Рішення № 58699468, 30.06.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4750/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Ісаєвої Н.В., Комлевої О.С.,

при секретарі Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_2 цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу дійсним, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 ОСОБА_6 на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2015 року,

встановила:

У лютому 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом. Зазначив, що в березні 2010 року до нього звернулися ОСОБА_7, ОСОБА_4 та запропонували йому придбати транспортний засіб автомобіль CHEVROLET EPICA, посилаючись на те, що продавцям необхідні були терміново кошти для власних потреб. Автомобіль зареєстрований в установленому законом порядку в органах державної автомобільної інспекції за ОСОБА_7, проте знаходиться в іпотеці у ПАТ КБ «Правекс-Банк».

Сторонами було досягнуто згоди щодо відчуження транспортного засобу шляхом укладення попереднього договору купівлі продажу у простій письмової формі.

Відповідачі запевнили, що після сплати кредиту ОСОБА_7 надасть позивачу ОСОБА_3 всі повноваження власника транспортного засобу і він матиме можливість вільно ним розпоряджатись, відчужувати його на користь третіх осіб, знімати та ставити автомобіль на облік в органах державної автомобільної інспекції.

Між сторонами було досягнуто згоди щодо ціни транспортного засобу, яка складає 10000 доларів США, а також порядок розрахунків за відчуження автомобіля та порядок передання автомобіля позивачу.

28 березня 2010 року між сторонами було укладено у простій письмової формі договір купівлі продажу, згідно з яким позивач ОСОБА_3 передав ОСОБА_7 10000 доларів США, у звязку з чим транспортний засіб CHEVROLET EPICA, сірого кольору, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, № кузова KL1LF69KE8B130471 зареєстрований в РЕВ № 2 при УДАІ ГУ МВС України в Одеській області переходить у власність позивача.

Згідно листа повідомлення ПАТ КБ «Правекс-Банк» № 39950/04-01 від 15.09.2011 року ОСОБА_7 Є.О. виконав усі зобовязання за кредитним договором, у звязку з чим договір застави транспортного засобу марки CHEVROLET модель EPICA, рік випуску 2008, колір сірий, шасі (кузов рама коляска) № KL1LF69KE8B130471, тип ТЗ легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_1, припинив свою дію.

Сторони неодноразово обговорювали необхідність нотаріально посвідчити попередній договір купівлі продажу, або звернутись до РЕВ № 2 при УДАІ ГУ МВС України в Одеській області для перереєстрації транспортного засобу у встановленому законом порядку, але в зв'язку з зайнятістю постійно відкладалось.

25.04.2014 року ОСОБА_7 помер.

На підставі ст. 220 ЦК України, позивач просив визнати дійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки CHEVROLET модель EPICA, рік випуску 2008, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) № KL1LF69KE8B130471, тип ТЗ легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_1, укладений 26.03.2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_7

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2015 року позов ОСОБА_3 було задоволено.

Визнано дійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу - автомобілю ТЗ легковий седан, марка CHEVROLET модель EPICA, рік випуску 2008, номер шасі (кузова, рами) № KL1LF69KE8B130471, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований РЕВ № 2 при ВДАІ ГУМВС України в Одеській області 26 серпня 2008 року, об'єм двигуна 1993 куб. см., укладений 26.03.2010 року між ОСОБА_3, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7

Визнано право власності на автомобіль - автомобіль ТЗ легковий седан, марка CHEVROLET модель EPICA, рік випуску 2008, номер шасі (кузова, рами) № KL1LF69KE8B130471, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований РЕВ №2 при ВДАІ ГУМВС України в Одеській області 26 серпня 2008 року, за ОСОБА_3

Встановлено порядок виконання рішення суду.

Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_5, яка участі у справі не приймала, через представника ОСОБА_6 В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову позивачу у задоволенні позову.

При цьому апелянтом зазначено, що вона є спадкоємцем померлого свого чоловіка ОСОБА_7 22 липня 2015 року ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, з якого вбачається, що вона є спадкоємцем 1/3 частки спірного автомобіля.

Позивач ОСОБА_3 та його представник, відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не зявилися. Про час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлялися належним чином.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення, доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпаними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Таким чином, при вирішенні справи суд повинен був визначити зміст позовних вимог, предмет позову та його підставу з метою зясування наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, виявлення заінтересованих осіб у справі, правильного застосування матеріальної форми права до цих правовідносин та застосування необхідного способу захисту порушеного права, а також для визначення й дослідження кола питань і заходів, необхідних для ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

Вказаним нормам закону судове рішення не відповідає.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості.

Проте погодитись з такими висновками районного суду колегія суддів не може, оскільки суд внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права дійшов цього висновку без всебічного, повного й обґрунтованого з'ясування дійсних обставин справи, а надані докази по справі оцінені судом першої інстанції односторонньо.

З матеріалів справи вбачається, що 28 березня 2010 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 у простій письмової формі було складено договір купівлі продажу, згідно якого ОСОБА_7 продає, а ОСОБА_3 придбає автомобіль CHEVROLET EPICA, сірого кольору, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, № кузова KL1LF69KE8B130471 зареєстрований в РЕВ № 2 при УДАІ ГУ МВС України в Одеській області. Ціна автомобіля складає 10000 доларів США. Даний договір не укладається нотаріально, оскільки вищезазначений автомобіль знаходиться в іпотеці банку. (а.с.4)

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Аналіз статей 655-659 ЦК України дозволяє дійти висновку, що договір купівлі-продажу є двостороннім договором, за яким одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних справ та обовязків є договори та інші правочини.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 2 ст. 220 ЦК України надає суду право визнати дійсність нотаріально не посвідченого договору, якщо сторони домовились про усі його істотні умови, підтвердженні письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення.

Таким чином, предметом доказування за даною нормою права є обовязкове зясування обставин щодо домовленості сторін про всі істотні умови, чи в дійсності відбулось повне або часткове виконання договору, чи дійсно одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, яка сама активна протидія або пасивне небажання сторони вчинити дії щодо нотаріального посвідчення договору.

Проте, позивачем не доведено, а матеріали справи взагалі не містять належних та допустимих доказів того, що сторони домовились про усі істотні умови договору та відбулось повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення.

Отже, в даному випадку письмовий договір купівлі-продажу спірного автомобіля та визнання правочину дійсним з зазначених позивачем підстав не узгоджується з нормою ч. 2 ст. 220 ЦК України, яка в даному випадку до правовідносин, що виникли між сторонами не застосовується, тому відсутні й правові підстави для визнання права власності на спірний автомобіль у спосіб, обраний позивачем, що є предметом вказаного правочину.

Крім того, як на підставу задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції посилався на те, що згідно листа повідомлення ПАТ КБ «Правекс-Банк» № 39950/04-01 від 15.09.2011 року ОСОБА_7 Є.О. виконав усі зобовязання за кредитним договором, у звязку з чим договір застави транспортного засобу марки CHEVROLET модель EPICA, рік випуску 2008, колір сірий, шасі (кузов рама коляска) № KL1LF69KE8B130471, тип ТЗ легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_1, припинив свою дію.

Однак, матеріали справи взагалі не містять даного листа повідомлення ПАТ КБ «Правекс-Банк» № 39950/04-01 від 15.09.2011 року.

Також апеляційним судом встановлено, що апелянт ОСОБА_5 є спадкоємцем померлого 25 квітня 2014 року свого чоловіка ОСОБА_7, з яким перебувала у зареєстрованому шлюбі до часу його смерті.

22 липня 2015 року ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, з якого вбачається, що вона є спадкоємцем 1/3 частки спірного автомобіля.

Процесуальне правонаступництво передбачено статтею 37 ЦПК України.

Згідно ст. 37 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобовязанні, а також в інших випадках заміна особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Усі дії, вчиненні в цивільному процесі до вступу правонаступника, обовязкові для нього так само, як вони були обовязкові для особи, яку він замінив.

Проте, розглядаючи позов та ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції на зазначені вимоги процесуального закону уваги не звернув та в порушення ст. 37 ЦПК України не залучив до участі у справі правонаступника померлого відповідача ОСОБА_7 його дружину ОСОБА_5, права і інтереси якої порушені прийнятим по справі рішенням.

Внаслідок цього суд першої інстанції порушив принцип змагальності сторін, згідно якому сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, як це передбачено ч. 2 ст. 10 ЦПК України.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції, в порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України на вказані положення закону уваги не звернув, неправильно застосував норми матеріального права, не встановив усіх обставин, які мають значення для вирішення справи, не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає до застосування та не дав їм належної оцінки.

Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судом першої інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу призвело до поверхневого вирішення спору.

За таких обставин вказане судове рішення не можна визнати законним та обґрунтованим.

Законодавець, виключивши можливість апеляційного суду скасувати у такому випадку рішення суду з направленням справи на новий розгляд, не змінив положення ст. 303 ЦПК України, згідно з якою апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції і не наділив апеляційний суд правом скасувати рішення, після чого, залучивши таку особу до участі у справі, вирішити спір як суд першої інстанції.

Скасування рішення в такому випадку не позбавляє права позивача залучити до справи заінтересовану особу.

Оскільки неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення спору, рішення районного суду на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_3 у задоволені позову.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309 ч. 1 п.п. 3, 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 ОСОБА_6 задовольнити.

Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_7, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу дійсним відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді

ОСОБА_8

ОСОБА_2