Рішення № 58694492, 01.07.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 306/2059/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01 липня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів БОДНАР О.В., ЛЕСКА В.В.

при секретарі СОЧЦІ І.І.

за участю сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом прокурора Свалявського району Закарпатської області ОСОБА_1 в інтересах держави, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 інспекція сільського господарства в Закарпатській області, до Родниківської сільської ради Свалявського району Закарпатської області і ОСОБА_3 про визнання недійсними рішення і державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки, за апеляційною скаргою заступника прокурора Закарпатської області в інтересах держави ОСОБА_4 на рішення Свалявського районного суду від 25 листопада 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

Прокурор Свалявського району В. Свистак 31.08.2015 звернувся до суду в інтересах держави із зазначеним позовом до Родниківської сільської ради Свалявського району і ОСОБА_3, зазначивши третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 інспекцію сільського господарства в Закарпатській області. Позов мотивувався таким.

Рішенням 23-ї сесії 5-го скликання Родниківської сільської ради від 17.07.2008 «Про надання громадянину дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки» ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва в урочищі «Ріка» с. Родниківка. Рішенням 24-ї сесії 5-го скликання Родниківської сільської ради від 14.08.2008 виконкому цієї ради надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо встановлення меж прибережних смуг р. Пиня та струмків у межах с. Родниківка. ОСОБА_3 висновком Мукачівського МУВГ від 30.09.2008 № 83 було погоджено встановлення прибережної захисної смуги в урочищі «Ріка» відповідно до картографічних матеріалів із надання земельних ділянок за межами прибережної смуги.

На підставі рішення Родниківської сільської ради від 17.07.2008 було розроблено відповідний проект щодо земельної ділянки площею 0,12 га, що його було затверджено рішенням 27-ї сесії 5-го скликання сільської ради від 24.11.2008, а земельну ділянку передано у власність ОСОБА_3 для ведення садівництва. За інформацією ДП «Закарпатгеодезцентр» від 20.10.2014 земельна ділянка надана ОСОБА_3 у межах прибережної смуги і знаходиться на відстані 11,98 м і 10,57 м. від р. Пиня.

Рішенням 6-ї сесії 6-го скликання Родниківської сільської ради від 13.05.2011 № 36 затверджено розроблений профільним інститутом проект водоохоронних зон і прибережних смуг р. Пиня та її притоків у межах с. Родниківка, ширина прибережних смуг прийнята по наявних рубежах забудови мінімальною шириною до 5 м, а на незабудованих землях 25 м.

Таким чином, земельна ділянка передана ОСОБА_3 у власність із порушенням вимог ст. 59 ч. 4, ст. 60 ч.ч. 2, 3, ст. 61 ЗК України, ст.ст. 88, 89 ВК України, оскільки знаходиться у прибережній захисній смузі шириною у 25 м та не підлягає передачі у приватну власність. У прибережних смугах річок обмежується господарська діяльність, у т.ч., забороняється садівництво та городництво. Ці порушення законодавства були виявлені за результатами перевірки, проведеної ОСОБА_2 інспекцією сільського господарства в Закарпатській області, що зафіксовані у довідці від 24.11.2015, і саме з цього часу про них стало відомо позивачу, для якого розпочався перебіг позовної давності.

Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (ст.ст. 5, 6, 9, 10) і Положенням про ОСОБА_2 інспекцію сільського господарства України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 № 459/2011, не передбачено повноважень зазначеної інспекції на звернення до суду з позовами про визнання недійсними рішень органів державної влади та місцевого самоврядування, правочинів щодо розпорядження землею, а також повернення землі з чужого незаконного володіння. Крім того, за обставинами справи Родниківська сільська рада, яка повинна була б представляти інтереси територіальної громади, є відповідачем і не може представляти ці інтереси. Тому з даним позовом у порядку, передбаченому ст. 121 ч. 2 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 45 ч. 2 ЦПК України, звернувся в інтересах держави прокурор, який набув статусу позивача. Порушення інтересів держави полягає у неналежному регулюванні земельних відносин та незабезпеченні належним чином прав на землю фізичних і юридичних осіб, раціонального використання та охорони земель. Надання у власність земельної ділянки у вищенаведений спосіб порушує вимоги земельного та водного законодавства, а також завдає істотної шкоди навколишньому природному середовищу.

Посилаючись на ці обставини, на необхідність визнання недійсними як незаконних відповідного рішення та виданого на його підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, а також на необхідність повернення земельної ділянки власнику, прокурор просив:

визнати недійсними рішення 27-ї сесії 5-го скликання Родниківської сільської ради Свалявського району від 24.11.2008 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та ОСОБА_2 акт серії ЯЕ № 463436 на право власності на земельну ділянку від 27.05.2009 за реєстраційним № 010971300017;

повернути указану земельну ділянку до земель запасу Родниківської сільської ради.

Рішенням Свалявського районного суду від 25.11.2015 у позові відмовлено.

Заступник прокурора Закарпатської області І. Римарук в інтересах держави оскаржив рішення суду, вказує на його незаконність та необґрунтованість внаслідок неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права. Зазначає, зокрема, що позов був обґрунтовано предявлений із наведених у заяві підстав, а саме, у звязку з порушенням вимог закону під час надання у власність спірної земельної ділянки, загалом повторює в скарзі мотивацію позову, вказує на його доведеність по суті, чого суд першої інстанції не врахував. Просить рішення суду скасувати, позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення: прокурора Лемака Р.В., який апеляцію підтримав, представника Родниківської сільради ОСОБА_5, який апеляцію не визнав, розглянувши справу за правилами ст. 305 ч. 2 ЦПК України за відсутності інших учасників процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості та недоведеності по суті, а також з пропуску прокурором позовної давності. Втім, повною мірою із таким рішенням суду погодитись не можна, оскільки своїх висновків суд дійшов із порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст. 2 ч. 3, ст. 3 ч. 1 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Особа на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору (ст.ст. 10, 11, 27, 31 ЦПК України). За змістом норм ст.ст. 27, 31-34, ст. 37 ч. 1, ст. 45 ч.ч. 2, 3, ст.ст. 107, 291, 292, ст. 304 ч. 1 ЦПК України, розгляд справи покладається на суд першої інстанції, під час апеляційного розгляду справи зміни у складі учасників процесу можуть мати місце лише у прямо передбачених цивільним процесуальним законом випадках, зокрема, при правонаступництві. Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, і не звязаний доводами скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення (ст. 303 ч.ч. 1, 3 ЦПК України).

Як убачається з матеріалів справи, прокурор поставив в інтересах держави питання про:

визнання недійсними рішення 27-ї сесії 5-го скликання Родниківської сільської ради Свалявського району від 24.11.2008 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,12 га для ведення садівництва в урочищі «Ріка» с. Родниківка і передано цю ділянку у власність ОСОБА_3, та Державного акту серії ЯЕ № 463436 від 27.05.2009 на право власності на вищевказану земельну ділянку, зареєстрованого за № 010971300017 (а.с. 7, 10);

повернення указаної земельної ділянки до земель запасу Родниківської сільської ради.

Отже, йдеться про позбавлення ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку, правовстановлюючим документом (актом) щодо якої є оспорене рішення органу місцевого самоврядування, а також про повернення земельної ділянки територіальній громаді в особі цього органу місцевого самоврядування. За ініціативою прокурора має місце спір щодо права на земельну ділянку. Відповідно до ст.ст. 14, 41, 55, 144 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 316-319, 321, 328, 373, 386 ЦК України, ст.ст. 78, 81, 90, 152, 153 ЗК України, ст.ст. 59, 71, 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», правомірність набуття права власності на землю, а також законність рішень органів місцевого самоврядування, які є обовязковими та на підставі яких набуваються громадянами відповідні права, презюмуються, а власник вправі в порядку, встановленому законом, захищати своє право на землю, рівно як і орган місцевого самоврядування вправі судовим порядком захищати законність свого рішення щодо надання громадянину землі у власність.

Підставами для позову прокурор навів факт надання ОСОБА_3 спірної земельної ділянки у межах прибережної захисної смуги р. Пиня, порушення цим норм ст. 59 ч. 4, ст. 60 ч.ч. 2, 3, ст. 61 ЗК України, ст.ст. 88, 89 ВК України та заподіяння істотної шкоди навколишньому природному середовищу.

За правилами, встановленими ст. 45 ч.ч. 1, 2, ст. 46 ч. 4 ЦПК України, ст. 23 ч.ч. 1, 3, 4 Закону України «Про прокуратуру», прокурор управі подати до суду позов в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; якщо ж захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший субєкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу прокурор набуває статусу позивача, як управі й підтримувати позов у разі відмови органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову, подання ним заяви про залишення позову без розгляду. Тобто, право прокурора предявити (підтримувати) позов у інтересах держави в якості самостійного, одноосібного позивача не є абсолютним і обумовлене відсутністю органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, відсутністю у певного органу відповідних повноважень, неналежною реалізацією таким органом повноважень. Обставини щодо представництва інтересів держави поза відповідним державним органом повинні бути належно обґрунтовані прокурором у заяві. За відсутності обставин, що уможливлюють одноосібне представництво прокурором інтересів держави, таке представництво відповідно до закону здійснюється за участю органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, що його зазначає прокурор.

Прокурор предявив позов, що розглядається, як позивач посилаючись на те, що ОСОБА_2 інспекція сільського господарства України (далі Інспекція) не наділена повноваженнями щодо звернення до суду з позовами про визнання недійсними рішень органів державної влади та місцевого самоврядування, повернення землі з чужого незаконного володіння, а Родниківська сільська рада, яка повинна була б представляти інтереси територіальної громади, є відповідачем і не може представляти ці інтереси. Невиконанням (неналежним виконанням) Інспекцією функцій із захисту інтересів держави як підставою для предявлення позову одноосібно прокурором заява не мотивувалася. Втім, прокурор залишив поза увагою наступне.

ОСОБА_2, територіальні громади як учасники цивільних відносин діють на захист прав (зокрема, права власності) у сфері земельних правовідносин через органи, відповідно, державної влади та місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 2, ст. 167 ч. 1, ст. 169 ч. 1, ст.ст. 170, 172 ЦК України).

ОСОБА_2 інспекція сільського господарства України є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі (ст. 188 ЗК України, ст. 1 ч. 1, ст. 16 ч. 1, ст. 17 ч. 1 п. 2, ч. 2 абз. 4 Закону України «Про центральні орган виконавчої влади», ст. 5 ч. 2 абз. 4, ст. 19 Закону України «Про охорону земель» (Закон № 962-IV), ст. 5 ч. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (Закон № 963-IV), п. 1, п. 3 пп. 1, п. 12 Положення про ОСОБА_2 інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 459/2011 (Положення про Інспекцію).

Законодавством (ст. 187 ЗК України, ст. 3 ч. 1 абз. 4, ст. 18-1 Закону № 962-IV, ст. 2 ч. 1 абз. 2, 4, ст. 3 ч. 1 абз. 4, ст. 6 ч. 1 п.п. «а», «д», «е» Закону № 963-IV, п. 4 пп. 1 «а» Положення про Інспекцію) визначені принципи, завдання державної політики у сфері охорони земель, повноваження державних органів, зокрема, Інспекції, у цій сфері, відповідно до яких:

передбачаються: забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України; запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення; повне відшкодування шкоди (збитків), заподіяних довкіллю порушенням земельного законодавства України;

до повноважень Інспекції належить здійснення державного нагляду і контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам; вирішення інших питань відповідно до закону.

Законом передбачено відповідальність, зокрема, цивільну, за порушення субєктами земельних правовідносин земельного законодавства (ст.ст. 152-155, 211, 212 ЗК України), відповідно до цих та зазначених вище положень закону позбавлення права на землю, втручання у відповідні права, захист прав субєктів правовідносин, розвязання спорів щодо відповідних прав здійснюються судовим порядком.

Виходячи із наведеного вище з урахуванням відповідних положень законодавства у сукупності та взаємозвязку, слід дійти висновку, що у повній мірі виконання покладених на Інспекцію завдань стосовно, зокрема, забезпечення додержання учасниками земельних правовідносин вимог законодавства, вжиття відповідних заходів щодо їх усунення, повного відшкодування шкоди (збитків), заподіяних довкіллю порушенням земельного законодавства, та реалізація повноважень щодо контролю за використанням і охороною земель у частині додержання відповідними особами вимог земельного законодавства, встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, додержання вимог законодавства в процесі передачі у власність земельних ділянок, вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення земельних ділянок їх власникам і вирішення інших повязаних із цими завданнями та повноваженнями питань відповідно до закону не є можливим поза судовим порядком. Функція державного органу із нагляду (контролю) за дотриманням законодавства не може розглядатися у відриві від механізму, яким забезпечується досягнення мети такого нагляду (контролю), його результат у вигляді усунення відповідного порушення. ОСОБА_2 не позбавлена права на захист своїх законних прав та інтересів у сфері земельних правовідносин предявити в особі Інспекції відповідний позов, зокрема, в порядку цивільного судочинства, понад те, таке право природньо випливає із суті, змісту та обсягу завдань і повноважень цивільно та процесуально право- і дієздатної Інспекції, не суперечить їм та є установленим законом способом їх реалізації у відповідному спорі. Розгляд такого спору не може розглядатися і як порушення прав відповідача (відповідачів), які можуть на свій розсуд захищатися від відповідного позову.

Згідно із ВК України:

прибережні захисні смуги вздовж річок належать до земель водного фонду (ст. 4 ч. 1 абз. 3, ст. 81 ч. 1 п. 1, ст.ст. 88, 89);

органами виконавчої влади у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів є, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони і раціонального використання вод та відтворення водних ресурсів (ст. 13 ч. 3);

контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів, що здійснюється відповідними державними органами, полягає в забезпеченні додержання усіма юридичними та фізичними особами вимог водного законодавства (ст.ст. 18, 19).

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» (Закон № 1264-XII), а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством (ст. 2 Закону № 1264-XII). За порушення водного та природоохоронного законодавства, у т.ч., за використання земель водного фонду не за призначенням, за заподіяння порушенням законодавства шкоди (збитків) встановлено юридичну відповідальність, відповідні спори розглядаються судом, позивачами можуть виступати центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, розвитку водного господарства, при цьому, центральний орган виконавчої влади зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища прямо наділено законом компетенцією вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах (ст.ст. 109, 110, 111 ВК України, ст. 20-2 ч. 1 п.п. «а», «ґ», «й» Закону № 1264-XII, ст. 17-1 Закону № 962-IV, ст. 7 Закону № 963-IV).

За таких обставин, предявлення прокурором позову в інтересах держави як позивачем від власного імені, без урахування наявності органів державної виконавчої влади, що уповноважені здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і мають відповідне право вимоги, та без урахування наведених вище та інших вимог закону щодо природи спірних відносин, суті, змісту повноважень відповідних державних органів та їх компетенції, не ґрунтується на законі. Обґрунтування прокурором необхідності предявлення позову саме в такий процесуальний спосіб суперечить вимогам закону та обставинам справи та не може бути взяте до уваги. Отже, прокурор у даному випадку не є належним позивачем в інтересах держави, право якої, у випадку порушення його при наданні земельної ділянки у власність ОСОБА_3, може захищатися залежно від конкретних підстав, обґрунтування та формулювання предмету, за позовом відповідного уповноваженого державного органу або за позовом прокурора в інтересах держави в особі уповноваженого органу. Такий позов належним позивачем не був предявлений.

Прокурор предявив до ОСОБА_3 і вимогу про повернення земельної ділянки до земель запасу Родниківської сільської ради, тобто, предявив вимогу в інтересах територіальної громади в особі сільської ради. Однак, Родниківська сільська рада теж є відповідачем за позовом. Правом на звернення до суду за захистом безпосередньо або за правилами представництва позивача іншою особою наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Позивач і відповідач у справі (спорі) завжди є різними особами. Як убачається з матеріалів справи, прокурор незважаючи на відповідне обґрунтування заяви фактично із вимогою звернувся до суду в інтересах Родниківської сільської ради, кінцевою метою позову є повернення територіальній громаді земельної ділянки. При цьому, прокурор звернувся в інтересах сільської ради, яка прийняла рішення про надання земельної ділянки та видала державний акт на неї, а позов мотивувався тим, що саме цей орган місцевого самоврядування порушив вимоги закону, приймаючи рішення про надання ділянки та видаючи державний акт.

Поставивши питання про визнання недійсними рішення сільради та державного акту, прокурор, вказуючи на незаконність дій ради та оспорюючи їх по суті, водночас позов про повернення земельної ділянки заявив в інтересах тієї ж сільської ради, хоча й не зазначив її позивачем, і має місце фактичний збіг в одній особі позивача й відповідача щонайменше стосовно указаної вимоги. Цивільно-правовий спір не може мати місця за такого збігу.

Попри вищенаведене, прокурор на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами і будучи неналежним позивачем, не маючи самостійного, окремого від уповноважених державних органів права вимоги, необґрунтовано предявив позов в інтересах держави від власного імені, одноосібно, а також предявив вимогу, що тягне недопустимий фактичний збіг в одній особі позивача й відповідача. Окрім цього, указана недопустима вимога є похідною від вимог, предявлених неналежним позивачем, і залежить від їх вирішення. ОСОБА_2 інспекція сільського господарства в Закарпатській області брала участь у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. Тим часом, саме належна сторона у справі повинна доводити обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, саме належним сторонам належить право підтримувати, визнавати, заперечувати позов, укладати мирову угоду, предявити зустрічний позов (ст. 10 ч. 3, ст. 31 ч.ч. 2, 3, ст. 60 ч. 1, ст.ст. 123, 128, 174, 175 ЦПК України) тощо; предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 60 ч. 3, ст. 179 ч. 1 ЦПК України).

Отже, докази, які оцінюються в цивільній справі, факти, що на їх підставі встановлюються в порядку цивільного судочинства, за сукупністю яких вирішується питання про цивільні права і обовязки сторін, ухвалюється судове рішення, мають правове значення, якщо ці дії вчиняються у процесі, участь в якому беруть належні учасники у належному процесуальному статусі. Факти щодо дій сторін, прав і обовязків стосовно земельної ділянки мають правове значення, якщо встановлені у справі, в якій є належний позивач (позивачі) (відповідний орган влади) і, з урахуванням допустимої правової конструкції позову, повязаності вимог та доцільності їх предявлення, відповідачі орган, внаслідок рішення (дій) якого ці права виникли та/або були порушені, і власник земельної ділянки, із яким повязані відповідні права. Оскільки комплекс процесуальних прав і обовязків сторони в справі та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, різний, участь у справі особи, яка мала бути позивачем, в якості третьої особи без самостійних вимог участі в якості позивача не замінює та істотно звужує її процесуальні можливості, а тому порушує право на належний захист інтересів у суді.

Суд першої інстанції в порядку, передбаченому ст. 10 ч. 4, ст. 121 ч. 1, ст. 130 ч. 1, ч. 6 п.п. 1, 2, 8, ст. 160 ч. 2, ст. 207 ч. 1 п. 8 ЦПК України, відповідні питання не обговорював, не вирішував і не мав процесуальних підстав для вирішення спору по суті, що, крім іншого, може тягти наслідки, які випливають із положень ст. 292 ч. 1 ЦПК України. Таке вирішення справи є неправильним у процесуальному розумінні, рішення суду не відповідає вимогам ст.ст. 212-215 ЦПК України, вищенаведені обставини виключали можливість задоволення позову саме внаслідок предявлення його неналежним позивачем та внаслідок фактичного збігу в одній особі позивача і відповідача, коли про законність розвязання спору не йдеться. Тому сама по собі відмова в позові вірна як така. Питання обґрунтованості позову по суті, належності обраного способу захисту права як такі, доведеності обставин, які підлягають доказуванню, зокрема, щодо надання земельної ділянки у власність, щодо дійсного землекористування, позовної давності, інші обставини, а також питання стосовно допустимості відмови в позові одночасно внаслідок його необґрунтованості, недоведеності та у звязку зі спливом позовної давності, наразі значення не мають.

Відтак, з урахуванням положень ст. 8 ч. 8, ст. 303 ч. 3 ЦПК України вирішення справи у такий спосіб за позовом неналежного позивача та за фактичного збігу в одній особі позивача і відповідача, тобто, з порушенням вимог закону щодо субєктного складу сторін у справі, є обовязковою підставою для зміни рішення суду, тому на підставі ст. 309 ч. 1 п. 4 цього Кодексу апеляцію, оскільки про відмову в позові по суті питання не вирішується, слід задовольнити частково, рішення суду змінити та відмовити в позові з наведених вище процесуальних підстав внаслідок порушення вимог закону щодо субєктного складу сторін у справі.

Керуючись ст. 8 ч. 8, ст. 303 ч. 3, ст. 307 ч. 1 п. 3, ст. 309 ч. 1 п. 4, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області І. Римарука в інтересах держави задовольнити частково, рішення Свалявського районного суду від 25 листопада 2015 року змінити, у позові прокурора Свалявського району Закарпатської області ОСОБА_1 в інтересах держави до Родниківської сільської ради Свалявського району Закарпатської області і ОСОБА_3 про визнання недійсними рішення і державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки відмовити у звязку з порушенням вимог закону щодо субєктного складу сторін у справі.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді