Рішення № 58697294, 30.06.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 459/434/16 Головуючий у 1 інстанції: Кріль М.Д.

Провадження № 22-ц/783/4169/16 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 50

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.,

секретаря Бохонко Е.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 11 травня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,-

встановила:

Позивач ОСОБА_3 в лютому 2016 року звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів.

Вимоги обґрунтовувала тим, що шлюб між нею та відповідачем розірвано рішенням суду від 08.08.2008 року. Від даного шлюбу у них народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням Червоноградського міського суду від 27.08.2009 року вирішено стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей в розмірі 400 грн. щомісячно. Оскільки з часу присудження аліментів пройшло більше 6 років, визначений рішенням суду розмір аліментів не індексується, відповідно у зв»язку з ростом цін не відповідає реальним матеріальним затратам, які необхідні для надання належного матеріального утримання дітей. Просила стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей в розмірі 1200 грн. до досягнення ними повноліття.

Оскаржуваним рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 11 травня 2016 року позов задоволено.

Змінено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 та вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1 200 (одна тисяча двісті) грн. щомісячно, до їх повноліття, починаючи з дня подання позовної заяви, тобто з 08.02.2016 року, з індексацією відповідно до законодавства.

Виконавчий лист виданий на виконання рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 27.08.2009 року відкликано.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 551, 20 грн.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_2, вважає, що суд не повністю з»ясував усі обставини справи та перевірив підставність позову ОСОБА_3, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначає, що суд не навів в мотивах оскаржуваного рішення, які обставини змінилися з часу постановлення рішення Червоноградського міського суду Львівської області про стягнення з нього аліментів, крім цього не надав належної уваги тому, де та в яких умовах на даний час проживають його діти.

Судом не враховано, що він має проблеми із здоров»ям, що підтверджується тимчасовим посвідченням № 408 взамін військового квитка від 24.07.2001 року та є перешкодою для влаштування на роботу.

Звертає увагу, що на протязі тривалого часу не має жодних доходів та проживає за рахунок матері, яка отримує пенсію за віком, тому суд не врахував, що він не спроможний сплачувати щомісячно кошти в розмірі 1200 грн., від обов'язку утримувати дітей не ухиляється.

Просить скасувати рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 11 травня 2016 рокута ухвалити нове рішення.

Позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2, а також їх представники, будучи повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 95-98), в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, відповідач ОСОБА_2 подав заяву про розгляд справи у його відсутність, інші учасники не повідомили суд про причину неявки.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з»явилися.

За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, зазначений законами України.

Статтею 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги та збільшуючи розмір аліментів, місцевий суд виходив з того, що аліментів, які стягуються з відповідача в сумі 400 грн. та заробітної плати позивачки не вистачає на матеріальне утримання двох неповнолітніх дітей, а також на оплату житлово-комунальних послуг по утриманню житла, тому вирішив стягувати з відповідача аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1200 грн. щомісячно до їх повноліття.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується висновком суду першої інстанції враховуючи таке.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який згідно свідоцтва про розірвання шлюбу розірвано 08.08.2008 року, про що зроблено відповідний актовий запис № 173 (а.с. 9).

Сторони мають неповнолітніх дітей, сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 на утримання яких відповідач ОСОБА_2 згідно рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 27.08.2009 р. повинен сплачувати аліменти в розмірі 400 грн., щомісячно починаючи з 22.07.2009 року до повноліття дітей. (а.с. 10-12).

Відповідно до ст.ст. 51 Конституції України, 180 СК України, батьки зобов»язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров»я когось із них, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Як роз'яснено у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення для справи.

Згідно із ЗУ "Про Державний бюджет на 2016 рік" прожитковий мінімум, для дитини віком від 6 до 18 років з 01 січня пo 30 квітня 2016 року складає 1455 грн., з 01 травня пo 30 листопада - 1531 грн., з 01 грудня - 1637 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину, не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відтак, збільшивши розмір аліментів та визначивши їх в розмірі 1200 грн. на двох дітей, що відповідає по 600 грн. на кожну дитину окремо, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із збільшення розміру прожиткового мінімуму, видатків на проживання, що виключає можливість забезпечувати належне та повноцінне утримання дітей по розміру аліментів, визначеному у рішенні суду від 27.08.2009 року, з чим погоджується і судова колегія.

Аналізуючи зазначені норми закону та роз'яснення, викладені у постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були достатні підстави для збільшення розміру аліментів, які стягуються з відповідача на утримання сина ОСОБА_6 та доньки ОСОБА_5, що відповідає вимогам ст.ст. 182, 184 СК України стосовно визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що відповідачем на підставі належних та допустимих доказів не доведено того, що він не в змозі сплачувати аліменти у розмірі, визначеному судом першої інстанції, оскільки стан його здоров"я задовільний, протипоказань у працевлаштуванні у нього немає, інших дітей або непрацездатних осіб на його утриманні немає.

Не приймається до уваги колегією суддів покликання апелянта ОСОБА_2 на ситуацію, яка склалась в державі, оскільки зазначене не позбавляє його обов'язку надавати утримання своїм малолітнім дочці та сину.

В свою чергу, в резолютивній частині оскаржуваного рішення суд першої інстанції визначив суму аліментів в розмірі 1200 грн. на обох дітей.

Враховуючи приписи ст.ст. 180-182, 184 СК України суд, у випадку стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, повинен визначати розмір аліментів на кожну дитину окремо.

Крім цього, резолютивна частина рішення викладена без покликання на зміну розміру аліментів, які стягуються відповідно до рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 30.06.2009 року, а також, суд безпідставно зазначив, що аліменти в збільшеному розмірі необхідно стягувати починаючи з дня подання позовної заяви, тобто з 08.02.2016 року, проте, як зазначено вище, у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Відтак, рішення суду необхідно змінити, відповідно викласти абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції: збільшити розмір аліментів, які стягуються відповідно до рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 27.08.2009 року з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 400 грн. щомісячно на тверду грошову суму 600 грн. на кожну дитину окремо, щомісячно, починаючи із дня набрання рішенням законної сили до досягнення кожною дитиною повноліття, з проведенням індексації відповідно до закону.

Крім цього, в резолютивній частині рішення суд першої інстанції зазначив про відкликання виконавчого листа, виданого на виконання рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 27.08.2009 року.

Відповідно до ст. 369 ЦПК України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

В свою чергу, відповідно у п. 9 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено право державного виконавця на закінчення виконавчого провадження у випадку повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду.

Такі дії суду, як відкликання виконавчого листа, чинним законодавством не передбачено.

Відтак, в цій частині рішення підлягає зміні, шляхом виключення абзацу третього із резолютивної частини рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 11 травня 2016 року - змінити.

Викласти абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Збільшити розмір аліментів, які стягуються відповідно до рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 27.08.2009 року з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 400 грн. щомісячно на тверду грошову суму 600 грн. на кожну дитину окремо, щомісячно, починаючи із дня набрання рішенням законної сили до досягнення кожною дитиною повноліття, з проведенням індексації відповідно до закону.

Виключити абзац третій із резолютивної частини рішення.

В решті рішення суду залишити без змін

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: Ю.Р. Мікуш

О.Ф. Павлишин