Ухвала суду № 58737417, 01.07.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

1 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Прокопенка О.Б.,

суддів: Волкова О.Ф., Маринченка В.Л., -

розглянувши заяву ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 жовтня 2015 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання неправомірними дій та стягнення коштів,

в с т а н о в и л а:

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 11 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року, у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23 жовтня 2015 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на попередні рішення судів відмовив.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, заявник звернувся до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстав, передбачених пунктами 1 та 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме: неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права: частини другої статті 9, статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та положень Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин); невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

На обґрунтування заяви додає копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 23 жовтня 2014 року та 30 липня 2015 року (справи №№ К/800/1679/14, К/800/62699/14 відповідно), які, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Крім того, додає постанову Верховного Суду України від 10 березня 2015 року (справа № 21-563а14).

ОСОБА_2 заявив клопотання про поновлення строку на подання заяви посилаючись на те, що він пропустив його з поважної причини.

Відповідно до частини п'ятої статті 238 КАС у разі пропущення строку, встановленого, зокрема частинами першою та четвертою статті 238 КАС, з причин, визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може поновити цей строк у межах одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

За таких обставин строк подання заяви про перегляд судового рішення підлягає поновленню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Аналіз ухвал Вищого адміністративного суду України 23 жовтня 2014 року і 30 липня 2015 року та оскаржуваного рішення не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом норм матеріального права, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено різними фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду цих справ, перевірка правильності встановлення яких не входить до компетенції Верховного Суду України.

Що стосується посилання ОСОБА_2 на підставу, передбачену пунктом 5 частини першої статті 237 КАС, слід зазначити, що аналіз оскаржуваного судового рішення та постанови Верховного Суду України від 10 березня 2015 року не дає підстав для висновку про невідповідність рішення суду касаційної інстанції викладеному у вказаній постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Як убачається із самої заяви, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків касаційного суду у цій справі фактично зводяться до правової оцінки обставин у справі та дослідження доказів, які були встановлені під час розгляду справи, перевірка правильності встановлення яких не входить до компетенції Верховного Суду України.

За таких обставин підстав для допуску справи до провадження немає.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах України Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Поновити ОСОБА_2 строк для подання заяви про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 жовтня 2015 року.

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання неправомірними дій та стягнення коштів; за заявою ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 жовтня 2015 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачО.Б. Прокопенко Судді: О.Ф. Волков В.Л. Маринченко