Ухвала суду № 58703020, 07.06.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

07 червня 2016 рокусправа № 808/579/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимовій Д.В.

за участю представників:

позивача: - Прокопенко І.Г. дов від 21.12.2015

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року

у справі № 808/579/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дніпрокор»

до Одеської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дніпрокор» звернулось до суду з позовом до Одеської митниці ДФС, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610217/2 від 02.12.2015;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00419 від 02.12.2015, прийняту Одеською митницею ДФС.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ фірмою «Дніпрокор» до митного контролю надано всі необхідні документи, якими підтверджено відомості про заявлену митну вартість товару і ця митна вартість є обґрунтованою та піддається обчисленню з врахуванням наданих товариством пояснень, і які підтверджували правильність заявленої митної вартості товарів за першим (основним) методом. Митний орган безпідставно застосував резервний метод при визначенні митної вартості товару, у той час коли жодних обмежень для застосування основного методу визначення митної вартості не було.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.03.2016 адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано протиправністю зроблених Митницею висновків про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та неможливість визначення митної вартості за першим основним методом за ціною контракту, внаслідок чого витребування Одеською митницею додаткових документів здійснено за відсутності визначених законом правових підстав.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач наполягає на тому, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення виявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. На вимогу митниці декларант пояснив походження даних розбіжностей, але не навів фактів, що їх спростовують. Додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості не подані.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, ТОВ фірмою «Дніпрокор» укладено з компанією Chongqing Winyou Pawer Cо., Ltd (Китай) контракт № 05/06/15 від 05.06.2015, за умовами якого компанія зобов'язалась продати, а ТОВ фірма «Дніпрокор» купити товар у відповідності до специфікації, яка оформлюється на кожну партію товару та визначає асортимент, кількість, вартість товару, порядок сплати та відвантаження (а. с.17-20).

З метою здійснення митного оформлення товару генератори: бензинові ЕG5500Е, ЕG5500Е3, ЕG7000Е, ЕG8000Е, двигуни для почвофрезів; генератори бензинові ЕG11000Е, ЕG11000Е3 (потужність 10 кВТ), загалом 3 товари, декларантом подана до митного органу електронна декларація ВМД № 500060001/2015/021421 від 01.12.2015, згідно якої позивачем заявлено митну вартість товару за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (а. с.14-16).

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем подані наступні документи, зазначені у графі 44 вищевказаної декларації:

- Контракт № 05/06/15 від 05.06.2015 (а. с.17-20);

- додаткова угода № 2 від 21.09.2015 (а. с.21-23);

- специфікація № 1 від 05.06.2015 (а. с.24);

- комерційний інвойс № WY20150903 від 23.09.2015 з перекладом (а. с.25, 26);

- лист виробника від 25.11.2015 з перекладом (а. с.27, 28);

- платіжне доручення №6 від 18.09.2015 (а. с.29);

- пакувальний лист б/н від 23.09.2015 (а. с.30);

- коносамент SHWS2015091039A від 10.11.2015 (а. с.31);

- довідку про транспортні витрати № 256 від 25.11.2015 (а. с.32);

- міжнародна автомобільна накладна (CMR) №40673 від 30.11.2015 (а. с.33, 34);

- МД країни відправлення № 801020150105049842 від 28.09.2015 (а. с.35, 36);

- сертифікат про походження товару № CI55000070740004 від 10.10.2015 (а. с.37)

- прайс-лист виробника з періодом дії 01/09/2015-31/12/2015 (а. с.38-43);

- комерційна пропозиція з періодом дії 01/09/2015-31/12/2015 (а. с.44, 45);

- калькуляція ціни товару від 23.09.2015 (а. с.46);

- лист з технічним описом 320/11-1 від 20.11.2015 (а. с.47, 48).

За результатами перевірки поданих декларантом документів Митницею згідно ч.3 ст.53 МК України витребувано у товариства додаткові документи з огляду на те, що подані документи містили розбіжності, а саме: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями; каталоги, специфікації виробника товару.

Листом від 01.12.2015 декларант надав пояснення Митниці щодо виявлених розбіжностей (а. с.51).

Листом від 02.12.2015 декларант повідомив про неможливість надання інших документів (а. с.52).

Виходячи з наведених обставини, Митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610217/2 від 02.12.2015, яким митна вартість товару визначена згідно з положеннями ст.64 МК України із застосуванням другорядного (резервного) методу 2(ґ):

- для товару № 1 - 327,8638 дол. США за 1 шт. (коригування митної вартості іншим митним органом №112050000/2015/000259/2 від 15.09.2015 та МД № 125130013/2015/408576 від 21.09.2015);

- для товару № 2 - 75,4 дол. США за 1 шт. (коригування митної вартості іншим митним органом №112050000/2015/000259/2 від 15.09.2015 та МД № 125130013/2015/408841 від 09.06.2015) (а. с.10, 11).

Також 02.12.2015 Одеською митницею прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2015/00419 (а. с.14-16).

04.12.2015 товариством здійснено митне оформлення товару за митною декларацією № 500060001/2015/021595 шляхом сплати суми податку на додану вартість та ввізного мита, розрахованих виходячи із митної вартості, що визначена рішенням про коригування митної вартості № 500060001/2015/610217/2 від 02.12.2015.

Прийняття такого рішення призвело до збільшення суми податку на додану вартість на 55238,73 грн. та ввізного мита на 25109,12 грн.

14.01.2016, керуючись п.8 ст.55 МК України, позивач разом з листом № 5 надав додаткові пояснення та подав до Одеської митниці наступні додаткові документи (а. с.58, 59):

- копію специфікації № 2 від 03.09.2015, на яку є посилання у платіжному доручені №6 від 18.09.2015 та додаткової угоди № 2 від 21.09.2015, в якій специфікація № 2 викладена в новій редакції (а. с.60);

- копію листа виробника Chongqing Winyou power Co. Ltd від 11.01.2016 (з перекладом), у якому експортер роз'яснює стосовно коносаменту, який зазначається в митній декларації відправника товару (а. с.61-64);

- копію листа експедитора ДП «Формаг-Днепропетровск» від 30.12.2015 № 261 стосовно оформлення коносаменту (а. с.65, 66);

- копію ухвали Запорізького окружного адміністративного суду про відкриття провадження від 17.11.2015 у справі № 808/8411/15 про скасування рішення про коригування митної вартості № 112050000/2015/000259/2 від 15.09.2015, на підставі якого визначено митну вартість для товарів 1, 2 (а. с.67).

Листом № 314/10/15-70-61 від 01.02.2016 Митниця повідомила позивача про відмову у скасуванні рішення про коригування митної вартості товарів від 02.12.2015 №500060001/2015/610217/2 та картки відмови № 500060001/2015/00419 (а. с.68-72).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача, разом з тим вважає за необхідне зазначити наступне.

З положень статті 55 МК України вбачається, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

За приписами статті 57 МК України наведені методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту. Згідно даної статті такими методами є:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Стаття 64 МК України визначає резервний метод визначення митної вартості, згідно ч.ч.1, 2 якої у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

У відповідності до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частина 6 статті 54 МК України містить певний перелік підстав, за наявності яких митний орган відмовляє декларанту у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.

Згідно пункту 2 частини 6 статті 54 МК України (в редакції на момент прийняття спірного рішення) митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За положеннями п.п.1-4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Митну вартість товарів за приписами ч.2 ст.53 МК України підтверджують наступні документи:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелічені у цій частині.

При цьому у відповідності до ч.ч.1, 2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

З наведених норм вбачається, що право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За позицією відповідача основний метод - за ціною договору (контракту) в даному випадку не міг бути застосований через те, що у наданих декларантом документах виявлені певні розбіжності та неточності, і тому відповідачем застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів - 2(ґ) - резервний.

Так, у спірному рішенні Одеською митницею зазначено про встановлення наступних розбіжностей:

1) в платіжному дорученні № 6 від 18.09.2015 відсутнє посилання на комерційний інвойс, що унеможливлює прив'язання наданих платіжних документів до даної партії товару;

2) в платіжному дорученні № 6 від 18.09.2015 вказано доповнення до зовнішньоекономічного договору, яке до митного оформлення не надавалося;

3) доповнення до зовнішньоекономічного договору № 1 від 05.06.2015 не має відношення до даної поставки, оскільки ціна відрізняється від ціни, зазначеної в комерційному інвойсі;

4) в копії митної декларації країни відправлення вказаний коносамент, який до митного оформлення не надавався (а. с.11).

Внаслідок виявлення цих розбіжностей та неточностей Митниця витребувала у товариства додаткові документи для підтвердження митної вартості товару.

З огляду на вищенаведений аналіз правових норм, вирішенню судом підлягає питання наявності виявлених Митницею розбіжностей в якості підстави для витребування митним органом додаткових документів у декларанта.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що за приписами ч.8 ст.55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Так, стосовно наведених відповідачем розбіжностей і неточностей у документах, наданих Товариством, виявлених Митницею при перевірці визначення митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідач, зазначаючи, що відсутність в поданому до митного оформлення банківському платіжному документі (платіжному дорученні № 6 від 18.09.2015 - а. с.29) посилання на комерційний інвойс, відповідно до якого здійснюється поставка товару, що виключало можливість перевірки Митницею числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч.1 ст.54 МК України, посилається на приписи пункту 2.1 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 28.07.2008 № 216, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за № 910/15601, згідно якому платник для здійснення операції з переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів з рахунку подає до уповноваженого банку платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах за довільною формою, яке обов'язково має містити такий реквізит як призначення платежу (заповнюється відповідно до вимог пункту 2.2 цієї глави).

Пунктом 2.2 вищезазначеного Положення передбачено, що платник заповнює реквізит "Призначення платежу" в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.

При цьому колегія суддів бере до уваги загальний характер вимог 2.2 вищезазначеного Положення щодо заповнення обов'язкового реквізиту "призначення платежу" у платіжному дорученні в іноземній валюті, без визначення конкретних видів документів, на які повинно міститься посилання у даному реквізиті.

З наданого декларантом до митного оформлення платіжного доручення в іноземній валюті № 6 від 18.09.2015 вбачається, що у реквізиті «призначення платежу», дійсно, відсутнє посилання на інвойс, але наявне, зокрема, посилання на передплату за Контрактом № 05/06/15 від 05.06.2015 (а. с.29).

Листом від 01.12.2015 товариством надано митниці пояснення, що оплата за товар здійснюється по Контракту (до появи інвойсу).

Згідно п.5.1 Контракту оплата/передплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Таким чином, умовами Контракту передбачена можливість здійснення покупцем (позивачем) передплати за Товар.

Листом від 14.01.2016 позивач додатково пояснив, що за умов Контракту та Доповнення № 2, перша часткова передплата повинна бути здійснена до 20.09.2015, а інвойс був сформований 23.09.2015, тобто, після здійснення передплати, а тому в платіжному дорученні відсутнє посилання на інвойс (а. с.58, 59).

Отже, доводи позивача, що інвойс був сформований 23.09.2015 (а. с.25, 26), тобто вже після здійснення передплати за платіжнім дорученням № 6 від 18.09.2015, і тому у ньому відсутнє посилання на інвойс, не суперечать умовам Контракту, і ця розбіжність в повному обсязі пояснена позивачем митному органу у листі № 5 від 14.01.2016, наданому у відповідності до ч.8 ст.55 МК України.

Стосовно того, що в платіжному дорученні № 6 від 18.09.2015 вказано доповнення до зовнішньоекономічного договору, яке до митного оформлення не надавалося, за позицією відповідача ця обставина виключала можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості товарів у відповідності до умов ч.1 ст.54 МК України.

У листі від 01.12.2015 товариством надано митниці пояснення, що у платіжному дорученні об'єднано дві оплати: за дану партію товару - 15 593,60 USD, решта - оплата по попередній поставці (а. с.51).

У додаткових поясненнях у листі № 5 від 14.01.2016 позивачем зазначено, що у п.1.2.2 Додатковій угоді № 2, яка надавалась Митниці до митного оформлення, зазначено, що сума 15593,60 дол. США - це передплата до 20.09.2015 (а. с.22), про сплату якої на Додатковій угоді № 2 міститься відмітка банку (а. с.23), що підтверджується дослідженими колегією суддів вказаними документами.

Отже, ця розбіжність пояснена позивачем митному органу у листі № 5 від 14.01.2016, наданому у відповідності до ч.8 ст.55 МК України.

Стосовно доводів митниці, що доповнення до зовнішньоекономічного договору № 1 від 05.06.2015 не має відношення до даної поставки, оскільки ціна відрізняється від ціни, зазначеної в комерційному інвойсі № WY20150903 від 23.09.2015.

За позицією відповідача різні відомості щодо ціни товару, які зазначені у вказаному доповненні до Контракту та у рахунку-фактурі (комерційному інвойсі), виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч.1 ст.54 Митного кодексу України.

У листі від 01.12.2015 товариством надано митниці пояснення, що в гр.44 присутній документ «додаткова угода № 2 від 21.09.2015», в якому коригується доповнення № 1».

У додаткових поясненнях у листі № 5 від 14.01.2016 позивачем зазначено, що у додатковій угоді № 2 від 21.09.2015 (а. с.21-23) викладена в новій редакції специфікація № 2 від 03.09.2015 (а. с.60), на яку є посилання у платіжному доручені № 6 від 18.09.2015 (а. с.58, 59), що підтверджується дослідженими колегією суддів вказаними документами.

При цьому вказана специфікація № 2 від 03.09.2015 була надана позивачем разом з листом № 5 від 14.01.2016.

Отже, ця розбіжність пояснена позивачем митному органу у листі № 5 від 14.01.2016, наданому у відповідності до ч.8 ст.55 МК України, з наданням підтверджуючих додаткових документів.

Стосовно зазначення в копії митної декларації країни відправлення коносаменту, який до митного оформлення не надавався.

Відповідач, зазначаючи про ненадання до митного оформлення коносаменту, на який міститься посилання в поданому до митного оформлення копії МД країни відправлення (а.с.35, 36), обґрунтовує свою позицію тим, що вимоги міжнародних документів (розділу V Додатку до рекомендації № 1 "Формуляр-зразок Організації Об'єднаних Націй для зовнішньоторговельних документів. Керівні принципи для застосування" (2001) та стандартного правила 3.11 розділу 3 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (дата підписання 18.05.1973, дата приєднання України - 15.02.2011, дата набрання чинності для України - 15.09.2011) передбачають зазначення у митній декларації доданих до митної декларації документів, у тому числі коносамента, який у відповідності до ст.134 Кодексу торговельного мореплавства України є документом, що підтверджують наявність і зміст договору морською перевезення вантажу.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається надання декларантом до митного оформлення зокрема, таких документів, що свідчать про транспортні витрати, як коносамент SHWS2015091039A від 10.11.2015 (а. с.31) та довідки про транспортні витрати № 256 від 25.11.2015, згідно якої вартість морського фрахту для доставки контейнеру з вантажем «Генераторі бензинові, бензинові двигуни, запасні частини» за маршрутом FOB Chongqing (Китай) - Одеса (Україна) за коносаментами SHWS2015091039A та SHWS2015091039В складає 32810,40 грн. (а. с.32).

У додаткових поясненнях у листі № 5 від 14.01.2016 позивачем зазначено, що коносамент, на який міститься посилання в поданому до митного оформлення копії МД країни відправлення (а.с.35, 36), та вищевказані коносаменти SHWS2015091039A та SHWS2015091039В покривають одне й те саме перевезення і мають однакову юридичну силу, що підтверджується листом виробника Chongqing Winyou power Co. Ltd від 11.01.2016 (а. с.63, 64) та листом експедитора ДП «Формаг-Днепропетровск» від 30.12.2015 № 261 (а.с.65, 66), доданими до вказаного листа Товариства та дослідженими колегією суддів.

Отже, ця розбіжність пояснена позивачем митному органу у листі № 5 від 14.01.2016, наданому у відповідності до ч.8 ст.55 МК України, з наданням підтверджуючих додаткових документів.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що первісно надані позивачем документи, обов'язковість надання яких для митного оформлення передбачена у ч.2 ст.53 МК України, містили певні розбіжностей у цих документах, які могли свідчити про надання декларантом неповних відомостей про митну вартість товару і бути підставою для витребування митним органом у декларанта додаткових документів для підтвердження такої вартості.

Поряд з цим, колегія суддів бере до уваги приписи ч.9 ст.55 МК України, за якими у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо орган доходів і зборів протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку орган доходів і зборів скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом (ч.10 ст.55 МК України).

Тобто якщо декларантом реалізується передбачене ч.8 ст.55 МК України право на подання протягом 80 днів з дня випуску товарів додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, у митного органу виникає обов'язок розглянути ці додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання прийняти письмове рішення:

- або щодо визнання заявленої митної вартості з послідуючим скасування вже прийнятого митницею рішення про коригування заявленої митної вартості,

- або про відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.

Наведені вище обставини справи свідчать, що позивач у строк, визначений ч.8 ст.55 МК України, скористався правом на надання митниці додаткових пояснень та документів, які фактично усунули виявлені митним органом розбіжності.

Отже позивач належним чином та у законодавчо визначений спосіб підтвердив правильність визначення митної вартості заявленого до митного оформлення товару за ціною контракту, у зв'язку чим відмова у скасуванні рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, викладена Митницею у листі від 02.12.2015 № 500060001/2015/610217/2 (а.с.68-72), є необґрунтованою.

Наведене вище свідчить про протиправність спірних рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2015/610217/2 від 02.12.2015 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2015/00419 від 02.12.2015.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи ухвалив правильне по суті рішення. Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року у справі № 808/579/16 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко