Рішення № 58688145, 29.06.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/4163/15-ц 22-ц/774/991/К/16

Справа № 215/4163/15-ц Головуючий в 1 інстанції

Провадження № 22-ц/774/991/К/16 ОСОБА_1

Категорія 57 (ІV) Доповідач Михайлів Л.В.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Михайлів Л.В.,

суддів: Барильської А.П., Ляховської І.Є.,

секретар: Маслова К.В.

за участю: позивача - ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго»-ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 16 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго», про захист прав споживачів, зобовязання вчинити певні дії, визнання дій протиправними, стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 акціонерного товариства «ДТЕК «Дніпрообленерго» (надалі - ПАТ «ДТЕК «Дніпрообленерго») про захист прав споживачів, зобовязання вчинити певні дії, визнання дій протиправними, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначила, що згідно договорів купівлі - продажу від 14.12.2009 року та 27.09.2012 року вона є власницею квартири за адресою: м. Кривий Ріг по вул. Новосибірська, 4/7. В січні 2015 року вона звернулась до відповідача з проханням укласти договір про користування електричною енергією, який їй було запропоновано укласти з умовою зазначення в п.1.10 заборгованості у розмірі 472,72 грн. Оскільки вона відмовилася від укладення договору такого змісту, посилаючись на відсутність у неї вказаного боргу, отримала відмову від відповідача в укладенні договору та рахунок про сплату боргу в розмірі 472,72 грн. 17.12.2015 року відповідачем було припинено електропостачання до її житла та видано акт про відключення й після сплати вказаної суми енергопостачання до її житла було відновлено.

Вважаючи, що дії відповідача з відключення її житла від енергопостачання є протиправними, оскільки до боргу в сумі 472,72 грн. вона жодного відношення не має, уточнивши позовні вимоги, просила суд зобовязати відповідача скасувати заборгованість за договором користування електричною енергією №7122054 від 13.05.2015 року, вказану у п. 1.10 договору, визнати протиправними дії відповідача щодо відключення її квартири від енергопостачання, стягнути з відповідача на її користь 472,72 грн. та моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 16 березня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що суд дійшов помилкового висновку про законність дій відповідача з відключення її житла від енергопостачання, при цьому не дослідив правову природу виникнення боргу у розмірі 472,72 грн., не звернув уваги на те, що борг обліковується за особовим рахунком № 7122013 під прилад обліку, який демонтований 23.08.2007 року, тобто виник ще за часів попередніх власників придбаної нею квартири, в той час як обовязків з його сплати вона на себе при її придбанні не приймала. Крім того, судом не звернуто уваги і на те, що договір про користування електричною енергією відповідач уклав з нею саме за особовим рахунком № 7122047, а не за особистим рахунком № 7122013, за яким й обліковувався спірний борг.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно договорів купівлі-продажу від 14.12.2009 року та 28.09.2012 року ОСОБА_2 є власницею квартири за адресою: м. Кривий Ріг, по вул. Новосибірська, 4/7, та споживачем електричної енергії, яка постачається до її житла відповідачем.

За придбаними частками квартири були відкриті особові рахунки № 7122013 та №7122047, з окремими приладами обліку відповідно №М2 050994 та №039008.

Після проведення модернізації внутрішньоквартирної мережі, енергопостачання двох часток квартир підключено під один прилад обліку № 5346250, який було встановлено 27.02.2013 року, з особовим рахунком № 7122047, а електролічильник № М2 050994, встановлений в квартирі 23.08.2007 року, демонтований 07.05.2015 року (а.с.59).

Згідно рахунку за електричну енергію № 10493923 від 18.12.2015 року за особовим рахунком № 7122013, споживачем за яким зазначена ОСОБА_2, встановлено борг у сумі 472,72 грн.(а.с. 71).

17.12.2015 року квартиру позивача відключено від споживання електричної енергії внаслідок несплати заборгованості, про що складено акт (а.с. 27).

У звязку із сплатою 18.12.2015 року позивачем заборгованості за спожиту електроенергію в сумі 472,72 грн. (а.с. 27) енергопостачання до житла позивача відновлено та 27.01.2016 року між сторонами укладено договір про користування електричною енергією (особовий рахунок №7122047, електролічильник №5346250) (а.с. 51-57, 71).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності дій відповідача з відключення квартири позивача від енергопостачання та відсутності у звязку з цим підстав для задоволення заявлених нею позовних вимог щодо визнання дій відповідача протиправними, стягнення матеріальної та моральної шкоди. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобовязання відповідача скасувати заборгованість, суд виходив з того, що такий спосіб захисту як скасування заборгованості не передбачений нормами матеріального та процесуального права.

Проте, колегія суддів не може у повній мірі погодитись з зазначеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Оскільки позивач ОСОБА_2 є споживачем електричної енергії, як фізична особа, то на спірні правовідносини поширюється дія Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1357 від 26 липня 1999 року (надалі Правила).

Порядок припинення енергопостачання встановлений у п. 35Правил, відповідно доякого енергопостачальник має право відключати споживача у разі: самовільного підключення до електричної мережі; розкрадання електричної енергії, навмисного пошкодження приладу обліку та зриву пломби; порушення термінів сплати за спожиту електричну енергію; несплати за встановлення нового приладу обліку; невиконання припису державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної енергії; зниження показників якості електричної енергії з вини споживача.

Відповідно до п. 27 Правил у разі несплати за спожиту електричну енергію протягом 10 днів після терміну, зазначеного у договорі чи платіжному документі, та неотримання енергопостачальником повідомлення про оплату на 20 день споживачу надсилається попередження про відключення електричної енергії. У разі несплати за спожиту електричну енергію на 30 день після отримання споживачем попередження енергопостачальник має право відключити споживача від електричної мережі.

Відновлення електропостачання споживача регламентовано п. 36 Правил, відповідно до яких воно здійснюється протягом 3 днів у містах та 7 днів у сільській місцевості після усунення порушень і оплати споживачем заборгованості, витрат на

повторне підключення та збитків, завданих енергопостачальнику.

Судом встановлено, що енергопостачання до квартири позивача було відключене у звязку з несплатою нею заборгованості за послуги електропостачання, яка складає 472,72 грн.

При цьому, позивач, в порушення п. 27 Правил не попереджалася в установленому порядку про відключення її квартири від енергопостачання.

Відповідачем в обґрунтування дотримання порядку попередження споживача про відключення не надано жодних документів, на підставі яких відбувалося відключення споживача ОСОБА_2 від енергопостачання, а акт про відключення побутового споживача від 17.12.2015 року (а.с. 27), на який посилається відповідач не є таким документом, а фіксує лише сам факт відключення.

Згідно ч.1ст.11 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі

Виходячи з положеньст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки відповідач в порушення зазначених процесуальних норм, не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування дотримання ним порядку повідомлення споживача про відключення від енергопостачання у відповідності до Правил, висновок суду про правомірність його дій щодо цього є необґрунтованими.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги позивача про відсутність заборгованості, колегія суддів враховує наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 є власницею квартири за адресою: м. Кривий Ріг, по вул. Новосибірська, 4/7 й на її імя відкрито особовий рахунок № 7122047 під прилад обліку - електролічильник № 5346250, який було встановлено 27.02.2013 року. Саме на підставі показань вказаного електролічильника нею здійснювалася оплата спожитої електричної енергії. За даними показаннями приладу обліку станом на 29.04.2015 року кількість спожитих кіловат оплачена не повністю, мається борг в сумі 9,88 грн., що підтверджується рахунком за електроенергію № 9469372 від 06.05.2015 року (а.с. 5).

Підставою ж відключення квартири позивача від електропостачання стала наявність боргу станом на 27.05.2015 року в сумі 472,72 грн. за особовим рахунком № 7122013, який відкрито під прилад обліку електролічильник № М2 050994, що встановлений в квартирі 23.08.2007 року, тобто ще до набуття вказаної квартири позивачем у власність. (а.с.59).

При цьому, умовами жодного з договорів купівлі-продажу від 14.12.2009 року та 28.09.2012 року не встановлено наявності боргу з оплати послуг електропостачання в розмірі 472,72 грн. й зобовязання з його спалити покупцем ОСОБА_2 (а.с. 8, 10-11).

Предявляючи ж до сплати вказану суму боргу, відповідач не зазначив період його виникнення й не довів, що цей борг виник саме з вини позивача. В суді апеляційної інстанції представник відповідача також не підтвердив належними та допустимими доказами наявність боргу у споживача за спожиту електроенергію, а свої пояснення з цього приводу побудував на припущеннях.

Отже, враховуючи, що з боку позивача відсутні будь-які порушенняПравил користування електричною енергією для населення, відсутні докази в підтвердження виникнення боргу за послуги електропостачання з вини ОСОБА_2, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про відсутність порушення прав ОСОБА_2 як споживача електроенергії щодо відключення її житла від електропостачання, стягнення сплачених 472,72 грн., та відмовив в задоволенні її позовних вимог в цій частині.

Разом з тим, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди колегія суддів вважає правильним й наводить наступні обґрунтування з цього приводу.

Так, ст. 24 Закону України «Про електроенергетику» та п.п. 43-47 Правил не передбачено право споживача на відшкодування моральної шкоди за тимчасове припинення електропостачання, а передбачені інші види відповідальності, якщо тимчасове припинення електропостачання сталося з вини енергопостачальника.

Стаття 714 ЦК України, Закон України «Про електроенергетику», Правила, які регулюють правові відносини сторін та п.5 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції на час виникнення спірних правовідносин, який також поширюється на них, передбачають право на відшкодування моральної шкоди лише у випадках, коли така шкода заподіяна небезпечною для життя і здоровя людей продукцією.

Позивач ОСОБА_2 не довела, що переривання електропостачання в її квартирі є небезпечним для життя і здоровя, а тому підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.

Не спростовують правильності рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо зобовязання відповідача скасувати заборгованість, оскільки обраний позивачем спосіб захисту, як правильно зазначив суд першої інстанції, не передбачений ані положенням ст. 16 ЦК України, ані положеннями Закону України «Про захист прав споживачів», якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання дій відповідача неправомірними, стягнення суми - скасуванню на підставі п.2, п.4 ст. 309 ЦПК України в зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушенням норм матеріального та процесуального права, з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення вказаних вимог.

В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване.

Виходячи із вимог ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір на загальну суму 511,56 грн., який складається з судового збору за подання позовної заяви в сумі 243,60 грн. та апеляційної скарги в сумі 267,96 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, п.2 п. 4 ч.1 ст.309, 313- 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія судів, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 16 березня 2016 року в частині відмови у задоволенні позову про визнання неправомірними дій з відключення житлового приміщення від енергопостачання та стягнення суми - скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.

Визнати неправомірними дії ОСОБА_4 акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго» в частині відключення від енергопостачання житлового приміщення за адресою: м. Кривий Ріг, по вул. Новосибірська, 4/7, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_4 акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго» на користь ОСОБА_2 472,72 грн. (чотириста сімдесят дві грн. сімдесят дві коп.).

Стягнути з ОСОБА_4 акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго» на користь держави судовий збір у розмірі 511,56 грн. (пятсот одинадцять грн. пятдесят шість коп.).

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Л.В. Михайлів

Судді: А.П. Барильська

ОСОБА_6