Ухвала суду № 58688146, 29.06.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/5476/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1323/К/16 суддя: Кобеляцька-Шаховал І.О.

Категорія - 53 (I) Доповідач: Михайлів Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

29 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Михайлів Л.В.

суддів: Барильської А.П., Ляховської І.Є.

секретар: Маслова К.В.

за участю: представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

представника позивача Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго» -

Криворученка Євгенія Вікторовича,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2016 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпрообленерго» (надалі - ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків, посилаючись на те, що обіймаючи з 15 серпня 2011 року посаду начальника відділу з експлуатації приладів обліку служби з контролю приладів обліку Нікопольського району електричних мереж ПАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго», а з 17 червня 2013 року - посаду провідного інженера групи технічного аудиту Нікопольського району електричних мереж ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго», будучи матеріально відповідальною особою, допустив завищення товарно-матеріальних цінностей в актах виконаних робіт на суму 4418,57 грн. 57 коп., що встановлено інвентаризацію, проведеною 10.12.2014 року, а також завищення кількості товарно-матеріальних цінностей в актах виконаних робіт на суму 1042,12 грн. та недосписання товарно-матеріальних цінностей на суму 309,32 грн., що встановлено інвентаризацією, проведеною 16.03.2015 року, завдавши позивачу матеріальної шкоди на загальну суму 13105,66 грн.

Оскільки відповідач у добровільному порядку не здійснив заходів щодо відшкодування вартості майна чи його повернення, позивач просив суд стягнути з нього на свою користь вказану суму матеріальної шкоди, а також 243,60 грн. судового збору.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2016 року позов ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» матеріальну шкоду в сумі 13105,66 грн. та 243,60 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що судом не враховано відсутність його вини у заподіянні шкоди та примушування його з боку керівництва до визнання своєї вини в цьому.

В запереченнях на апеляційну скаргу ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» просить її відхилити та залишити без змін рішення суду першої інстанції як законне та обґрунтоване.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заперечень на неї, і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 03.07.2006 року прийнятий до Нікопольського району електричних мереж на посаду інженера (по контролю за договірними відносинами) в групу по контролю договірних відносин відділу з контролю договірних відносин служби з контролю приладів обліку за переведенням із Нікопольських електричних мереж, 15.08.2011 року - переведений на посаду начальника відділу з експлуатації приладів обліку служби з контролю приладів обліку Нікопольського району електричних мереж ПАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго», а 17.06.2013 року - переведений на посаду провідного інженера групи технічного аудиту Нікопольського району електричних мереж ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» (а.с. 8-10).

15.08.2011 року та 25.03.2014 року між сторонами укладено договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с. 18, 19).

Відповідно до протоколу № 3-14-В від 10.12.2014 року засідання робочої інвентаризаційної комісії Нікопольського РЕМ ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» проведено інвентаризацію обладнання комплектів «вводів СІП» в 2013 році по матеріально-відповідальній особі ОСОБА_1 по 1094 об'єктам, в ході якої встановлено завищення кількості товарно-матеріальних цінностей в актах виконаних робіт на суму 4418,57 грн. 57 коп. (а.с. 20-35).

Відповідно до протоколу №1-15-В від 16.03.2015 року засідання робочої інвентаризаційної комісії Нікопольського РЕМ ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» проведено інвентаризацію обладнання комплектів «вводів СІП» в 2013 році по матеріально-відповідальній особі ОСОБА_1 по 155 об'єктам, в ході якої встановлено завищення кількості товарно-матеріальних цінностей в актах виконаних робіт на суму 1042,12 грн. та недосписання товарно-матеріальних цінностей на суму 309,32 грн. (а.с.38-40).

Згідно розрахунків розміру відшкодування реальних збитків № 90-У, № 579-У відповідно від 18.02.2015 року та від 22.07.2015 року, складених позивачем з урахуванням індексів цін виробників промислової продукції, податкових платежів станом на лютий 2015 року та на липень 2015 року, розмір реальних збитків від нестачі товарно-матеріальних цінностей склав 13105,66 грн. (а.с. 36, 41).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції керувався ст.ст. 130, 134 КЗпП України та виходив з доведеності вини відповідача у заподіянні шкоди позивачу й наявності у зв'язку з цим підстав для покладення на нього обов'язку з її відшкодування у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

Статтею 134 КЗпП України передбачено випадки повної матеріальної відповідальності, зокрема, обов'язок працівника відшкодувати заподіяну з його вини шкоду у повному розмірі виникає у разі, коли майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами (п. 2 ч.1 ст. 134 КЗпП України).

Встановивши під час розгляду справи, що ОСОБА_1 в період з 04 січня по 31 грудня 2013 року на підставі вимоги отримав під звіт товарно-матеріальні цінності - комплекти «вводів СІП» зі складу підприємства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що він є матеріально-відповідальною особою й у випадку спричинення шкоди підприємству з його вини повинен нести відповідальність з її відшкодування.

Обов'язок з відшкодування шкоди підприємству, в тому числі й за незбереження його майна, покладений на відповідача положеннями п. 4.7 посадової інструкції начальника відділу з експлуатації приладів обліку та п.4.9 посадової інструкції провідного інженера групи технічного аудиту, з якими відповідач ознайомлений під підпис (а.с. 57-63, 64-69).

Факт спричинення матеріальної шкоди підприємству відповідачем ОСОБА_1 внаслідок порушення покладених на нього трудових обов'язків, що виявилося в недосписанні та завищенні ним кількості підзвітних йому товарно-матеріальних цінностей в актах виконаних робіт із встановлення комплектів «вводів СІП» по об'єктам впродовж 2013 року, виявлений в результаті проведених позачергових інвентаризацій на підприємстві (а.с. 20-36, 38-41).

Незгоду з вказаними висновками, будучи безпосередньо присутнім при проведенні інвентаризацій, відповідач не висловлював, жодних зауважень не вносив, а навпаки погодився з ними, подавши позивачу 03.03.2015 року заяву про добровільне відшкодування спричиненої шкоди шляхом утримання із його заробітної плати рівними частинами впродовж 10 місяців (а.с.43).

Отже, колегія суддів вважає, що позивач довів вину відповідача у заподіянні шкоди, а відповідач ОСОБА_1, в порушення ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України, жодних допустимих та належних доказів в спростування своєї вини суду не надав й не використав свої процесуальні права як сторони в справі для обґрунтування своїх заперечень з цього приводу.

Оскільки доказів на ствердження відсутності вини у спричиненні шкоди, відповідач суду не надав, його висновок про її відсутність ґрунтується тільки на припущеннях, що суперечить положенням ч.4 ст. 60 ЦПК України, якою встановлено імперативну вимогу про те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність його вини у спричиненні шкоди підприємству спростовуються вищенаведеним, а його посилання на відсутність пояснень членів інвентаризаційної комісії, які не були допитані судом першої інстанції, на увагу не заслуговують, оскільки суд, у відповідності до ч 4 ст. 10 ЦПК України, тільки сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, тоді як сторона на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами, в тому числі й щодо допиту та виклику свідків, про що відповідач жодних клопотань в суді першої інстанції не заявляв.

Не доведено відповідачем й факт написання ним заяви про добровільне відшкодування спричиненої шкоди під впливом тиску керівництва підприємства.

Оскільки доведеність вини працівника у спричиненні шкоди підприємству є підставою для покладення на нього відповідальності з її відшкодування, суд першої інстанції, встановивши її в діях ОСОБА_1, дійшов обґрунтованого висновку про покладення відповідальності з її відшкодування на нього, визнавши, що шкода підлягає повному відшкодуванню в розмірі, який визначено позивачем у відповідності до положень ст. 135-3 КЗпП України, на суму 13105,66 грн.

Цей висновок суду узгоджується в повному обсязі з вищенаведеними нормами трудового законодавства, а також з положеннями договорів про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 15 серпня 2011 року та 25 березня 2014 року, які укладені з відповідачем (а.с. 18, 19).

Визначений позивачем розмір відшкодування шкоди, відповідачем не оспорювався ані в суді першої інстанції, ані під час розгляду справи апеляційним судом.

Враховуючи те, що станом на теперішній час матеріальна шкода відповідачем шкоди в добровільному порядку позивачу не відшкодована, вона підлягає стягненню з відповідача на користь позивача примусово за судовим рішенням, що передбачено ч.3 ст. 136 КЗпП України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін у відповідності до ст. 308 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Л.В. Михайлів

Судді: А.П. Барильська

І.Є. Ляховська