Постанова № 58701863, 30.06.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

30 червня 2016 року Справа № 814/1126/16

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Марича Є.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "СІСАЙД ТЕРМІНАЛ", вул. Радянська, 14, оф. 311, м. Миколаїв, 54017

доДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській обл., вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030 провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.01.2016 р. № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2, ВСТАНОВИВ:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю "Сісайд Термінал", звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.01.2016 р. № НОМЕР_1 на суму 1991354,00 грн. (1327569,00 грн. основного платежу та 663785,00 грн. штрафних санкцій) і № НОМЕР_2 повністю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підставою для нарахування ПДВ по господарським операціям з ТОВ "Ростер" стала відсутність у податкових накладних на поставку тепловозів, рам та візків локомотиву коду УКТ ЗЕД, у той час як поставлений товар завезений на територію України з Грузії. Позивач зазначає, що не знав і не міг знати, що товар є імпортованим, а відповідачем не доведено, що придбані ТОВ "Ростер" у Грузії тепловози, рами та візки локомотиву є саме тими, які в подальшому поставлені позивачу. Відповідачем не встановлено сумнівів у реальності господарських операцій, а ПДВ сплачений до бюджету в повному обсязі. Щодо нарахування податкових зобовязань з податку на прибуток позивач вказав на реальність господарських операцій з ТОВ "Техно-Дизель", про що свідчать первинні документи, надані до перевірки.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що придбання товарів у ТОВ "Ростер" підтверджується податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Податкового кодексу України (далі ПК України), у звязку з чим позивач не має права відносити до податкового кредиту суми сплаченого на їх підставі податку. Позивач не скористався своїм правом подання скарги на постачальника стосовно порушень в оформленні податкових накладних. Щодо безтоварності операцій позивача з ТОВ "Техно-Дизель" посилається на акт перевірки останнього, згідно якого у контрагента відсутня технічна можливість здійснювати господарську операцію з урахуванням технічних можливостей та трудових ресурсів.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження. Представник відповідача позов не визнав, заперечив.

З'ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідив матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню, виходячи з наступного:

У листопаді-грудні 2015 р. відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складено акт від 05.01.2016 р. № 3/14-03-22-02/34770199 (а. с. 18-98).

Під час перевірки встановлено наступні порушення:

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 р. на загальну суму 1314,00 грн.;

- п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200, п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 1332433,00 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.01.2016 р. № НОМЕР_1 на суму ПДВ 1998650,00 грн. (1332433,00 грн. основного платежу і 666217,00 грн. штрафних санкцій) і № НОМЕР_2 на суму податку на прибуток 1971,00 грн. (1314,00 грн. основного платежу і 657,00 грн. штрафних санкцій) (а. с. 170-173).

Висновок про завищення податкового кредиту по господарським відносинам з ТОВ "Ростер" на суму 1329512,88 грн. обґрунтований включенням до складу податкового кредиту ПДВ з вартості придбання тепловозів, рам та візків локомотиву.

Відповідачем встановлено, що вказані основні засоби та обладнання ввезені на територію України згідно митних декларацій від 31.12.2012 р. (експортером тепловозу маневрового ЧМЕЗТ після капітального ремонту, зав. № 6930, 1990 року випуску, який був у використанні, є Міністерство економіки Грузії), від 11.04.2013 р. (експортером рам та візків локомотиву ТЕМ2УМ № 8292 є ООО "Сакнанашири", Грузія) і від 10.06.2013 р. (експортером тепловозу маневрового ЧМЕЗ-5725, 1987 року випуску, який був у використанні, є ООО "Элит Метали", Грузія).

Тепловози, рами та візки локомотиву поставлені позивачу ТОВ "Ростер" на виконання умов договорів поставки від 17.12.2012 р. № 17/12, від 03.05.2013 р. № 18/46 і від 21.08.2013 р. № ST-35.

Постачальником виписані податкові накладні, в яких відсутній обовязковий реквізит код товару за УКТ ЗЕД, що є порушенням п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Однак, договори поставки не містять положень про те, що товар імпортовано з Грузії, натомість у п. 7.1 кожного договору зазначено, що продавець (ТОВ "Ростер") гарантує, що товар не належить третім особам, придбаний ним у виробника чи власника на законних підставах. Тепловози виготовлені до набрання Україною незалежності в колишніх республіках СРСР, а позивач не зобовязаний перевіряти історію переміщення придбаних тепловозів до свого безпосереднього контрагента.

З аналізу п. 198.1 і 198.3 ст. 198 ПК України суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ є: придбання ним товарів/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум ПДВ у зв'язку з таким придбанням.

Перевіркою встановлено, що позивач у податкових деклараціях з ПДВ відобразив суми ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Ростер".

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

ПК України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг): не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201).

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник ПДВ у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок та складати податкові накладні на кожну поставку товарів. Порушень з приводу реєстрації податкових накладних, виписаних постачальником, у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено.

Однак, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, не містять одного з обовязкових реквізитів, встановлених п. 201.1 ст. 201 ПК України. Оскільки податкові накладні виписуються продавцем, який і допустив порушення п. 201.1 ст. 201 ПК України, на думку суду, позивач не має нести відповідальності за дії свого контрагента, так як не мав сумнівів у достовірності вказаної інформації.

Відповідач не заперечує того, що господарські операції позивача з ТОВ "Ростер" є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Відповідно до приписів ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України,"Булвес" АД проти Болгарії і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії, у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам ст. 1 Протоколу № 1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм ПК України право покупця на податковий кредит з ПДВ не ставиться в залежність від дотримання контрагентом вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ по відносинам із ТОВ "Ростер", тому висновки акту перевірки про заниження ПДВ є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання - протиправним.

Таким чином, у відповідності до позовних вимог, податкове повідомлення-рішення від 26.01.2016 р. № НОМЕР_1 є протиправним та підлягає скасуванню частково на суму 1991354,00 грн. (1327569,00 грн. основного платежу та 663785,00 грн. штрафних санкцій).

Висновок відповідача про завищення податку на прибуток по господарським відносинам з ТОВ "Техно-Дизель" на суму 1314,00 грн. обґрунтований нереальністю здійснених операцій.

Суд встановив, що основним видом діяльності позивача є вантажний залізничний транспорт. Для здійснення своєї господарської діяльності позивач 23.08.2012 р. уклав з ТОВ "Техно-Дизель" договір поставки нафтопродуктів № 30. Сторонами договору підписані додаткові угоди від 29.11.2012 р. № 1 і від 19.12.2014 р. № 2. Дизельне паливо в кількості 945 л отримано позивачем на підставі видаткової накладної від 07.09.2013 р. № 578. Крім того, до перевірки надано податкову і товарно-транспортну накладні. Позивач також надав сертифікат відповідності, паспорт продукції, паспорт якості та акти списання товарів.

В акті перевірки відповідач посилається на акт перевірки ТОВ "Техно-Дизель" від 18.12.2013 р., в якому зазначено про неможливість підтвердити реальність взаємовідносин ТОВ "Техно-Дизель" з контрагентом-постачальником за вересень 2013 р., а також відсутність технічних можливостей для ведення господарської діяльності. Крім того, відповідач вказує на недоліки в оформленні товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів від 07.09.2013 р. № 546, а саме: не зазначено номер подорожнього листа, вид перевезення, точну адресу пунктів навантаження та розвантаження.

Викладене стало підставою для висновку відповідача про нереальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Техно-Дизель".

Оцінюючи зазначені відповідачем в акті перевірки обставини, суд виходить з наступного:

Господарською операцією, згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Факт виконання умов договору поставки нафтопродуктів позивачем і ТОВ "Техно-Дизель" підтверджується фактичними обставинами справи, зокрема первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій. Відповідач не зазначив про відсутність первинних документів або їх невідповідність вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 р. вих. № 11/13-11 роз'яснив, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Таким чином, можливе порушення податкового законодавства контрагентами позивача, а тим більше по ланцюгу постачання, не означає "автоматичного" порушення вимог податкового законодавства самим позивачем. У позивача відсутній обовязок і можливості перевіряти добросовісність своїх контрагентів. Ст. 61 Конституції України задекларовано індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Тобто можливі порушення податкового законодавства контрагентом позивача, а тим більше по ланцюгу постачання, не повинні призвести до негативних наслідків для позивача за умови сумлінного виконання ним своїх обовязків.

Недоліки в оформленні товарно-транспортної накладної можуть свідчити лише про порушення правил перевезення, але не про безтоварність операцій позивача з ТОВ "Техно-Дизель".

Таким чином, суд не погоджується з висновками відповідача про заниження позивачем податку на прибуток на суму 1314,00 грн. по господарським відносинам з ТОВ "Техно-Дизель", у звязку з чим податкове повідомлення-рішення від 26.01.2016 р. № НОМЕР_2 є протиправним і підлягає скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. У ході судового розгляду справи відповідач не довів правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надав платіжні доручення від 26.05.2016 р. № 859 і № 860 про сплату судового збору в загальній сумі 31357,75 грн., що й підлягає присудженню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 26.01.2016 р. № НОМЕР_1 частково на суму 1991354,00 грн. (1327569,00 грн. основного платежу та 663785,00 грн. штрафних санкцій) і № НОМЕР_2 повністю.

3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сісайд Термінал" (ідентифікаційний код 34770199) сплачений судовий збір в сумі 31357,75 грн. за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Є. В. Марич