Рішення № 58692063, 22.06.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/7188/15-ц

Провадження № 2/127/653/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2016 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Луценко Л.В.,

при секретарі Завадюк О.І.,

за участю: позивача-відповідача ОСОБА_1,

представника позивача-відповідача адвоката ОСОБА_2,

відповідача-позивача ОСОБА_3,

представника відповідача-позивача адвоката ОСОБА_4,

представника відповідача-позивача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на 1/3 частку спадкового транспортного засобу в порядку спадкування за законом, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_6 про розподіл спадкового майна в натурі, та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_6 про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на 1/3 частку спадкового транспортного засобу в порядку спадкування за законом (а.с.4-8), мотивуючи свої вимоги тим, що 02.08.2014 року в м. Вінниці помер син позивача ОСОБА_7.

Після його смерті відкрилась спадщина на спадкове майно, яке складається із автомобіля марки MERCEDES-BENZ, модель VITO 111CDI, № кузова WDF63960113208107, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, який належав ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САО 436446 від 01.11.2012 року.

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_7 є спадкоємці за законом першої черги: позивач мати померлого; відповідач ОСОБА_3 донька померлого; ОСОБА_8 дружина померлого.

Позивач в установлений законом строк звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак постановою приватного нотаріуса Крижопільського районного нотаріального округу ОСОБА_9 від 23.03.2015 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищезазначений автомобіль, який залишився після смерті її сина ОСОБА_7, у звязку з відсутністю правовстановлюючого документу, а саме оригіналу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Позивач вважає, що кожен із спадкоємців має право на 1/3 частки спадкового автомобіля з наступних міркувань.

Спадкодавець ОСОБА_7 та відповідач ОСОБА_6 уклали шлюб у 2006 році.

Відповідно до облікової картки Вінницького ВРЕВ УДАІ УМВС України у Вінницькій області №5044231 від 16.11.2012 року перереєстрація спірного автомобіля була здійснена 01.11.2012 року.

Разом з тим, зазначений автомобіль не є спільним майном подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_6, оскільки кошти, за які придбаний автомобіль, є дошлюбним майном ОСОБА_7

Так, 17.10.2012 року ОСОБА_7 продав квартиру АДРЕСА_1, яка належала йому на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого виконкомом Вінницької міської ради 25.06.1998 року згідно з рішенням від 25.06.1998 року №792 та підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 17.10.2012 року, посвідченим приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрованим в реєстрі за 1206.

Зі змісту вищезазначеного договору купівлі-продажу квартири вбачається, що вартість квартири становила 288000 грн., що еквівалентно 36000 дол. США.

Відповідно до заяви, посвідченої приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_10 ОСОБА_7 отримав від покупця ОСОБА_11 гроші в сумі 124000 грн., що еквівалентно 15500 дол. США, як остаточний розрахунок за продану квартиру.

Таким чином кошти, що були отримані спадкодавцем ОСОБА_7 від продажу квартири, є коштами отриманими від реалізації майна, яке ним було придбано до шлюбу.

Відразу через два тижні після продажу квартири 01.11.2012 року ОСОБА_7 придбав спірний автомобіль, а відтак позивач вважає, що автомобіль було придбано за особисті кошти спадкодавця, а тому транспортний засіб повинен ділитись між спадкоємцями в рівних частках по 1/3 частки кожному.

Окрім того, позивач зазначає, що існують розбіжності написання її прізвища та прізвища її сина у свідоцтві про народження ОСОБА_7 та свідоцтві про смерть останнього, а також у паспорті громадянина України позивача.

Так, відповідно до свідоцтва про смерть спадкодавця ОСОБА_7 його прізвище значиться як «Колесник», таке написання його прізвища мало і в паспорті громадянина України. Однак, у свідоцтві про народження спадкодавця його прізвище значиться як «Колісник», а в графі «мати» прізвище позивача також значиться як «Колісник».

Таким чином, прізвище позивача та її померлого сина мало написання в різних варіантах, тому при вчиненні актового запису, що здійснювався виконкомом Заболотненської сільської ради при народженні сина у 1963 році, була допущена помилка в написанні прізвищ позивача та її сина.

Наразі, у звязку з прийняттям спадщини після смерті сина необхідним є встановлення факту родинних відносин позивача із померлим сином.

А тому, вищевикладені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, в якому просила встановити факт, що ОСОБА_7, який помер 02.08.2014 року у м. Вінниці, являвся рідним сином ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частки автомобіля марки MERCEDES-BENZ, модель VITO 111CDI, № кузова WDF63960113208107, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, який належав ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САО 436446 від 01.11.2012 року, в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_7, який помер 02.08.2014 року у м. Вінниці; стягнути з відповідачів на її користь витрати на правову допомогу у розмірі 4500 грн., а також витрати щодо сплати судового збору 1 086,87 грн.

07.05.2015 року ОСОБА_6 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання права власності, який в процесі судового розгляду збільшила (а.с.55-58, 227-228), та який ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.06.2015 року був прийнятий до спільного розгляду із первісним позовом (а.с.125).

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 02.08.2014 року в м. Вінниці помер чоловік позивача ОСОБА_7.

Після його смерті відкрилась спадщина на спадкове майно, яке складається із автомобіля марки MERCEDES-BENZ, модель VITO 111CDI, № кузова WDF63960113208107, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, який належав ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САО 436446 від 01.11.2012 року.

У 2005 році між позивачем та померлим ОСОБА_7 було укладено шлюб.

16.09.2008 року, тобто під час перебування у шлюбі, ОСОБА_7 було укладено кредитно-заставний договір на пять років для придбання автомобіля ВАЗ 217030, номер кузова НОМЕР_2, д.н.з. НОМЕР_3. Даний кредит позивач разом із чоловіком погашали спільними коштами. У 2012 році позивач з чоловіком вирішили продати вказаний автомобіль та купити інший. Автомобіль ВАЗ 217030 був проданий за 6000 дол. США. Так як коштів на придбання іншого автомобіля у них не вистачало, останні вирішили продати квартиру, належну ОСОБА_7, яка знаходилась за адресою: м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 37/1.

Після продажу автомобіля ВАЗ 217030 та вищезазначеної квартири, позивачем та її чоловіком ОСОБА_7 було придбано за їхні спільні кошти автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель VITO 111CDI, № кузова WDF63960113208107, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1.

Після смерті чоловіка позивач звернулась до нотаріуса із заявами про видачу свідоцтва про право власності на 1/2 частки спірного автомобіля як спільного майна подружжя та про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/6 частки спірного автомобіля. Однак приватним нотаріусом Крижопільського районного нотаріального округу ОСОБА_9 позивачу було розяснено, що для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та свідоцтва про право власності на вищезазначений автомобіль необхідно надати правовстановлюючі документи, а саме оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, який у позивача відсутній.

Таким чином, вищевикладені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, в якому просила визнати за нею право власності на автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель VITO 111CDI, № кузова WDF63960113208107, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1; зобовязати ОСОБА_3 передати позивачу вказаний автомобіль; стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації вартості її 1/6 частки автомобіля у розмірі 27826,10 грн.; стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 в рахунок компенсації вартості її 1/6 частки автомобіля у розмірі 27826,10 грн., виходячи із ринкової вартості спірного автомобіля відповідно до висновку експерта Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 03.02.2016 року №274.

Окрім того, 11.06.2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_6 про розподіл спадкового майна в натурі, який в процесі судового розгляду неодноразово уточняла (а.с.118, 129, 145) та який ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.06.2015 року був прийнятий до спільного розгляду із первісним позовом (а.с.125).

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 02.08.2014 року в м. Вінниці помер батько позивача ОСОБА_7.

Після його смерті відкрилась спадщина на спадкове майно, яке складається із автомобіля марки MERCEDES-BENZ, модель VITO 111CDI, № кузова WDF63960113208107, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, який належав ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САО 436446 від 01.11.2012 року.

Позивач вважає, що кожен із спадкоємців має право на 1/3 частки спадкового автомобіля. Не заперечує, щоб право власності на спірний автомобіль було визнано за відповідачем ОСОБА_6, а з останньої на її користь було стягнуто 1/3 частки вартості спірного автомобіля відповідно до експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу, який складений 02.03.2015 року спеціалістом науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Вінницькій області, що становитиме 84307,30 грн., а також витрати понесені позивачем щодо ремонту вказаного автомобіля, які становитимуть 15000 грн., а всього 99307 грн., а також просила стягнути з відповідачів на її користь витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн., а також витрати щодо сплати судового збору у розмірі 815,62 грн.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічними позовами ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_2 первісні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд останні задовольнити з підстав, зазначених у позові, натомість зустрічний позов ОСОБА_3 визнали в повному обсязі та не заперечували проти задоволення останнього. Що ж стосується зустрічного позову ОСОБА_6, то останній визнали частково в частині компенсації ОСОБА_6 ОСОБА_1 вартості частки автомобіля, проте не погодились із розміром частки, яка підлягає компенсації, оскільки наполягали, що ОСОБА_1 підлягає компенсації саме 1/3 частки спірного автомобіля, а не 1/6 як на тому стверджувала позивач ОСОБА_6

В судовому засіданні відповідач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_6, а також позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 та її представник адвокат ОСОБА_4 зустрічні позовні вимоги уточнили в усному порядку та просили суд стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 в рахунок компенсації вартості 1/3 частки автомобіля у розмірі 66562,00 грн., виходячи із ринкової вартості спірного автомобіля відповідно до звіту про оцінку колісного транспортного засобу СПД ОСОБА_12, та вартість ремонтних робіт, проведених ОСОБА_3, у розмірі 15000 грн., а всього 81562 грн., а також витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн. та витрати щодо сплати судового збору у розмірі 815,62 грн., просили суд останні задовольнити з підстав, зазначених у позові. Первісні позовні вимоги визнали та не заперечували проти задоволення останніх, в той час як зустрічні позовні вимоги ОСОБА_6 визнали частково, в частині компенсації ОСОБА_6 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вартості часток автомобіля, проте не погодились із розміром часток, які підлягають компенсації, оскільки наполягали, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підлягає компенсації саме по 1/3 частки вартості спірного автомобіля кожній, а не по 1/6 як на тому стверджувала позивач ОСОБА_6, окрім того з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 також підлягає стягненню 15000 грн. в рахунок відшкодування вартості відновлювального ремонту спірного автомобіля.

В судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом, представник відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3, а також представник позивача за зустрічним позовом за довіреністю ОСОБА_5 зустрічні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд останні задовольнити з підстав зазначених у позові. Первісні позовні вимоги визнав частково лише в частині встановлення факту родинних відносин та компенсації вартості позивачу ОСОБА_1 вартості лише 1/6 частки спірного автомобіля. Що ж стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_13, то останні також визнав частково лише в частині компенсації вартості 1/6 частки вартості спірного автомобіля.

Заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, матеріалами інвентаризаційної справи №7909 щодо обєкту нерухомого майна за адресою: м. Вінниця. вул. Червоноармійська, 37/1, суд вважає, що первісний позов та зустрічні позови підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні достовірно встановлено, що 02.08.2014 року в м. Вінниці помер син ОСОБА_1, чоловік ОСОБА_6, батько ОСОБА_3 ОСОБА_7, згідно свідоцтва про смерть серії І-АМ №293795, виданого В ДРАЦС РС Вінницького МУЮ у Вінницькій області 04.08.2014 року (а.с.9), що сторонами не заперечувалось.

Статтею 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

А тому, після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина на спадкове майно, яке складається із автомобіля марки MERCEDES-BENZ, модель VITO 111CDI, № кузова WDF63960113208107, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, який належав ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САО 436446 від 01.11.2012 року, що підтверджується довідкою Вінницького Центру НППзВАЗ УДАІ УМВС України у Вінницькій області від 13.02.2015 року №1934 (а.с.12), обліковою карткою транспортного засобу №5044231 від 16.11.2012 року (а.с.13) та копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САО 436446 від 01.11.2012 року (а.с.14).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_7 та ОСОБА_6 01.11.2005 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області зареєстрували шлюб, згідно свідоцтва про шлюб серії 1-АМ №010646, виданого В РАЦС Вінницького МУЮ Вінницької області 08.12.2005 року (а.с.62).

Таким чином, з огляду на вищевикладене, спірний автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель VITO 111CDI, № кузова WDF63960113208107, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, був придбаний ОСОБА_7 01.11.2012 року, тобто під час перебування останнього у шлюбі з ОСОБА_6

Згідно ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Однак, пунктом 3 частини 1 статті 57 СК України визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

А тому, вирішуючи питання, чи являється спірний автомобіль спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_6, чи особистою приватною власністю ОСОБА_7 суд виходив з наступного.

Так, згідно договору купівлі-продажу квартири від 17.10.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрованого в реєстрі за №1206, ОСОБА_7 передав у власність (продав), а ОСОБА_11 прийняв у власність (купив) квартиру АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого виконкомом Вінницької міської ради 25.06.1998 року згідно з рішенням від 25.06.1998 року №792, за 288000 грн., що еквівалентно 36000 дол. США (а.с.19-20).

Відповідно до заяви від 23.10.2012 року, посвідченої приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрованої в реєстрі за №1258 ОСОБА_7 отримав від покупця ОСОБА_11 гроші в сумі 124000 грн., що еквівалентно 15500 дол. США, як остаточний розрахунок за продану квартиру (а.с.23).

Таким чином кошти, що були отримані спадкодавцем ОСОБА_7 від продажу квартири, є коштами отриманими від реалізації майна, яке ним було придбано до шлюбу, а тому в силу п.1 ч.1 ст.57 СК України є особистою приватною власністю ОСОБА_7

В послідуючому, 01.11.2012 року ОСОБА_7 придбав спірний автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель VITO 111CDI, № кузова WDF63960113208107, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1.

А тому, враховуючи ціну договору купівлі-продажу квартири від 17.10.2012 року у розмірі 288000 грн., що еквівалентно 36000 дол. США, яка значно перевищує ціну спірного автомобіля, невеликий проміжок часу, що становить вісім днів, між відчуженням квартири та купівлею спірного автомобіля, дають достатні підстави вважати, що останній являвся особистою приватною власністю ОСОБА_7, оскільки набутий останнім хоча і в період шлюбу, проте за кошти, які належали йому особисто від відчуження нерухомого майна, набутого до укладення шлюбу, та входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_7

Що ж стосується думок та тверджень позивача ОСОБА_6 як на підставу про задоволення своїх зустрічних позовних вимог, що 16.09.2008 року, тобто під час перебування у шлюбі, ОСОБА_7 було укладено кредитно-заставний договір на пять років для придбання автомобіля ВАЗ 217030, номер кузова НОМЕР_2, д.н.з. НОМЕР_3 (а.с.70-79). В послідуючому даний автомобіль у 2012 році було відчужено за 6000 дол. США та прийнято рішення про купівлю нового авто. Однак, так як коштів на придбання іншого автомобіля у подружжя не вистачало, останні вирішили продати квартиру, належну ОСОБА_7, яка знаходилась за адресою: м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 37/1, а тому спірний автомобіль належав подружжю ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності подружжя. То, враховуючи вищенаведені обставини встановлені в судовому засіданні, та, враховуючи відсутність інформації про те, коли саме та за яку суму було відчужено автомобіль ВАЗ 217030, останні є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст.1261 ЦК України).

Таким чином, сторони по справі являються спадкоємцями за законом першої черги, що сторонами не заперечувалось.

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін в судовому засіданні сторони в передбачений строк та в передбаченому законом порядку звернулись до приватного нотаріуса Крижопільського районного нотаріального округу ОСОБА_9 із заявами про прийняття спадщини.

Однак, постановами приватного нотаріуса Крижопільського районного нотаріального округу ОСОБА_9 від 23.03.2015 року №134/02-31 та від 06.05.2015 року №245/02-31 ОСОБА_1 та ОСОБА_6 відповідно було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом, а ОСОБА_6 також у видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у звязку з відсутністю правовстановлюючого документу, а саме оригіналу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.11, 80).

Стаття 1278 ЦК України визначає, що частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті саме не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

А тому, з огляду на вищевикладене, кожен із спадкоємців має право на 1/3 частки спадщини, яка складається із автомобіля марки MERCEDES-BENZ, модель VITO 111CDI, № кузова WDF63960113208107, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1.

Положеннями статті 365 ЦК України встановлено підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов про припинення права особи на частку у спільному майні: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Як встановлено в судовому засіданні спірний автомобіль є спільною власністю сторін у справі, їх частки у власності є рівними по 1/3 частки кожному, проте належні частки не можуть бути виділені в натурі; між сторонами наявні неприязні стосунки, що унеможливлює спільне володіння та користування автомобілем.

За частиною другою статті 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Наявність цієї умови дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення. Адже на підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається право на частку іншим співвласником.

Отже, процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання позивачем у справі своїх зобов'язань перед відповідачем, про що також звернено увагу у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_14 проти України» від 21.12.2010 року.

Визначаючи ринкову вартість спірного автомобіля суд виходив із вартості, визначеної саме висновком експерта Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 03.02.2016 року №274, що становить 166956,61 грн., в результаті проведеної судової автотоварознавчої експертизи у даній справі на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 17.12.2015 року (а.с.174, 186-204), оскільки відповідно до ч.2 ст.57 ЦПК України саме висновок експерта є належним та допустимим доказом, оскільки під час складання останнього судовий експерт попереджається про кримінальну відповідальність за ст.ст.384-385 КК України за відмову від дачі висновку та за дачу завідомо неправдивого висновку.

А відтак, 2/3 частки вартості спірного автомобіля становить 111304,40 грн., яка підлягає відшкодуванню ОСОБА_6 ОСОБА_1 і ОСОБА_3, тобто по 55652,20 грн. кожній.

Разом з тим, згідно квитанції №0.0.529803812.1 від 01.04.2016 року позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_6 внесено на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області лише вартість 1/3 частки вартості спірного автомобіля у розмірі 55652,20 грн. (а.с.225).

А тому, суд позбавлений можливості визнати за позивачем ОСОБА_6 право власності на цілий спірний автомобіль, передавши їй у володіння, користування та розпоряджання останнім. Однак, враховуючи наявність на депозитному рахунку коштів у розмірі 55652,20 грн., суд вважає за можливе припинити право власності ОСОБА_3 на 1/3 частки автомобіля марки MERCEDES-BENZ, модель VITO 111CDI, № кузова WDF63960113208107, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, виплативши їй грошову компенсацію вартості даної частки в сумі 55652 грн., яка внесена ОСОБА_6 на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області за квитанцією №0.0.529803812.1 від 01.04.2016 року, оскільки саме ОСОБА_3 наполягала на припиненні її права на частку у спільному майні, в той час як ОСОБА_1 позовні вимоги не уточняла та просила лише визнати за нею право власності на 1/3 частки у спірному автомобілі, визнавши за ОСОБА_6 право власності на 2/3 частки, а за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частки спірного автомобіля в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7

Що ж стосується вимог ОСОБА_3 щодо відшкодування ОСОБА_6 вартості послуг з ремонту та технічного обслуговування автомобіля у розмірі 15000 грн., згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №0000202 від 12.02.2015 року (а.с.130 т.1), договору про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів №10001 від 11.02.2015 року (а.с.132-134) та квитанції до прибуткового кассового ордера №15 від 12.02.2015 року (а.с.135), то суд вважає, що дані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що спірний автомобіль після відкриття спадщини (02.08.2014 року) і до сьогодні знаходиться у володінні та користування ОСОБА_3, а тому відповідні витрати, які вона понесла, є наслідком користування автомобілем на протязі близько 4 років.

Згідно п.1 ч.1 ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Окрім того, в судовому засіданні встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_7, який помер 02.08.2014 року у м. Вінниці, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується поясненнями сторін в судовому засіданні та витягами з погосподарських книг Заболотненської сільської ради за 1955-1966 роки (а.с.29-32). А наявні розбіжності в написанні прізвища позивача та її померлого сина як «Колісник» замість вірного «Колесник» є слідством відхилення від правил міжмовного перетворення і зумовлені впливом російської орфоепії в ситуації контактного українсько-російського білінгвізму.

Тому, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача за первісним позовом ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягають задоволенню.

Однак, що стосується стягнення з відповідачів на користь позивача ОСОБА_1 судових витрат, які складаються із витрат на правову допомогу у розмірі 4500 грн., згідно розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу адвокатом ОСОБА_2 (а.с.236), та витрат щодо сплати судового збору у розмірі 1086,67 грн. згідно квитанцій (а.с.1-3), то суд в силу ч.1 ст.88 ЦПК України приходить до обґрунтованого висновку про стягнення в рівних частках з відповідачів лише витрат щодо сплати судового збору у розмірі 1086,67 грн., в той час як в задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу суд вважає за необхідне відмовити, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про понесення нею таких витрат, а саме не надано первинного документу, який містить відомості про господарську операцію і підтверджує її здійснення, складеного відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення.

Окрім того, з огляду на вищевикладене, в судовому засіданні також знайшли своє часткове підтвердження вимоги позивачів за зустрічними позовами, а тому останні підлягають до часткового задоволення.

А тому, згідно ч.1 ст.88 ЦПК України, яка гласить, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути в рівних частках з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_6Г на користь позивача ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у розмірі 2047,00 грн., згідно квитанції №1 від 02.06.2015 року (а.с.232) та витрати на правову допомогу у розмірі 556,52 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Натомість, судові витрати понесені позивачем ОСОБА_6 суд вважає за можливе залишити за позивачем, оскільки представник позивача не наполягав на стягненні останніх з відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.57, 60 СК України, ст.ст.365, 1220, 1261, 1268, 1269, 1270, 1278 ЦК України, ст.ст.10,60, 61,88, 212-215, 218, 256 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на 1/3 частку спадкового транспортного засобу в порядку спадкування за законом задовольнити частково.

Встановити факт, що ОСОБА_7, який помер 02 серпня 2014 року у м. Вінниці, являвся рідним сином ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частки автомобіля марки MERCEDES-BENZ, модель VITO 111CDI, № кузова WDF63960113208107, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, який належав ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САО 436446 від 01.11.2012 року, в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_7, який помер 02 серпня 2014 року у м. Вінниці.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_5, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_6, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, витрати щодо сплати судового збору у розмірі 1 086 (одна тисяча вісімдесят шість) грн. 67 коп.

В іншій частині задоволення позову відмовити.

Зустрічний позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_6 про розподіл спадкового майна в натурі задовольнити частково.

Припинити право власності ОСОБА_3 на 1/3 частки автомобіля марки MERCEDES-BENZ, модель VITO 111CDI, № кузова WDF63960113208107, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, виплативши їй грошову компенсацію вартості даної частки в сумі 55652 (пятдесят пять тисяч шістсот пятдесят дві) грн. 20 коп., яка внесена ОСОБА_6 на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області за квитанцією №0.0.529803812.1 від 01.04.2016 року.

В іншій частині задоволення позову відмовити.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_5, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_6, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, витрати щодо сплати судового збору у розмірі 556 (пятсот пятдесят шість) грн. 52 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 2047 (дві тисячі сорок сім) грн. 00 коп.

Зустрічний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання права власності задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_6 право власності на 2/3 частки автомобіля марки MERCEDES-BENZ, модель VITO 111CDI, № кузова WDF63960113208107, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, який належав ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САО 436446 від 01.11.2012 року, в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_7, який помер 02 серпня 2014 року у м. Вінниці.

В іншій частині задоволення позову відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: