Рішення № 58686935, 11.05.2016, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2140/15-ц

Провадження № 2/0203/92/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2016 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Єдаменка С.В.,

при секретарі Заярній А.Ю.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК», третя особа без самостійних вимог ОСОБА_4 про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки,

встановив:

08 квітня 2015 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернулась ОСОБА_3 з позовом до ПАТ «МАРФІН БАНК», третя особа без самостійних вимог ОСОБА_4 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним. В обґрунтування позову, з урахуванням змін та доповнень, зазначено, що між позивачем та відповідачем начебто були укладені кредитний договір № 00199/RD від 21 березня 2008 року та договір іпотеки №0019rd від 21 березня 2008 року, після укладення яких позивачкою були отримані кошти в доларах США, а в подальшому щомісячно сплачувались певні платежі на рахунок банку. Проте, жодних договорів позивачка не підписувала, грошових коштів не отримувала, про існування договорів дізналась лише після отримання копії позову ПАТ «Марфін Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Тому вона просить суд визнати недійсними договір про надання споживчого кредиту № 00199/RD від 21 березня 2008 року та договір іпотеки № 0019rd від 21 березня 2008 року укладеними між нею та банком.

В судовому засіданні представник позивачки вказував, що ОСОБА_3 не була стороною договору і його не підписувала, жодних коштів ОСОБА_3 від банку не отримувала. Зазначив, що підпис в наданих банком копіях договорів виконаний не позивачкою, жодного волевиявлення позивачки на укладення договорів не було. Крім, того деякі копії сторінок договорів взагалі не містять підпису позивачки.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала. Вказувала, що між сторонами були укладені договори, позивачкою вносились грошові кошти по погашенню заборгованості. Про те, що позивачка знала про існування договорів свідчить також те, що вона неодноразового зверталась до суду з заявами про визнання договорів недійними. Зазначила, що позивачкою пропущено строк позовної давності щодо її вимог, а тому просить відмовити в задоволенні позову.

Третя особа без самостійних вимог в судове засідання для розгляду справи по суті не зявилась, про місце та час розгляду справи повідомлялась належним чином. В попередніх судових засіданням третя особа висловлювала свою думку щодо позовних вимог, де позовні вимоги просила задовольнити, вказувала, що договори позивачка не підписувала та грошових коштів не отримувала.

01 жовтня 2015 року представником позивача за довіреністю ОСОБА_1 через канцелярію суду подане клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, в якому на вирішення експерта просили поставити наступні питання: чи виконано підпис на кредитному договорі від 21.03.2008 р. №00199/RD, який наданий позивачем ПАТ «МАРФІН БАНК», ОСОБА_3, чи іншою особою, чи виконано підпис на заяві від 21.03.2008 р. про надання ОСОБА_3 траншу в розмірі 90000доларів США, ОСОБА_3, чи іншою особою.

Одночасно з клопотанням про проведення експертизи, представником позивачки було подане клопотання про витребування у відповідача оригіналів кредитної справи №00199/RD від 21.03.2008 р. та заяв про видачу коштів від 21.03.2008 р., через те, що оригіналу, або копії договору в неї немає, оскільки між нею та банком вони не укладались.

Проте оригінали витребуваних документів представник відповідача не надала, пояснила, що оригінали в банку відсутні, стверджувала, що вони були направлені до Амур-Нижньодніпров-ського суду м.Дніпропетровська на їх вимогу щодо надання їм вказаних документів для розгляду справи за позовом ПАТ «Марфін Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. (Т.1 а.с.99, 101) Вказала, що наразі зазначена справа перебуває в Апеляційному суді Дніпропетровської області.

Представник позивачка пояснив, що в провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська перебувала цивільна справа за позовом ПАТ «МАРФІН БАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по кредитному договору. Рішенням від 21 травня 2015 року позов задоволено частково (Т.1 а.с.104-105). Вказав, що вони подали апеляційну скаргу на вказане рішення. (Т.1 а.с.106-107)

Ухвалою суду від 20 жовтня 2015 року по цивільні справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «МАРФІН БАНК», третя особа без самостійних вимог ОСОБА_4 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним було призначено судову почеркознавчу експертизу. В якій серед іншого судом було ухвалено звернутись до Апеляційного суду Дніпропетровської області щодо можливості надання для експерта оригіналів кредитного договору №00199/RD від 21.03.2008 р. та заяв про видачу коштів від 21.03.2008 р. для проведення експертизи. Провадження по справі на час проведення експертизи було зупинено (Т.1 а.с.233-234).

Апеляційний суд Дніпропетровської області в своєму листі від 02 листопада 2015 року за №22-ц/774/6433/14 вказав, що надати оригінали запитуваних документів не має можливості, через їх відсутність в матеріалах справи. (Т.1 а.с.237)

Ухвалою суду від 09 листопада 2015 року провадження по справі відновлено, з метою встановлення місцезнаходження оригіналів документів. (Т.2 а.с.1)

В судовому засіданні 09 грудня 2015 року представником відповідача було знову повідомлено, що оригінали документів в банку відсутні, вказала, що наразі вони перебувають в Амур-Нижньодніпровському суді м.Дніпропетровська. (Т.2 а.с.17-18)

Представник позивачки зазначив, що при розгляді справи в Амур-Нижньодніпровському районному суді м. Дніпропетровська ними заявлялось клопотання про проведення почеркознавчої експертизи, де серед іншого було заявлено клопотання про витребування від банку оригіналів запитуваних документів, банком були надані оригінали документів для огляду, проте до матеріалів справи вони долучені не були, судова експертиза проведена не була. (Т.1 а.с.107)

Сторонам у судовому засіданні був розяснений зміст ч. 1 ст. 146 ЦПК України, що у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. (Т.2 а.с.17-18)

В листі від 14 січня 2016 року № 334 Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпро-петровська зазначив, що цивільна справа № 199/8158/14-ц за позовом ПАТ «Марфін Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості після подання апеляційної скарги була направлена до Апеляційного суду Дніпропетровської області (Т.2 а.с.27)

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідності до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Представник відповідача від надання оригіналу договору №00199/RD від 21.03.2008 р. та заяв про видачу коштів від 21.03.2008 р. для проведення експертизи ухилилась, доказів того, що він викрадений або знищений не надала, також не надала доків того, що банк з приводу зникнення зазначеного кредитного договору звертався до органів міліції.

Суд також приймає до уваги, що представник відповідача мав змогу надати для суду в підтвердження своїх доводів інші оригінали доказів якими обґрунтовує свої заперечення, які повинні зберігатись в матеріалах кредитної справи, проте цього не здійснив. Посилання на наявні в матеріалах цивільної справи квитанції, листи позивача та акти перевірки майна, що знаходиться в іпотеці, не підтверджують факт одержання позивачкою коштів за спірним договором. Крім того, виконання вказаних документів саме позивачкою не доведено, вона вказану обставину оспорює, в судовому засідання її представник пояснював, що договір іпотеки укладався в інтересах іншої особи, яка й одержувала кошти, здійснювала часткове погашення кредиту.

Твердження відповідача, що доказом укладання кредитного договору та надання коштів за ним є підписання та нотаріальне посвідчення договору іпотеки, який містить посилання на кредитний договір не можуть бути взяті до уваги, оскільки договір іпотеки лише визначає спосіб забезпечення зобовязань за кредитним договором і не містить в собі підтвердження сплати коштів за договором.

Відповідно до ч. 1ст. 146 ЦПК України, у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Згідно ст. 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ч. 1ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги, що предметом спору є договір №00199/RD від 21.03.2008 р. проти укладення якого заперечує позивачка, та враховуючи, що відповідач ухилився від надання оригіналів витребуваних документів необхідних для проведення експертизи, без яких експерт не має змоги провести експертизу, суд вважає визнати факт, що підпис на кредитному договорі від21.03.2008 р. №00199/RD виконаний іншою особою а не ОСОБА_3. Визнати, що підпис на заяві від 21.03.2008 р. про надання ОСОБА_3 траншу в розмірі 90000доларів США, виконано не ОСОБА_3, а іншою особою.

Відповідно до ч. 2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно п.14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), статті 18 - 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Зокрема, кредитний договір обов'язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК); недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз'яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний) або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити виходячи з норм чинного законодавства (статті 536, 638, 10561 ЦК)

Як зазначено в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК) тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Враховуючи визнання судом факту підписання кредитного договору №00199/RD від 21.03.2008 р. не позивачкою, а також відсутність доказів видачі позивачці грошових коштів за договором, цей договір не може вважатись укладеним між позивачем та відповідачем, і суд не має правових підстав для визнання його недійсним.

Згідно ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу.

В ст. 11 ЦК України зазначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що договір іпотеки є похідним до кредитного договору та таким, що є нерозривно повязаним та не може розглядатися як окремий правочин, та приймаючи до уваги, що судом визнано факт, що між сторонами кредитний договір, як основне зобовязання, не укладався, то не може бути визнаний судом факт укладення між сторонами договору іпотеки № 00196rd від 21 березня 2008 року, оскільки він є невідємною частиною кредитного договору, а не окремим договором. При цьому факт підписання та нотаріального посвідчення договору іпотеки не має правового значення, оскільки дія цього договору обумовлена укладанням чинного кредитного договору та видачею кредитних коштів за ним.

Враховуючи, що судом було встановлено, що між сторонами кредитний договір не укладався, а як наслідок не вважається укладеним і договір іпотеки, тобто правочини між сторонами не вчинялись, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ст.88 ЦПК України у звязку з повною відмовою у позові судові витрати покладаються на позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 58 - 60, 88, 146, 212, 215 ЦПК України, ст.ст. 11, 509, 526, 546, 626, 638-639 Цивільного кодексу України, ст. 3 Закону України «Про іпотеку», п.7, 8 Постанови Пленуму ВСУ від 06 листопада 2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» суд

вирішив

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченомуст. 223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 16.05.2016 року.

Суддя С.В. Єдаменко