Рішення № 58729968, 30.06.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 334/10043/15Головуючий у 1-й інстанції Дубина Л.А.Пр. № 22-ц/778/2331/16Суддя-доповідач ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Гончар М.С.

суддів Каракуші К.В., Стрелець Л.Г.

за участі секретаря Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Правобережного відділення з обслуговування побутових споживачів (надалі ВАТ «Запоріжжяобленерго») на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 лютого 2016 року у справі за позовом ВАТ «Запоріжжяобленерго» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії

ВСТАНОВИЛА:

04 листопада 2013 року ВАТ «Запоріжжяобленерго» звернулось до суду із вищезазначеним позовом, який у подальшому уточнило (а.с. 69-71) та в якому просило стягнути солідарно з відповідачів вартість необлікованої електричної енергії у сумі 2040,44 грн., а також понесені судові витрати на оплату судового збору у сумі 229,40 грн.

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що 18.10.2010 року рейдовою бригадою Правобережного відділення електричних мереж проведено перевірку дотримання «Правил користування електричною енергією для населення» за адресою відповідачів: АДРЕСА_1.

Перевіркою встановлено: самовільне підключення електричної проводки до електричної мережі, що не є власністю споживача поза розрахунковим засобом обліку, після встановлення електроскопу (п.48 ПКЕЕН).

По даному факту було складено акт № 00113373 від 18.10.2010 року та відповідно до п.3.3 ОСОБА_1 визначено обсяг та вартість електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією для населення на суму 1234,76 грн.

За аналогічне порушення 05.10.2010 року було складено акт №00112658 та визначено обсяг та вартість електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією для населення на суму 805,68 грн.

Загальна сума вартості необлікованої електричної енергії, від сплати якої у добровільному порядку на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» відповідачі ухиляються, становить 2040,44 грн.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 грудня 2013 року позов позивача у цій справі задоволено (а.с.27)

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2015 року (а.с.57) зазначене заочне рішення суду першої інстанції скасовано в порядку задоволення заяви відповідача ОСОБА_3 про його перегляд, справу призначено до розгляду у загальному порядку (а.с.57).

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 лютого 2016 року (а.с. 99-102) у задоволенні позову позивача відмовлено.

Всі особи, які беруть участь у справі, окрім ВАТ «Запоріжжяобленерго», із зазначеним рішенням суду першої інстанції погодились, останнє в апеляційному порядку не оскаржували.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, ВАТ «Запоріжжяобленерго» у своїй апеляційній скарзі (а.с. 112-116) просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, стягнути з відповідачів судові витрати по оплаті судового збору.

У судове засідання 30 червня 2016 року повідомлені про час і місце розгляду цієї справи апеляційним судом з додержанням вимог ст. ст. 74-77 ЦПК України (а.с.141-142) відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не зявились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи не подавали.

При вищевикладених обставинах, колегія суддів апеляційного суду визнала неповажними причини неявки відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_4 та на підставі ст. 305 ч. 2 ЦПК України ухвалила розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутністю останніх за присутністю представника ВАТ «Запоріжжяобленерго» за довіреністю (а.с. 92) ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_3 та представника останнього за договором (а.с. 52) адвоката ОСОБА_6

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ВАТ «Запоріжжяобленерго» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань (ст. 308 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 309 ч. 3 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, лише якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення, передбачені ст. 309 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Встановлено, що правильно вирішивши цю справу по суті, відмовивши у задоволенні позову ВАТ «Запоріжжяобленрго» у цій справі у повному обсязі, суд першої інстанції керувався ст. ст. ст. ст. 10-11, 60, 88, 209, 212-213 ЦПК України та виходив одночасно з двох підстав:

-недоведеності того, що відповідачі є споживачами електричної енергії і причетні до порушень Правил користування електричною енергією, що вони безпідставно набули майно у вигляді електричної енергії і у них виник обовязок відшкодувати вартість спожитої і несплаченої електричної енергії,

- та того, що ВАТ «Запоріжжяобленерго» звернулось із вищезазначеним позовом до суду поза межами строку позовної давності, про застосування якої просив відповідач.

Однак, кожна з цих підстав є окремою підставою для відмови у задоволенні позову позивача, застосування судом однієї із цих підстав виключає можливість застосування іншої.

Згідно із ст. 307 ч. 1 п. 3 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення.

Апеляційний суд ухвалює рішення про зміну рішення суду першої інстанції у випадку, якщо помилки у неправильно прийнятому рішенні можливо усунути без його скасування, не змінюючи суть рішення і вони стосуються окремих його частин.

В силу вимог ст. 215 ЦПК України рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин.

У мотивувальній частині рішення суду згідно зазначаються:

- встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини;

- мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти;

- чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким;

- назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що 18.10.2010 року рейдовою бригадою Правобережного відділення електричних мереж проведено перевірку дотримання «Правил користування електричною енергією для населення» за адресою: АДРЕСА_1. Перевіркою встановлено: самовільне підключення електричної проводки до електричної мережі, що не є власністю споживача поза розрахунковим засобом обліку, після встановлення електроскопу (п.48 ПКЕЕН). По даному факту було складено акт № 00113373 від 18.10.2010 року (а.с. 6) та відповідно до п.3.3 ОСОБА_1 визначено обсяг та вартість електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією для населення на суму 1234,76 грн. (а.с. 8). За аналогічне порушення 05.10.2010 року було складено акт № 00112658 (а.с. 3) та визначено обсяг та вартість електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією для населення на суму 805,68 грн. (а.с.5). Загальна сума вартості необлікованої електричної енергії, від сплати якої у добровільному порядку на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» відповідачі ухиляються, становить 2040,44 грн.

Також судом першої інстанції було правильно встановлено, що усі відповідачі у цій справі станом на час виявлення вищезазначеного порушення були співвласниками кв. №23 у б. № 45 по вул. Зелена у м. Запоріжжя (а.с. 10, 46).

Цей факт визнаний сторонами у цій справі у суді першої інстанції (ст. 61 ч.1 ЦПК України) та підтверджений документально.

Разом із тим, суд не звернув належної уваги на те, що саме відповідачі у цій справі, як співвласники цієї квартири є споживачами електричної енергії у цій квартирі, та, відповідно, належними відповідачами у цій справі, а не попередній власник цієї квартири - ОСОБА_7 (а.с.9), на яку залишився відкритим особовий рахунок по оплаті електроенергії.

Оскільки, відповідачі, як співвласники, цієї квартири на виконання вимог закону не переоформили на себе цей особовий рахунок та не уклали договору із ВАТ «Запоріжжяобленерго» на використання останньої за цією адресою.

Акти № 00112658 від 05.10.2010 року та № 00113373 від 18.10.2010 року не були скасовані на час ухвалення судом першої інстанції оскаржуємого рішення у цій справі, а тому є належними доказами у цій справі.

В силу вимог ст. 309 ч. 4 ЦК України власність зобовязує.

Відповідачі, як співвласники квартири, своїми діями, бездіяльністю не повинні допускати порушень прав ВАТ «Запоріжжяобленерго» їх власністю у вигляді вищезазначеної квартири, незалежно від того, чи зареєстровані (не зареєстровані) вони у цій квартирі, чи вони фактично мешкають (не мешкають) у цій квартирі, чи є (не є) вони родичами між собою.

Перед ВАТ «Запоріжжяобленерго», права якого у даному випадку порушені, несуть відповідальність усі відповідачі, як співвласники вищезазначеної квартири, за вищезазначені виявлені порушення Правил користування електричною енергією, оскільки у матеріалах цієї справи відсутні належні, допустимі докази того, що ця квартира була поділена в натурі між відповідачами та що порушення відбулось саме у тій частині квартири, яка виділена конкретному відповідачу, або що між відповідачами взагалі визначався у встановленому законом порядку будь-який порядок користування цією квартирою.

Також встановлено, що у квартирі встановлений один прилад обліку електроенергії.

В силу вимог ст. 541 ЦК України солідарний обовязок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобовязання.

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (ст. 183 ч. 2 ЦК України).

У разі солідарного обовязку боржників кредитор має право вимагати виконання обовязку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ст. 543 ч. 1 ЦК України).

ВАТ «Запоріжжяобленерго» заявило позов у цій справі саме про солідарне стягнення вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок ПКЕЕН, до всіх відповідачів, як співвласників квартири.

Суд в силу вимог ст. 11 ч. ч. 1 ЦПК України розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог.

Лише порушене право підлягає судовому захисту.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Проте, ВАТ «Запоріжжяобленерго» у цій справі не просило поновити йому строк позовної давності та визнати поважними причини його пропущення і, відповідно, судом першої інстанції зазначене питання у цій справі не вирішувалось.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давністьце строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки(ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі виявлення працівниками ВАТ «Запоріжжяобленерго» 05.10.2010 року та 18.10.2010 року порушення Правил користування електричною енергією, товариство мало можливість реалізувати своє право на позов до відповідачів в примусовому порядку через суд до 05.10.2013 року та 18.10.2013 року відповідно.

Однак, встановлено, що вищезазначений позов до відповідачів у цій справі ВАТ «Запоріжжяобленрго» подало лише 04.11.2013 року (відмітка суду а.с.3), тобто с пропуском 3-річного строку позовної давності.

Суд першої інстанції правильно вважав, що вирахування строку позовної давності ВАТ «Запоріжжяобленрго» не з дати виявлення порушення (акти від 05.10.2010 року та від 18.10.2010 року а.с. 3, 6), а з дати засідання комісії з розгляду цих актів (протоколи від 04.11.2010 року та від 11.11.2010 року а.с.4, 7), є безпідставним та не ґрунтується на законі.

Ст. 264 ЦК України встановлено випадки переривання перебігу позовної давності.

Докази переривання чи зупинення вищезазначеного 3-річного строку позовної давності для ВАТ «Запоріжжяобленерго» у цій справі відсутні.

В силу вимог ст. 267 ч.ч. 3, 4 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_3 подав суду першої інстанції заяву про застосування позовної давності у цій справі (а.с.42,65).

Безпідставні посилання ВАТ «Запоріжжяобленерго», як позивача, в обґрунтування свого позову у тому числі додатково на ст.ст. 1212-1213 ЦК України, окрім Закону України «Про електроенергетику», Правил користування електричною енергією, Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, не могли бути підставою для відмови у задоволенні позову позивача у цій справі.

Оскільки, посилання позивача у позовній заяві на норми права, які не підлягають застосуванню у даній справі, не є підставою для відмови в задоволенні предявленого позову, оскільки при вирішенні справи суд враховує підставу (обґрунтування) та зміст позовних вимог (ст. 119 ЦПК України).

При вищевикладених обставинах, суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні позову позивача у цій справі саме з однієї правової підстави - через сплив позовної давності, про застосування якої просив відповідач, тому апеляційну скаргу ВАТ «Запоріжжяобленерго» слід задовольнити частково, рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 лютого 2016 року у цій справі змінити в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову позивача.

В силу вимог ст. 88 ч.1, 5 ЦПК України ВАТ «Запоріжжяобленерго» у разі задоволення його апеляційної скарги лише частково при вищевикладених обставинах, не має права на компенсацію за рахунок відповідачів судових витрат у вигляді судового збору 252,34 грн. (а.с.125), понесених ним при подачі цієї скарги до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 - 317 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Правобережного відділення з обслуговування побутових споживачів задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 лютого 2016 року у цій справі змінити в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову позивача.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_1 ОСОБА_8ОСОБА_9