Ухвала суду № 58740727, 16.06.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4242/16

Головуючий у першій інстанції Куриленко О. М.

Доповідач Кононенко Н. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого: Кононенко Н.А.

суддів: Гайворонського С.П., Журавльова О.Г.,

при секретарі: Железнову В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2016 року, -

встановила:

13 серпня 2015 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ПАТ «Укрсоцбанк» права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1; визнати за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1, реєстраційний номер 79571251101, ринкова вартість якого становить 1 960 000 гривень без ПДВ в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_3 перед Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» за Договором кредиту № 2007/13-2.06/338 від 30 травня 2007 року в розмірі 1 528 313, 72 доларів США, що за курсом НБУ станом на 10.07.2015 року - 21, 8482 гривень за долар США становить 33 390 862, 56 гривень звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності ОСОБА_2 та стягнути на користь Банку судовий збір у розмірі 3 654 гривень.

Свої вимоги мотивував тим, що 30.05.2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №2007/13-2.06/338, згідно з умов якого Банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 744 370 дол. США з терміном повернення по 29 травня 2017 року із сплатою 12,25 % річних.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, згідно з яким в іпотеку Банку було передано нерухоме майно, а саме нежиле приміщення АДРЕСА_2, частина якого в подальшому не законно було відчужено ОСОБА_2, а в силу вимог ст.23 ЗУ «Про іпотеку» дія іпотечного договору не припинилась як на час відкриття ліквідаційної процедури, так і на дату продажу ліквідатором предметів іпотеки, на що банк згоди не надавав та коштів від реалізації не отримував.

Таким чином позивач вважає, що має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку», що і стало підставою, для звернення до суду з даним позовом.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2016 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» подало апеляційну скаргу у якій просять рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд виходив з того, що у позивача відсутнє право вимагати звернення стягнення на предмет іпотеки в останнього набувача майна в зв'язку з тим, що предмет іпотеки був реалізований в межах ліквідаційної процедури з припиненням обтяжень в порядку, визначеному Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а на момент укладення договорів купівлі-продажу заборони в Єдиному реєстрі заборон були відсутні. При цьому суд послався на приписи статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Закон України «Про реєстрацію речових прав на рухоме майно та їх обтяжень», та взяв до уваги правову позицію Верховного суду України, викладену у справі № 6-58 цс 13. При цьому колегія суддів Верховного суду України зазначила, що у даному випадку юридичне значення в даній ситуації має не вид майна, рухоме чи нерухоме, а правильне визначення матеріального закону, що регулює питання відчуження майна боржника в разі визнання його банкрутом.

Вданому сенсі Верховний Суд дійшов висновку, що під час ліквідаційної процедури боржника-банкрута застосовуються спеціальні норми закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а відчуження майна, переданого в іпотеку, під час проведення ліквідаційної процедури здійснюється в порядку, визначеному цим Законом.

Подальше скасування постанови про визнання боржника банкрутом та припинення провадження у справі про банкрутство само по собі не тягне незаконність вчинених в процесі ліквідаційної процедурі дій, в тому числі незаконність відчуження іпотечного майна.

Оскільки докази неправомірності віднесення майнових активів ФОП банкрута ОСОБА_3 до ліквідаційної маси в матеріалах справи відсутні, то не можна вважати, що іпотечне майно реалізоване з порушенням встановленого законодавством порядку, а іпотека зберегла свою чинність для нового власника лише з одного факту скасування постанови про визнання боржника банкрутом та припинення у банкрутній справі провадження.

У даному позові позивач ставить питання про звернення стягнення на предмет іпотеки нежитлове приміщення АДРЕСА_1, яке, як встановлено при вирішенні спору у суді першої інстанції, відповідачем були набуті у особи-ТОВ «ЕКВЕНТО», яка його придбала на прилюдних торгах (аукціоні), що проводились на виконання судового рішення про визнання банкрутом боржника ОСОБА_3

Між тим, оскільки предмет іпотеки був реалізований в межах ліквідаційної процедури з припиненням обтяжень в порядку, визначеному Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і на момент укладення договорів купівлі-продажу заборони в Єдиному реєстрі заборон були відсутні, відповідно відсутні підстави вважати подальших набувачів майна недобросовісними.

Таким чином обраний позивачем спосіб захисту своїх прав, що має на меті примусове позбавлення відповідача як іпотекодателя права власності на його майно як на предмет іпотеки, суперечить принципу, закладеному у частині 2 статті 388 ЦК України щодо неможливості витребування майна у добросовісного набувача, якщо воно було придбано у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись: ст. 304; п. 1 ч. 1 ст. 307; ст. 308; 315; 317; 319 ЦПК України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - відхилити.

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 5 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно з моменту її проголошення але може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області:

Н.А. Кононенко

С.П. Гайворонський

О.Г. Журавльов