Постанова № 58701571, 29.06.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2016 року № 813/1134/16

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сидор Н.Т.,

за участі секретаря судового засідання Присташ І.М.,

представник позивача не прибув,

представник відповідача не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу реєстрації актів цивільного стану по місту Дрогобичу Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобовязання до вчинення дій,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відділу реєстрації актів цивільного стану по місту Дрогобичу Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області з наступними позовними вимогами:

- визнання протиправними дій та бездіяльності відділу реєстрації актів цивільного стану по місту Дрогобичу Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області щодо не внесення відповідного запису про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі рішення суду у справах сімї та неповнолітніх, міста Фуншал, Португальської Республіки від 20.11.2013 року;

- зобовязання відділу реєстрації актів цивільного стану по місту Дрогобичу Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області внести відповідний запис про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі рішення суду у справах сімї та неповнолітніх, міста Фуншал, Португальської Республіки від 20.11.2013 року.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач стверджує про безпідставну відмову відповідача у не внесенні запису про розірвання шлюбу на підставі рішенні іноземного суду з причин відсутності укладення між Україною та Португалією міжнародного договору щодо правової допомоги та правових відносин у цивільних та сімейних справах. Говорить, що хоча укладеного міжнародного договору між обома державами не має, проте такі являються підписантами Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (Гаазька конвенція від 05.10.1961 року). Відтак просить про задоволення позовних вимог.

Позивач та представник позивача в судове засідання не прибули. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, просив справу розглядати за відсутності повноважного представника. Надав суду письмові заперечення на позов. В своїх запереченнях зазначає, що діяв на підставі, в спосіб та в межах наданих повноважень, так як не внесення запису про розірвання шлюбу позивача зумовлене відсутністю укладеного міжнародного договору з питань правової допомоги та правових відносин у цивільних та сімейних справах між державою Україною та Португальською Республікою. Зважаючи на дану обставину, вважає, що підстав для задоволення вимог позивача немає.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд вважає, що в задоволені позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач перебував у шлюбі з громадянкою ОСОБА_2 зареєстрованому 12.07.2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану міста Дрогобич Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області та про що було зроблено відповідний актовий запис № 315 у Книзі реєстрації шлюбів.

Також суд встановив, що Рішенням суду у справах сім`ї та неповнолітніх, міста Фуншал, Португальської Республіки від 20.11.2013 року шлюб між позивачем та ОСОБА_2 було розірвано, за їх взаємною згодою.

Зазначене рішення в оригіналі та нотаріально засвідченій копії, на якому у відповідності до вимог ст. 4 Гаазької конвенції від 05.10.1961 року, компетентним органом Португальської Республіки проставлено апостиль, подане за місцем реєстрації шлюбу до відділу реєстрації актів цивільного стану міста Дрогобич Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області, для внесення відповідного актового запису про розірвання шлюбу.

Листом від 23.03.2016 року № 02/Х/1/02.1-06-27, адресованим на імя представника позивача ОСОБА_3, повідомлено про те, що відділ реєстрації актів цивільного стану міста Дрогобич Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області не в змозі внести відмітку про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що між Україною та Португалією не укладено міжнародного договору щодо правової допомоги та правових відносин у цивільних та сімейних справах. Та водночас даним листом відповідач розяснив позивачу процедуру, дотримання котрої є необхідним для визнання рішення іноземного суду в Україні.

Позивач не погодившись з бездіяльністю відповідача, звернувся з означеним позовом в суд.

Вирішуючи спір суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних справах у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.

Частиною 1 ст. 82 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.

Визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню регламентовано нормами глави 2 розділу VIII ЦПК України.

Так, зокрема відповідно до ст. 399 ЦПК України рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Згідно норм ст.ст. 400-401 ЦПК України, для визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, заінтересованою особою до суду подається клопотання в порядку, встановленому статтями 392-394 цього Кодексу для подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, з урахуванням особливостей, визначених цією главою.

Про надходження клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, суд у п'ятиденний строк письмово повідомляє заінтересовану особу і пропонує їй у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання.

Після подання заінтересованою особою заперечень у письмовій формі або у разі її відмови від подання заперечень, а так само коли у місячний строк з часу повідомлення заінтересованої особи про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає час і місце судового розгляду клопотання, про що заінтересовані особи повідомляються письмово не пізніше ніж за десять днів до його розгляду.

За заявою заінтересованої особи і за наявності поважних причин суд може перенести час розгляду клопотання, про що повідомляє заінтересовані особи.

Розгляд клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, проводиться суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.

Неявка без поважних причин у судове засідання заінтересованих осіб або їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою із заінтересованих осіб не було порушено питання про перенесення його розгляду.

За наслідками розгляду клопотання, а також заперечення у разі його надходження суд постановляє ухвалу про визнання в Україні рішення іноземного суду та залишення заперечення без задоволення або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.

У визнанні в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути відмовлено з підстав, встановлених статтею 396 цього Кодексу.

Копія ухвали надсилається судом заінтересованим особам у триденний строк з дня постановлення ухвали.

Ухвала про визнання в Україні рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені цим Кодексом.

Отож, як вбачається з наведеного, для визнання рішення іноземного суду в Україні необхідним є звернення до суду, котрий за наслідками розгляду клопотання заінтересованої особи приймає ухвалу про визнання в Україні рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.

Як видно з матеріалів справи, доказів звернення позивача до суду з клопотанням про визнання рішення іноземного суду в Україні та ухвали суду про визнання рішення іноземного суду, не має, як і не має підтвердження представлення таких доказів відповідачу при звернені з заявою про внесення відповідного запису про розірвання шлюбу.

А відтак, зважаючи на відсутність та не представлення позивачем при зверненні до відповідача рішення національного суду про визнання рішення іноземного суду на території України, суд не знаходить ознак протиправності в діях відповідача, а відзначає їх узгодженість з критеріями поведінки субєкта владних повноважень, встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, в задоволенні позову слід відмовити.

Статтею 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із ст.86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Всупереч наведеним вимогам позивач не надав суду належних, необхідних та достатніх доказів щодо неправомірності поведінки відповідача.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати слід присудити на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 94, 143, 158-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний 02.07.2016 року.

Суддя Сидор Н.Т.