Рішення № 58709138, 30.06.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/764/16 Головуючий у 1 інстанції: Коваль Р.Г.

Провадження № 22-ц/783/4137/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі: головуючого Тропак О.В.,

суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.,

за участю секретаря Іванової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Український інноваційний банк» на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Український інноваційний банк» в особі Дрогобицького центрального відділення ПАТ «Укрінбанк», третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення коштів за договором банківського вкладу,-

в с т а н о в и л а :

27 січня 2016 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Український інноваційний банк» про стягнення на користь ОСОБА_3 7845,33 доларів США, на користь ОСОБА_4 7000,00 доларів США, на користь ОСОБА_5 7000,00 доларів США.

В обгрунтування позовних вимог зазначали, що 28 січня 2015 року ОСОБА_3 уклав з ПАТ «Укрінбанк» в особі Дрогобицького центрального відділення ПАТ «Укрінбанк» договір банківського вкладу № 10-2322538 на суму 20433,37 доларів США. Згідно довідки ПАТ «Укрінбанк» від 24.12.2015 року № 0389 залишок коштів на день видачі даної довідки становить 20433,37 доларів США вкладу та 1411,96 доларів США процентів. ПАТ «Укрінбанк» листом від 02.09.2015 року погодив ОСОБА_3 відступлення прав вимоги до даного договору вкладу. 21.12.2015 року ОСОБА_3 уклав договори про відступлення права вимоги по зобовязаннях, що виходять з договору банківського вкладу № 10-2322538 з ОСОБА_4 на суму 7000,00 доларів США та з ОСОБА_5 на суму 7000,00 доларів США. Про укладення вищевказаних договорів відступлення права вимоги відповідач був письмово повідомлений 24.12.2015 року. Однак, відповідач на вимогу про отримання належних коштів відмовився від виконання зобовязання по виплаті таких коштів.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 березня 2016 року позов задоволено. Вирішено:

- стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства «Український інноваційний банк» в особі Дрогобицького центрального відділення ПАТ «Укрінбанк» на користь ОСОБА_4 7000 доларів США, що станом на день постановлення рішення суду становить 183750 гривень відповідно до довідки Національного банку України;

- стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства «Український інноваційний банк» в особі Дрогобицького центрального відділення ПАТ «Укрінбанк» на користь ОСОБА_5 7000 доларів США, що станом на день постановлення рішення суду становить 183750 гривень відповідно до довідки Національного банку України.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Український інноваційний банк» в особі Дрогобицького центрального відділення ПАТ «Укрінбанк» третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення коштів за договором банківського вкладу залишено без розгляду.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 березня 2016 року оскаржив відповідач. В апеляційній скарзі зазначає, що позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5 не є вкладниками в розумінні приписів та вимог ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», адже право вимоги до відповідача вони набули не на підставі договору банківського вкладу, безпосередньо укладеного з самим відповідачем, а на підставі договорів про відступлення права вимоги від 21 грудня 2015 року, укладених із позивачем ОСОБА_3, дійсним вкладником ПАТ «Укрінбанк» та кредитором. Вважає, що право вкладника до ОСОБА_4, ОСОБА_5 не переходило. Зазначає, що ОСОБА_4, ОСОБА_5 могли набути таких прав виключно шляхом переоформлення набутих прав на свою користь, завдяки укладенню з відповідачем відповідного договору банківського вкладу/банківського рахунку, та зарахування пропорційної набутої суми коштів на власний рахунок. При цьому, зазначеній процедурі мала передувати ціла низка операцій , відомостей про дотримання та/або ініціювання яких у суду, а так само у відповідача, немає. У звязку із запровадженням відносно відповідача процедури ліквідації та припинення банківської діяльності, банк фактично позбавлений можливості проводити будь-які операції з вкладного рахунку позивача ОСОБА_3 не повязані з виплатою гарантованого відшкодування. Відтак, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, їхній представник ОСОБА_6 та представник відповідача, будучи належним чином повідомленими про час і місце проведення судового засідання, в судове засідання 30.06.2016 року не з»явилися.

Від відповідача 24.06.2016 року поступило клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та проведення наступного судового засідання в режимі відео конференції. Оскільки у відповідності до ч. 2 ст. 158-1 ЦПК України таке клопотання може бути подано не пізніш як за сім днів до дня проведення судового засідання, в якому відбуватиметься така участь, а вищезазначене клопотання поступило за шість днів до дня призначеного судового засідання, колегія суддів ухвалила відмовити у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату, та продовжити розгляд справи 30.06.2016 року.

Крім цього, колегія суддів відхилила також клопотання представника позивачів ОСОБА_7 про відкладення розгляду справи, із-за неподання ним доказів, підтверджуючих поважність причин неявки в судове засідання 30.06.2016 року.

У зв»язку , з наведеним та зважаючи на неявку в судове засідання також позивачів, і не подання ними клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів ухвалила проводити розгляд справи за обставин неявки всіх осіб, які беруть участь у справі та без здійснення у зв»язку з цим фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Згідно ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов»язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Згідно першого абзацу ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно першого абзацу ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов»язані з його недійсністю.

Оскільки, після укладення 21.12.2015 року договорів уступки ОСОБА_8 прав вимоги за договором банківського вкладу № 10-2322538 від 28.01.2015 року ОСОБА_4 і ОСОБА_5, останні з пропозицією укласти з ними договори банківського вкладу до банку не зверталися, відтак між ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 акціонерним товариством «Український інноваційний банк» правовідносин за договором банківського вкладу не виникло. Із-за відсутності оформлення між позивачами: ОСОБА_4 , ОСОБА_5, ОСОБА_2 акціонерним товариством «Український інноваційний банк» у письмовій формі договорів банківського вкладу, для вищаезазначених осіб не могло наступити будь-яких юридичних наслідків, зокрема для позивачів: ОСОБА_4, ОСОБА_5 не наступило права вимагати виплати їм грошових сум, які були уступлені їм ОСОБА_3, а для відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Український інноваційний банк» не наступило обов»язку виплачувати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 грошових сум, які знаходилися на депозитному рахунку ОСОБА_3.

Таким чином колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову не відповідають обставинам справи, оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, тому апеляційну скаргу належить задовольнити, оскаржуване рішення в частині задоволення позову та стягнення судових витрат - скасувати і ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Хоча, у відповідності до положень п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, у зв»язку з поданням ОСОБА_3 заяви про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції повинен був постановити ухвалу, а не ухвалювати рішення про залишення позову ОСОБА_3 без розгляду, однак зважаючи на те, що рішення суду у вищезазначеній частині в апеляційному порядку не оскаржено, колегія суддів не вправі виправляти помилки суду першої інстанції щодо ухвалення (постановлення) неналежного процесуального документу.

Керуючись ч. 3 ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Український інноваційний банк», задовольнити.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 березня 2016 року в частині задоволення позову та стягнення судових витрат скасувати і ухвалити у цій частині нове рішення .

У задоволенні позову ОСОБА_9, ОСОБА_5, про стягнення з ОСОБА_2 акціонерного товариства «Український інноваційний банк» в особі Дрогобицького центрального відділення ПАТ «Укрінбанк» на користь :

ОСОБА_10 7000 (сім тисяч) доларів США;

ОСОБА_5 7000 (сім тисяч) доларів США, - відмовити.

В решті рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 березня 2016 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий Тропак О.В.

Судді: Приколота Т.І.

ОСОБА_11