Ухвала суду № 58736225, 30.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 754/4358/14-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/2225/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Галась І.А. Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А.

30 червня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Семенюк Т.А

Суддів - Прокопчук Н.О., Шиманського В.Й.,

при секретарі - П'ятничук В.Г.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 7 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 7 вересня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики в розмірі 1630002 грн. 31 коп.

Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

В задоволенні інших вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що у березні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором позики, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що ОСОБА_3 взяв у нього в борг грошові кошти, про що надав розписки: від 9 вересня 2009 року, відповідно до якої ОСОБА_3 отримав 20000 доларів США та зобов'язався повернути борг до 1 жовтня 2009 року та сплачувати 500 доларів США щомісячно; від 15 грудня 2009 року, відповідно до якої ОСОБА_3 отримав 20000 доларів США, зобов'язався повернути борг до 1 лютого 2010 року та сплачувати 500 доларів США щомісячно. На підтвердження отримання коштів в борг відповідачем також були написані розписки від 19 грудня 2011 року та 29 січня 2013 року.

В процесі розгляду справи, ОСОБА_4 збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути з ОСОБА_3 на свою користь борг у сумі 769284 грн. 11 коп. по тілу позики, 860718 грн. 20 коп. - відсотки за користування коштами за період з 1 січня 2012 року по 22 липня 2015 року, 3 % річних з простроченої суми.

З матеріалів справи вбачається, що 9 вересня 2009 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_4 в борг 20000 доларів США, зобов'язався повернути борг до 1 жовтня 2009 року та сплачувати 500 доларів США щомісячно.

15 грудня 2009 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_4 в борг 20000 доларів США, зобов'язався повернути борг до 1 лютого 2010 року та сплачувати 500 доларів США щомісячно.

19 грудня 2011 року ОСОБА_3 надав розписку на підтвердження отримання у ОСОБА_4 в борг 40000 доларів США і зобов'язався повернути їх до 1 травня 2012 року.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальник) грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За ст. 1047 ЦК України договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Стаття 1049 ЦК України передбачає обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та порядку, встановлені договором.

Згідно ст. 35 Закону України «Про Національний банк України» гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

За положенням ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, сторони домовились про сплату щомісячних відсотків за користування грошима у розмірі 1000 доларів США.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, грошові кошти не повернув.

Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що позичені кошти ОСОБА_4 повернуто, що підтверджується наданими у справу розписками, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи.

Так, за клопотанням відповідача ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18 січня 2016 року по справі було призначено судову почеркознавчу експертизу на вирішення якої було поставлено питання чи виконані особисто у розписках власноруч ОСОБА_4

Згідно висновку експертизи КНІДСЕ № 1735/1736/16-32 від 24 травня 2016 року за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, підписи від імені ОСОБА_4 у рядку «Особисто розписуюсь» у розписці від 19 грудня 2011 року (а.с. 231), у рядку «Особисто розписуюсь та засвідчую» у розписці від 15 січня 2013 року (а.с. 232), у рядку «Підписуюсь і особисто засвідчую» у розписці від 29 січня 2013 року (а.с. 234), у рядку «Засвідчую і підтверджую отримання коштів» у розписці від 5 березня 2013 року (а.с. 235), у розписці від 30 вересня 2013 року (а.с. 236), виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів.

Рукописні написи «Отдано=11100; 19ХІІ»на розписці від 19 грудня 2011 року, у розписці від 15 січня 2013 року «15.01.2013 р.», у розписці від 29 січня 2013 року «29.01.2013 р.», у розписці від 5 березня 2013 року «05.03.2013 р.», у розписці від 30 вересня 2013 року «30.09.2013 р.» виконано не ОСОБА_4, а іншою особою.

Підписи від імені ОСОБА_4 у рядку «Особисто розписуюсь» у розписці від 19 грудня 2011 року (а.с. 231), у рядку «Особисто розписуюсь та засвідчую» у розписці від 15 січня 2013 року (а.с. 232), у рядку «Підписуюсь і особисто засвідчую» у розписці від 29 січня 2013 року (а.с. 234), у рядку «Засвідчую і підтверджую отримання коштів» у розписці від 5 березня 2013 року (а.с. 235), у розписці від 30 вересня 2013 року (а.с. 236) виконано не ОСОБА_4, а іншою особою.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 не надано належних доказів на підтвердження своїх доводів щодо повернення боргу, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не виконано взятих на себе зобов'язань за договором позики.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норми матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Оскільки рішення суду постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 7 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді