Рішення № 58699445, 22.06.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3294/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Артеменко І. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Артеменка І.А.,

суддів Черевка П.М.,

ОСОБА_2,

при секретарі Фабіжевській Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕРЖБУД» про стягнення коштів,-

встановила:

У листопаді 2014 року позивач ОСОБА_5 (уточнюючи свої позовні вимоги) звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕРЖБУД» 19000 доларів США, що станом на 13.05.2015 становить 391020 грн., 4281669 грн. простроченої пені, 62400 грн. - збитки за оренду житла та заподіяну моральну шкоду у розмірі 10000 грн.. Також позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав від 29.07.2013 року № 2-29/07.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29 липня 2013 року між ОСОБА_5 та ТОВ «ДЕРЖБУД» було укладено договір купівлі - продажу майнових прав № 2-29/07, за яким ТОВ «ДЕРЖБУД» продало позивачу майнові права на блокований будинок, типу таун-хауз на ділянці № 2/1 масиву № 16 Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, загальною площею 98,8 кв.м., житловою площею 34,3 кв.м., номер кварталу 5, номер будинку в кварталі 1а, назва вулиці (згідно ген. плану) Радужна, площа земельної ділянки 0,081 сотки, за орієнтовний строк здачі в експлуатацію 1-2 квартал 2014 року.

На підтвердження права на будівництво, керівництво ТОВ «ДЕРЖБУД» надало Договір суперфіції № 1/07-12 від 28.06.2012 року та Декларацію на початок виконання будівельних робіт від 16.08.2012 року серії ОД № 08212142846.

За зазначеним договором позивач вніс перший платіж у розмірі 19000 доларів США, що складало на день сплати 152000 грн.

Позивач неодноразово приїжджав на місце будівництва, однак з середини серпня 2013 року активність будівництва зменшилася, а з вересня 2013 року взагалі припинилась.

05 вересня 2013 року позивач отримав від ТОВ «ДЕРЖБУД» письмове повідомлення про зупинення чергових платежів, згідно договору, при зберіганні строку здачі об'єкту будівництва. Позивач неодноразово звертався до керівництва ТОВ «ДЕРЖБУД» за наданнями пояснень стосовно будівництва, але жодної відповіді так і не отримав.

З того часу, відповідач ухиляється від повернення зазначених коштів та надання будь - яких пояснень.

Виходячи з наведеного, позивач вважає, що ТОВ «ДЕРЖБУД» ввело його в оману щодо права на укладання договору купівлі-продажу майнових прав № 2- 29 07 від 29 липня 2013 року, та такий договір є недійсним. На думку позивача, відповідач використав ці кошти не за цільовим призначенням, так як умови договору відповідачем не виконані.

Крім того, позивач весь час з 27.06.2013 року до 30.06.2014 року орендував квартиру за адресою: АДРЕСА_1, сплачуючи щомісяця оренду у розмірі 2200 грн..

А з 30.06.2014 року позивач уклав з ОСОБА_6 договір оренди частки житлової площі в житловому будинку, розміром 52 кв.м., який розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича. масив «Чорвоний хутір», вул. Таїровська, 27. Строк дії договору оренди до 30.06.2015 року. Станом на 01.04.2015 року, позивач сплатив оренду у розмірі 36000 грн..

Позивач вважає, що неправомірними діями відповідача йому заподіяна і моральна шкода, яка полягає в порушенні життєвих стосунків, постійний нервовий і психологічний стан, вимушеність проживати в орендованому житлі, яку він оцінює у розмірі 10000 грн..

За таких підстав, позивач змушений був звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Заочним рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 липня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі продажу майнових прав від 29 липня 2013 року № 2-29/07, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕРЖБУД» і ОСОБА_5.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕРЖБУД» на користь ОСОБА_5 сплачені по договору купівлі-продажу майнових прав від 29 липня 2013 року кошти в розмірі 391020 грн., що становить 19000 доларів США, відповідно до курсу НБУ на 13.05.2015 року.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕРЖБУД» на користь ОСОБА_5 пеню за кожен день прострочення у сумі 4281669 грн..

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕРЖБУД» на користь ОСОБА_5 понесені збитки, пов'язані з орендою житла, в розмірі 62400 грн..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕРЖБУД» на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 10000 грн..

Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарг, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки умови договору купівлі-продажу майнових прав не виконані, то вимоги щодо розірвання зазначеного договору є обґрунтованими, також неправомірними діями Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕРЖБУД» позивачу спричинена матеріальна та моральна шкода, яку суд першої інстанції стягнув у повному обсязі.

Однак колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції, оскільки суд неправильно застосував норми процесуального права.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 липня 2015 року зазначеним вимогам не відповідає.

Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовується сторонами, що 29.07.2013 року між ОСОБА_5 та ТОВ «ДЕРЖБУД» був укладений договір купівлі - продажу майнових прав № 2-29/07, за яким ТОВ «ДЕРЖБУД» продало позивачу майнові права на блокований будинок, типу таун-хауз на ділянці № 2/1, масиву № 16 Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, загальною площею 98,8 кв.м., житловою площею 34,3 кв.м., номер кварталу 5, номер будинку в кварталі 1а, назва вулиці (згідно ген. плану) Радужна, площа земельної ділянки 0,081 сотки. Орієнтовний строк здачі в експлуатацію 1-2 квартал 2014 року.

29 липня 2013 року позивачем було сплачено 19000 доларів США, що складало на день сплати 152000 грн..

Оскільки відповідач умови договору не виконав, ОСОБА_5 звернувся до суду з зазначеним позовом про визнання недійсним зазначеного договору купівлі-продажу та стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Оскаржуваним рішенням позовні вимоги були задоволені у повному обсязі.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням ОСОБА_3, яка не брала участі у справі, оскаржила його в апеляційному порядку посилаючись на те, що оскаржуваним рішенням порушуються її права.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обовязки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Тобто, право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках.

Як зазначила ОСОБА_3, заочним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 05.03.2015 року з ТОВ «ДЕРЖБУД» на її користь стягнуті кошти у розмірі 1505034,7 грн.. Постановою від 06.11.2015 року відкрито виконавче провадження.

Оскільки оскаржуване рішення призводить до ускладнення задоволення грошових вимог ОСОБА_3, то апелянт має підстави вважати порушеним її право на отримання суми боргу.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що рішення суду зачіпає інтереси ОСОБА_3, тому вона має право на його оскарження.

Що стосується оскаржуваного рішення, то колегія суддів дійшла висновку, що суд при його ухваленні порушив норми процесуального права, що є підставою для його скасування.

Так з матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду справи є майнові права на блокований будинок, типу таун-хауз на ділянці № 2/1, масиву № 16 Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.

Тобто предметом даного спору є нерухоме майно.

Частиною першою ст. 114 ЦПК України передбачена виключна підсудність щодо позовів, які виникають з приводу нерухомого майна, оскільки вони предявляються тільки за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Відповідно до п. 42 постанови Пленуму ВССУ № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також обєкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Виключна підсудність особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, договірної, альтернативної або підсудності повязаних між собою вимог). Це пояснюється особливістю справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.

Вимого щодо виключної підсудності унеможливлюють застосування інших правил підсудності, крім тих, які встановлені процесуальним законом для відповідної категорії справ. Правила виключної підсудності, визначені ч. 1 ст. 114 ЦПК України, які застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються: будь-яких вимог, повязаних з правом особи на нерухоме майно (земельні ділянки, будинки, квартири тощо), речових (майнових) прав на власне чи чуже нерухоме майно (право володіння, користування тощо), а також про поділ нерухомого майна, що перебуває у спільній власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку, розірвання договору оренди нерухомого майна у звязку з невиконанням стороною договору, переводу прав покупця нерухомого майна, стягнення заборгованості з орендної плати за користування нерухомим майном тощо.

З матеріалів справи вбачається, що спір виник внаслідок невиконання відповідачем договору купівлі-продажу майнових прав, за яким ТОВ «ДЕРЖБУД» продало ОСОБА_5 майнові права на блокований будинок, типу таун-хауз на ділянці № 2/1, масиву № 16 Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, і у нього виник обовязок виконання договору саме у створенні обєкта нерухомості, тобто на даний спір поширюється правило виключної підсудності.

Але, у порушення вимог ч. 1 ст. 114 ЦПК України, Малиновським районним судом м. Одеси було прийнято зазначену справу до свого провадження та розглянуто її по суті, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення, відповідно до п. 4 ч. 1 ст.309 ЦПК України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом.

Таким чином, аналізуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що справа, на яку діють правила виключної підсудності, була розглянута неповноважним судом, оскільки ОСОБА_5 повинен був звернутися з зазначеним позовом до Овідіопольського районного суду Одеської області.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 88, 303, 307 ч. 1 п. 2, ст. 309 ч. 1 п.п. 3, 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 задовольнити.

Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 липня 2015 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕРЖБУД» про стягнення коштів відмовити.

Рішення колегії судів набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення колегії суддів може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області

ОСОБА_7

ОСОБА_2

ОСОБА_8