Ухвала суду № 58728882, 09.06.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 299/3583/15-ц

У Х В А Л А

Іменем України

09 червня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого судді: Панька В.Ф., суддів: Власова С.О., Бисаги Т.Ю., при секретарі: Рогач О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Виноградівського районного суду від 18 квітня 2016 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуране Груп» про відшкодування майнової шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, прокуратури Закарпатської області про відшкодування завданої ( спричиненої) матеріальної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Виноградівського районного суду від 18 квітня 2016 року в якій просить апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Виноградівського районного суду від 18 квітня 2016 року скасувати і передати питання новий розгляд до суду першої інстанції, у зв'язку з порушеннями і неправильністю застосування норм матеріального та процесуального права. Ухвалою судді Виноградівського районного суду від 18 квітня 2016 року заяву ОСОБА_1, про забезпечення позову повернуто заявнику. На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі зазначає, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без встановлення обставин, які мають значення для справи і неправильністю установлення обставин, які мають значення для справи. Зазначає, що не застосування заходів забезпечення позову до ОСОБА_2 потягне за собою неможливість виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів. Судом першої інстанції було встановлено, що 17.12.2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ПАТ « Українська страхова компанія « Княжа ОСОБА_3» про відшкодування майнової шкоди. 14.03.2016 року представник відповідача ОСОБА_1 подала зустрічний позов до ОСОБА_2, прокуратури Закарпатської області про відшкодування завданої (спричиненої) матеріальної шкоди та просила об'єднати зустрічний позов з первісним в одне провадження. 15.03.2016 року ухвалою суду вищевказані позови об'єднані в одне провадження. 14.04.2016 року позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно ОСОБА_2 Клопотання мотивує тим, що ОСОБА_2 не відшкодував завдані йому збитки протягом трьох років, не бажає здійснювати такі дії, а тому може перереєструвати чи продати належне йому майно іншим особам, а звідси не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Заслухавши головуючого суддю, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду Закарпатської області приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Згідно з ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Відповідно до ч.3 ст.153 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Згідно з позицією Пленуму ВСУ, викладеною у Постанові «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Зокрема, при обранні як виду забезпечення позову арешту майна відповідача слід переконатися, що при цьому не буде порушено контитуційно гарантоване право власності інших осіб ( наприклад, право спільної сумсної власності). Доводи апелянта про те, що не накладення арешту потягне за собою неможливість виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_2, на користь ОСОБА_1 грошових коштів, не підтверджується жодним доказом, як і не підтверджується апеллянтом те, що відносно нього вжито заходів забезпечення позову, якими накледено арешт на все майно ОСОБА_1 Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається, апелянтом в суді апеляційної інстанції не надано жодного належного і допустимого доказу на обґрунтування своїх вимог. Доводи апеляційної скарги не містять достатніх і обґрунтованих підстав для того щоб апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити на новий розгляд. Судом першої інстанції було зроблено правильний висновок про те, що ОСОБА_1 не підтвердив того, що він протягом усього часу з моменту вчинення ДТП звертався до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди; не вказано чим саме буде утруднено виконання рішення суду в подальшому; в заяві про забезпечення позову не міститься даних про вартість майна на яке необхідно накласти арешт, що унеможливлює визначити співмірність виду забезпечення позову. У зв'язку з цим судом першої інстанції через те, що заявником у відповідності до ч.8 ст.153 ЦПК України не було додержано вимог ст.151 цього Кодексу повернув заяву заявнику. Проте вказав, що заявник може усунути вказані недоліки в ухвалі від 18 квітня 2016 року і повторно звернутися до суду із цією завою або подати апеляційну скаргу. З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону, норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для її скасування немає. Керуючись ст. 307,312,313,314,315,317,318 колегія суддів, -

у х в а л и л а :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. 2. Ухвалу Виноградівського районного суду від 18 квітня 2016 року залишити без змін. 3. Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: