Ухвала суду № 58733008, 29.06.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Петра Болбочана 8, корпус 1

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

29 червня 2016 року м. Київ № 826/2127/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши у письмовому провадженні справу

за позовом

Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м.Києва, правонаступником якого є Лівобережне об"єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві

до

Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги "Русанівка" Дніпровського району м. Києва"

про

стягнення заборгованості у розмірі 10892,47 грн.

В С Т А Н О В И В:

21.06.2016 р. представником Лівобережного об"єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві скеровано до суду заяву про відкликання адміністративного позову з огляду на сплату відповідачем заявленої до стягнення суми заборгованості.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо надійшло клопотання позивача про відкликання позовної заяви.

Разом з тим положеннями ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивача не віднесено до осіб, на яких розповсюджуються пільги від сплати судового збору, з огляду на що, беручи до уваги необхідність наповнення дохідної частини Державного бюджету України, суд скористався правом, передбаченим положеннями ст. 88 КАС України та ст. 8 Закону України "Про судовий збір", та при відкритті провадження відстрочив УПФ сплату судових витрат за зверненням із позовом до дати прийняття остаточного рішення у даній справі.

Однак доказів сплати судового збору за звернення із цим позовом УПФ до суду не надано, з огляду на що вказаний судовий збір підлягає стягненню з позивача.

Згідно до п. 3 ч. 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, встановлюється ставка судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1378 грн.).

Платiжними реквiзитами Окружного адміністративного суду м. Києва для перерахування судового збору в гривнях є наступні реквізити:

Отримувач коштів - УДКСУ у Печерському р-ні м.Києва

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897

Банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві

Код банку отримувача (МФО) 820019

Рахунок отримувача 31218206784007

Код класифікації доходів бюджету 22030101

Призначення платежу *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Окружний адміністративний суд міста Києва (назва суду, де розглядається справа).

При заповненні платіжного документа у графі «Код платника» платником судового збору – юридичною особою зазначається код ЄДРПОУ, а платником – фізичною особою – ідентифікаційний код, а при його відсутності, у зв’язку з релігійними переконаннями, зазначаються його паспортні дані.

Між тим, стягуючи із УПФ несплачений ним судовий збір, суд звертає увагу позивача на наступне.

Нормою ч. 1 ст. 9 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, при цьому кошти судового збору, як визначено ч. 3 ст. 9 цього Закону, спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, що, як відомо, є невід"ємною складовою правової держави.

Тобто, як вбачається зі змісту положень Закону України "Про судовий збір", сплатою судового збору (в тому числі, суб"єктами владних повноважень, звільнення яких від сплати судового збору відмінено новою редакцією згаданого закону) законодавець мав на меті гарантувати належний рівень судочинства в країні.

Варто звернути увагу, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Зазначена позиція підтримується Вищим адміністративним судом України у постанові Пленуму від 23.01.2015 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

При цьому, судом враховується, що Європейський суд з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» зазначив, що вимога сплати зборів судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Крім того, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України від 22.05.2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» було зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Згідно до ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Положеннями ст. 257 КАС України передбачено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення (ч. 1).

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання (абз. 1 ч. 2).

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (ч. 4).

Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом (ч. 5).

При цьому, виходячи з наведеного, суд вважає за доцільне звернути увагу позивача на висновки Європейського суду з прав людини, котрі, на переконання суду, є актуальними і для ситуації, що склалась.

Так, у п. 44 рішення у справі "Шмалько проти України" (Заява №60750/00) від 20.07.2004 р. суд, ставлячись із розумінням до того, що за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, чітко наголосив, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів на виправдання неспроможності виконати судове рішення про виплату боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат (ч. 2).

Таким чином, беручи до уваги наведені обставини, суд приходить до висновку про необхідність та доцільність застосування в даному випадку положення ст. 267 КАС України та встановити судовий контроль за виконанням цього судового рішення в частині стягнення судового збору із суб"єкта владних повноважень.

Керуючись п. 5. ч.1 ст. 155, 267, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

У Х В А Л И В:

1. Залишити без розгляду позовну заяву Лівобережного об"єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги "Русанівка" Дніпровського району м. Києва" про стягнення заборгованості у розмірі 10892,47 грн..

2. У випадку оскарження ухвали позовні матеріли будуть скеровані до апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою.

3. Стягнути з Лівобережного об"єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві судовий збір за звернення до суду із даним позовом на реквізити Окружного адміністративного суду міста Києва.

4. Ухвалу направити сторонам.

5. Зобов"язати Лівобережне об"єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати у місячний строк з дня набрання рішенням законної сили до суду звіт про виконання рішення в частині стягнення судового збору.

6. Попередити суб"єкта владних повноважень про наслідки , які можуть настати в разі неподання такого звіту, а зокрема, накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, штрафу у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Я.І. Добрянська