Ухвала суду № 58688131, 29.06.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 197/1080/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22ц/774/948/К/16 суддя Леонідова О.В.

Категорія -27 (1) Доповідач - Михайлів Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

29 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Михайлів Л.В.

суддів - Барильської А.П., Ляховської І.Є.,

секретар - Маслова К.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, в порядку ч. 2 ст.197 ЦПК України за наявними у справі матеріалами та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (надалі - ПАТ «ВіЕйБі Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову Банк зазначив, що 20.05.2011 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № BLаЖГА00036295, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 10000 грн., терміном до 20.05.2014 року з процентною ставкою 15 %. Відповідач ОСОБА_1 зобов'язалась прийняти, належним чином використати та повернути позивачу зазначені кредитні кошти у строки, передбачені кредитним договором, а також сплатити відповідну плату за користування кредитними коштами і виконати всі інші зобов'язання, визначені кредитним договором. У зв'язку невиконанням умов кредитного договору у відповідача виникла заборгованість, яка станом на 14.08.2015 року становить 18 019 грн. 03 коп. з яких: 2665 грн. 25 коп. - прострочена сума по кредиту, 727 грн. 30 коп. - прострочена заборгованість за процентами, 1225 грн. - заборгованість за комісією, 13401 грн. 48 коп. - пеня, яку позивач і просив суд стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованість за кредитним договором № BLаЖГА00036295 від 20.05.2011 року у сумі 8019,03 грн., з яких прострочена сума кредиту - 2665,25 грн., прострочені проценти за користування кредитом - 727,30 грн., прострочена комісія - 1225 грн., пеня - 3401,48 грн. та судовий збір у розмірі 108,40 грн.

У решті позову відмовлено.

В апеляційні скарзі відповідач ОСОБА_1 просить рішення суду в частині задоволення позову скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Так, на думку апелянта, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про часткове задоволення позову Банку, оскільки останній пропустив строку позовної давності для звернення до суду з відповідними вимогами. Судом не враховано, що оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Таким чином, позовна давність обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. Крім того зазначає, що стягнення неустойки (пені штрафу ) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні й залишити рішення суду першої інстанції без змір як законне та обґрунтоване.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заперечень на неї, і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Виходячи з доводів апеляційної скарги, рішення суду оскаржується апелянтом тільки в частині задоволення позову Банку. В частині відмови в задоволенні позову ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» рішення суду апелянтом не оскаржується, тому колегією суддів не переглядається.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.05.2011 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № BLаЖГА00036295, за умовами якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 10000 грн., на строк до 20.05.2014 року.

Відповідач зобов'язалась повернути кредит та сплатити банку плату за користування кредитними коштами, комісії та можливі санкції.

Процентна ставка за договором встановлена на рівні 15 % річних (п. 3 Спеціальної частини Договору).

Щомісячна плата у вигляді комісії за управління кредитом становить 1,75 % від суми кредиту (п.4 Спеціальної частини Договору).

Відповідно до п. п. 2.4.1. Загальної частини Договору проценти розраховуються у валюті кредиту, виходячи з фактичної суми наданих кредитних коштів і строку кредитування із розрахунку рік рівний 360 дням, місяць 30 дням.

Згідно із п.2.4.3. Загальної частини Договору кредитного договору, при простроченні повернення кредиту, проценти за користування простроченими до повернення сумами коштів нараховуються в порядку, визначеному в п.2.4.1. цього договору.

Відповідно до п. 2.5.2. Загальної частини Договору позичальник зобов'язується не пізніше дати, встановленої в графіку, поповнювати рахунок банку, вказаний у п.6 спеціальної частини договору, у валюті кредиту шляхом внесення готівкових коштів через касу банку або безготівковим перерахуванням у сумах, не менших за суми платежів, встановлені в графіку, а також в сумах комісії за управління кредитом.

Згідно з п. п. 3.3.2. Загальної частини Договору позичальник зобов'язаний щомісячно виконувати свої боргові зобов'язання відповідно до графіку в порядку, передбаченому п. 2.5 Загальної частини договору.

Позивач зі своєї сторони виконав договірні зобов'язання за договором в повному обсязі, а позичальник від виконання зобов'язань ухиляється. Відповідач порушила свої зобов'язання щодо щомісячного повернення частини кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача відповідно до розрахунку заборгованості станом на 14.08.2015 року становить 18019 грн. 03 коп., з яких:

- 2665 грн. 25 коп. - прострочена сума по кредиту;

- 727 грн. 30 коп. - прострочена заборгованість за процентами;

- 1225 грн. - заборгованість за комісією;

- 13 401 грн. 48 коп. - пеня.

Задовольняючи позов в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту, нарахованих процентів та комісії, суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог, і нарахуванням банком заборгованості відповідно до умов договору, а також з непогашення боргу відповідачем в добровільному порядку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду та не вбачає підстав для його скасування, з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як передбачено ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних його умов.

Підписуючи кредитний договір від 20.05.2011 року, позичальник ОСОБА_1 погодилась з тим, що даний договір вважається укладеним за умови його підписання обома сторонами, включаючи всі додатки до нього, які визначають умови та порядок виконання кредитного договору сторонами.

Позичальник своїм підписом засвідчила факт та згоду з умовами цього договору, підтвердила свої права та обов'язки за цим договором і погодилась з ними, підтвердила свою здатність виконувати умови даного договору.

Відповідно до пункту 2.1.1.2 Договору підписанням договору відповідач підтвердив, що він у письмовій формі у повному обсязі отримав від Банка інформацію, а Банк надав йому інформацію про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту.

Згідно умов укладеного кредитного договору BLаЖГА00036295 від 20.05.2011 року позичальник зобов'язався належним чином використовувати та повернути наданий йому кредит, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом та сплатити всі інші зобов'язання, які визначені в даному договорі. Сторони погодили, що погашення заборгованості відбувається шляхом сплати позичальником платежів згідно з графіком погашення до цього договору (а.с 17).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із частиною 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно пункту 2.2. Договору кредит надається шляхом збільшення доступного залишку коштів на поточному рахунку позичальника № НОМЕР_1.

З доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості та графіку погашення заборгованості вбачається, що після укладення договору 20.05.2011 року відповідачу було надано кредитні кошти шляхом їх перерахування на його розрахунковий рахунок у сумі 10000 грн. (а.с. 112-115).

Отже, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, укладеним з відповідачем.

Пунктами 2.4.2, 2.5.1, 2.5.2 договору передбачено, що позичальник зобов'язаний здійснювати погашення заборгованості по кредиту шляхом внесення щомісячних платежів, передбачених графіком, які є ануїтетними: регулярні рівні щомісячні платежі, що направляються на погашення кредиту, а саме основного боргу і процентів. Проценти та комісію за управління кредитом позичальник повинен сплачувати щомісячно в день повернення частини кредиту відповідно до платежів, передбачених у графіку погашення заборгованості за кредитом, який є додатком до договору.

Відповідач, в свою чергу умови договору виконувала неналежним чином.

Враховуючи зазначене, висновок суду про те, що оскільки відповідач не виконала умови договору, то позивач має право вимагати погашення боргу та відсотків, ґрунтується на законі.

Перевіряючи доводи апелянта щодо пропуску позивачем строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

У Правовій позиції, що висловлена Верховним Судом України у постанові від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13 і, яка згідно положень ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами, зазначено, що відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач перестала сплачувати щомісячні платежі, встановлені графіком погашення заборгованості за кредитом, з листопада 2013 року, кінцевий строк повернення кредиту - 20.05.2014 рік. З вимогами про стягнення заборгованості за кредитом та про дострокове повернення кредиту банк звернувся 27.08.2015 року (а.с. 1), тобто в межах загального строку позовної давності.

Отже, вимоги ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, яка утворилась станом на 14.08.2015 рік пред'явлено в межах строку позовної давності.

Перевіривши правильність даних розрахунку (а.с. 7-8), колегія суддів погоджується з розміром заборгованості за кредитом, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 2665,25грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 727,30 грн., та комісії -1225 грн.

В порушення вимог ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України, відповідачем не надано жодних доказів в спростування правильності заявленої суми боргу та наведених розрахунків.

Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, в частині визначеного до стягнення з відповідача розміру пені, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання .

Тобто пеня, це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й доки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У відповідності до п 4.3. договору передбачено, що у випадку прострочення позичальником сплати або не сплати в повному обсязі чергового платежу за Графіком, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню, що розраховується від суми невиконаних боргових зобов'язань, строк виконання яких настав, і які не були виконані на день прострочення виконання. Ставка, яка застосовується для обчислення пені, зазначена в п.9 Договору 0,50%.

До вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік (ч. 2 ст.258 ЦК України).

Частково задовольняючи позов в частині стягнення пені, суд першої інстанції погодився з наданим позивачем розрахунком пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, проте зазначив, що оскільки розмір неустойки (пені), значно перевищує розмір боргових зобов'язань відповідача перед позивачем, дійшов висновку про необхідність зменшення розміру пені з 13401,48 грн. до 3401,48 грн., відмовивши при цьому у задоволенні позову в частині стягнення пені, поза межами річного строку позовної давності.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором вбачається, що загальна сума невиконаних нею боргових зобов'язань становить 4617,55 грн. (несплачене тіло кредиту - 2665,25 грн., несплачені проценти - 727,30 грн., заборгованість по комісії - 1225 грн.), тоді як сума нарахованої до сплати пені становить 13401,48 грн.

З врахуванням того, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, судом першої інстанції обґрунтовано зменшено розмір пені з 13401,48 грн. до 3401,48 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині позивачем не оскаржується.

При цьому, судом першої інстанції було враховано наявність заяви боржника про застосування строку позовної давності, в тому числі і до вимог про стягнення пені, оскільки як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, розрахунок розміру пені здійснено ним фактично в межах річного строку на суму 13401,48 грн., а тому доводи апеляційної скарги відповідача про незастосування судом річного строку позовної давності щодо стягнення пені є безпідставними.

Враховуючи зазначене та те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильний висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову, відсутні підстави для її задоволення. У зв'язку з чим колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Л.В. Михайлів

Судді: А.П. Барильська

І.Є. Ляховська