Ухвала суду № 58697025, 15.04.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/12031/14-к Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.

Провадження № 11-сс/783/234/16 Доповідач: Галапац І. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Галапаца І.І.,

суддів Волинця М.М., Галина В.П.,

при секретарі Мельниченко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу старшого прокурора прокуратури Львівської області ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 04 квітня 2016 року,

з участю прокурора Нанівського В.І.,

захисника ОСОБА_2,

підозрюваного ОСОБА_3,

встановила:

цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотанні старшого слідчого СВ прокуратури Львівської області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_3 та застосовано щодо останнього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби, а саме заборонено ОСОБА_3 залишати житло за адресою: Львівська область, Самбірський район, м. Рудки, вул. Фредра, 92, з 22.00 год. до 07:00 год. наступної доби.

На підставі ч.5 ст. 194 КПК України покладено на ОСОБА_3 певні зобовязання.

Визначено також строк дії ухвали до 04 червня 2016 року.

ОСОБА_3 органом досудового слідства підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.5 ст. 191 КК України (матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42013150030000089 17 червня 2013 року).

В апеляційній скарзі старший прокурор прокуратури Львівської області ОСОБА_1 покликається на те, що ухвала слідчого судді є незаконною у зв'язку із невідповідністю обставинам кримінального провадження та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Вважає, що слідчим суддею також не враховано даних про особу підозрюваного ОСОБА_3, а тому жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти вказаним в клопотанні ризикам та є недостатнім для гарантування виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Зазначає, що слідчий суддя правильно встановив, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилитися від органів влади). Натомість, судом не взято до уваги те, що ОСОБА_3 не має постійно місця праці та будучи в статусі свідка вже ухилявся від органу досудового розслідування, і про причини неявки не повідомив слідчого, що стало підставою для постановлення цим же слідчим суддею 25 березня 2016 ухвали про привід, що свідчить про його негативну поведінку під час досудового розслідування.

Звертає увагу, що суд в своєму рішенні посилається на складний стан здоров'я підозрюваного після проведеної операції та необхідність подальшого лікування із спостереженням за місцем, тобто наявна потреба в амбулаторному лікуванні, однак стороною захисту не надано жодних медичних документів, а також судом не з'ясовано обставини, які б свідчили про неможливість утримання підозрюваного в слідчому ізоляторі.

Вважає, що вказані в клопотанні твердження за кожним з ризиків підтверджуються тим, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачається покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, що стимулюватиме підозрюваного переховуватися від органів досудового слідства та суду.

Акцентує, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Харченко проти України" питання, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватись в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення та належно задокументованих фактів, на які заявник посилався у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи. При цьому, положення вказаного рішення ЄСПЛ відповідають обставинам даної справи.

Крім цього, з врахуванням наявності стійких соціальних зв'язків підозрюваного, його майнового та сімейного стану, вважає, що розмір застави повинен перевищувати вісімдесят розмірів мінімальної заробітної плати та бути не меншим ніж 2000000 грн., з врахуванням розміру завданих збитків інтересам територіальної громади м. Львова, оскільки застава, в передбачених п.2 ч.5 ст. 182 КПК України межах, не здатна забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_3 покладених на нього обов'язків, зважаючи на тяжкість злочину, резонанс події, роль підозрюваного, а саме з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, зловживаючи своїм службовим становищем, за попередньою змовою з іншими особами сприяв у заволодінні бюджетними коштами в особливо великих розмірах. Тим більше, що сума заподіяних збитків 2249038 грн., станом на 01 жовтня 2008 року (момент завершення прийняття трамвайних вагонів на баланс ЛКП "Львівелектротранс"), згідно офіційного курсу НБУ 6,95 грн. за 1 Євро, становила 323 602, 58 Євро, що станом на 18 березня 2016 року, при офіційному курсі НБУ - 30,2 грн. за 1 Євро, є еквівалентним 9 772 797, 91 грн.

А тому вважає за необхідне обрати підозрюваному ОСОБА_3 запобіжний захід тримання під вартою, оскільки останній, перебуваючи на волі буде вчиняти протиправні дії, що негативно відобразиться на досудовому розслідуванні вказаного кримінального правопорушення та його подальшому судовому розгляді.

Просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком шістдесят днів з утриманням в СІЗО. У разі застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, обрати таку в розмірі 2000000 грн., понад встановлені межі суми, визначеної ч.5 ст. 182 КПК України та покласти на нього у разі внесення застави наступні обов'язки: прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом; не відлучатись із населеного пункту, де він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування із ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і вїзд в Україну.

Заслухавши-суддю доповідача, думку прокурора про підтримання апеляційної скарги, пояснення підозрюваного ОСОБА_3 та виступ захисника ОСОБА_2, які заперечили апеляційну скаргу та просять ухвалу слідчого судді залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до положень кримінального процесуального законодавства, запобіжні заходи застосовуються лише до осіб, які мають процесуальний статус підозрюваних, обвинувачуваних у кримінальному провадженні.

28 березня 2016 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.5 ст. 191 КК України, і 29 березня 2016 року старший слідчий СВ прокуратури Львівської області ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігти спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Частиною 3 ст. 176, ч.1 ст. 183 КПК України передбачено, що найбільш суворим запобіжним заходом є тримання під вартою, який є винятковим та застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали слідчого судді, в ході розгляду клопотання старшого слідчого СВ прокуратури Львівської області ОСОБА_4, не здобуто належних доказів на підтвердження всіх підстав, передбачених ч.1 ст. 194 КПК України, для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою.

Згідно положень ч.4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш мякий запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обовязки, передбачені частиною пятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відтак, колегія суддів вважає, що оскільки прокурор в судовому засіданні не довів обставин, які свідчать про недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя обґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ прокуратури Львівської області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_3 та прийшов до вірного висновку про можливість застосування щодо останнього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби, обмотивувавши це в своїй ухвалі з врахуванням вимог ст. 178 КПК України.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді.

Окрім цього, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчим суддею, які були б підставою для скасування ухваленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,

ухвалила:

апеляційну скаргу старшого прокурора прокуратури Львівської області ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 04 квітня 2016 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ прокуратури Львівської області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_3 та застосовано щодо останнього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби без зміни.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14