншої інформації, звернення до суду з поданням про розшук боржника, винесення постанови про привід боржника.

Нормами ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право сторін виконавчого провадження, в тому числі і стягувача оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, заявляти клопотання.

Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів відмови державного виконавця у задоволенні клопотання стягувача про застосування приводу боржника, направлення запитів до відповідних органів та відмови державного виконавця у вчиненні таких дій, того, що означені дії віднесені до прав, наданих державному виконавцю за для своєчасного примусового виконання виконавчого документу, підстав для задоволення скарги в цій частині суд не вбачає.

Вирішуючи питання щодо строку звернення до суду, суд виходить з положень ст.ст.385 ЦПК України та того, що ч.1 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Матеріали справи не містять доказів отримання заявником постанови про повернення виконавчого документу, а тому, суд приймає до уваги посилання представника позивача на те, що про прийняту державним виконавцем постанову заявник дізнався лише 03 червня 2016 року, що підтверджується, зокрема, витягом з Державного реєстру виконавчих проваджень від 03 червня 2016 року, наданий заявником суду.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд виходить з положень ст.ст.88, 388 ЦПК України та того, що матеріали справи не містять доказів понесення учасниками цивільного процесу судових витрат, а тому судові витрати не стягуються.

Керуючись ст. 210, 386-387 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Скаргу Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» задовольнити частково.

Визнати незаконною та неправомірною постанову державного виконавця Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 про повернення виконавчого документа стягувачу від 23 травня 2016 року, винесену в межах виконавчого провадження ВП № 50407759.

В решті скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги, а у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Д.О. Парфьонов