Ухвала суду № 58736511, 17.06.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

17 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаКоротких О.А.,суддів:Гриціва М.І., Кривенди О.В., -розглянувши заяву Крижопільського районного споживчого товариства (далі - Товариство) про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 7 квітня 2016 року у справі за позовом Споживчого товариства «Городківське сільське споживче товариство» до Реєстраційної служби Крижопільського районного управління юстиції Вінницької області, треті особи: Крижопільське районне споживче товариство, Крижопільська державна адміністрація Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення,

встановила:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 7 квітня 2016 року відмовив у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) за касаційною скаргою Крижопільського районного споживчого товариства на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 9 лютого 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року про задоволення позову.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, Товариство звернулося до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС.

На обґрунтування заяви додано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 27 січня, 21 квітня, 15 вересня, 22 жовтня 2015 року, 15 березня, 17 березня 2016 року, які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У справі, рішення в якій просить переглянути заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками суддів попередніх інстанцій про те, що рішення про державну реєстрацію права власності було прийнято з порушенням вимог Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, за відсутності правовстановлюючих документів, які б підтверджували факт виникнення в Товариства або перехід до нього права власності на майно.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21 квітня 2015 року, яка надана на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову, дійшов в висновку, що оскільки діями відповідача не порушено права позивача, як власника земельної ділянки, і фактично на розгляд адміністративного суду подано спір щодо права власності на об'єкт нерухомості, який повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15 вересня 2015 року, яка надана на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову, дійшов в висновку, що оскільки позивач до Реєстраційної служби із заявою про здійснення реєстрації його права власності на об'єкт нерухомого майна не звертався, а Реєстраційна служба жодних рішень з цього приводу не приймала, отже її діями або бездіяльністю не було порушено законних прав, свобод та інтересів позивача.

У постанові Вищого адміністративного суду України від 22 жовтня 2015 року, яка надана на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та відмовляючи в задоволенні позову, дійшов висновку про те, що судами в рішеннях не наведено обґрунтованих висновків про те, яким саме чином оскаржуване рішення про оформлення права власності на нежитлове приміщення порушує права, свободи або інтереси певної особи.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15 березня 2016 року, яка надана на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову, зазначив, що у правовідносинах, пов'язаних із вчиненням дій по державній реєстрації речових прав на нерухоме майно, БТІ та Реєстраційна служба не здійснюють та не можуть здійснювати будь-яких владних управлінських функцій щодо земельної ділянки, а обраний позивачем спосіб захисту порушених прав землевласника не забезпечує їх реального захисту.

У постанові Вищого адміністративного суду України від 17 березня 2016 року, яка надана на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, суд касаційної інстанції, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, дійшов висновку, що дії державного реєстратора по внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців інформації про місце знаходження товариства, склад його засновників та види діяльності не призвели та не могли призвести до порушення законних прав та інтересів компанії, оскільки вказані дії не стосуються приватноправових зобов'язань та прав суб'єктів господарювання. А реальний захист порушених прав та інтересів компанії у господарсько-правових відносинах, що виникли з товариством, можливий виключно в судах господарської юрисдикції.

Отже, аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом норм матеріального права, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено різними фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду цих справ, перевірка правильності встановлення яких не входить до компетенції Верховного Суду України.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27 січня 2015 року, яка надана на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, а справу направив до суду першої інстанції на новий розгляд.

Отже в наведеному судовому рішенні касаційної інстанції не розв'язано спір по суті і воно не містить остаточного висновку щодо правильного застосування одних тих самих норм матеріального права, тому братися до уваги не може.

Відповідно до статті 235 КАС Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження про перегляд справи.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом Споживчого товариства «Городківське сільське споживче товариство» до Реєстраційної служби Крижопільського районного управління юстиції Вінницької області, треті особи: Крижопільське районне споживче товариство, Крижопільська державна адміністрація Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення за заявою Крижопільського районого споживчого товариства про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 7 квітня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.А. Коротких

Судді: М.І. Гриців

О.В. Кривенда