Ухвала суду № 58704205, 14.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого суддіПаленика І.Г.,суддів при секретарі судового засіданняМасенка Д.Є., Глиняного В.П., Ярмолюк М.І., розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні 14 червня 2016 року, з використанням відеоконференцзв'язку з Київським СІЗО № 13, де перебуває підозрюваний ОСОБА_5, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва від 16 травня 2016 року, відносно

ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 року в м. Дніпропетровськ, громадянин України, з вищою освітою, тимчасово не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 проживає в тому ж місті на АДРЕСА_1, раніше не судимий,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю: прокурора захисника підозрюваного Хіменка В.І., ОСОБА_6, ОСОБА_5,ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою суду задоволено клопотання слідчого Дарницького УП ГУ НП в місті Києві Вознюка О.Я., погоджене з прокурором Київської місцевої прокуратури № 2 м. Києва Чуйковим В.С., та застосовано до підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 11 липня 2016 року, з визначенням застави в розмірі 250 мінімальних заробітних плат, що становить 362 500 гривень.

Згідно з ухвалою суду, слідчий суддя врахувавши наявністьобґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, яка підтверджується доданими до клопотання даними, тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, дані які характеризують особу підозрюваного, в їх сукупності, а також врахувавши наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому прийшов до висновку про наявність підстав вважати, що застосування до ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, не зможе запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник в інтересах підозрюваного подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити ухвалу суду першої інстанції та обрати підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на 60 діб.

Апеляційна скарга мотивована тим, що пред'явлена підозра ОСОБА_5 є необґрунтованою, оскільки відсутні вагомі докази підтвердження вини підозрюваного у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Крім того, слідчий суддя при винесенні оскаржуваної ухвали не врахував дані, які характеризують особу ОСОБА_5

Також в апеляційній скарзі вказується на те, що ні в клопотанні слідчого, ні в ухвалі слідчого судді не визначено, не встановлено та не наведено жодних правових підстав, які б вказували на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти вказаним у клопотанні ризикам.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, в СВ Дарницького управління поліції ГУ Національної поліції України в місті Києві перебуває кримінальне провадження, внесене 10 листопада 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12015100020009806, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.

13 травня 2016 року ОСОБА_5 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України, та наступного дня його повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.

14 травня 2016 року слідчий Дарницького управління поліції ГУ Національної поліції в місті Києві Вознюк О.Я., за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури № 2 м. Києва Чуйковим В.С., звернувся до слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва від 16 травня 2016 року дане клопотання задоволено та до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 11 липня 2016 року, з визначенням застави в розмірі 250 мінімальних заробітних плат, що становить 362 500 гривень.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України.

Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.

З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний ОСОБА_5, вислухана думка прокурора, слідчого та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання обрання запобіжного заходу.

При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.

Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про вчинення кримінальних правопорушень, в яких підозрюється ОСОБА_5, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання останнього винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, правильно враховано інші дані про особу ОСОБА_5, в їх сукупності.

Перевіряючи доводи та обставини, на які посилаються слідчий та прокурор у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, слідчим зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.

Також слід зазначити, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно прийняти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього матеріали, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України(показання, речові докази і документи та інші), які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки об'єктивно зв'язують його з ними, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_5, чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.

Відповідно до змісту ст. ст. 177, 183, 194 КПК України, крім наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, тримання під вартою має бути обумовлено доведеністю обставин, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Достатні дані при цьому повинні бути не уявними або ж припустимими, а конкретними, визначеними, необхідними, підтвердженими відповідними доказами, які б у сукупності свідчили про наявність підстав, що були достатніми для застосування запобіжного заходу.

Рішення слідчого судді про застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повністю узгоджується з вказаними положеннями закону, так як ні процесуальна поведінка підозрюваного, ні його вікові і психо-емоційні характеристики, особисті та соціальні обставини життя дають підстави вважати, що тільки тримання під вартою є необхідним у цьому кримінальному провадженні.

Так, розглядаючи клопотання про застосування щодо ОСОБА_5 виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано дійшов до висновку про наявність реальних ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, передбачених ст. 177 КПК України, а саме зокрема можливість підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати речові докази, майно, яке підлягає конфіскації, передати іншим спільникам відомості, які мають значення для досудового розслідування та впливати на свідків.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, зокрема його вік та стан здоров'я, сімейний та майновий стан, інші дані про особу ОСОБА_5, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.

Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання слідчого, оскільки слідчий в повному обсязі довів суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_5 на свободу.

З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник підозрюваного просить скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Слідчий суддя також правильно, з урахуванням та в межах норм кримінального процесуального закону а також практики Європейського суду з прав людини, визначив розмір застави, оскільки розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, оцінивши також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 та дані які характеризують його особу, визначив заставу у розмірі 250 мінімальних заробітних плат, що належним чином забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків у випадку внесення застави. З таким твердженням слідчого судді погоджується і колегія суддів.

При цьому судом також враховано положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Ухвала слідчого судді відповідає вказаним вимогам.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді у справі не вбачається.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 379 КПК України, суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до переконання, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга захисника підозрюваного, з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 176 - 178, 182, 183, 194, 196, 309, 376, 379, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва від 16 травня 2016 року, якою задоволено клопотання слідчого Дарницького УП ГУ НП в місті Києві Вознюка О.Я., погоджене з прокурором Київської місцевої прокуратури № 2 м. Києва Чуйковим В.С., та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 11 липня 2016 року, з визначенням застави в розмірі 250 мінімальних заробітних плат, що становить 362 500 гривень, до підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 - без задаволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

Паленик І.Г. Глиняний В.П. Масенко Д.Є.

Справа №11-сс/796/1790/2016 Категорія КК: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - Пойда С.М. Доповідач: Паленик І.Г.