Рішення № 58717600, 17.06.2016, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

РІШЕННЯ

Іменем України

17.06. 2016 року. Справа № 133/932/15-ц

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

В складі: головуючого судді Городівського А.А.

при секретарі Блащук Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Козятині

справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, а саме позивачка просить визнати за нею: право власності на спадкове майно, а саме на ? частини житлового будинку з по господарськими будівлями, який розташований в с. Пиковець по провулку Перемоги 2 Козятинського району Вінницької області, що раніше належав ОСОБА_5, який помер 02 липня 2006 року, крім того позивачка просить визнати за нею право власності на спадкове майно, а саме на ? частину земельної ділянки площею 2,967 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Пиковецької сілсьської ради Козятинського району Вінницької області, що належала померлому 02 липня 2006 року ОСОБА_5 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ВН №8-0990, виданого 21.05.2001 року Пиковецькою сільською радою, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 240. В підтвердження позовних вимог позивачка посилається на те, що 02 липня 20016 року помер її чоловік ОСОБА_5, спадкоємцями першої черги після його смерті є вона, а також їхні діти ОСОБА_2 та ОСОБА_6. На момент смерті її чоловіка, вона постійно проживала разом з ним в будинку в с. Пиковець Козятинського району Вінницької області, що рахувався за двома номерами: провулок Перемоги № 2 та провулок Перемоги № 2-А, зазначена обставина підтверджується довідкою № 182 від 30.05.2014 року, яка видана виконкомом Пиковнцької сільської ради.

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1279 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідач ОСОБА_3 також прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 шляхом звернення із відповідною заявою до Козятинської державної нотаріальної контори, що підтверджується копією спадкової справи № 134\08. В своїй заяві про прийняття спадщини від 20.02.2008 року ОСОБА_3С вказав, що на день смерті спадкодавця залишилось спадкове майно, яке складається із земельної ділянки площею 2,967 га, розташована на території Пиковецької сілсьської ради Козятинського району Вінницької області і переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, майнового паю та грошових вкладів в банку. Водночас відповідач ОСОБА_2 на час відкриття спадщини не проживав разом із ОСОБА_5А і не подав в державну нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини. Згідно з ч.1 статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

До складу спадкової маси входить житловий будинок з господарськими будівлями, розташований в с. Пиковець по провулку Перемоги,2 Козятинського району вінницької області, в якому вона позивачка на даний час проживає. Та обставина, що зазначений житловий будинок з господарськими спорудами рахувався за померли ОСОБА_5 підтверджується технічним паспортом на садибний( індивідуальний) житловий будинок від 30.01.20012 року. Згідно з техпаспортом інвентаризаційна вартість будинку з господарськими спорудами становить 94281 гривень.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 15.01.2013 року у цивільній справі № 209/1851/12 за її позовом до Пиковецької сільської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно за нею було визнано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями по провулок Перемоги 2 в с. Пиковець Козятинського району Вінницької області. Проте, дане рішення суду було оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_3, який вказував в апеляційній скарзі, що він прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5, а отже також має право на частину цього домоволодіння в порядку спадкування. Згідно із п. 208 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5 ( діючої на момент подання ОСОБА_3 заяви про прийняття спадщини) прийняття і відмова від спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись, спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв всю спадщину. А тому, незважаючи на ту обставину, що у своїй заяві про прийняття спадщини ОСОБА_3 не вказав, що до складу спадкового майна входить вищезазначений житловий будинок з господарськими спорудами, він вважається таким, що прийняв усю спадщину.

З огляду на це, а також з метою врегулювання в подальшому існуючого між ними спору щодо цього домоволодіння, вона звернулася з заявою до Апеляційного суду Вінницької області про залишення без розгляду її позовної заяви до Пиковецької сільської ради, ОСОБА_2, та ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 05.05.2014 року її заяву задоволено, рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 15.01.2013 року було скасовано і залишено без розгляду її позовну заяву.

Відтак, на даний час жодна із сторін по даній справі не має правовстановлюючого документа на це домоволодіння. Оскільки спір між нею та ОСОБА_3 з приводу вищезазначеного будинку та господарських споруд добровільно вирішено не було, то вона змушена звернутись для вирішення цього спору до суду.

Згідно з даними технічного паспорта на садовий( індивідуальний) житловий будинок №2 по провул. Перемоги в с. Пиковець Козятинського району Вінницької області від 30.01.2012 року, будинок, господарські будівлі та споруди були побудовані в період з 1968 по 1980 роки. Відповідно до свідоцтва про одруження вона уклала шлюб з ОСОБА_5 26.08.1958 року. Отже, всі зазначені обєкти нерухомості були побудовані ними спільно під час перебування в шлюбі.

В силу ст.22 Кодексу про шлюб та сімю України ( чинного на час побудови зазначених обєктів нерухомості) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю. В п. 4 Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 29.12.1969 року « Про порядок введення в дію Кодексу про шлюб та сімю Української РСР» було зазначено, що правила статей 24,25,26 та 28 Кодексу щодо прав подружжя на майно та його розділу застосовується у відношенні всього майна, яке є спільною сумісною власністю, в тому числі й набутого ним до 01 січня 1970 року. З огляду на викладене вказані обєкти нерухомості належали її позивачці та померлому ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності.

Згідно з ч.1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Отже, після смерті ОСОБА_5 вона позивака по справі має право на ? ідеальну частку у праві власності на будинок, господарські будівлі та споруди, розташовані по провулку Перемоги,2 в с. Пиковець козятинського району Вінницької області.

Оскільки після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняли лише вона та ОСОБА_3, то відповідно до ч.1 ст.1267, ч.1 ст. 1278 ЦК України кожен з них має право на половину ідеальної частки у цих обєктах нерухомості, що належала померлому. Відтак, вона має право на ? ідеальної частики у цих обєктах нерухомості.

В березні 2015 року вона звернулася до державного нотаріуса з приводу надання її консультації по оформленню спадкових прав на вищезазначений житловий будинок з господарськими спорудами.

У розясненні державний нотаріус зазначив, що для оформлення спадщини на цей житловий будинок з господарськими спорудами необхідно предявити правовстановлюючий документ. Після предявлення нею документів стало відомо, що у неї відсутній правовстановлюючий документ на будинок, який належав померлому ОСОБА_5, а тому її необхідно звернутися до суду щодо вирішення даного питання по суті.

Крім того, до складу спадкової маси також входить земельна ділянка площею 2,967 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Пиковецької сілсьської ради Козятинського району Вінницької області, що належала померлому 02 липня 2006 року ОСОБА_5 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ВН №8-0990, виданого 21.05.2001 року Пиковецькою сільською радою, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 240. Вказана земельна ділянка була особистою приватною власністю померлого ОСОБА_5, так як була ним приватизована в порядку, визначеному ст.ст. 5,6,17 Земельного Кодексу України 1990 року ( чинного на момент видачі державного акта). Отже, вона та відповідач ОСОБА_3 мають право кожен на ? частину цієї земельної ділянки. З приводу оформлення спадкових прав на цю земельну ділянку державний нотаріус у розясненні зазначила, що для оформлення земельної ділянки згідно із п. 4.20 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріуса України, вона повинна предявити державний акт на право власності на землю, витяг з Державного земельного кадастру про відсутність обмежень на земельну ділянку, витяг з поземельної книги, а також витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Після предявлення нею документів стало відомо, що в неї відсутній державний акт, який належав померлому ОСОБА_5.

Оскільки оригінал вказаного державного акту знаходиться у ОСОБА_3, то вона з метою отримання дублікату державного акту в березні 2015 року звернулась до Управління Держземагенства у Козятинському районі Вінницької області, де її в усній формі повідомили, що державний акт на право власності на земельну ділянку та їх дублікати не видаються.

За таких обставин вона не може оформити спадкових прав на вказані обєкти нерухомості в порядку, встановленому ЗУ «Про нотаріат».

Разом з цим, відповідач ОСОБА_3 оспорює та не визнає її право на спадкове майно у тих частках, які вказані вище, а тому вона змушена звернутися з даним позовом до суду для вирішення спору, який існує між нею та відповідачем ОСОБА_3.

Позивачка ОСОБА_1 в судові засідання по розгляду даної справи не зявлялася, хоча належним чином повідомлялася про розгляд справи за її позовом, проте на адресу суду від позиваки через канцелярію суду надійшла письмова заява, в якій позивачка ОСОБА_1 просить цивільну справу за її позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно слухати за її відсутності, позовні вимоги підтримує і просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання по розгляду даної справи не зявлявся, хоча належним чином повідомлявся про розгляд справи, проте на адресу суду від відповідача ОСОБА_2 через канцелярію суду надійшла письмова заява, в якій він просить цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до нього про визнання права власності на спадкове майно слухати за його відсутності Позовні вимоги позивачки визнає повністю.

Відповідач ОСОБА_3 в судові засідання не зявлявся, як було зясовано знаходиться в місцях позбавлення волі, суд відповідно до ст.76 ЦПК України через адміністрацію місця утримання надіслав відповідні документи для вручення ОСОБА_3. Від ОСОБА_3 надійшла письмова заява на адресу суду, в якій він зазначив, що не згоден з позовом, його інтереси буде представляти представник по дорученню.

Представник відповідача ОСОБА_3 відповідно до доручення, яке є в матеріалах справи, ОСОБА_7П позовні вимоги позиваки від імені довірителя не визнала повністю, вважає, що в задоволенні всіх позовних вимог позивачці слід відмовити повністю. При цьому підстави відмови в позові позивачці мотивувала своїми поясненнями та надала ряд письмових доказів для приєднання до справи. Так представник відповідача ОСОБА_7 пояснила суду, що позивачка по справі ОСОБА_1 не проживала однією сімєю зі своїм покійним чоловіком ОСОБА_5 на момент смерті останнього, оскільки ще при житті чоловіка вони добровільно з 18 вересня 1985 року проживали окремо і добровільно розділи спільне майно, що підтверджується актом про добровільний розподіл спільного майна подружжя від 18 вересня 1985 року, копію акту, який був завірений судом на предмет відповідності оригіналу, представник ОСОБА_7 надала суду в ході слухання справи для приєднання до матеріалів справи. Отже твердження позивачки, що вона проживала з покійним чоловіком однією сімєю до його смерті не відповідає дійсності, тому посилання позивача на ч.3 ст.1268 ЦК України, відповідно до якої спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, -є безпідставне. Крім того, позивачка ОСОБА_1 забуває про реальні події, які відбулися в її житті, а саме те, що будинок №2 по провулку Перемоги в с. Пиковець Козятинського району Вінницької області разом зі всіма господарськими спорудами був відповідно до договору дарування від 03.12.1980 року подарований ОСОБА_5 за життя своєму сину ОСОБА_3, що підтверджується договором дарування, оригінал якого був наданий для огляду в судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_3. Відповідна копія договору дарування приєднана до матеріалів справи за клопотанням представника відповідача і дана копія завірена судом на предмет відповідності даної копії оригіналу документу. Договір дарування було нотаріально посвідчений виконавчим комітетом Пиковецької сільської ради Козятинського району Вінницької області. Тому будинок, який подарований спадкуванню не підлягає, до складу маси спадкового майна не входить. Майно, яке підлягає спадкуванню, це земельна ділянка площею 2,967 га, яка залишилася після смерті ОСОБА_5, але що стосується її спадкування, то син спадкодавця ОСОБА_3, він же відповідач по справі, пропустивши строк визначений законодавцем для звернення до нотаріальної контори, звернувся із позовною заявою до суду, в якій просив надати йому додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини в нотаріальну контору. Рішенням Козятинського міськрайсуд Вінницької області від 17.01.2008 року було визначено відповідачу ОСОБА_3 додатковий строк, достатній для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5. Крім того, рішенням даним було встановлено наступне, що спадкоємцями першої черги за законом є дружина спадкодавця ОСОБА_1 та діти ( ОСОБА_3 та ОСОБА_2). Також рішенням даним встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як спадкоємці першої черги, спадщину не прийняли і на неї не претендують. Рішення суду не оскаржувалося та набрало законної сили. Крім того, спадкоємці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 написали 21.02.2008 року заяви до Козятинської державної нотаріальної контори, в яких зазначили, що 02 липня 2006 року помер ОСОБА_5, на день смерті спадкодавця залишилося спадкове майно, яке вона ( ОСОБА_1Л.), він ОСОБА_2С.) не прийняли і на нього не претендують, в суд з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини звертатися не буду. В підтвердження даних пояснень були надані оригінали даних заяв представником ОСОБА_7 і копії даних заяв за клопотанням представника приєднані до матеріалів справи. Таким чином, земельну ділянку площею 2,967 га, яка залишилася після смерті ОСОБА_5, має право успадкувати лише син ОСОБА_3, який є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину. За таких обставин,що викладені вище, підстав та приводу для звернення до суду у позивачки не було і просить відмовити позивачці у задоволені її позовних вимог у повному обсязі.

Суд, взявши до уваги письмову заяву позивачки ОСОБА_1, в якій вона підтримує свої позовні вимоги та просить їх задовольнити, письмову заяву відповідача ОСОБА_2, в якій він визнає позовні вимоги позивачки та письмову заяву відповідача ОСОБА_3, який не визнає позовні вимоги позивачки повністю, вислухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_3- ОСОБА_7, оцінивши всі докази вїх сукупності, які є в матеріалах справи і надані представником відповідача ОСОБА_7, вважає, що в задоволенні позовних вимог, які викладені в позовній заяві, позивачці ОСОБА_1 слід відмовити повністю, за безпідставністю всіх її позовних вимог з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_5 помер 02 липня 2006 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть. (а.с.10).

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1,( дружина померлого спадкодавця) відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ( сини померлого спадкодавця) є спадкоємцями першої черги на спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про одруження ОСОБА_5 з ОСОБА_1, ( а.с.6), копією свідоцтва про народження відповідача ОСОБА_2 ( а.с.9), та копією спадкової справи № 134/08. (а.с.12).

Так, судом встановлено, що ще при житті спадкодавець ОСОБА_5 подарував спірний житловий будинок з по господарськими будівлями, який розташований в с. Пиковець по провулку Перемоги,2 Козятинського району Вінницької області, своєму сину ОСОБА_3, відповідачу по справі, що підтверджується копією договору дарування будинку, який укладений 03 грудня 1980 року, цей договір нотаріально посвідчений виконавчим комітетом Пиковецької сільської Ради народних депутатів Козятинського району Вінницької області і зареєстрований в книзі для записів нотаріальних дій.

Таким чином, позивачка ОСОБА_1, безпідставно заявила позовні вимоги про визнання права власності за нею на спадкове майна, а саме на ? частини житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований в с. Пиковець по провулку Перемоги,2 Козятинського району Вінницької області, оскільки даний будинок не входить до складу спадщини, так як на момент смерті спадкодавець ОСОБА_5 не був його власником.

Після смерті спадкодавця ОСОБА_5 залишилося спадкове майно, а саме земельна ділянка площею 2,967 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Пиковецької сільської ради Козятинського району Вінницької області, що належала померлому ОСОБА_5 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ВН №8-0990, виданого 21.05.2001 року ( а.с.21).

Також судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_5 не прийняли і на неї не претендують, що підтверджується рішенням від 17 січня 2008 року справа № 2-1529/07 за позовом ОСОБА_3 до Пиковецької сільської ради Козятинського району Вінницької області про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки про це зазначено в самому рішенні суду, тобто саме лише відповідач ОСОБА_3 прийняв спадщину на відміну від спадкоємців позивачки ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2, які спадщину не прийняли.

Крім того, позивачка ОСОБА_1, відповідно до вимог ст. 1275 ч.2 ЦК України, безумовно відмовилася від прийняття спадщини після померлого чоловіка ОСОБА_5, що підтверджується копією її заяви від 21.02.2008 року, адресованої до Козятинської державної нотаріальної контори, в якій вона зазначає, що на день смерті спадкодавця, її чоловіка, залишилося спадкове майно, яке вона не прийняла і на нього не претендує, в суд з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини звертатися не буде, так як спадкове майно є власністю чоловіка, на отримання свідоцтва про право власності згідно ст. 60 Сімейного кодексу України, вона не претендує.

Також від відповідач ОСОБА_2, відповідно до вимог ст. 1275 ч.2 ЦК України, безумовно відмовився від прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_5, що підтверджується копією його заяви від 21.02.2008 року, адресованої до Козятинської державної нотаріальної контори, в якій він зазначає, що на день смерті спадкодавця залишилося спадкове майно, яке він не прийняв і на нього не претендує, в суд з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини звертатися не буде.

Таким чином і рішенням суду, і письмовою заявою підтверджується, що позивачка ОСОБА_1 не прийняла спадщину після померлого спадкодавця чоловіка ОСОБА_5 і крім того відмовилася від прийняття спадщини, а тому на спадкове майно спірне а саме земельну ділянку, площею 2,967 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, має право, як спадкоємець відповідач по справі ОСОБА_3, який спадщину прийняв, що підтверджується копією спадкової справи, в якій міститься його письмова заява про прийняття спадщини і рішення суду про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

За таких обставин позивачка ОСОБА_1 не може претендувати на спадкове майно спадкоємця ОСОБА_5, а саме на земельну ділянку площею 2,967 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, оскільки спадщину після смерті спадкоємця не прийняла і відмовилася від прийняття спадщини, а тому її позовні вимоги про визнання права власності на ? частину вказаної земельної ділянки безпідставні і в даних позовних вимогах позивачці слід відмовити.

Керуючись ст.ст.1216,1218,1220, 1261,1268,1272,1275 ЦК України, ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволені позовних вимог позивачці ОСОБА_1 у визнанні за нею права власності на спадкове майно, а саме на ? частини житлового будинку з по господарськими будівлями, який розташований в с. Пиковець по провулку Перемоги 2 Козятинського району Вінницької області, що раніше належав ОСОБА_5, який помер 02 липня 2006 року, за безпідставністю позовних вимог.

Відмовити в задоволені позовних вимог позивачці ОСОБА_1 у визнанні за нею права власності на спадкове майно, а саме у визнанні права власності на ? частину земельної ділянки площею 2,967 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Пиковецької сілсьської ради Козятинського району Вінницької області, що належала померлому 02 липня 2006 року ОСОБА_5 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ВН №8-0990, виданого 21.05.2001 року Пиковецькою сільською радою, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 240, за безпідставністю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області через Козятинський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: підпис.

З оригіналом вірно Суддя - Секретар

Дата документу 17.06.2016