Ухвала суду № 58736271, 30.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/587/15-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Декаленко В.С.

№ апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/796/6868/2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2016 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Соколової В.В.

- Борисової О.В.

при секретарі - Меженко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 лютого 2016 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» про визнання договору про надання споживчого кредиту неукладеним та стягнення суми коштів, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 25 лютого 2016 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» заборгованість за кредитним договором в розмірі 48 366,83 грн. та судовий збір в розмірі 1218,00 грн..

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» про визнання договору про надання споживчого кредиту неукладеним та стягнення суми коштів відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 лютого 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» боргу в сумі 15 695,07 грн. на виконання договору позики від 26.09.2012 року.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права та є незаконним. Суд безпідставно не прийняв до уваги його доводів про те, що вчинений сторонами правочин не може вважатися договором споживчого кредиту, так як при його укладенні не було дотримано положень Закону України «Про захист прав споживачів». Позивачем не було надано до суду примірника договору споживчого кредиту, укладеного в належній письмовій формі, що свідчить про його нікчемність. Посилався на те, що надані відповідачу для ознайомлення та підписані ним пам'ятки та умови не підтверджують укладення основного договору, так як свідчать, виключно, про створення передумов для його укладення. Вважає, що банком не було доведено факт укладенням з ним саме договору споживчого кредиту, оскільки ознаки вчиненого правочину характерні для договору позики. Так як ним дійсно було отримано від банку грошові кошти в розмірі 24 193,55 грн., проте саме в якості позики, з них 8 498,48 грн. вже повернуто, вважає, що стягненню з нього на користь позивача підлягає сума в розмірі 15 695,07 грн..

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 ОСОБА_8 повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» Юрченко Андрій Вячеславович проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням вимог закону, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 вересня 2012 року ОСОБА_3 звернувся до Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» із заявою про надання кредиту на споживчі цілі.

В пункті 1.2 приміток до заяви зазначено, що дана заява, Тарифи на розрахунково - касове обслуговування, Умови надання та обслуговування кредиту на споживчі цілі, Розпис сукупної вартості кредиту, Графік платежів, є невід'ємними частинами укладеного між сторонами договору № R011.001-ТЕК.0018925.

Відповідно до умов даного договору, ОСОБА_3 отримав від Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» кредитні кошти у розмірі 30 000 грн. строком на 48 місяців, під процентну ставку за користування кредитом 11,99% річних та щомісячну комісію у розмірі 1,37 %.

В день звернення із заявою до банку, позивач ознайомився та підписав Умови надання та обслуговування кредитів на споживчі цілі, отримав та підписав Пам'ятку про основні параметри споживчого кредиту з розписом сукупної вартості кредиту, тарифи Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» на розрахунково-касове обслуговування, графік погашення кредитної заборгованості.

На виконання умов кредитного договору № R011.001-ТЕК.0018925 від 26 вересня 2012 року, банк перерахував позичальнику на відкритий на його ім'я поточний рахунок кошти у розмірі 30000 грн., з яких 5806,45 грн. в той же день ОСОБА_3 перераховано на рахунок ПАТ «Страхова компанія «Юнівес» в якості оплати страхового платежу за договором добровільного страхування від нещасних випадків.

06 червня 2014 року ОСОБА_3 подав до Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» заяву про зміну графіку погашення кредиту, у зв'язку з чим 06 червня 2014 року було змінено графік погашення кредиту, погоджено та підписано новий графік сплати, відображений у Додатку 1 до договору № R011.001-ТЕК.0018925 від 26 вересня 2012 року.

З дослідженого судом розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач належним чином свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків не виконував, останні платежі за договором здійснив 23 червня 2014 року у розмірі 1200 грн., 24 вересня 2014 року та 6 листопада 2014 року - по 100 грн., у зв'язку з чим станом на 29 жовтня 2015 року за ним рахується заборгованість в розмірі 48 366,83 грн., з них:: 21 501,54 грн. заборгованості по тілу кредиту, 2 458,53 грн. прострочені відсотки, 8 558,22 грн. прострочена комісія за обслуговування кредиту, 15 848,54 грн. пеня за прострочення платежів.

Звертаючись до суду з позовними вимогами до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, Публічне акціонерне товариство Банк «Траст» посилалося на те, що відповідач взяті на себе за договором № R011.001-ТЕК.0018925 зобов'язання не виконує, регулярних платежів в рахунок погашення кредиту не здійснює, у зв'язку з чим, має прострочену заборгованість в розмірі 48 366,83 грн., яка підлягає стягненню в судому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» та, стягуючи з ОСОБА_3 заборгованість по кредитному договору в розмірі 48 366,83 грн., суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами було укладено кредитний договір, факт невиконання відповідачем взятих на себе на підставі даного договору зобов'язань є доведеним, а тому позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції в повній мірі відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують, з наступних підстав.

Так, згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.2. Умов надання та обслуговування кредитів на споживчі цілі, ОСОБА_3 зобов'язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати банку відсотки за користування кредитом та комісії, повертати кредит частинами у сумах та терміни, визначені у графіку погашення платежів, що є Додатком №1 до договору.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно пунктів 8.6 та 8.10 Умов надання та обслуговування кредитів на споживчі цілі, банк має вимагати дострокового повернення кредиту в повному обсязі, сплати процентів, неустойки та інших платежів, у разі порушення позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту, 03 листопада 2014 року Публічним акціонерним товариством Банк «Траст» було направлено позичальнику вимогу про дострокове виконання зобов'язань за договором в повному обсязі, яка у визначений в ній тридцятиденний строк виконана не була.

Згідно вчиненого Публічним акціонерним товариством Банк «Траст» розрахунку, станом на 29 жовтня 2015 року за ОСОБА_3 рахується заборгованість по тілу кредиту у розмірі 21 501,54 грн., по процентам у розмірі 2 458,53 грн., по комісії за обслуговування кредиту у розмірі 8 558,22 грн.

Належних та допустимих доказів того, що заборгованість розрахована невірно та має менший розмір, ніж зазначено позивачем, відповідачем не було надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції.

Оскільки факт наявності у ОСОБА_3 заборгованості достовірно встановлений, в добровільному порядку вона не погашається, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача, як з боржника, на користь позивача заборгованості за кредитом, процентами та комісією у визначених розрахунком розмірах.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно п.3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно пункту 10.4 Умов надання та обслуговування кредитів на споживчі цілі, за прострочення повернення кредитору заборгованості по рахунку за несанкціонованим овердрафтом та/або сплати процентів за користування ним клієнт сплачує кредитору пеню в розмірі, визначеному тарифами.

Так як в ході судового розгляду було встановлено факт порушення ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань за договором в частині своєчасної сплати платежів в рахунок погашення кредиту, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пені за порушення зобов'язання в розмірі 15 848,54 грн..

Звертаючись до суду з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» про визнання договору про надання споживчого кредиту неукладеним і стягнення суми коштів, ОСОБА_3 посилався на те, що форма, зміст і порядок укладення договору № R011.001-ТЕК.0018925 не відповідають вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», а тому даний договір є неукладеним, а отримана від банку сума коштів є не кредитом, а позикою.

Відмовляючи ОСОБА_3 в задоволенні його вимог, суд першої інстанції виходив з того, що факт укладення сторонами саме кредитного договору достовірно встановлений, отримання позичальником кредитних коштів та часткове виконання протягом певного часу умов договору підтверджується матеріалами справи, з огляду на що заявлені позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції зроблений на підставі повного та об'єктивного дослідження наявних в матеріалах справи доказів та в повній мірі відповідає вимогам закону, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом статей 205, 207 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З підписаної ОСОБА_3 заяви про надання кредиту на споживчі цілі від 26 вересня 2012 року вбачається, що вказана заява являє собою пропозицію позичальника до банку укласти змішаний договір, з елементами договору банківського рахунку та кредитного договору.

В даній заяві також зазначено, що ця заява, Тарифи на розрахунково - касове обслуговування, Умови надання та обслуговування кредиту на споживчі цілі, Розпис сукупної вартості кредиту, Графік платежів, є невід'ємними частинами укладеного між сторонами змішаного договору.

З наявних в матеріалах справи примірників вищевказаних документів вбачається, що ОСОБА_3 було проставлено свій особистий підпис на кожному з них.

Оскільки чинним законодавством України передбачена можливість укладення договору шляхом фіксування його змісту в кількох документах, так як ОСОБА_3 кожен зі складових документів договору № R011.001-ТЕК.0018925 було підписано, він приступив до його виконання та протягом певного часу умови договору виконував належним чином без зауважень чи заперечень, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що між сторонами було укладено саме кредитний договір, застосуванню до якого підлягають норми ст.ст. 1054-1056-1 Параграфа 2 ЦК України (Кредит).

Доводи апеляційної скарги про те, що оспорюваний договір укладений з порушенням Закону України «Про захист прав споживачів», так як він не був укладений в письмовій формі, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, зміст договору № R011.001-ТЕК.0018925 зафіксований в кількох документах, кожен з яких має письмову форму, та складається з: заяви про надання кредиту на споживчі цілі від 26 вересня 2012 року, Тарифів на розрахунково - касове обслуговування, Умов надання та обслуговування кредиту на споживчі цілі, Розпису сукупної вартості кредиту, Графіку платежів.

За правилом статті 207 ЦПК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

В силу вимог ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Звертаючись до Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» з заявою про надання кредиту на споживчі цілі від 26 вересня 2012 року, в якій зазначено про те, що дана заява, та інші банківській документи згідно переліку, в сукупності являють собою змішаний договір з елементами договору банківського рахунку та кредитного договору, ОСОБА_3 виразив своє вільне волевиявлення на укладення договору в письмовій формі шляхом фіксації змісту договору в кількох документах.

За таких обставин, посилання в апеляційній скарзі на порушення при укладенні спірного договору положень Закону України «Про захист прав споживачів» щодо недодержання письмової форми правочину є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги про те, що підписання Умов надання та обслуговування кредиту на споживчі цілі, тарифів, пам'яток було лише передумовою до укладення договору, не приймаються до уваги колегією суддів, так як в підписаній ОСОБА_3 заяві від 26 вересня 2012 року прямо зазначено, що умови та тарифи є складовими частинами вчиненого сторонами договору.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що грошові кошти ОСОБА_3 Банком було передано не в кредит, а в позику, так як судом першої інстанції достовірно встановлено, з чим погодилася колегія суддів, що між сторонами по справі було укладено саме кредитний договір.

Інші доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції також не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3 відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: