Постанова № 58682826, 23.06.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2016 р. Справа № 914/142/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Данко Л.С.

розглянув апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від 14.04.16р., б/н

на рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2016р.

у справі № 914/142/16

за позовом публічного акціонерного товариства "Кредобанк", м. Львів

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Дрогобич, Львівська область

про стягнення 23 278,29 грн. заборгованості.

Представники сторін в судове засідання не з'явились.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2016р. у даній справі розгляд апеляційної скарги призначено до розгляду у складі колегії суддів: Орищин Г.В. - головуючий суддя, судді Галушко Н.А., Кузь В.Л.

У зв'язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Кузя В.Л., розпорядженням керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2016р. №275 на підставі ст.2-1 ГПК України, п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.2.7.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Львівському апеляційному господарському суді, призначено автоматичну заміну складу колегії суддів у справі №914/142/16, якою визначено новий склад колегії суддів для розгляду даної справи: Орищин Г.В. - головуючий суддя, судді Галушко Н.А., Данко Л.С.

Заяв про відвід складу суду не поступало.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.03.2016р. у справі №914/142/16 (суддя Сухович Ю.О.) частково задоволено позов, стягнуто з фізичної особи-підприємця (надалі - ФОП) ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства (надалі - ПАТ) "Кредобанк" 18686,98 грн. неповернутого овердрафту, 4233,17 грн. прострочених процентів, 163,14 грн. пені по основній сумі кредиту, 45,00 грн. пені по прострочених процентах за користування овердрафтом та 1218,00 грн. судового збору. В частині позовних вимог на суму 150,00 грн. провадження у справі припинено.

Оскаржуваним рішенням встановлено, що станом на 24.03.2016р. у відповідача існувала заборгованість зі сплати основного боргу за договором про надання овердрафту №05/15-о від 25.02.2015р. в розмірі 18751,98 грн. та заборгованість зі сплати прострочених відсотків в розмірі 4318,17 грн. У зв'язку з тим, що 29.03.2016р. відповідач здійснив часткове погашення заборгованості на суму 150,00 грн., суд зарахував вказану суму в погашення заборгованості наступним чином: 65,00 грн. в повернення суми овердрафту та 85,00 грн. в повернення прострочених платежів та припинив провадження у справі в частині стягнення 150,00 грн. на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України. Перевіривши позовну вимогу про стягнення 163,14 грн. пені по основній сумі кредиту та 45,00 грн. пені по прострочених процентах за користування овердрафтом, місцевий господарський суд дійшов висновку про її обґрунтованість.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, ФОП ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі скаржник зазначив, що одночасне стягнення пені за основною заборгованістю і пені за нарахованими процентами є притягненням до подвійної цивільно-правової відповідальності, що суперечить вимогам ст.61 Конституції України. Крім цього, на його думку, місцевим господарським судом не було враховано особливостей застосування позовної давності до спірних відносин, а також неправильно здійснено розподіл судового збору в порядку ст.49 ГПК України.

ПАТ «Кредобанк» подало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач наголосив на тому, що оскільки в установлений кредитним договором строк відповідач не повернув ні суми процентів, ні суми овердрафту, ПАТ «Кредобанк» правомірно та з врахуванням п.2.6 кредитного договору, ч.1 ст.228 ГК України, ч.3 ст.549 ЦК України нарахував пеню як на несплачену суму овердрафту, так і на несплачені відсотки.

У жодне із судових засідань сторони явку повноважних представників не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи (а.с. 165, 166).

Оскільки в матеріалах справи міститься достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, явка сторін не визнавалась судом обов'язковою та зважаючи на відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без представників сторін. Крім цього, суд враховує клопотання позивача №2016/06/21-1 від 21.06.2016р. про розгляд справи за відсутності його представника, а також ту обставину, що за клопотаннями скаржника розгляд справи двічі відкладався.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

25.02.2015р. між ПАТ "Кредобанк" (банком) та ФОП ОСОБА_2 (позичальником) було укладено договір №05/15-о про надання овердрафту (надалі - договір овердрафту), згідно умов якого банк зобов'язувався надати позичальнику овердрафт, тобто надати у його власність грошові кошти у національній валюті для оплати наданих ним розрахункових документів в разі недостатності коштів на його поточному рахунку в межах встановленого максимального ліміту заборгованості в розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а позичальник зобов'язувався повернути його і сплатити проценти та комісії за користування ним (а.с. 14-19).

Пунктами 2.1, 2.3, 2.4 договору овердрафту передбачено, що максимальний ліміт заборгованості по овердрафту (максимальна суму, в межах якої позичальник може здійснювати платежі протягом одного операційного дня зі свого поточного рахунку понад фактичний залишок коштів на ньому) становить 20000,00 грн. і встановлюється на поточний рахунок НОМЕР_1, процентна ставка становить 30,0% річних, а дата остаточного повернення овердрафту визначена 24.02.2016р.

За час дії договору банк належним чином виконував обов'язки щодо надання грошових коштів, проте відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, отримані кошти у встановлені договором терміни не повертав та не повністю сплачував відсотки за користування кредитом. Вказані обставини підтверджуються виписками банку про рух коштів по позичковому рахунку відповідача за період з 25.02.2015р. по 28.01.2016р. та з 25.02.2016р. по 24.03.2016р. (а.с. 44-45, 46-50, 132-136).

У зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань за договором овердрафту по сплаті суми кредиту та відсотків за його користування, позивач звернувся до відповідача з вимогою №2015/11/17 від 17.11.2015р. (а.с. 23-24, 25-26) про сплату у строк до 01.12.2015р. 22173,28 грн. заборгованості. Проте, відповідач залишив дану вимогу без відповіді та задоволення.

Зважаючи на це, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області із позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_2 вказаної заборгованості (а.с.7-11). Під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивач уточнив позовні вимоги в частині нарахування відсотків річних, які були невірно розраховані із застосуванням нижчої процентної ставки, а також здійснив донарахування пені, що відображено в заяві про збільшення позовних вимог та у розрахунку до неї; загальна сума заборгованості згідно вказаної заяви визначена в розмірі 23852,05 грн. (а.с. 84-88).

Із врахуванням часткового погашення відповідачем заборгованості 03.02.2016р. та 02.03.2016р. на суму 300,00 грн., що підтверджується відповідними банківськими квитанціями (а.с. 122) та уточненням розрахунку пені, позивач подав заяву про зменшення позовних вимог (а.с. 126-128), у якій просив стягнути з відповідача 23278,29 грн. заборгованості, з яких: 18751,98 грн. суми неповернутого овердрафту, 4318,17 грн. прострочених відсотків, 163,14 грн. пені по основній сумі кредиту, та 45,00 грн. пені по прострочених відсотках користування овердрафтом.

Після подання заяви про зменшення розміру позовних вимог, 29.03.2016р. відповідач здійснив часткове погашення заборгованості на суму 150,00 грн., що підтверджується квитанцією №17 від 29.03.2016р. (а.с. 144).

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як зазначалось вище, 25.02.2015р. між сторонами було укладено договір про надання овердрафту №05/15-о, який, виходячи з п.1 цього договору, за своєю правовою природою є різновидом кредитного договору, у зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про застосування до нього положень ЦК України та ГК України, що регулюють кредитні відносини.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Згідно п.2.2. договору за надання овердрафту відповідач сплачує банку процентну ставку 30,0%.

Пунктами 2.4 та 3.3 договору встановлено строк остаточного повернення суми овердрафту, а також строк на сплату позичальником процентів та комісій Так, остаточне повернення овердрафту повинно бути здійснене до 24.02.2016р., а проценти та комісії сплачуються в момент поступлення коштів на рахунок позичальника, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який нараховані ці проценти/комісії.

Пунктом 4.7 договору передбачено, що у випадках, передбачених п.2.10 цього договору (зокрема, у випадку невиконання позичальником зобов'язань за цим договором або у наявності невиконаного позичальником перед банком грошового зобов'язання), банк вправі вимагати дострокового повернення овердрафту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим договором, про що письмово повідомляє позичальника. Подібні положення передбачені також в п. 4.10 договору овердрафту, який стосується усіх кредитних договорів, які укладені між сторонами.

Як зазначено вище, у виписці банку про рух коштів по позичковому рахунку відповідача за період з 25.02.2015р. по 24.03.2016р. відображено рух коштів відповідача та підтверджується факт надання позивачем овердрафту, що відповідачем не заперечується. Як вбачається із вказаної виписки та п. 4.6 договору овердрафту, грошові кошти, які сплачувались відповідачем в погашення заборгованості за цим договором, зараховувалися у наступному порядку черговості: сума перевищення діючого ліміту заборгованості по овердрафту; прострочені платежі по сплаті комісій за користування овердрафтом; прострочені платежі по сплаті процентів за користування овердрафтом; строкові платежі по сплаті нарахованих комісій за користування овердрафтом, термін сплати яких наступає в поточному місяці; строкові платежі по сплаті нарахованих процентів за користування овердрафтом, термін сплати яких наступає в момент надходження коштів; проценти за користування овердрафтом, термін сплати яких наступає в поточному місяці; пеня, штраф та інші види неустойки по овердрафту; строкові платежі по поверненню овердрафту (основного боргу).

При цьому, станом на день звернення позивача із вимогою №2015/11/17 від 17.11.2015р. у відповідача вже існувала заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 4312,05 грн. (із врахуванням правильної процентної ставки в розмірі 30%, як це зазначено у розрахунку відповідно до заяви про збільшення позовних вимог).

Таким чином, колегія суддів вбачає наявність підстав для вимоги позивача про дострокове стягнення з відповідача всієї заборгованості за договором овердрафту в порядку п.2.10 та 4.10 договору.

Станом на 24.03.2016р. у відповідача, згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог, існувала заборгованість зі сплати основного боргу в розмірі 18751,98 грн. та заборгованість зі сплати прострочених відсотків в розмірі 4318,17 грн.

Після подання заяви про зменшення розміру позовних вимог, а саме 29.03.2016р., відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості на суму 150,00 грн., яку відповідно до клопотання позивача зараховано частково в рахунок повернення прострочених платежів (85,00 грн.) та частково в повернення суми овердрафту (65,00 грн.), у зв'язку з чим місцевим господарським судом вірно визначено станом на дату прийняття рішення, розмір заборгованості відповідача по основному боргу (18686,98 грн.) та по прострочених процентах (4233,17 грн.), а також підставно припинено провадження у справі в частині стягнення 150,00 грн. основного боргу та прострочених процентів, у зв'язку з відсутністю предмету спору (п.1-1 ст.80 ГПК України).

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.6.1. договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення овердрафту, оплати процентів, комісій, інших платежів за цим договором) банк має право стягнути з позичальника пеню в розмірі визначеному п.2.6. цього договору, яка складає 0,03% за кожен день прострочки від простроченої/несплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочки, за весь час прострочки.

Перевіривши суми пені по основній сумі кредиту та по прострочених відсотках за користування кредитом, які відповідно становлять 163,14 грн. (за період з 25.02.2016р. по 24.03.2016р.) та 45,00 грн. (за період з 25.02.2016р. по 24.03.2016р.), судова колегія дійшла висновку про правильність їх нарахування та наявність підстав для стягнення.

При цьому, доводи скаржника про те, що стягнення пені за основною заборгованістю та за простроченими відсотками є подвійним притягненням його до відповідальності за одне й те саме правопорушення, не відповідають дійсності, оскільки сплата процентів за договором кредиту в розумінні ст.ст.536, 1054 ЦК України не є заходом відповідальності, а має характер плати за користування чужими грошовими коштами. Прострочення сплати відсотків має такі ж наслідки, як і прострочення сплати основної суми кредиту і які передбачені ст.611 ЦК України. Колегія суддів звертає увагу на те, що пеня позивачем нарахована з 25.02.2016р., тобто з моменту спливу строку, встановленого п.2.4 договору.

Доводи скаржника про пропуск строків позовної давності є голослівними та необґрунтованими, зокрема, скаржником не вказано із покликанням на норми законодавства та фактичні обставини справи, як, на його думку, повинні обраховуватись ці строки. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки. Згідно п.6.6. договору сторони домовились, що строк позовної давності для стягнення неустойки (штрафу, пені), за цим договором, прирівнюється до строку позовної давності, встановленої законом для основної вимоги за цим договором. Зважаючи на дату укладення договору (25.02.2015р.) та дату звернення позивача до суду із позовом (29.12.2015р.), колегія суддів вважає, що при зверненні із позовом, позивачем було дотримано строки позовної давності.

Щодо тверджень про невірний розподіл судового збору в порядку ст.49 ГПК України, то місцевим господарським судом на підставі положень ч.2 ст.49 ГПК України та п.4.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 вірно враховано, що зменшення розміру позовних вимог у даній справі було пов'язане з частковим виконанням своїх зобов'язань відповідачем після подання позову. Таким чином, розподіл судового збору здійснено вірно.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2016р. у справі №914/142/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А

суддя Данко Л.С.