Ухвала суду № 58739142, 01.07.2016, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/2791/15-а

Номер провадження 6-а/489/11/16

Ухвала

Іменем України

01 липня 2016 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

при секретарі Недавній А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва (далі-заявник) про встановлення способу і порядку виконання постанови суду від 24.03.2016,

встановив

В травні 2016 року заявник звернувся до суду з вказаною заявою, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що резолютивна частина постанови не містить вказівки на дії, які управління має вчинити для відновлення прав позивача. Зазначає, що такі обставини свідчать про наявність виняткового випадку, за якого необхідне встановлення способу і порядку виконання постанови суду.

Просив суд встановити спосіб і порядок виконання постанови суду від 24.03.2016 у справі №489/2791/15-а.

В судовому засіданні представник заявника заяву підтримав, просив її задовольнити.

Позивач заяву не визнав, просив сприяти виконанню судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі обставини.

24.03.2016 Ленінським районним судом м. Миколаєва винесено постанову у справі № 6а-489-1/16 за заявою ОСОБА_1 про визнання рішення протиправним, накладення штрафу, зобов'язання відповідача надати до суду звіт про виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Зазначеною постановою визнано протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєві №262-к-01 від 09.12.2015.

Стаття 124 Конституції Українитастаття 14 КАС Українивстановлюють, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За змістом частини першої статті 263 КАС за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Зазначена норма кореспондується із приписами статті 36 Закону України Про виконавче провадження.

Частиною другою статті 263 КАС України передбачено, що суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звернулися із поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі, та у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Таким чином, наведена норма пов'язує можливість встановлення способу і порядку виконання рішення у виняткових випадках за умови доведення заявником існування конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у певний строк.

Для встановлення способу чи порядку (у тому числі строку) виконання судового рішення обставиною, що перешкоджає його виконанню, є вже те, що в судовому рішенні не визначено способу та порядку виконання судового рішення.

Верховний Суд України у п. 10 Постанови Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження від 26 грудня 2003 року № 14 вказує, що суду у вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, керуючись особливим характером обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

В даному випадку, при винесенні постанови від 24.03.2016 суд захистив порушене право особи шляхом визнання протиправним рішення УПФУ №262-к-01 від 09.12.2015. При цьому, суд зазначає, що ніяких вимог зобов'язального характеру на відповідача судом покладено не було.

Тому вимога заявника щодо встановлення порядку і способу виконання рішення суду є необґрунтованою.

Крім того, суд не може розцінити обставину, на яку посилається заявник, як таку, що носить особливий характер та відноситься до ускладнюючих і виняткових випадків.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Керуючись статтею 263 КАС України, суд

ухвалив

В задоволені заяви Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва про встановлення способу і порядку виконання постанови суду від 24.03.2016 - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом п'яти днів з дня її проголошення, а у випадку оскарження особою, яка не була присутня при проголошенні ухвали - з моменту отримання копії.

СуддяВ. В. Кокорєв