Ухвала суду № 58704345, 30.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого суддіПаленика І.Г.,суддів при секретарі судового засіданняМасенка Д.Є., Глиняного В.П., Костюк А.А., розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні 30 червня 2016 року, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 червня 2016 року, відносно

ОСОБА_6, який ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Умань, Черкаської області, громадянин України, освіта середня, одружений, не працює, фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України,

за участю: прокурора захисника підозрюваного Сибірякова О.О., ОСОБА_5, ОСОБА_6,ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою суду задоволено клопотання старшого слідчого СВ Головного управління СБ України у м. Києві та Київської області БаценкаІ.С., погоджене прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні - прокурором відділу прокуратури м. Києва СибіряковимО.О. та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 29 липня 2016 року, з визначенням застави в розмірі 200 мінімальних заробітних плат, що становить 275 600 гривень.

Вирішуючи питання про вид заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя суду врахувавши наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України, дані про особу підозрюваного, конкретні обставини вчинення злочину, та прийшов до висновку застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник в інтересах підозрюваного подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 червня 2016 року та прийняти нову, якою відмовити в застосуванні запобіжного заходу або зменшити розмір застави до визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, або застосувати запобіжний захід відносно ОСОБА_6 - домашній арешт.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам закону, а тому підлягає скасуванню.

Так, захисник зазначає, що слідчий суддя не виконав п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України, оскільки взагалі не надав оцінку вагомості наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Крім того, апелянт стверджує, що ні в ухвалі суду, ні в клопотанні слідчого не вказані обставини, які свідчать про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Також, сторона захисту звертає увагу на те, що відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, застава щодо осіб, які підозрюються у вчиненні тяжких злочинів визначається від 20 до 80 розмірів мінімальної заробітної плати, однак слідчий суддя не взяв до уваги вимоги національного законодавства та не врахував майновий стан ОСОБА_6, а саме те що він фактично позбавлений на сьогоднішній день заробітку.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисникане підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, ГУ СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке, 10 травня 2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 22016101110000080, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України.

31 травня 2016 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України.

01 червня 2016 року, старший слідчий СВ Головного управління СБ України у м. Києві та Київської області Баценко І.С., за погодженням з прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні - прокурором відділу прокуратури м. Києва СибіряковимО.О., звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 червня 2016 року дане клопотання задоволено та до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 29 липня 2016 року, з визначенням застави в розмірі 200 мінімальних заробітних плат, що становить 275 600 гривень.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України.

Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства, всупереч доводам апеляційної скарги.

З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні старшого слідчого підстави для обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний ОСОБА_6 вислухана думка прокурора, слідчого та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.

При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.

Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_6 тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання останнього винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, правильно враховано інші дані про особу ОСОБА_6, в їх сукупності.

Перевіряючи доводи та обставини, на які посилаються слідчий та прокурор у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, слідчим зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.

Також слід зазначити, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно прийняти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього матеріали, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України(показання, речові докази і документи та інші), які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують його з ними, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_6, чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.

Відповідно до змісту ст. ст. 177, 183, 194 КПК України, крім наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, тримання під вартою має бути обумовлено доведеністю обставин, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Достатні дані при цьому повинні бути не уявними або ж припустимими, а конкретними, визначеними, необхідними, підтвердженими відповідними доказами, які б у сукупності свідчили про наявність підстав, що були достатніми для застосування запобіжного заходу.

Рішення слідчого судді про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повністю узгоджується з вказаними положеннями закону, так як ні процесуальна поведінка підозрюваного, ні його вікові і психо-емоційні характеристики, особисті та соціальні обставини життя дають підстави вважати, що тільки тримання під вартою є необхідним у цьому кримінальному провадженні.

Так, розглядаючи клопотання про застосування щодо ОСОБА_6 виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано дійшов до висновку про наявність реальних ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, зокрема, можливість підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

На підставі вище викладеного, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 за інкримінований злочин, конкретні обставини вчинення злочину, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, який характеризується позитивно, одружений, має постійне місце проживання, вперше притягується до кримінальної відповідальності, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризиків передбачених ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.

Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання старшого слідчого, оскільки останній в повному обсязі довів суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_6 на свободу.

З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник підозрюваного просить скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Слідчий суддя також правильно, з урахуванням та в межах норм кримінального процесуального закону, а також практики Європейського суду з прав людини, визначив розмір застави, оскільки розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, оцінивши також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 та дані які характеризують його особу, визначив заставу у розмірі 200 мінімальних заробітних плат, що належним чином забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього обов'язків у випадку внесення застави. З таким твердженням слідчого судді погоджується і колегія суддів.

При цьому судом також враховано положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Ухвала слідчого судді відповідає вказаним вимогам.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді у справі не вбачається.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до переконання, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга захисника підозрюваного, з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 176 - 178, 182, 183, 194, 196, 309, 376, 379, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 червня 2016 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого СВ Головного управління СБ України у м. Києві та Київської області Баценка І.С., погоджене прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні - прокурором відділу прокуратури м. Києва Сибіряковим О.О. та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 29 липня 2016 року, з визначенням застави в розмірі 200 мінімальних заробітних плат, що становить 275 600 гривень, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

Паленик І.Г. Глиняний В.П. Масенко Д.Є.

Справа №11-сс/796/1979/2016 Категорія КК: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - Тарасюк К.Е. Доповідач: Паленик І.Г.