Постанова № 58732160, 09.07.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2015 р. Справа № 804/7287/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Царікової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 23.06.2014 №10314-15, -

ВСТАНОВИВ:

09 червня 2015 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 23.06.2014 №10314-15 ( форми "Ф").

В обґрунтування позову зазначено, що позивачем отримано податкове повідомлення - рішення від 23.06.2014 № 10314-15, за яким йому збільшено суму орендної плати з фізичних осіб за землю на суму у розмірі 7890,34 грн. Означене податкове повідомлення - рішення позивач вважає неправомірним та таким, що підлягає скасуванню. Позивач зазначив, що на підставі договору оренди від 20.08.2003 він є користувачем земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1, яка надана йому для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Означеним договором на підставі даних Державного земельного кадастру встановлена сума орендної плати у розмірі 73,30 грн. Оскільки сторони є вільними при укладанні договору та погодили суттєву його умову - її розмір, дохарахування відповідачем грошового зобов'язання з плати за землю у сумі 7890,34 грн. згідно з податковим повідомленням - рішенням від 23.06.2014 № 10314-15 є протиправним, а тому оскаржене податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню судом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2015 відкрито провадження у справі № 804/7287/15 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 23.06.2015.

Відповідач заперечив проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов. Відповідач зазначив, що ОСОБА_2 має укладені з Дніпропетровською міською радою договори оренди землі від 20.08.2003, державна реєстрація яких проведена від 04.09.2003 за № 4108 та №4109, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (Амур-Нижньодніпровський район), площа яких становить 0,0749 га та 0,0200 га, кадастрові номери ділянок № НОМЕР_1 та "НОМЕР_2, строком дії до 19.06.2017. Згідно з умовами договору оренди земельної ділянки від 20.08.2003, площею 0,0200 га, орендна плата становить 73,30 грн., за умовами договору оренди земельної ділянки від 20.08.2003, площею 0,0749 га орендна плата складає 277,80 грн.

Однак, Законом України від 27.03.2014 №1166-VII внесені зміни до ст. 288 Податкового кодексу України. У відповідності п.288.5 ст.288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою трикратного розміру земельного податку. Тому, з 01.04.2014 ставка орендної плати не може бути меншої трикратного розміру земельного податку. Саме зміни у законодавстві стали підставою для здійснення донарахування позивачеві грошового зобов'язання з орендної плати за користування земельними ділянками на суму у розмірі 7890,34 грн., у зв'язку із чим винесено оскаржене податкове повідомлення - рішення від 23.06.2014 № 10314-15, яке є правомірним, а тому у суду відсутні підстави для його скасування.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2015 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду на 23.06.2015.

Позивач через канцелярію суду подав клопотання від 18.06.2015 вх. №37541/15) в якому просив розгляд справи здійснити без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується телефонограмою, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч. 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 20.08.2003 між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_2 укладені договори оренди земельних ділянок, за адресою: АДРЕСА_1, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд:

- площею 0,0200 га (нормативна оцінка 16270,53 грн.), зареєстрована в Державному земельному кадастрі м.Дніпропетровська за кодом 63327019, оренда плата за користування якою встановлена у розмірі 73,30 грн.;

- площею 0,0749 га (нормативна оцінка 61724,48грн.), зареєстрована в Державному земельному кадастрі м.Дніпропетровська за кодом 63327020, орендна плата за користування 277,80 грн.

Підставою для передачі земельних ділянок в оренду стало рішення Дніпропетровської міської ради від 19.06.2002 № 450/2 (про що зазначено у п. 1.2. означених договорів від 20.08.2003).

Земельні ділянки передані до 19.06.2017 ( п. 2.1. означених договорів).

Протягом дії вказаних договорів зміни щодо розміру орендної плати до них не вносилися.

Як зазначив позивач в адміністративному позові та випливає із заперечень відповідача, протягом всього часу користування означеними земельними ділянками ОСОБА_2 сплачував орендну плату, яка встановлена договорами оренди від 20.08.2003, а саме: у розмірі 73,30 грн. за земельну ділянку, площею 0,0200 га та у розмірі 277,80 грн. за земельну ділянку, площею 0,0749 га.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 161-XIV) вбачається, що користування землею в Україні є платним.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (далі - ПК України), який відповідно до п. 1.1 ст. 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом пп. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України є податком, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Землекористувачі за змістом пп.14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України - це особи, яким надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Таким чином, Податковим кодексом України визначено обов'язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Відповідно до пп. 14.1.136 п.14.1 ст. 14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Порядок оподаткування землі в Україні визначається розділом XIII "Плата за землю" Податкового кодексу України. Питання орендної плати за землю врегульовані статтею 288 ПК України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюється у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. п. 288.1, 288.4 ст. 288 ПК України).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII ПК; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2. зазначеного пункту ).

Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VII внесено зміни до підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України та викладено його в такій редакції: Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

У зв'язку із вказаними змінами законодавства, відповідач провів ОСОБА_2 розрахунок грошового зобов'язання з орендної плати наступним чином:

По земельній ділянці площею 0,0200 га:

- у період з 01.01.2014 по 01.04.2014 - 16,30 грн. згідно вимог п. 276.1 ст. 276 ПК України України за формулою (0,09% від 200 кв.м х 0,87 (зональний коефіцієнт) х 0,77 (локальний коефіцієнт) х 1,0 (коефіцієнт функціонального використання) х 297,68 грн. (вартість 1 кв. м. по місту) 12 місяців х 3 місяці;

- у період з 01.04.2014 по 31.12.2014 - 1629,72 грн. згідно вимог п.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України за формулою (3,0% від 200 кв.м х 0,87 (зональний коефіцієнт) х 0,77 (локальний коефіцієнт) х 1,0 (коефіцієнт функціонального використання) х 297,68 грн. (вартість 1 кв. м. по місту) 12 місяців х 9 місяців;

По земельній ділянці 0,0749 га:

- у період з 01.01.2014 по 01.04.2014 - 61,82 грн. згідно вимог п. 276.1 ст. 276 ПК України за формулою (0,09% від 200 кв.м х 0,87 (зональний коефіцієнт) х 0,77 (локальний коефіцієнт) х 1,0 (коефіцієнт функціонального використання) х 297,68 грн. (вартість 1 кв. м. по місту) 12 місяців х 3 місяці;

- у період з 01.04.2014 по 31.12.2014 - 6182,51 грн. згідно вимог п. 288.5.1 п. 288.5 ст.288 ПК України за формулою (3,0% від 200 кв.м х 0,87 (зональний коефіцієнт) х 0,77 (локальний коефіцієнт) х 1,0 (коефіцієнт функціонального використання) х 297,68 грн. (вартість 1 кв. м. по місту) 12 місяців х 9 місяців.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строках та у розмірах, встановлених цим кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, з набранням чинності Податковим кодексом України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати, у даному випадку, підставою для перегляду ставки орендної плати стали зміни внесені Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VII до підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України

При цьому, виходячи з принципу пріоритетності норм ПК України перед нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п. 2 ст. 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений у пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України.

У відповідності до п.286.5. ст.286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення - рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Вказаної позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 02.12.2014, а відповідно до ст. 244 - 2 КАС України рішення Верховного Суду України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно - правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні докази, які свідчать про те, що оскарженен податкове повідомлення - рішення від 23.06.2014 № 10314-15 (форми "Ф") прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України, обґрунтовано та правомірно, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для його скасування.

У відповідності до статті 94 КАС України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

Судом встановлено, що позивач під час подання адміністративного позову сплатив судовий збір у розмірі 182, 70 грн. Отже, позивач повинен доплатити судовий збір у розмірі 1644, 30 грн.

Керуючись ст. ст. 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159 - 163, 186, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 23.06.2014 № 10314-15 ( форми "Ф") відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Царікова