Рішення № 58688326, 17.05.2016, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/6114/15-ц

Провадження № 2/344/1451/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2016 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді Польської М.В.

при секретарі c/з Дзюбак Х.Б..

з участю представника позивача Непорадної Т.В., представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитними договорами та звернення стягнення на заставне майно в рахунок погашення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитними договорами в межах Генеральтної кредитної угоди №010/14-20/414, Генеральної кредитної угоди №24 та кредитному договору №014/14-10-408 на суму 293920.06 доларів США, ОСОБА_6 про звернення стягнення на заставне майно в рахунок погашення заборгованості, стягнення судових витрат.

Позовні вимоги неодноразово уточнювались.

Заочним рішенням від 08.04.2015 року позов задоволено.

Ухвалою суду від 29.07.2015 року заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 08.04.2015 року скасовано, справу призначено до розгляду.

04.12.2015 року позивач уточнив суму позовних вимог, з врахуванням погашення боргу позичальником та нарахуванням за новий період, та просив: стягнути з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль заборгованість за кредитними договорами №014/14-20/414-1, №014/14-20/414-2 та № 014/14-20/414-3, укладених в межах Генеральної кредитної угоди № 010/14-20/414, а також кредитними договорами № 014/14-10-132 G 24, №014/14-10-395 G 24 та № 014/14-10-930 G 24, укладених у межах Генеральної угоди № 24, в розмірі 378098,35 доларів США; звернути стягнення на заставне майно, а саме нежитлові підвальні приміщення, загальною площею 45,3 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, у рахунок погашення заборгованості в розмірі 378098,35 доларів США з ОСОБА_6 за кредитними договорами №014/14-20/414-1, №014/14-20/414-2 та № 014/14-20/414-3, укладених в межах Генеральної кредитної угоди № 010/14-20/414, а також кредитними договорами № 014/14-10-132 G 24, №014/14-10-395 G 24 та № 014/14-10-930 G 24, укладених у межах генеральної угоди № 24, способом реалізації предмета іпотеки - проведенням публічних торгів, за початковою ціною визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (уточнено вимогу щодо початкової вартості предмета іпотеки).

В позові зазначено, що між банком та позичальником ОСОБА_5 у рамках генеральних кредитних угод у 2006-2007 роках укладено 6 кредитних договорів, а також окремий кредитний договір, за якими ОСОБА_5 отримав 334495 доларів США кредитних коштів. Взяті на себе зобов'язання з повернення кредиту, сплати відсотків за користування ним, штрафних санкції ОСОБА_5 виконував неналежно, тому у позичальника за вказаними договорами станом на 17.11.2015 року (з уточнених вимог) виникла заборгованість у розмірі 378098,35 доларів США. У зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за договором у банку виникло право вимагати достроково погашення кредиту, та звернення стягнення на заставне майно.

Представник відповідача позов не визнав, зазначивши що у зв'язку зі стрімким підвищенням курсу іноземної валюти, умови кредитного договору стали несправедливими та спричинили позичальнику, який постійно при фінансовій можливості погашує борг, важкий матеріальний стан.

Заслухавши пояснення сотрін, дослідивши письмові матеріали, встановивши таким чином фактичні обставини справи, застосовуючи загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об'єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, утверджуючи та забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принцип неупередженості, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

27.01.2006р. між АППБ «Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_5 було укладено Генеральну кредитну угоду №010/14-20/414 (зі змінами від 23.05.2006р., 22.06.2006р., 05.03.2007р., 30.11.2007р., 21.05.2010р.), на загальну позику кредиту не більше 100000 доларів США, терміном дії до 25.01.2013р. (а.с.48-58 т.1). У рамках даної Генеральної кредитної угоди укладено 3 кредитних договори: №014/14-20/414-1 від 27.01.2006р. (зі змінами), згідно до якого ОСОБА_5 надано кредитні кошти в розмірі 25000 доларів США із сплатою 13% річних (т.1 а.с.59-62); №014/14-20/414-2 від 23.05.2006р. (із змінами), згідно до якого ОСОБА_5 надано кредитні кошти у розмірі 30000 доларів США із сплатою 12% річних (т.1 а.с. 63-66); №014/14-20/414-3 від 23.06.2006р. (із змінами), згідно якого ОСОБА_5 надано кредитні кошти у розмірі 30000 доларів США зі сплатою 12% річних (т.1 а.с.67-70).

03.03.2007р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_5 було укладено Генеральну кредитну угоду №24 (із змінами від 14.06.2007р., 30.11.2007р., 21.05.2010р., 30.06.2010р.) на загальну позику кредиту не більше 199000 доларів США, з терміном дії до 03.03.2017р. (т.1 а.с.71-79). У рамках даної Генеральної кредитної угоди укладено 3 кредитних договори: №014/14-10-132 G24 від 05.03.2007р. (із змінами), згідно до якого ОСОБА_5 надано кредитні кошти у розмірі 104000 доларів США із сплатою 12% річних (т.1 а.с.80-90); №014/14-10-395 G24 від 14.06.2007р. (із змінами), згідно до якого ОСОБА_5 надано кредитні кошти у розмірі 30000 доларів США зі сплатою 13,5% річних (т.1 а.с.91-92); №014/14-10-930 G24 від 30.11.2007р. (із змінами), згідно до якого ОСОБА_5 надано кредитні кошти в розмірі 65000 доларів США із сплатою 12,75 % річних (т.1 а.с.93-103).

19.06.2007р. між ОСОБА_5 та АТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено кредитний договір №014/14-10-408 (зі змінами від 31.12.2008р., 08.05.2009р., 17.11.2009р., 21.05.2010р., відповідно до якого ОСОБА_5 надано кредитні кошти в сумі 50495 доларів США зі сплатою 12% річних та кінцевим терміном погашення 18.06.2012р. (т.1 а.с.104-110). Однак, як вбачається з довідки ІФ ОД АТ «Райффайзен Банк Аваль», станом на 24.09.2012р. у позичальника ОСОБА_5 заборгованість по кредитному договору №014/14-10-408 відсутня (т.2 а.с.6).

Таким чином, за кредитними договорами, укладеними з АТ «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_5 отримав кредитні кошти на умовах строковості та платності, повернення платежів згідно установлених графіків погашення боргу.

В забезпечення виконання зобов'язань за даними кредитними договорами укладено ряд нотаріально засвідчених договорів застави.

Зокрема, в забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з Генеральної кредитної угоди №010/14-20/414 та №010/14-20/414-1 між позичальником ОСОБА_5, іпотекодавцем ОСОБА_6 та іпотекодержателем АППБ «Райффайзен Банк Аваль» 27.01.2006р. укладено договір іпотеки ВСО №657035 (зі змінами), згідно до якого ОСОБА_6 в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_5, передано банку в іпотеку нежитлові підвальні приміщення загальною площею 45,3 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 (т.1 а.с.111-117).

Крім того, договором іпотеки від 06.03.2007р. (зі змінами) в забезпечення виконання зобов'язань, що виникають з Генеральної кредитної угоди №24 від 05.03.2007р. забезпечено виконання позичальником кредиту, сплати процентів за користування ним, комісійної винагороди, неустойки (пеню, штрафи) в розмірі, строк і у визначених випадках, а також виконання інших умов договору та відшкодування іпотекодержателю всіх можливих збитків, понесених ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов договору. Предметом іпотеки є нежитлові підвальні приміщення, загальною площею 45,3 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та належать іпотекодавцю ОСОБА_6 (т.1 а.с.142- 154).

Таким чином, судом установлено, що виконання зобов'язань, що витікають з Генеральної кредитної угоди №010/14-20/414 від 27.01.2006р. та укладених в її рамках кредитних договорів, виконання Генеральної кредитної угоди №24 від 05.03.2007р. та укладених на її виконання кредитних договорів забезпечено іпотекою нежитлових підвальних приміщень загальною площею 45,3 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та належать на праві власності ОСОБА_6

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань щодо повернення кредитних коштів АТ «Райффайзен Банк Аваль» листами №С 09-120-1/09-170/765 від 12.04.2011р. та №С 09-120-1/09-174/768 від 12.04.2011р. інформувало ОСОБА_5 про існуючу заборгованість за кредитними договорами, укладеними у межах Генеральної кредитної угоди №010/14-20/414 від 27.01.2006р. та Генеральної кредитної угоди №24 від 05.03.2007р. та можливість звернення стягнення на заставне майно у рахунок погашення заборгованості (т.1 а.с.165-172). Аналогічні вимоги про виконання зобов'язань за даними кредитними угодами АТ «Райффайзен Банк Аваль» скеровано іпотекодавцю ОСОБА_6 листами №С 09-120-1/09-171/766 від 12.04.2011р. та №С 09-120-1/09-175/769 від 12.04.2011р. (т.1 а.с.173-179).

Позивачем неодноразово уточнювались розмір позовних вимог з урахуванням проведених розрахунків під час розгляду справи.

Відповідно до наданих розрахунків, станом на 17.11.2015 року заборгованість позичальника становила: за кредитним договором №014/14-20/414-1 в сумі 3108.71 доларів США, у тому числі відсотки - 2091,12 доларів США, пеня -1017.59 доларів США; за кредитним договором №014/14-20/414-2 в сумі 3548.4 доларів США, у тому числі відсотки - 2386,87 доларів США, пеня -1161.53 доларів США; №014/14-20/414-3 в сумі 3707.9 доларів США, у тому числі відсотки - 2494,16 доларів США, пеня -1213.74 доларів США; за кредитним договором №014/14-10-132 G 24: 191109.75 доларів США, у тому числі тіло кредиту - 99190,13 доларів США, відсотки -42890.41 доларів США, пеня -49029.21 доларів США; за кредитним договором №014/14-10-395 G 24: 53643.56 доларів США, у тому числі тіло кредиту - 23816,34 доларів США, відсотки -12744.86 доларів США, пеня -17082.36 доларів США; за кредитним договором №014/14-10-930 G 24: 122980.03 доларів США, у тому числі тіло кредиту - 61367,25 доларів США, відсотки -28194.04 доларів США, пеня -33418.74 доларів США (т.3 а.с.50-61).Даний розрахунок відповідачами не спростовано. З наданих розрахунків заборгованості вбачається несвоєчасне повернення кредитних коштів, у тому числі сплати відсотків.

За ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до змісту ст. ст. 610, 611, 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа - кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

За таких обставин суд вважає доведеним факт наявності у ОСОБА_5 заборгованості за кредитними договорами, укладеним у рамках Генеральної кредитної угоди №010/14-20/414 від 27.01.2006р. та Генеральної кредитної угоди №24 від 05.03.2007р., що становить 378098.35 доларів США та права вимагати повернення кредитних коштів, в т.ч. достроково.

Виконання зобов'язань за вказаними договорами забезпечено іпотекою житлового та нежитлових приміщень, у тому числі іпотекою нежитлових підвальних приміщень, загальною площею 45,3 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та належать іпотекодавцю ОСОБА_6

Відповідно до уточнених позовних вимог позивач для захисту свого порушеного права просить стягнути з позичальника ОСОБА_5 усю наявну суму заборгованості, а також звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлові підвальні приміщення, загальною площею 45,3 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 іпотекодавця ОСОБА_6. Вимоги щодо звернення стягнення на інші предмети іпотеки, що долучені копії договорів до матеріалів справи позовна заява не містить.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства, що виникають із кредитних правовідносин», право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Оцінюючи обставини справи у їх сукупності, суд вважає, що внаслідок невиконання ОСОБА_5 своїх зобов'язань щодо сплати кредиту, позивач має право також і на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до статей 33 та 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

У зв'язку з порушенням строків сплати кредиту та відсотків за користування ним, позивач повідомляв відповідачів ОСОБА_5 ОСОБА_6 листами-вимогами, про що зазначено вище.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду повинен бути зазначений спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленої ч. 1 ст. 38 цього Закону.

Оскільки спосіб звернення стягнення шляхом проведення публічних торгів, на якому наполягає позивач, передбачено також Законом України "Про виконавче провадження", а іпотечний договір не містить вказівки на спосіб реалізації предмета іпотеки, його слід застосувати при вирішенні спору в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи вимоги ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», суд зазначає, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій щодо реалізації майна.

Відповідно до абз.2 п.42 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства, що виникають із кредитних правовідносин», суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України «Про іпотеку» (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).

Як вбачається зі ст.11 Закону України «Про іпотеку», майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Таким чином, відповідач - іпотекодавець ОСОБА_6 несе відповідальність перед позивачем за невиконання боржником ОСОБА_5 зобов'язань у межах вартості предмета іпотеки - нежитлових підвальних приміщень, загальною площею 45,3 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1.

При вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд надав оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, визначеної за домовленістю сторін в договорі іпотеки, і вважає, що звернення стягнення на майно, вартість якого може відрізнятися від встановленої в договорі іпотеки, не завдає збитків іпотекодержателю, оскільки не змінює обсяг зобов'язань.

За таких обставин, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об'єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, суд вважає що позовна вимога про звернення стягнення на іпотечне майно - нежитлові підвальні приміщення, загальною площею 45,3 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, та належать на праві власності ОСОБА_6, підлягає до задоволення шляхом реалізації предмета іпотеки способом проведення прилюдних торгів з встановленням початкової ціни на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій щодо реалізації цього майна. Такий спосіб реалізації, в зв'язку із значним зростанням цін на нерухоме майно та коливанням валютних курсів по відношенню до дати укладення договорів, на переконання суду, відповідатиме інтересам сторін, буде справедливим і співмірним. Оскільки позичальник та іпотекодавець є відмінними особами, не виконали основного зобов'язання за договором, забезпеченим іпотекою, не проводять своєчасного погашення кредиту та відсотків за користування ним, унаслідок чого утворилася заборгованість, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача шляхом одночасного звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення заборгованості, що узгоджується із правовою позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та не буде подвійним стягненням.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому з відповідачів також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати.

На підставі ст. ст. 526, 527, 530, 533, 599, 625, 1048 - 1050, 1054 Цивільного кодексу України, Закону України «Про іпотеку», Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», керуючись ст.ст. 10,11,60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», м.Київ, вул.. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909, заборгованість за кредитними договорами №014/14-20/414-1, №014/14-20/414-2 та № 014/14-20/414-3, укладених в межах Генеральної кредитної угоди № 010/14-20/414, а також кредитними договорами № 014/14-10-132 G 24, №014/14-10-395 G 24 та № 014/14-10-930 G 24, укладених у межах генеральної угоди № 24 в розмірі 378098,35 доларів США (триста сімдесят вісім тисяч дев'яносто вісім доларів США 35 центів США).

Звернути стягнення на заставне майно, а саме нежитлові підвальні приміщення, загальною площею 45,3 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, у рахунок погашення заборгованості з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, жительки АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2, на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», м.Київ, вул.. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909, за кредитними договорами №014/14-20/414-1, №014/14-20/414-2 та № 014/14-20/414-3, укладених в межах Генеральної кредитної угоди № 010/14-20/414, а також кредитними договорами № 014/14-10-132 G 24, №014/14-10-395 G 24 та № 014/14-10-930 G 24, укладених у межах генеральної угоди № 24 в розмірі 378098,35 доларів США (триста сімдесят вісім тисяч дев'яносто вісім доларів США 35 центів США), способом реалізації предмета іпотеки - проведенням публічних торгів, за початковою ціною визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», м.Київ, вул.. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1411,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, жительки АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2, на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», м.Київ, вул.. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1411,50 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 17 травня 2016 року.

Суддя Польська М.В.