Рішення № 58692096, 23.06.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/3566/15-ц

Провадження № 2/127/3381/16

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 червня 2016 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Прокопчук А.В.,

при секретарі Поливаній Ю.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог - ОСОБА_4, ОСОБА_5, про витребування майна з чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_4, про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги ОСОБА_3 мотивувала тим, що 15 жовтня 2014 року помер її батько ОСОБА_6, після смерті якого відкрилася спадщина. За життя батьком було придбано автомобіль Volkswagen TRANSPORTER, номер шасі WV1ZZZ7HZBH083081, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2011 року випуску. Позивач зазначає, що оригінал свідоцтва і сам автомобіль знаходиться у відповідача, оскільки її батько протягом останніх трьох місяців був зареєстрований за місцем проживання відповідача. Позивач звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщин. Оскільки ОСОБА_2 зараз володіє даним автомобілем незаконно, без достатньої правової підстави, чим порушує майнові права позивача на успадкований транспортний засіб, тому ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на ст.ст. 386-391, 396-400, 1212, 1216, 1220-1213, 1268 ЦК України, та просить витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на її користь транспорний засіб - автомобіль Volkswagen TRANSPORTER, номер шасі WV1ZZZ7HZBH083081, повна маса 2800 кг, обєм двигуна 1968 м. куб., колір - білий, реєстраційний номер - АВ5032СВ, рік випуску 2011, дата реєстрації 17.09.2014 року, власник ОСОБА_6, який помер 15.10.2014 року, а також стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Ухвалою суду від 08 травня 2015 року до участі в справі було залучено в якості третьої особи ОСОБА_7.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Просила позов задовольнити. На закінчення розгляду справи не з'явилася з невідомих причин, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Додатково зазначила, що так як позивач звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_6, то вона має право витребувати спадкове майно із чужого незаконного володіння. Судових спорів з приводу поділу спадкового майна немає, свідоцтва про право на спадщину спадкоємці не отримували. Просила позов ОСОБА_3 задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що спірний автомобіль був куплений за кошти від продажу нею будинку. Де знаходиться наразі даний автомобіль їй не відомо. Просила відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову.

В судовому засіданні третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_4 позов визнала та пояснила, що у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 вона перебувала з 1986 року і до дня його смерті. Останнім часом він проживав із ОСОБА_2, проте автомобіль знаходиться у неї безпідставно. На закінчення розгляду справи не з'явилася з невідомих причин, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

В судовому засіданні третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_5 позов своїє сестри підтримує, однак сам бажає вступити в спадщину після смерті батька. На закінчення розгляду справи не з'явилася з невідомих причин, хоча про дату, час та місце розгляду справи булв повідомлений належним чином.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Правилами ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії ІІ-АМ №317883, виданого Турбівською сільрадою Липовецького району Вінницької області, суд вбачає, що 11 липня 1987 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_8, про що зроблено актовий запис № 61 (а.с. 72). Факт перебування у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_4 та ОСОБА_6 підтверджується рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 02.03.2015 року (а.с. 188).

Судом встановлено, що ОСОБА_6 був батьком позивача ОСОБА_9, підтвердженням чого є свідоцтво про народження серії ІІІ-АМ №437620 (а.с. 7) та батьком третьої особи ОСОБА_5

Згідно свідоцтва про смерть серії І-АМ № 315787, виданого 17.02.2015 року відділом ДРАЦС реєстраційної служби Липовецького РУЮ у Вінницькій області, ОСОБА_6 помер 15.10.2014 року (а.с. 6).

На день смерті ОСОБА_6 був зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1 і згідно пояснень в судовому засіданні позивача та третіх осіб проживав разом із відповідачем ОСОБА_2

Також факт реєстрації та проживання померлого ОСОБА_6 з відповідачем ОСОБА_2 за адресою: м. Вінниця, вул. Стахурського, 26/127, з 02.07.2014 року по 17.10.2014 року підтверджується довідками МКП "ЖЕК № 7" від 21.10.2014 року та від 30.12.2014 року (а.с. 52, 57).

З витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі вбачається, що 12.12.2014 року Першою вінницькою державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_6 (а.с. 9).

З матеріалів спадкової справи № 966/14, заведеної після смерті ОСОБА_6, судом встановлено, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 06.12.2014 року звернулися до Першої вінницької державної нотаріальної контори про прийняття спадкового майна після смерті 15.10.2014 року чоловіка і батька ОСОБА_6 (а.с. 47а, 47б) та у відповідності до ст.ст. 1269, 1270 ЦК України вважається особою, яка прийняла спадщину.

Крім того, з аналогічною заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, звернулася 11.04.2015 року ОСОБА_2 (а.с. 50), в якій повідомила, що вона приймає спадщину після померлого її цивільного чоловіка ОСОБА_6, котрий до дня смерті мешкав із нею за адресою: м. Вінниця, вул. Стахурського, 26/127. Також в заяві вона просила не видавати іншим спадкоємцям за законом свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_6, оскільки в провадженні Літинського районного суду Вінницької області знаходиться цивільна справа №137/2575/14-ц за її позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_4 про стягнення кредитором боргу спадкодавця та відшкодування витрат на поховання спадкодавця в межах вартості спадкового майна, а також звернення стягнення на спадкове майно.

З постанови Першої вінницької державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії, судом встановлено, що ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку земельної ділянки площею 1,5984 га, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0522482200:01:000:0145, яка розташована за адресою: Вінницька область, Літинський район, Дашковецька сільська рада, яка належала її батьку ОСОБА_6, який помер 15.10.2014 року, відмовлено, в зв'язку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ на вищевказану земельну ділянку (а.с. 209).

Згідно ухвали Літинського районного суду Вінницької області від 30.12.2014 року провадження у справі № 137/2575/14-ц було зупинене до 15.04.2015 року, а також клопотання ОСОБА_2 про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на спадкове майно, після смерті спадкодавця ОСОБА_6, а саме на спірний автомобіль Фольксваген 2011 року випуску, р.н. НОМЕР_1, зареєстрованого за ОСОБА_6, було повернуто (а.с. 66).

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що відповідач не володіє спірним автомобілем, оскільки сама ж просить накласти на його арешт.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_6 на праві власності належав автомобіль Volkswagen TRANSPORTER, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 10), який зі слів позивача перебуває в користуванні ОСОБА_2

Отже, суд приходить до висновку, що спірний автомобіль належить до спадкового майна ОСОБА_6

Разом з тим слід зазначити, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії І-АМ № 166378 від 28.06.2015 року, виданого виконкомом Новоприлуцької сільської ради Липовенцького району Вінницької області, судом встановлено, що 28.06.2015 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_11 зареєстровано шлюб, про що зроблено актовий запис № 4. Після одруження ОСОБА_11 прийняла прізвище чоловіка ОСОБА_12 (а.с. 101).

Також судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії ІІІ-АМ № 437620, виданого на російській мові, батько позивача записаний як "Меланишен Владимир Иванович" (на російські мові) (а.с. 7). Однак, згідно свідоцтва про народження серії І-АМ № 338929, виданого повторно 24.05.2016 року відділом ДРАЦС Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, батько позивача записано як "Меланишин Володимир Іванович", як і в решті документів (а.с. 208).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Згідно ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідност. 55 Основного Закону України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (п.п. 1,2 ст. 319 ЦК України).

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів власності.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Згідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що оскільки прийняла спадщину в установленому порядку, в неї виникло право на володіння та користування спадковим майном з часу відкриття спадщини і такий спадкоємець може захистити своє порушене право володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

З матеріалів справи вбачається, що заповіт ОСОБА_6 не складав, таким чином спідкування здійснюватиметься за законом.

Ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно вимог ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Таким чином, позивач ОСОБА_3 та третя особа ОСОБА_5 є спадкоємцями першої черги за законом, відповідно до ст. 1261 ЦК України, після смерті батька ОСОБА_6

На підставі ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщин.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідач ОСОБА_2 проживала з померлим ОСОБА_6 в громадському шлюбі лише останніх три місяці, тому вона не відноситься до жодної із черг спадкування за законом. Таким чином, суд вважає, що вона не має законних прав володіти, користуватися і розпоряджатися майном померлого, зокрема спірним автомобілем. А сам факт подання нею заяви про прийняття спадщини, яка не входить до кола спадкоємців, або ж спадкоємцями, які не входять до кола спадкоємців відповідної черги, які закликаються до спадкування, не може свідчити про виникнення у них права на спадщину.

Разом з тим, згідно ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 09.12.2014 року у справі №127/24123/14-ц заяву ОСОБА_2, за участю заінтересованих осіб - Першої вінницької державної нотаріальної контори, ОСОБА_11, ОСОБА_5, про встановлення факту спільного проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу було залишено без розгляду і розяснено право подати позов на загальних підставах (а.с. 43). Однак, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_2 даним право не скористалася.

В п.п. 19, 23 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" № 5 від 07.02.2014 року визначено, що застосовуючи положення статті 387 ЦК України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред'явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений. Відповідно до статті 387 ЦК та частини 3 статті 10 ЦПК особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача. При цьому суди повинні мати на увазі, що право власності на рухоме майно доводиться за допомогою будь-яких передбачених процесуальним законодавством доказів, що підтверджують виникнення такого права у позивача. Факт знаходження майна на балансі особи сам по собі не є доказом права власності чи законного володіння. Жодних письмових доказів, які б свідчили про те, що відповідач ОСОБА_2 володіє спірним автомобілем, суду не надано, даний факт лише стверджується поясненнями позивача. Крім того, даний факт заперечується відповідачем. Згідно ч. 1 ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 59 ЦПК України).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

На думку суду, до даних правовідносин не застосовуються норми ст. 1212 ЦК України, оскільки в диспозиції даної статті встановлено, що зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна (безпідставного збагачення) виникають за наявності таких умов: має місце набуття або зберігання майна, щоб це набуття або зберігання було здійснено за рахунок іншої особи, щоб були відсутні правові підстави для набуття або зберігання майна.

Оскільки між сторонами виникли інші правовідносини і права ОСОБА_11 порушені не були, відновленню на підставі ст. 1212 ЦК України також не підлягають.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Тому, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог - ОСОБА_4, ОСОБА_5, про витребування майна з чужого незаконного володіння не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 55 Конституції України, ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 3, 15, 16, 316, 317, 319, 328, 386, 387, 1216-1218, 1258, 1264, 1268, 1269 ЦК України, п.п. 19, 23 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" № 5 від 07.02.2014 року, ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог - ОСОБА_4, ОСОБА_5, про витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, у відсутність яких воно ухвалене, - протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя: