Постанова № 58735956, 29.06.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2016 року Справа № 904/10692/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чимбар Л.В. (доповідач),

суддів: Сизько І.А., Герасименко І.М.

при секретарі Ковзиков В.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Подолінська Т.В., довіреність №б/н від 12.11.2015 р., представник;

відповідач: ОСОБА_2, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_1 від 04.08.2008 р., ФОП;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "І.К.ВЕЛ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.02.2016 року у справі №904/10692/15

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "І.К.ВЕЛ", м. Дніпропетровськ

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Дніпропетровська область, м.Нікополь

про дострокове розірвання договору оренди та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.02.2016р. у справі №904/10692/15 (суддя: Мілєва І.В.) в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, як прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування незаконності оскаржуваного рішення ТОВ "І.К.ВЕЛ" зазначає, що позовні вимоги обґрунтовані фактом істотності зміни обставин згідно ч.1 ст. 652 ЦК України і наявністю одночасно чотирьох умов, передбачених ч.2 п.п.1-4 ст. 652 ЦК України.

Також посилається на те, що суд першої інстанції порушив та неправильно застосував п.2ч.2 ст.652 ЦПК України, відповідно до якої зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися, тобто в даному випадку судом було підмінено поняття «причина» поняттям «наслідки», оскільки причиною істотної зміни обставин було стрімке зростання курсу іноземних валют до української гривні в 2015році в порівняні з 2014роком.

Скаржник в апеляційній скарзі також просив відмовити в задоволені зави відповідача про стягнення витрат на послуги адвоката в сумі 1500,00грн.

В судовому засіданні 29.06.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи 01.08.2014р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "І.К.ВЕЛ" (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 01/08/14 (далі - договір).

За даним договором орендодавець зобов'язується передати орендарю, а орендар прийняти у тимчасове платне користування (далі - оренда) на строк та на умовах даного договору нежитлове приміщення, розташоване на першому поверсі будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, далі за текстом - приміщення (п. 1.1. договору).

Мета оренди - приміщення надається в оренду з метою розміщення орендарем пункту аптечної роздрібної торгівлі лікарськими засобами, засобами медичного призначення та іншими товарами, дозволеними для продажу в аптека (п. 1.4. договору).

Приміщення передається в оренду орендодавцем строком на 2 роки та 11 місяців до 30.06.2017 року (п. 1.5. договору).

Приміщення передається в оренду орендарю за "актом № 1 приймання-передачі приміщення в оренду", який підписується сторонами або уповноваженими особами в день підписання договору і який є його невід'ємною частиною з моменту підписання. Дата підписання акту № 1 приймання-передачі є початком перебігу строку оренди. Акт № 1 приймання-передачі приміщення має містити посилання на цей договір, відомості щодо складу і переліку майна, його стан, виявлені недоліки, встановлене в приміщенні інженерне обладнання та його стан, серійні номери лічильників та їх показники на день підписання (п. 2.1. договору).

Приміщення піддягає поверненню орендодавцю в стані, не гіршому ніж на момент передачі в оренду з урахуванням нормального зносу, протягом трьох днів після закінчення строк - оренди або дострокового розірвання договору за актом № 2 прийманпя-передачі. підписаним уповноваженими представниками сторін, якщо інше не передбачено договором. Про дату\час повернення приміщення з оренди орендар сповіщає орендодавця шляхом направлення письмового повідомлення (п. 2.3. договору).

Пунктом 3.1. договору встановлена щомісячна орендна плата за користування приміщенням, яка сплачується в безготівковій формі та складає:

- у період з 01.08.2014р. до 31.01.2015р. - 7 000,00 грн. без ПДВ;

- у період з 01.02.2015р. до 31.07.2015р. - 8 000,00 грн. без ПДВ;

- у період з 01.08.2015р. до повернення приміщення з оренди (згідно розділу 2 договору) - 8 500,00 грн. без ПДВ. Зазначені розміри орендної плати підлягають щорічній індексації (коефіцієнт індексації дорівнює 1 (одиниці).

Оплата орендної плати здійснюється у гривнях, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця, у строки та на умовах, зазначених у цьому договорі (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 3.4. договору оплата оренди здійснюється орендарем в безготівковій формі шляхом перерахування передоплати на поточний рахунок орендодавця наступним чином:

- передоплата за перший місяць оренди у розмірі 7 000,00 грн. без ПДВ та за останній місяць у розмірі 8 500,00 грн. без ПДВ сплачується протягом 5 (п'яти) робочих днів від дня укладення цього договору;

- за другий і наступні (окрім останнього) місяця оренди орендна плата сплачується щомісячно, не пізніше 02 (другого) числа поточного місяця в національній грошовій одиниці України.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом 2 років та 11 місяців, а в частині виконання зобов'язань сторонами - до повного їх виконання (п. 7.1. договору).

Згідно п. 7.3. договору, цей договір припиняється у випадках:

- закінчення строку дії;

- у разі дострокового припинення (розірвання) договору.

Достроково договір може бути припинений:

За письмовою згодою сторін (п. 7.4.1. договору);

У випадках, передбачених законодавством України, зокрема у разі ліквідації орендаря (п. 7.4.2. договору).

Приміщення було передане відповідачем в оренду позивачу згідно акту приймання - передачі № 1 від 01.08.2014 р. (а.с. 11-12).

У зв'язку із негативними показниками оперативної діяльності аптеки, що знаходиться в орендованому приміщенні, позивачем було прийнято рішення про припинення діяльності аптеки, про що свідчить лист Державної служби України з лікарських засобів, в якому зазначено, що 13.11.2015р. внесено зміни до ліцензійного реєстру по ліцензії НОМЕР_2 від 20.05.2014р. на провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18).

Листом від 07.09.2015р. за № 397 (а.с.29) позивач повідомив відповідача про те, що у зв'язку з негативними показниками оперативної діяльності аптеки, що знаходиться в орендованому приміщенні, вимушений припинити її діяльність та, керуючись умовами договору, а саме пунктів 7.3., 7.4.1., припинити дію договору за згодою сторін та вважати 30 вересня 2015 року останнім днем дії договору оренди № 01/08/14 від 01.08.2014 року

Відповідач листом № 1 від 12.09.2015р. повідомив позивача про відмову про надання своєї згоди на дострокове припинення в односторонньому порідку дії договору № 01/08/14 від 01.08.2014р. оренди нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1. Зазначив, що згідно діючого законодавства України, а також узгоджених сторонами положень договору оренди дострокове припинення (розірвання) в односторонньому порядку дії договору та відмова від виконання господарських зобов'язань не передбачені (а.с. 30).

Позивач звернувся до відповідача з листом № 617 від 18.11.2015р., в якому просив прибути 24.11.2015р. або направити повноважного представника для підписання актів повернення приміщення з оренди за договором оренди № 01/08/14 від 01.08.2014р. (а.с. 19).

Листом № 3 від 27.11.2015р. відповідач повідомив позивача, що договір № 01/08/14 від 01.08.2014р. є діючим, повернення приміщення з оренди здійснюється за наслідками припинення дії договору, а не під час його дії, тому вважає передчасним повернення приміщення з оренди (а.с. 22).

Відмова відповідача від розірвання договору оренди і стала підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Крім того, позивач просив зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 зарахувати сплачений ТОВ "І.К.ВЕЛ" 08.08.2014 р. за платіжним дорученням № 112221 авансовий платіж в сумі 8500 грн. в рахунок сплати орендної плати частково за листопад 2015 р. (з 01.11.2015 р. по 24.11.2015 р.) і частково жовтень (з 25.10.2015 р. по 30.10.2015 р.).

Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (1. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України).

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.(ч.1 ст.283 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.3 ст.283 Господарського кодексу України об'єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);

Відповідно до ч.1 ст.206 ГК України господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу.

Згідно до ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Договір може бути розірваний за згодою сторін у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання (частина перша статті 652 ЦК України).

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною другою статті 652 ЦК України встановлено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених у частині другій статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Позивач у цьому випадку повинен довести, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна не настане, а також, що його вина в неусуненні причин такої зміни відсутня.

Як зазначено скаржником в апеляційній скарзі, причиною істотної зміни обставин було стрімке зростання курсу іноземних валют до української гривні в 2015році в порівняні з 2014 роком та те, що діяльність аптеки почала приносити збитки.

Колегія суддів при перегляді рішення суду першої інстанції звертає увагу, що відповідно до абз. 1, 2 п. 5.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" - «Зміна економічної ситуації та коливання курсу іноземної валюти стосовно національної валюти України є комерційним ризиком сторін договору, а тому ці обставини не можуть вважатися підставами для зміни або розірвання договору оренди (найму) або для невиконання зобов'язань за ним. Саме лише зростання курсу гривні до іноземних валют також не є підставою для зміни або розірвання договору оренди (найму), оскільки у сторін договору є можливість передбачити в момент його укладення можливі коливання курсу гривні до іноземних валют, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти України (гривні) та її девальвації»

Згідно п. 5.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013р. «зміна економічної ситуації та коливання курсу іноземної валюти стосовно національної валюти України є комерційним ризиком сторін договору, а тому ці обставини не можуть вважатися підставами для зміни або розірвання договору оренди (найму) або для невиконання зобов'язань за ним.».

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України (частина перша стаття 192 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що при укладенні спірного договору оренди сторонами було добровільно та на власний розсуд досягнуто домовленості щодо всіх його істотних умов. Зокрема, умови щодо визначення валюти, в якій має бути виконане грошове зобов'язання з сплати орендних платежів.

Відповідно до ст.42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання на цю особу тягара несприятливих наслідків такої діяльності. Тому, укладаючи договір оренди, позивач діяв на власний ризик, та не міг не врахувати настання негативних наслідків у випадку зростання курсу іноземних валют.

Зростання курсу гривні до іноземних валют в країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох договірних сторін, її не може бути самостійно віднесено до зміни обставин укладання конкретного договору, яким сторони керувались.

Враховуючи викладене та те, що припинення діяльності аптеки №8 є результатом господарської діяльності самого позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведене було здійснено за ініціативою самого позивача і тому не може бути розцінено як обставина, що відбулась поза його волею, яку він не міг перебачити та усунути.

Такий самий висновок місять постанови Вищого господарського суду у справах №904/3497/14 від 20.01.2015р., №11/173-10 від 21.04.2011р., №2/52-09 від 17.04.2012р.

Також колегія суддів підтримує висновок господарського суду про відмову в задоволені позову в частині зарахування сплаченого ТОВ "І.К.ВЕЛ" 08.08.2014 р. за платіжним дорученням № 112221 авансового платежу в сумі 8500 грн. в рахунок сплати орендної плати частково за листопад 2015 р. (з 01.11.2015 р. по 24.11.2015 р.) і частково за жовтень (з 25.10.2015 р. по 30.10.2015 р.), оскільки підстави для розірвання спірного договору відсутні, а тому відсутні підстави для зарахування авансового платежу за останній місяць в сумі 8500 грн. в рахунок сплати орендної плати частково за листопад 2015 р. (з 01.11.2015 р. по 24.11.2015 р.) і частково жовтень (з 25.10.2015 р. по 30.10.2015р.), так як зазначені вимоги є похідними від вирішення спору про розірвання договору.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Згідно пункту 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача, а при відмові у позові - на позивача. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, відповідачем було надано наступні докази про надання йому адвокатської правової допомоги: договір про надання адвокатської правової допомоги № 13/01-16 від 13.01.2016р. укладений між відповідачем та адвокатом Онищенко Семеном Валерійовичем (а.с. 128), акт № 1 прийому передачі адвокатських послуг (робіт) від 15.02.2016р. (а.с. 129), квитанцію до прибуткового касового ордеру № 17 від 15.02.2016р. про сплату 3 000,00 грн. (підстава: "договір про надання адвокатської допомоги №13/01-16 від 13.01.2016р.") (а.с. 130), свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю № 2604 від 20.08.2012р. (а.с. 127).

Господарським судом обґрунтовано прийнято до уваги відсутність значної складності характеру спору між сторонами та враховано чинний на час розгляду справи рівень мінімальної заробітної плати, а тому правомірно зроблено висновок про те, що розумні витрати відповідача на оплату послуг адвоката складають 1 500,00 грн.

Доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та не спростовують вищевикладене.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "І.К.ВЕЛ" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.02.2016 року у справі №904/10692/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий Л.О. Чимбар

Суддя І.А. Сизько

Суддя І.М. Герасименко

Постанова виготовлена в повному обсязі 04.07.2016 року.