Постанова № 58739124, 01.07.2016, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/2791/15-а

Номер провадження 6-а/489/13/16

Постанова

Іменем України

01 липня 2016 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

при секретарі Недавній А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника позивача ОСОБА_1 (далі-заявник) про визнання рішення протиправним у справі за позовом ОСОБА_2 (далі-позивач) до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва (далі-відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив

В червні 2016 заявник звернувся до суду з вищевказаною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що постанова суду від 15.07.2015 виконана не повністю. Заявник вказує, що постановою суду від 24.03.2016 визнано протиправним рішення позивача №262-к-01 від 09.12.2015. Проте відповідач пояснює, що лист-відповідь №262-к-01 від 09.12.2015 не є первинним правовим документом, який породжує правові наслідки для заявника, натомість таким правовим актом може бути розпорядження. З цих підстав відповідач не знає, яке розпорядження про перерахунок пенсії скасував суд. Такі протиправні дії відповідача вчинені на виконання судового рішення порушують права позивача.

Заявник просив суд визнати протиправним розпорядження відповідача №178368 від 03.12.2015 про перерахунок і індексацію пенсії позивачу, яким йому встановлена пенсія в розмірі 887,89 грн., а потім перерахована і проіндексована з 10.06.2013 з остаточною сумою 1025,51 грн.; визнати таким, що відповідає законодавству розпорядження відповідача №178368 від 11.11.2015, яким пенсія позивачу станом на 10.06.2013 визначена у розмірі 7724,97 грн., а після проведених перерахунків, сума пенсії склала 8871,30 грн.; зобов'язати відповідача продовжувати перерахунок та виплату пенсії позивачу у відповідності з діючим законодавством. Провести виплату позивачу різниці між перерахованою і проіндексованою пенсією і фактично виплаченою за період з 10.06.2013.

В судовому засіданні заявник підтримав заяву, просив про її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечував.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі обставини.

15.07.2015 Ленінським районним судом м. Миколаєва винесено постанову у справі провадження № 2а-489-181/15 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Зазначеною постановою визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва щодо відмови в проведенні індексації та перерахунку пенсії ОСОБА_2 відповідно до діючого законодавства України та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 10 червня 2013 року відповідно до ст. ст. 2, 43, 46, ч. 2 ст. 49, ч. 1 ст. 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2013 за № 795, Постанови Правління Пенсійного фонду України від 22.11.2005 за № 22-1 та провести індексацію пенсії відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за № 1078.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва виплатити ОСОБА_2 різницю між перерахованою та проіндексованою пенсією та фактично виплаченою за період з 10 червня 2013 року та в подальшому проводити виплату пенсії в перерахованому розмірі.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24.03.2016 визнано протиправним рішення УПФУ в Центральному районі м. Миколаєві №262-к-01 від 09.12.2015.

Як встановлено в судовому засіданні, представник відповідача посилається на те, що вище зазначене рішення №262-к-01 від 09.12.2015 не є тим правовим актом, що породжує правові наслідки для позивача. В свою чергу такими актами є розпорядження УПФУ.

З матеріалів справи встановлено, що є два розпорядження УПФУ в Центральному районі щодо перерахунку пенсії заявнику.

Розпорядженням №178368 від 11.11.2015 заявнику пораховано пенсію з обмеженням у розмірі - 7564,05 грн. та вказано періоди та відповідні суми, яку підлягають призначенню позивачу довічно.

Відповідно до розпорядження №178368 від 09.12.2015 заявнику пораховано пенсію та вказано її розмір - 882,90 грн., з урахуванням коефіцієнту підвищення заробітку - 1177,20 грн. Зазначено, що такий розмір пенсії призначено з 01.03.2014 щомісячно у розмірі 882, 90 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Статтею 267 КАС України встановлені повноваження адміністративного суду щодо здійснення контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах з метою забезпечення їх повного, правильного і своєчасного виконання.

В рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/ Конституційних Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Відповідно до ч. 9 ст. 267 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Тобто, судовий контроль передбачений ст. 267 КАС України встановлює можливість визнання дій, які вчиняє відповідач на виконання постанови суду протиправними та прийняття однієї з постанов вказаних у ст. 162 КАС України (ч. 10 ст. 267 КАС України).

Суд не обмежений вимогами заявника (абз. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України).

Як вбачається з матеріалів заяви, позивач посилається на існування двох абсолютно різних розпоряджень УПФУ, одне з яких просить суд визнати протиправним, а інше - таким, що відповідає чинному законодавству.

Проаналізувавши надані позивачем докази, суд приходить до висновку, що на практиці після винесення судом постанови, яка набрала законної сили, суб'єктом владних повноважень було прийнято два різних за своїм змістом розпорядження, які суперечать один одному. При чому, суд в мотивувальній частині постанови від 24.03.2016 (у а/с №6а/489/1/16) вказує, що суб'єкт владних повноважень повинен застосовувати все чинне законодавство, яке регулює спірні правовідносини і не уникати цього, посилаючись лише на те, що необхідно діяти в чіткій відповідності з резолютивною частиною судового рішення (викладеними нормами законодавства), в свою чергу суб'єкт владних повноважень посилається на те, що рішення №262-к-01 від 09.12.2015 не є документом, що створює правові наслідки для позивача і ним приймається спочатку одне розпорядження, потім - інше.

Суб'єкт владних повноважень встановлює пенсію не застосовуючи нормативних актів, які розповсюджуються на правовідносини між сторонами, а саме без врахування положень Постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 р. за N 418 зі змінами внесеними постановою КМ України від 9 серпня 2005 р. N 713, посилаючись на те, що застосуванню підлягають лише норми законодавства перелічені у постанові суду.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Аналіз прецедентної практики Європейського суду з прав людини дає підстави для формування позиції, відповідно до якої при вирішенні питань щодо порушення державами-учасницями Ради Європи положень Конвенції про захист прав і основоположних свобод та протоколів до неї, увага акцентується на дотриманні державою принципу правомірних або законних очікувань та захисту прав людини через призму цього принципу. Правомірні очікування виникають в особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала всі підстави вважати таке рішення дійсним і розраховувати на певний стан речей, тобто у своїх рішеннях ЄСПЛ установив, що наявність «правомірних (законних) очікувань» є передумовою для відповідного захисту. У свою чергу, умовою наявності «правомірних очікувань» у розумінні практики ЄСПЛ є достатні законні підстави.

Відповідно до ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Таким чином, прийняття першого розпорядження суб'єктом владних повноважень стало підставою для правомірних законних очікувань особи, що має право на пенсійне забезпечення на захист її пенсійних прав. Виходить, що прийняте УПФУ друге розпорядження знівелювало таке право позивача на судовий захист.

Отже, суд приходить до висновку, що необхідно визнати протиправними дії та розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва №178368 про перерахунок пенсії ОСОБА_2 без врахування положень Постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 р. за N 418 зі змінами внесеними постановою КМ України від 9 серпня 2005 р. N 713 та встановлення пенсії в розмірі 887,89 грн. з 10.06.2013 та в подальшому в розмірі 1025,51 грн..

Враховуючи те, що матеріали пенсійної справи містять правильний розрахунок пенсії позивача суд вважає за необхідне зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва нарахувати та виплачувати ОСОБА_2 пенсію в розмірі встановленому розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва від 11.11.2015 за №178368 в розмірі 7724,97 грн. з 10.06.2013 з подальшим перерахунком та індексацією відповідно до чинного законодавства України.

Перерахунок пенсії (у зв'язку із підвищенням соціальних стандартів) та індексація розміру пенсії - 7724,97 грн. має бути здійснено відповідачем з 10.06.2013 відповідно до чинного законодавства України.

Дослідивши докази, долучені до справи, щодо їх належності та допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку, що заяву необхідно задовольнити частково.

Керуючись ст. 267 КАС України, суд

постановив

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії та розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва №178368 про перерахунок пенсії ОСОБА_2 без врахування положень Постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 р. за N 418 зі змінами внесеними постановою КМ України від 9 серпня 2005 р. N 713 та встановлення пенсії в розмірі 887,89 грн. з 10.06.2013 та в подальшому в розмірі 1025,51 грн.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва нарахувати та виплачувати ОСОБА_2 пенсію в розмірі встановленому розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва від 11.11.2015 за №178368 в розмірі 7724,97 грн. з 10.06.2013 з подальшим перерахунком та індексацією відповідно до чинного законодавства України.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва виплатити ОСОБА_2 різницю між перерахованою та проіндексованою і фактично виплаченою пенсією з 10.06.2013.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним судом.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з моменту її проголошення, а особою, яка не брала участь в судовому засіданні при проголошенні постанови протягом десяти днів з моменту її отримання.

Суддя В. В. Кокорєв