Рішення № 58686937, 29.01.2016, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 0418/6189/2012

Провадження № 2/0203/104/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2016 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Єдаменка С.В.,

при секретарі Заярній А.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2,

представника відповідач ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Кредит Капітал» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи без самостійних вимог Науково-виробнача фірма товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро Мет», ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на заставлене майно,

встановив:

06 вересня 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на заставлене майно. Вимоги обґрунтовано тим, що 31 липня 2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Інноваційно-промисловий банк» (правонаступником якого є позивач) та НВФ ТОВ «Дніпро Мет» було укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала грошові кошти, зобов'язавшись повернути їх у порядку та на умовах, визначених договором. НВФ ТОВ «Дніпро Мет» не виконало свої зобов'язання за кредитним договором. Крім того, у забезпечення виконання НВФ ТОВ «Дніпро Мет» договірних зобов'язань між сторонами було укладено договір іпотеки нежитлового приміщення. Викладені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежитлове приміщення - магазин непродовольчих товарів та ґанок з пандусом вартістю 890 650,00 грн. загальною площею 40,6 м2, що розташоване за адресою: м.Дніпропетровськ, просп. Кірова, 66 приміщення 22 (Т. 1 а.с.а.с. 1 2, 53 54). 19 листопада 2012 року суд своєю ухвалою залучив до участі у справі в якості третьої особи НВФ ТОВ «Дніпро Мет». 18жовтня 2013 року позивач уточнив позовні вимоги, зазначивши співвідповідачем ОСОБА_5, якій відповідач незаконно продав предмет іпотеки. В уточненому позові ПАТ «ІНПРОМБАНК» просило з метою задоволення вимог за кредитним договором у сумі 716 041,30 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни, на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності, а також визнати за позивачем вищий пріоритет на звернення стягнення на предмет іпотеки (Т. 1 а.с.а.с. 187 189). 15 січня 2014 року позивач знову уточнив позов, зазначивши третьою особою ОСОБА_6, якому ОСОБА_5 передала в іпотеку спірний об'єкт нерухомості (Т. 2 а.с.а.с. 12 17). Судом також було залучено в якості третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_7, яка придбала спірне майно у ОСОБА_4 та здійснила його продаж ОСОБА_5

Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська в судовому засіданні 17 серпня 2015 року первісного позивача ПАТ «Інноваційно-промисловий банк» було замінено позивача правонаступником ТОВ «Інвест Кредит Капітал».

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити, вказував, що відчуження нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, не припиняє обтяжень щодо нього, тому позивач зберігає своє право вимагати звернення стягнення на це майно, навіть якщо воно перейшло у власність іншої особи. Вказував, що рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська, яким вилучався запис про обтяження спірного майна, скасоване в апеляційному порядку, ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська здійснено поворот виконання та відновлено запис про обтяжень нерухомого майна іпотекою. При цьому сам договір іпотеки чинності не припиняв, недійсним судом не визнавався. Представник позивача також звертав увагу суду на зміну правової позиції Верховного Суду України щодо наслідків відчуження майна, яке обтяжене іпотекою, в період тимчасової відсутності такого обтяження за рішенням суду, що було в подальшому скасоване. (Т.2 а.с.а.с 125 127)

Представник відповідача ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечував, пояснював, що на даний час ОСОБА_4 не є власником спірного майна, здійснили його відчуження в період чинності рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська, яким було встановлено припинення відносин іпотеки та вилучено запис про іпотеку з відповідного державного реєстру.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні проти позову заперечував, вказував, що ОСОБА_5 ніяких договорів іпотеки не укладала, придбала спірне нерухоме майно, коли відносно нього у відповідних державних реєстрах відомості про відсутність обтяжень, є добросовісним набувачем майна, у якого це майно не може бути витребуване. Також посилався на правову позицію Верховного Суду України у подібній справі, висловлену в постанові від 24 грудня 2014 року (Т.2 а.с.а.с 147 150).

Третя особа ОСОБА_6Ю, надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, проти задоволення позову заперечував, вказував, що спірне нерухоме майно знаходиться у нього в іпотеці. На момент укладання договору іпотеки між ним та ОСОБА_5 щодо майна були відомості про відсутність обтяжень (Т.2 а.с.а.с 163 166).

Представник НВФ ТОВ «Дніпро Мет», ОСОБА_7 в судове засідання не зявились, про причини неявки не повідомили, повідомлялись про час і місце розгляду справи належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.07.2007 р. між ВАТ «ІНПРОМБАНК» (правонаступником якого є позивач) та НВФ ТОВ «Дніпро Мет» було укладено кредитний договір № 28-07, за умовами якого позивач відкрив третій особі відкличну відновлювальну кредитну лінію в сумі 70 000,00 доларів США (539000,00 грн.) строком до 01.05.2010 р. (Т. 1 а.с.а.с. 3 14, 34, 35).

Виконання позичальником договірних зобов'язань із повернення кредитних коштів було забезпечено в повному обсязі договором іпотеки № 06-07 від 10.07.2007 р., укладеним між позивачем та ОСОБА_4 Предметом договору іпотеки стало належне відповідачу на праві власності нежитлове приміщення магазин непродовольчих товарів поз. 1-3 загальною площею 40,6 м2, ґанок з пандусом літ. а1 на І поверсі житлового будинку літ. А-5, приміщення 22, розташоване в м.Дніпропетровську по просп. Кірова, 66 (Т. 1 а.с.а.с. 15 19).

За змістом договору іпотеки підставою для виникнення у позивача права на звернення стягнення на предмет іпотеки є невиконання НВФ ТОВ «Дніпро Мет» договірних зобов'язань за кредитним договором у встановлений таким договором термін.

З матеріалів справи вбачається, що НВФ ТОВ «Дніпро Мет» не виконувало належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку позивач своїми письмовими вимогами просив погасити НВФ ТОВ «Дніпро Мет» та ОСОБА_4 Такою вимогою останню також було попереджено про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки при невиконанні такої вимоги та непогашенні заборгованості (Т.1 а.с.а.с. 22 24, 103, 104).

Письмова вимога ОСОБА_4 виконана не була, а розмір заборгованості станом на день звернення до суду склав 72 028,58 Євро (716 041,30 грн.), з яких: 50 746,70 Євро (504 476,60 грн.) - заборгованість за тілом кредиту, 21 281,88 Євро (211 564,70 грн.) заборгованість по відсотках за користування кредитом (Т. 1 а.с.а.с. 26 30).

30 серпня 2012 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська у цивільній справі №403/11058/2012 було ухвалено рішення про виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про обтяження спірного майна за договором іпотеки № 06-07, яке набрало законної сили та було фактично виконано (Т. 1 а.с.а.с. 68 - 73, 171).

18 вересня 2012 року господарським судом Дніпропетровської області у справі №13/5005/6968/2012 було ухвалено рішення про стягнення з НВФ ТОВ «Дніпро Мет» на користь ПАТ «ІНПРОМБАНК» заборгованості за кредитним договором № 28-07 у сумі 716 041,30 грн. (Т. 1 а.с.а.с. 89 - 93).

15 січня 2013 року рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.08.2012 р. було скасовано (Т. 1 а.с. 119).

Тим часом, 28 вересня 2012 року ОСОБА_4 уклала з ОСОБА_7 договір купівлі-продажу спірного майна, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстром №2012, зареєстрований в державному реєстрі правочинів 28 вересня 2012 року за №5226542, витяг з державного реєстру правочинів №11900424 (Т2 а.с. 107)

Право власності на підставі вказаного договору було зареєстроване Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради 18жовтня 2012 року за №1818153, витяг про державну реєстрацію прав №35898881 (Т.2 а.с. 108)

24 січня 2013 року ОСОБА_7 уклала з відповідачкою ОСОБА_5 договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстром №21, за яким продала останній спірне майно (Т. 1 а.с. 185).

Право власності на спірне майно зареєстроване за відповідачкою ОСОБА_5 згідно витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24 січня 2013 року №128624

21 серпня 2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_10 було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстром №2460, до якого було укладено договір іпотеки, за яким останньому в іпотеку було передано спірне нерухоме майно (Т. 1 а.с. 185-звор.).

28 серпня 2013 року ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська було задоволено заяву ПАТ «ІНПРОМБАНК» про поворот виконання рішення від 30.08.2012 р. (Т. 1 а.с. 178).

Відповідно до статей 11, 525, 629 Цивільного кодексу України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов'язково укладається у письмові формі (статті 1054, 1055 ЦК), а також іпотечний договір, який має бути нотаріально посвідченим (статті 3, 18 Закону України від 05.06.2003 р. № 898-ІV «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-ІV)).

Згідно зі статтею 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності зі статтею 1050 ЦК у контексті положення частини 2 статті 1054 ЦК, якщо кредитним договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитор має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилась зі сплатою процентів.

За правилами статті 526 ЦК зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 ЦК передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтями 546, 547, 573 ЦК виконання зобов'язання може забезпечуватись заставою, якою також може бути забезпечена вимога, що може виникнути в майбутньому. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. При цьому відповідно до статті 575 ЦК різновидом застави є іпотека.

У відповідності зі статтею 1 Закону № 898-ІV іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За правилами статей 3, 18 Закону № 898-ІV, статті 574 у контексті статті 575 ЦК іпотека як форма застави виникає і на підставі договору. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення, що також передбачено і статтями 577, 585 ЦК.

Статтею 33 Закону № 898-ІV передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється в тому числі і на підставі рішення суду. Аналогічні положення містяться у статтях 589, 590 ЦК.

Відповідно до статті 39 Закону № 898-ІV у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки.

Згідно зі статтею 41 Закону № 898-ІV реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Оцінюючи наслідки відчуження спірного майна відповідачкою ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7, та його придбання у ОСОБА_7 ОСОБА_5 в період чинності рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 30 серпня 2012 року про припинення відносин іпотеки та вилучення запису про обтяження нерухомого майна іпотекою та за відсутності в державному реєстрі запису про обтяжень майна іпотекою, суд виходить з наступного.

В обґрунтування свої заперечень представники відповідачів посилались на правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові судової палати у цивільних справах від 24 грудня 2014 року у справі №6-201цс14, згідно якої статтею 23 Закону України «Про іпотеку» (далі Закон) визначено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обовязки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Установивши, що рішенням суду договір іпотеки було визнано недійсним і на його підставі запис про обтяження майна іпотекою виключено з Реєстру, суд касаційної інстанції дійшов помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин статті 23 Закону, оскільки під час переходу права власності на спірну квартиру до заявника вона предметом іпотеки не була.

Водночас, слід відзначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, визначеній в постанові судової палати у цивільних справах від 13 травня 2015 року у справі №6-63цс15 у разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, який виключено на підставі незаконного рішення суду, оскільки відпала підстава виключення цього запису. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.

Зазначений висновок узгоджується і з положенням статті 204 Цивільного кодексу України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обовязки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обовязки підлягають виконанню. Установивши у справі, яка переглядається, факт переходу до відповідача права власності на нерухоме майно під час виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження права власності на підставі незаконного судового рішення, необхідно застосувати до спірних правовідносин статті 23 Закону України «Про іпотеку», поширення її дії на відповідача та збереження обтяження цього майна іпотекою за іпотечним договором. При цьому суд необхідно враховувати, що дії попереднього іпотекодавця з відчуження спірної квартири під час зняття за судовим рішенням обтяження та право власності нового набувача кредитором не оспорюються, а порушується питання про застосування механізму реалізації його переважного права на іпотечне майно, передбаченого нормами статей 23, 33, 39 Закону України «Про іпотеку».

Таким чином, Верховний Суд України відступив від правової позиції, висловленої у постанові від 24 грудня 2014 року у цивільній справі №6-201цс14, у звязку з чим ця правова позиція втратила актуальність.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо наявності у ТОВ «Інвест Кредит Капітал» права вимагати звернення стягнення на майно, яке знаходиться в іпотеці, суд відзначає наступне.

Постановою Національного банку України від 30.08.2011 р. №301 у Публічним акціонерним товариством «ІННОВАЦІЙНО-ПРОМИСЛОВИЙ БАНК» відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації позивача.

Відповідно до п.3 Розділу Х Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ініційована до набрання чинності цим Законом процедура ліквідації банку здійснюється відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно ст.96 Закону України «Про банки та банківську діяльність» , чинній на момент початку процедури ліквідації позивача, у разі, якщо на момент закінчення строку ліквідації залишилися непроданими активи банку і негайний продаж матиме наслідком істотну втрату їх вартості, ліквідатор передає такі активи в управління визначеній Національним банком України юридичній особі, яка зобов'язана вжити заходів щодо продовження погашення заборгованості кредиторів банку за рахунок отриманих активів.

11 червня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «ІННОВАЦІЙНО-ПРОМИС-ЛОВИЙ БАНК» в особі ліквідатора ОСОБА_11 та ТОВ «Інвест Кредит Капітал» було укладено договір №44-Л про передавання в управління непроданих активів.

Відповідно до умов вказаного договору (п.1.1.) установник управління (первісний позивач) передає в управління управителеві (ТОВ «Інвет Кредит Капітал» активи, наявні на балансі установника управління на дату укладання цього договору, а управитель приймає в управління активи і зобовязується вживати всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів установника управління за рахунок активів (Т.2 а.с. 184)

Згідно ст.1029 Цивільного кодексу України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Відповідно до ч.5 ст.1033 Цивільного кодексу України управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління.

Згідно ст. 1037 ЦК України управитель управляє майном відповідно до умов договору. Управитель може відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо нього договір застави лише за згодою установника управління.

Відповідно до п.3.3. Договору 44-Л про передавання в управління непроданих активів передавання активів від установника управління управителю здійснюється за актом про приймання-передавання, у якому зазначаються назва боржника. вид активу, його балансова вартість, відповідно до виконавчих документів та за результатами незалежної оцінки, якщо така визначалася, перелік документів, які підтверджують право власності на активи та є підставою для стягнення коштів (договори, векселі тощо), свідчать про проведену установником управління претензійно позовну роботу (Т.2 а.с. 185)

Згідно витягу з додатку №1.4 (заборгованість за кредитами фізичних та юридичних осіб ПАТ «ІНПРОМБАНК», яка передається в управління іншій юридичній особі) до договору №44-Л значиться про передачу заборгованості ТОВ НВФ «Дніпромет» за кредитним договором 28-07 від 09 липня 2007 року,дата закінчення договору 07 серпня 2009 року, всього заборгованість по кредитному договору (в гривневому еквіваленті) 2 234 945 грн. 57 коп. (Т.2 а.с. 189)

Згідно акту приймання передачі активів (заборгованість за кредитами фізичних та юридичних осіб ПАТ «ІНПРОМБАНК», яка передається в управління іншій юридичній особі) до договору №44-Л значиться про передачу заборгованості ТОВ НВФ «Дніпромет» за кредитним договором 28-07 від 09 липня 2007 року, дата закінчення договору 07 серпня 2009 року, всього заборгованість по кредитному договору (в гривневому еквіваленті) 2 234 945 грн. 57 коп. (Т.2 а.с. 190)

Також у вказаних витягах зазначено про те, що у якості забезпечення вимог виступає «інше нерухоме майно (іпотека магазин, загальною площею 40,6 кв.м. за адресою: м.Дніпропетровськ, пр. Кірова, 66) іпотекодавець ОСОБА_4 (Т.2 а.с.а.с. 189, 190)

Інших доказів на підтвердження передачі прав за договором іпотеки до ТОВ «Інвест Кредит Капітал» не надано. При цьому слід відзначити, що у витягах з додатку №1.4 та з акту приймання передачі не вказано про передачу прав за договором іпотеки, та зазначено лише прізвище первісного іпотекодавця ОСОБА_12, хоча позивач наполягає що зобовязання за іпотекою перейшли до нинішнього власника нерухомого майна ОСОБА_5

Крім того, суд відзначає, що за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2012 р. у справі №13/5005/6968/2012 стягнуто грошові кошти з ТОВ НВФ «Дніпромет» на користь саме ПАТ «Інноваційно-промисловий банк». В той же час, відповідно до ч.1 ст.42 Закону України «Про іпотеку» боржник вправі до дня продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах виконати вимогу за основним зобов'язанням чи ту її частину, виконання якої прострочено, разом з відшкодуванням будь-яких витрат та збитків, завданих іпотекодержателю, включаючи судові витрати, витрати на оплату винагороди залученим експертам (оцінювачам, юристам), витрати на підготовку до проведення прилюдних торгів тощо. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах. Умови договорів, що обмежують це право боржника, є недійсними, а згідно ч.3 цієї статті майновий поручитель чи наступний іпотекодержатель може виконати основне зобов'язання за боржника з наслідками,аналогічними вищенаведеним, і попередній іпотекодержатель зобов'язаний прийняти таке виконання.

Таким чином, за наявності встановленого судовим рішенням, що набрало законної сили, стягувача (кредитора) та за відсутності відомостей про замну сторони виконавчого провадження за цим рішенням (якщо воно здійснюється) іпотекодавець не має правової визначеності, на чию корить (ПАТ «Інноваційно-промисловий банк» чи ТОВ «Інвест Кредит Капітал») він має сплатити суму грошового зобовязання з метою припинення відносин іпотеки.

До визначення обсягу прав переданих управителю від установника управління та його оформлення належними документами, вирішення питання про сторону виконавчого провадження за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2012 року або іншим чином визначення сторони на корить якої іпотекодавець має виконати грошове зобовязання ТОВ НВФ «Дніпромет» з метою припинення обтяження власного майна, звернення до суду з позовом про звернення стягнення на майно, що перебуває в іпотеці, саме ТОВ «Інвест Кредит Капітал» є передчасним.

При цьому сам по собі факт заміни первісного позивача на ТОВ «Інвест Кредит Капітал» за його заявою, є процесуально дією, і не вирішенням матеріально-правових вимог по суті, оскільки це здійснюється лише під час ухвалення рішення. Тому вказана заміна не може розглядатись як безумовне визнання судом заміні учасників матеріально-правових відносин або переходу відповідних цивільних прав.

Згідно ст.88 ЦПК України у звязку з повною відмовою у позові судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 546, 547, 573, 575, 610, 629, 1029, 1033, 1037, 1050, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 3, 8, 23, 33, 39, 41 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.10, 11, 57-60, 212-215, 222, 88 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Кредит Капітал» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на заставлене майно відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченомуст. 223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 01.02.2016 р.

Суддя С.В. Єдаменко