Ухвала суду № 58723297, 29.06.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/775/16 Справа № 201/8663/16-к Слідчий суддя - Антонюк О.А. Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2016 року

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді доповідача Мазниці А.А.

суддів Кондакова Г.В., Онушко Н.М.

При секретарі Солодовник О.Д.

за участю:

прокурора Самоткана В.М.

представника третьої особи, щодо майна

якої вирішується питання про арешт ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ТОВ «АЛЬЯНС СИНТЕЗ», - на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2016 року про арешт майна, -

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт ТОВ «АЛЬЯНС СИНТЕЗ» - порушує питання про скасування ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09.06.2016 р. та постановлення нової ухвали, якою у задоволенні клопотання слідчого в ОВС першого СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 про арешт майна відмовити.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 09.06.2016 р. клопотання слідчого про арешт майна було задоволене, накладений арешт на резервуари горизонтальні сталеві у кількості 30 штук, в яких знаходяться паливно-мастильні матеріали, розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Адміральська, 71.

Обгрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що у вищезазначених резервуарах перебувають паливно-мастильні матеріали, які, за даними слідства, були незаконно ввезені на територію України у межах використання злочинної схеми, а отже накладення арешту на них з метою забезпечення відшкодування державі заподіяних збитків та з метою встановлення відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення є необхідним.

Обгрунтовуючи вимоги своєї апеляційної скарги, апелянт зазначає, що на даний час жодній посадовій особі ТОВ «АЛЬЯНС СИНТЕЗ» не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а також ці особи не є субєктами кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, у межах розслідування якого був накладений оспорюваний арешт.

Вказує, що санкція ч. 2 ст. 364 КК України не передбачає ані конфіскації майна, ані відшкодування збитків чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся та не може бути заявлений, а отже підстави для накладення арешту відсутні.

Також апелянт зазначає, що доводи слідчого про здійснення ТОВ «АЛЬЯНС СИНТЕЗ» зовнішньоекономічної діяльності є безпідставними, фактично підприємство закуповує нафтопродукти в резидентів України для власних потреб та використовує їх у своїй діяльності, не мало будь-яких господарських відносин з ТОВ «Мітгард» та ТОВ «Елемент Нафта», на які послався слідчий, а частина арештованих нафтопродуктів належить іншим юридичним особам ТОВ «Експо ОСОБА_4 Плюс», ТОВ «Сфера ОСОБА_4», ТОВ «Петрол Плюс» та ТОВ «Крептон Плюс», та зберігалася у належних апелянту резервуарах на підставі договорі зберігання і не мають жодного відношення до розслідуваного кримінального провадження.

Крім того, апелянт зазначає, що слідчим суддею було порушено вимоги закону щодо співмірності вартості предмету арешту та розміру заподіяної шкоди, оскільки таке питання взагалі не розглядалося, в оскаржуваній ухвалі відсутнє посилання як на розмір шкоди або неправомірної вигоди, так і на вартість арештованого майна.

Вказує, що слідчим суддею не було дотримано вимог закону щодо застосування найменш обтяжливого способу арешту майна, оскільки було арештовано 30 резервуарів, з яких більша частина є порожніми, чим унеможливлена діяльність ТОВ «АЛЬЯНС СИНТЕЗ» щодо надання послуг складського зберігання нафтопродуктів та заблокована робота як самого підприємства, так і його контрагентів.

Заслухавши суддю-доповідача; представника апелянта, що апеляційну скаргу підтримала; думку прокурора, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував; дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому зазначеним Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні обєкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були обєктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається з наданих матеріалів, обєктивна сторона розслідуваного кримінального правопорушення полягає у тому, що службовими особами митного посту «Дніпропетровськ-річпорт» всупереч вимогам законодавства не здійснювався своєчасний контроль за використанням товарів, що перебували під митним контролем в режимі переробки паливно-мастильних матеріалів, які завозяться на митну територію України, що дало змогу посадовим особам господарських товариств, в тому числі ТОВ «АЛЬЯНС СИНТЕЗ», використовувати злочинну схему для ухилення від сплати митних та інших обовязкових платежів при операціях із зазначеними паливно-мастильним матеріалами.

З урахуванням наведеного, щодо нафтопродуктів та ємностей, у яких вони зберігаються, на які був накладений арешт оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 09.06.2016 р., є достатні підстави вважати, що вони відповідають вимогам ст. 98 КПК України щодо речового доказу, а отже арешт на них був накладений з дотриманням вимог закону.

Доводи апеляційної скарги такого висновку колегії суддів не спростовують. Так, згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, єдиною і достатньою підставою для арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів є відповідність цього майна критеріям ст. 98 КПК України.

Обставини, зазначені апелянтом, - відсутність повідомлення про підозру посадовим особам ТОВ «АЛЬЯНС СИНТЕЗ», те, що останні не є субєктами розслідуваного кримінального правопорушення, відсутність у санкції ч. 2 ст. 364 КК України конфіскації майна та відшкодування збитків або стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, відсутність у кримінальному провадженні цивільного позову, неспівмірність вартості предмету арешту та розміру заподіяної шкоди, - при вирішенні питання про арешт майна з цієї підстави врахуванню не підлягають та не є перешкодою для його застосування.

Що стосується доводів апелянта про те, що арештоване майно не має відношення до розслідуваного кримінального правопорушення, оскільки фактично підприємство закуповує нафтопродукти в резидентів України для власних потреб та використовує їх у своїй діяльності, не мало будь-яких господарських відносин з ТОВ «Мітгард» та ТОВ «Елемент Нафта», на які послався слідчий, а частина арештованих нафтопродуктів належить іншим юридичним особам, - то колегія суддів вважає їх передчасними, оскільки слідство ведеться на протязі достатньо короткого періоду та на даний час триває перевірка відповідних обставин у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку. У випадку, якщо наявність звязку між арештованим майном та розслідуваним злочином у межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у строки, розумні у сенсі ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, заявник не позбавлений права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування накладеного арешту.

З урахуванням наведеного підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ «АЛЬЯНС СИНТЕЗ» не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ТОВ «АЛЬЯНС СИНТЕЗ», залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2016 року про арешт майна залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

_____ _____ _____

ОСОБА_1 ОСОБА_5 ОСОБА_6