Ухвала суду № 58699173, 23.06.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3627/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гайворонський С. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2016 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Гайворонського С.П.

суддів Кононенко Н.А.

ОСОБА_2

при секретарі Колмакові В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності на майно за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Кілійського районного суду Одеської області від 24 листопада 2015 року,

встановила:

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулось до Кілійського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором від 01 листопада 2007 року, а саме: пляжний готель «Ласточка», загальною площею 163,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область Кілійський район, сільська рада Приморська, Узбережжя Чорного моря в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед позивачем за кредитним договором № 2007/669-19/70 від 01 листопада 2007 року, визнання права власності за ПАТ «Укрсоцбанк» на вищезазначене нерухоме майно та стягнення судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 01 листопада 2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3, був укладений кредитний договір № 2007/669-19/70, згідно якого позивач надав останній 656 500 грн., а ОСОБА_3 зобовязалась повернути кошти та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 15% в строк до 01 листопада 2017року.

У якості забезпечення зобовязань по кредитному договору між позивачем та ОСОБА_3, 01 листопада 2007 року був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Одеської області за реєстровим № 7788, згідно якого банку було передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: пляжний готель «Ласточка», загальною площею 163,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область Кілійський район, сільська рада Приморська, Узбережжя Чорного моря.

В звязку з неналежним виконанням ОСОБА_3 умов кредитного договору, виникла заборгованість за кредитом, яка на теперішній час не погашається та станом на 20 травня 2015 року складає 2161 225, 70 грн., з яких:

- 645 118, 89 грн. сума заборгованості за кредитом;

- 659 500, 29 грн. сума заборгованості за відсотками;

- 91 547, 45 грн. розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту;

- 260 303, 99 грн. розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків;

- 134 443, 77 грн., розмір інфляційних витрат за кредитом;

- 370 311, 32 грн. розмір інфляційних витрат за відсотками.

ОСОБА_3 неодноразово була повідомлена про виникнення заборгованості по оплаті передбачених договором платежів перед ПАТ «Укрсоцбанк», однак на даний час кредитна заборгованість позичальником погашена не була.

В судовому засіданні:

- представник позивача, надав заяву, в якій вказав, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи та просить суд розглянути справу без його участі;

- відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не зявилась.

Заочним рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 24 листопада 2015 року позовну заяву задоволено повністю.

В рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_3 перед публічним акціонерним товариством „Укрсоцбанк, юридична адреса: м. Київ, вул. Ковпака, 29) за договором кредиту № 2007/669-19/70 від 01 листопада 2007 року у розмірі 2161 225,70 грн. з яких: 645 118, 89 грн. сума заборгованості за кредитом; 659 500, 29 грн. сума заборгованості за відсотками; 91 547, 45 грн. розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту; 260 303, 99 грн. розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків; 134 443, 77 грн. розмір інфляційних витрат за кредитом; 370 311, 32 грн. розмір інфляційних витрат за відсотками звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 01 листопада 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Одеської області за реєстровим № 7788, а саме: пляжний готель «Ласточка», загальною площею 163,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область Кілійський район, сільська рада Приморська, узбережжя Чорного моря, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі рішення Кілійського районного суду Одеської області від 06 червня 2007 року по справі № 2-1800/2007р., що набрало чинності 16 червня 2007 року, зареєстрованого 04 липня 2007 року в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, зареєстрованого у комунальному підприємстві «Районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєкті нерухомості» за ОСОБА_3 згідно з витягом № 15111384, виданим комунальним підприємством «Районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєкті нерухомості» від 04 липня 2007 р. за реєстраційним № 19311349, номер запису 62 в книзі 3, сторінка № 62 шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк".

Визнано за публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (ідентифікаційний код: 00039019, адреса: 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29) право власності на пляжний готель «Ласточка», загальною площею 163,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область Кілійський район, сільська рада Приморська, узбережжя Чорного моря, ціну встановлено на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності/незалежним експертом на день реєстрації права власності.

Стягнуто з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстровану за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (р/р 29099420130004 в Одеському відділенні ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, ЄДРПОУ 00039019, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Ковпака, 29) суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 3 654,60 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що зявилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне в її задоволенні відмовити.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» розяснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обовязково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Рішення не повинно містити зайвої деталізації, яка не має правового значення в даній справі, а також незрозумілих словосполучень, занадто довгих речень, через які викладення фактичних обставин важко сприймається.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших, які беруть участь у справі.

Як вбачається з ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно з вимогами ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Задовольняючи вищевказані позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з наступного.

01 листопада 2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 2007/669-19/70, за яким відповідачу було надано кредит в сумі 656500 грн., строком до 1 листопада 2017 року. Відсоткова ставка, відповідно до умов кредитного договору, була встановлена в розмірі 15 % річних.

Відповідно до п. 3.3.8 кредитного договору, позичальник зобовязується своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими санкціями передбаченими договором.

Згідно п. 4.2 договору, у разі прострочення позичальником терміну сплати комісії за оформлення кредитної справи та відкриття позичкового рахунку, терміну сплати комісії за дострокове погашення кредиту, строків сплати процентів, а також прострочення строків повернення кредиту, позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасної сплаченої суми за кожний день прострочення, що діє у цей період.

У забезпечення виконання зобовязань по вищезазначеному договору, банком 01 листопада 2007 року з ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Одеської області за реєстровим № 7788, за яким предметом іпотеки є пляжний готель «Ласточка», загальною площею 163,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область Кілійський район, сільська рада Приморська, узбережжя Чорного моря.

В звязку з неналежним виконанням ОСОБА_3 умов кредитного договору, виникла заборгованість за кредитом, яка станом на 20 травня 2015 року складає 2161 225, 70 грн., з яких:

- 645 118, 89 грн. сума заборгованості за кредитом;

- 659 500, 29 грн. сума заборгованості за відсотками;

- 91 547, 45 грн. розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту;

- 260 303, 99 грн. розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків;

- 134 443, 77 грн. розмір інфляційних витрат за кредитом;

- 370 311, 32 грн. розмір інфляційних витрат за відсотками.

Відповідно ч. 2 до ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з п. 4.1 договору іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

П. 4.5.3 договору іпотеки передбачено, право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Ст. 526 ЦК України закріплює, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель має право за рахунок предмета іпотеки задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагатидострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Як вбачається з ч. 1 ст. 33, ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Приписами ст. 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, порядок та процедура такого продажу.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

При цьому, щодо підстав апеляційної скарги, судова колегія зазначає наступне.

Ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із ч. 3 ст. 36 Закону України Про іпотеку договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку.

П.п. 4.5.3 вищеназваного договору іпотеки визначено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із перерахованих у цьому пункті способів, у тому числі шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобовязань у порядку, встановленому ст. 37 Закону України Про іпотеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України Про іпотеку іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України Про іпотеку не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобовязань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

Саме з таких міркувань виходив суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57 - 60 ЦПК України.

Судова колегія вважає, що відповідач не довела ті обставини, на які вона посилалась як на підставу своїх заперечень щодо вищевказаного позову, що є обовязком сторін згідно з засадами змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до невірного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити. Заочне рішення Кілійського районного суду Одеської області від 24 листопада 2015 року по цивільній справі за позовною заявою публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності на майно - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_4

ОСОБА_5

ОСОБА_2