Постанова № 58682713, 24.06.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2016 р. Справа № 909/79/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого суддіМ.І. Хабіб

суддів О.В. Зварич

ОСОБА_1,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, вих. №14/2-541 від 01.04.2016 (вх.№ 01-05/1926/16 від 14.04.2016)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.03.2016

у справі № 909/79/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Івано-Франківськгаз, м. Івано-Франківськ

про: стягнення 1 148 038,95 грн

за участю секретаря судового засідання Лялька Н.Р.,

та представників сторін:

позивача: ОСОБА_2 (довіреність №14-127 від 13.05.2014)

відповідача: ОСОБА_3 (довіреність №18-19/323/1 від 01.02.2016), ОСОБА_4 (довіреність №1.8.-19/340/1 від 01.02.2016).

Апеляційну скаргу прийнято до провадження ухвалою від 15.04.2016, розгляд справи призначено на 24.05.2016.

В судовому засіданні 24.05.2016 оголошено перерву до 07.06.2016.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2015 продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів, в судовому засіданні 07.06.2015 оголошено перерву до 21.06.2016.

В судовому засіданні 21.06.2016 оголошено перерву до 24.06.2016.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ПАТ по газопостачанню та газифікації «Івано-Франківськгаз» про стягнення 1 148 038,95 грн, з яких: 901 655, 56 грн пені, 180 781,61 грн 3% річних та 65 601,78 грн інфляційних втрат. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 04.01.2013 сторони уклали договір купівлі-продажу природного газу №13-191-Б, відповідно до п.1.1 якого позивач зобовязаний передати відповідачу природний газ для подальшої реалізації установам та організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а відповідач взяв на себе зобовязання прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору. Позивач вказує, що на виконання умов цього договору він передав відповідачу за період з січня 2013року по червень 2015 року природний газ на загальну суму 353 907 906, 61 грн, що підтверджено щомісячними актами приймання-передачі природного газу. Пунктом 6.1 договору встановлено, що розрахунок за фактично переданий газ здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. В порушення умов договору відповідач прострочив оплату газу, у звязку з чим на підставі ст.ст. 526,611,625 ЦК України, ст.ст.93,231 ГК України та пункту 7.2 договору позивач просив стягнути з відповідача 901 655, 56 грн пені, 180 781,61 3% річних, 65 601,78 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 28.03.2016 у справі №909/79/16 (суддя Максимів Т.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване ст.ст. 173, 174, 265 ГК України, ст.ст. 11, 526, 530, 538, 610, 611, 612, 613, 614, 629, 655, 712, 714, ЦК України.

При відмові в позові суд першої інстанції виходив з того, що п.3.4 договору купівлі продажу природного газу №13-191-Б від 04.01.2013 передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місцям продажу газу, покупець (відповідач) повинен надати продавцеві (позивачу) підписані та скріплені печаткою акти приймання-передачі природного газу, а продавець зобовязаний не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місцям продажу газу, повернути покупцеві підписані зі своєї сторони акти, надані покупцем, або надати письмову відмову від їх підписання. Суд встановив, що відповідач надіслав на адресу позивача підписані уповноваженою особою та скріплені печаткою товариства акти приймання-передачі природного газу, однак позивач не надав доказів повернення (надіслання) підписаних ним актів за спірний період. У звязку з невиконанням позивачем свого обовязку щодо повернення підписаних актів приймання-передачі газу, суд дійшов висновку, що у позивача не виникло права вимагати у відповідача виконання зустрічного зобовязання здійснення остаточного розрахунку за фактично переданий газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, оскільки такий здійснюється на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити. Апелянт вказує, зокрема, що за умовами договору відповідач мав оплатити газ, шляхом здійснення упродовж місяця поставки газу 100% поточної оплати вартості газу, а у разі неповної оплати упродовж місяця поставки газу здійснити остаточний розрахунок до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту (п.6.1 договору). Суду надані підписані сторонами акти приймання-передачі газу, в яких вказана дата складання та підписання актів. Відповідач підписав акти приймання-передачі природного газу без застережень, жодних претензій щодо недопостачання обємів газу ні при підписанні вказаних актів, ні в судовому засіданні відповідач не заявляв.

Посилаючись на практику Вищого господарського суду України, стверджує, що обовязок відповідача з оплати поставленого газу не повязаний з повернення підписаних актів.

Вважає, що такий обовязок виникає у відповідача з факту приймання природного газу, а не з факту повернення йому підписаного акту.

Крім того, звертає увагу суду, що відповідач погасив заборгованість з поставленого природного газу, загальна сума оплат відповідає кількості та вартості поставленого газу.

У відзиві на апеляційну скаргу, поданому суду 24.05.2016, відповідач заперечує проти доводів скаржника, просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач вважає, що не надавши доказів повернення покупцеві (відповідачу) актів приймання-передачі природного газу, позивач не довів факту передачі відповідачу товаророзпорядчих документів, на підставі яких відповідач мав здійснити остаточний розрахунок. Відтак вважає, що позивачем не доведено факту прострочення виконання зобовязання відповідачем та порушення строків оплати, оскільки остаточний строк проведення розрахунків відповідно до п.6.1 договору не настав.

У письмових поясненнях (вх. №01-04/4503/16 від 21.06.2016) відповідач посилається на правові висновки судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладені у постанові від 19.04.2016 у справі №816/11081/14, та вказує, що для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Договір не є первинним документом для цілей бухгалтерського обліку, він не підтверджує здійснення господарської операції. Стверджує, що у ПАТ «Івано-Франківськгаз» відсутні первинні акти приймання-передачі, а надання цих актів суду, без попереднього надсилання стороні в процесі здійснення господарської операції, не породжує жодних правових наслідків, оскільки є процесуальною дією.

23.06.2016 відповідач подав клопотання про призначення судової експертизи (вх. №01-05/3055/16 від 23.06.2016), на вирішення якої просив поставити такі питання:

- чи відбулась фактична поставка (передача) природного газу на підставі договору на купівлю-продаж природного газу №13-191-Б від 04.01.2013, укладеного позивачем та відповідачем? Якщо так, то в якому обсязі та якими документами оформлена передача і в якому розмірі підтверджується оплата?

- чи були підстави у ПАТ «Івано-Франківськгаз» здійснювати остаточний розрахунок по договору купівлі-продажу природного газу №13-191- від 04.01.2013? Якщо так, то коли вони настали?

- встановити реальні обсяги природного газу (як власного видобутку, так і імпортованого), які належали ПАТ НАК «Нафтогаз України» у газотранспортній системі України у 2013-2015 роках, з розбивкою станом на початок і кінець кожного календарного місяця. Та чи була різниця між цими обсягами та обсягами ніби-то реалізованого позивачем газу покупцям у вказаних періодах?

Відповідач вважає, що ряд обставин дають підстави сумніватися у твердженні позивача про фактичну передачу ( поставку) газу відповідачу, оскільки позивач не надав жодного доказу закупівлі ресурсу природного газу для подальшого його перепродажу; на даний час існує спір між ПрАТ « Укргаз Енерго» та НАК «Нафтогаз України» щодо права власності на обсяг3,965 млрд. куб. м імпортованого природного газу, відтак стверджує, що у позивача по даний час існує дефіцит імпортованого природного газу в обсязі 3,965 млрд. куб. м, тому необхідно розібратися яким чином цей дефіцит впливає на можливість поставки позивачем газу своїм покупцям, зокрема, відповідачу. Також вказує, що позивач не надав доказів дотримання норм Порядку доступу та приєднання до єдиної газотранспортної системи України та доказів виконання ним обовязків, передбачених п. 4 Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1729 від 27.12.2001, щодо щомісячного формування розрахункового (планового) балансу надходження та розподілу природного газу по Україні на основі затвердженого Кабінетом Міністрів України прогнозного річного балансу.

Відтак відповідач стверджує, що призначення судової експертизи дасть можливість встановити чи відбулася поставка природного газу на виконання умов договору.

Також відповідач подав клопотання від 23.06.2016, в якому зазначає про долучення доказів на підтвердження позиції, що природний газ, який отримує ПАТ «Львівгаз» із загального потоку не обовязково є газом, отриманим від ПАТ НАК «Нафтогаз України».

В судовому засіданні 24.06.2016 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Представники відповідача заперечили проти доводів апеляційної скарги, підтримали доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, та підтримали подане клопотання про призначення судової експертизи.

Представник позивача заперечив проти клопотання відповідача про призначення експертизи.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04.01.2013 ПАТ НАК Нафтогаз (продавець) та ПАТ по газопостачанню та газифікації «Івано-Франківськгаз» (покупець) уклали договір №13-191-Б на купівлю - продаж природного газу(том 1, а.с. 52-56), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору Газ, що передається за договором використовується покупцем виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, які є кінцевими споживачами газу (п.1.2 договору).

Згідно з п. 2.1 договору продавець передає покупцеві у 2013 році газ в обсязі до 33 948,000тис. куб. м. Обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (п.п.2.1.1 п. 2.1 договору).

Продавець передає покупцю у загальному потоці імпортний газ (за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК Нафтогаз України») у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України з Російською Федерацією, та в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему (п.3.1 договору).

Відповідно до п. 3.3 приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу.

Згідно з п. 3.4. договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу споживачів покупця (п.4.1 договору).

Відповідно до п.5.2 договору що ціна за 1000 куб. м газу 3 509,00грн, крім того ПДВ-20%-701,80грн, усього з ПДВ 4 210,80грн.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням п. 6.2. остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання передачі.

Згідно з п. 6.2 оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як відповідна оплата за газ. За наявності заборгованості покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок з спеціальним режимом використання.

У разі невиконання покупцем умов п.6.1 договору покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.7.2 договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013 і діє в частині реалізації газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного виконання (п.11 договору).

В подальшому сторони вносили зміни до договору№13-191-Б від 04.01.2013 шляхом укладення додаткових угод .

Так, до п.5.2 договору щодо ціни за газ були внесені такі зміни:

- додатковою угодою № 1 від 10.07.2013 встановлено, що з 01.07.2013 ціна за 1000 куб. м газу 3 459,00 грн, крім того ПДВ-20%-691,80 грн, усього з ПДВ 4 150,80 грн (том 1.а.с. 57);

- додатковою угодою №2 від 31.12.2013 встановлено, що з 01.01.2014 ціна за 1000 куб. м газу 2 448,00 грн, крім того ПДВ-20%-489,60 грн, усього з ПДВ 2 937,60 грн (том 1.а.с. 58-59);

- додатковою угодою №3 від 28.04.2014 встановлена ціна за 1000 куб. м газу 4 020,00грн, крім того ПДВ-20%-804,00грн, усього з ПДВ 4 824,00грн (том 1,а.с. 60);

- додатковою угодою №4 від 15.05.2014 встановлена ціна за 1000 куб. м газу 4 724,00грн, крім того ПДВ-20%-944,80грн, усього з ПДВ 5 668,80грн (том 1,а.с. 61);

-додатковою угодою №5 від 05.09.2014 встановлена ціна за 1000 куб. м газу 4 874грн, крім того ПДВ-20%-974,80грн, усього з ПДВ 5 848,80грн (том 1,а.с. 62);

- додатковою угодою №6 від 10.11.2014 встановлена з 01.11.2014 ціна за 1000 куб. м газу 5 100,00грн, крім того ПДВ-20%-1 020,00 грн, усього з ПДВ 6 120,00грн (том1, а.с. 63);

- додатковою угодою №7 від 08.12.2014 встановлена з 01.12.2014 ціна за 1000 куб. м газу 5 900,00грн, крім того ПДВ-20%-1 180,00 грн, усього з ПДВ 7 080,00грн (том 1,а.с. 64);

- додатковою угодою №9 від 05.02.2015 встановлена з 01.02.2015 ціна за 1000 куб. м газу 5 700,00грн, крім того ПДВ-20%-1 140,00 грн, усього з ПДВ 6 840,00грн (том 1,а.с. 67);

- додатковою угодою №10 від 10.03.2015 встановлена з 01.03.2015 ціна за 1000 куб. м газу 8 900,00грн, крім того ПДВ-20%-1 780,00 грн, усього з ПДВ 10 680,00грн (том 1,а.с. 68);

-додатковою угодою №12 від 03.04.2015 сторони встановили, що з 01.04.2015 ціна за 1000 куб. м газу 7 200,00грн, крім того ПДВ-20%-1 440,00 грн, усього з ПДВ 8 640,00грн (том 1,а.с. 70);

-додатковою угодою №13 від 12.05.2015 сторони встановили, що з 01.05.2015 ціна за 1000 куб. м газу 6 810,00грн, крім того ПДВ-20%-1 362,00 грн, усього з ПДВ 8 172,00грн (том 1,а.с. 71);

-додатковою угодою №14 від 03.06.2015 сторони встановили, що з 01.06.2015 ціна за 1000 куб. м газу 6 600,00грн, крім того ПДВ-20%-1 320,00 грн, усього з ПДВ 7 920,00грн (том 1,а.с. 72).

Згідно з п.7.2 договору, в редакції додаткової угоди №2 від 31.12.2013, у разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу (розділ ХІ договору), покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.6.1 договору).

Додатковою угодою №3 від 28.04.2014 сторони виклали п. 6.1. договору у наступній редакції: Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць (том 1, а.с. 60).

Також додатковими угодами до договору сторони продовжували строк дії договору, встановлений п.11 договору:

- додатковою угодою №2 від 31.12.2013 сторони встановили, що строк дії договору в частині реалізації газу діє до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення;

- додатковою угодою №8 від 22.12.2014 сторони встановили, що строк дії договору в частині реалізації газу діє до 31березня 2015 року;

- додатковою угодою №11 від 23.03.2015 сторони встановили, що строк дії договору в частині реалізації газу діє до 31 грудня 2015 року;

- додатковою угодою №15 від 19.06.2015 року сторони встановили, що строк дії договору в частині реалізації газу діє до 30 червня 2015 року.

Крім того, названою додатковою угодою №11 від 23.03.2015 сторони виклали п.2.1 договору у наступній редакції: Продавець передає покупцеві у період з 01.01.2013 по 31.12.2015 газ в обсязі 81 516,430 тис куб. м, а саме: у 2013 році - 33 254, 325 тис. куб. м, у 2014 році - 25 329,078 тис. куб. м, у 2015 році - до 22 933, 027 тис. куб. м (том 1, а.с. 69).

Названою додатковою угодою №15 від 19.06.2015 сторони дійшли згоди вважати договір №13-191-Б від 04.01.2013 таким, що припинив свою дію в частині поставки природного газу з 01.07.2015.

Згідно з актами приймання передачі природного газу (том 1, а.с. 74-103) на виконання умов договору №13-191-Б на купівлю - продаж природного газу від 04.01.2013 позивач передав, а відповідач прийняв за період з січня 2013 року по червень 2015 року природний газ на загальну суму 353 907 906,61 грн, а саме:

-в січні 2013 року - 6 659,856 тис. куб. м на суму 28 043 321,64грн, акт від 31.01.2013;

-в лютому 2013 року - 6 277,031 тис. куб. м на суму 26 431 322,14 грн, акт від 28.02.2013 ;

-у березні 2013 року - 5 862,452 тис. куб. м на суму 24 685 612,88 грн, акт від 31.03.2013;

-у квітні 2013 року - 3 241, 128тис. куб. м на суму 13 647 741,78грн, акт від 30.04.2013;

-у травні 2013 року - 281,472 тис. куб. м на суму 1 185 222,30грн, акт від 31.05.2013;

-у червні 2013 року - 196,033 тис. куб. м на суму 825 455,76 грн, акт від 30.06.2013;

-у липні 2013 року - 129, 195 тис. куб. м на суму 536 262,61грн, акт від 31.07.2013;

-у серпні 2013 року - 116,985 тис. куб. м на суму 485 581,34 грн, акт від 31.08.2013;

-у вересні 2013 року - 185,797 тис. куб. м на суму 771 206,18грн, акт від 30.09.2013;

-у жовтні 2013 року - 1 709,063 тис. куб. м на суму 7 093 978,70грн, акт від 31.10.2013;

-у листопаді 2013 року - 2 781, 259 тис. куб. м на суму 11 544 449,86грн, акт від 30.11.2013;

-у грудні 2013 року - 5 814,054 тис. куб. м на суму 24 132 975,35 грн, акт від 31.12.2013;

-у січні 2014 року - 4 182,535 тис. куб м на суму 14 137 302,82грн, акт від 31.01.2014 ;

-у лютому 2014 року - 5 862,193 тис. куб. м на суму 17 220 778,15грн, акт від 28.02.2012;

-у березні 2014 року - 3 661,900тис. куб. м на суму 10 757 197,44 грн, акт від 31.03.2014;

-у квітні 2014 року - 1 485,550тис. куб. м на суму 7 166 293,20грн, акт від 30.04.2014;

-у травні 2014 року - 210,289 тис. куб. м на суму 1 192 086,29грн, акт від 31.05.2014;

-у червні 2014 року - 170.636 тис. куб. м на суму 967 301,35грн, акт від 30.06.2014;

-у липні 2014 року - 138,097 тис. куб. м на суму 782 844,28грн, акт від 31.07.2014;

-у серпні 2014 року - 107,577тис. куб. м на суму 609 832,50грн, акт від 31.08.2014;

-у вересні 2014 року - 140,834тис. куб. м на суму 823 709,90грн, акт від 30.09.2014;

-у жовтні 2014 року - 742,264 тис. куб. м на суму 4 341 353,69грн, акт від 31.10.2014;

-у листопаді 2014 року - 3 045, 222тис. куб. м на суму 18 636 758,64грн, акт від 30.11.2014;

-у грудні 2014 року - 4 951,981тис. куб. м на суму 35 060 025,48грн, акт від 31.12.2014;

-у січні 2015 року - 3 560,572тис. куб м на суму 25 208 849,76грн, акт від 31.01.2015 ;

-у лютому 2015 року - 4 272,455тис. куб. м на суму 29 223 592,20грн, акт від 28.02.2015;

-у березні 2015 року - 3 082,960тис. куб. м на суму 32 926 012, 80грн, акт від 31.03.2015;

-у квітні 2015 року - 1504,928тис. куб. м на суму 13 002 577,92грн, акт від 30.04.2015;

-у травні 2015 року - 199,004 тис. куб. м на суму 1 626 260,69грн, акт від 31.05.2015;

-у червні 2015 року - 106,313 тис. куб. м на суму 841 998,96грн, акт від 30.06.2015.

Названі акти підписані двома представниками двох сторін та скріплені їх печатками.

За період з 04.02.2013 по 28.07.2015 відповідач оплатив фактично отриманий природний газ за договором повністю в сумі 353 907 906, 61 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, в порушення умов п. 6.1 договору відповідач не здійснював 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, він також не проводив остаточного розрахунку за фактично переданий газ, вказаний в актах приймання-передачі газу, до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу.

За прострочення оплати газу позивачем нараховані та заявлені до стягнення на підставі п.7.2 договору та ч.2 ст. 625 ЦК України: пеня в сумі 901 655,56грн, 3 % річних в сумі 180 781,61 грн, інфляційні втрати в сумі 65 601,78грн.

Дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Підписаними двома сторонами актами приймання-передачі природного газу підтверджено, що на виконання умов договору №13-191-Б на купівлю - продаж природного газу від 04.01.2013 позивач передав, а відповідач прийняв за період з січня 2013 року по червень 2015 року природний газ на загальну суму 353 907 906,61 грн.

За умовами договору( п.6.1) відповідач мав оплатити газ шляхом 100% поточної оплати його вартості протягом місяця поставки, а у разі неповної оплати газу упродовж місяця його поставки мав провести остаточний розрахунок за фактично отриманий газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

В порушення умов п. 6.1 договору відповідач не здійснював 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, він також не проводив остаточного розрахунку за фактично переданий газ, вказаний в актах приймання-передачі газу, до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу.

В основу оскаржуваного рішення, яким відмовлено у задоволенні позову, покладено висновок, що у звязку з невиконанням позивачем свого обовязку щодо повернення відповідачу підписаних актів приймання-передачі газу у позивача не виникло права вимагати у відповідача виконання зустрічного зобовязання здійснення остаточного розрахунку за фактично переданий газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, оскільки такий здійснюється на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як зазначено вище, пунктом 6.1. договору, в редакції додаткової угоди № 3 від 28.04.2014, встановлено строк оплати газу - шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати газу упродовж місяця поставки остаточний розрахунок за фактично отриманий відповідач мав здійснити до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Вказаний пункт 6.1 договору узгоджується з вимогами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідно до яких покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з умов договору та норм чинного законодавства настання обов'язку покупця (відповідача) оплатити товар (газ) не ставиться в залежність від моменту повернення йому підписаного продавцем одного примірника акта приймання-передачі газу.

Разом з тим, ч.2 ст. 613 ЦК України встановлено, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Тобто, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора лише у разі неможливості виконання боржником свого обовязку до вчинення кредитором відповідних дій.

Матеріалами справи підтверджено, що всі акти приймання передачі газу, які складені відповідачем та підписані двома сторонами, датовані останнім днем кожного місяця поставки газу, в них вказані обсяги та вартість газу, переданих позивачем та прийнятих відповідачем в кожному місяці зокрема. Доказів того, що на момент настання строку оплати газу позивач заперечував обсяги чи вартість газу, вказаних в актах, суду не подано, як і не подано доказів того, що відповідач звертався до позивача про повернення йому підписаних актів. Слід зазначити, що представник позивача пояснює відсутність у нього доказів повернення відповідачу підписаних актів тим, що, як правило, акти не надсилались, їх забирали представники відповідача наручно і до предявлення цього позову жодних питань у сторін з цього приводу не виникало. Разом з тим, представники відповідача стверджують, що і на даний час у відповідача відсутні підписані позивачем акти. При цьому не пояснили суду на підставі яких товаророзпорядчих документів відповідач повністю оплатив отриманий ним газ за договором.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що у звязку з невиконанням позивачем обовязку щодо повернення відповідачу підписаних актів приймання-передачі газу відповідач не міг виконати у встановлений договором строк свого обовязку щодо оплати газу.

Отже, неповернення актів позивачем не змінює встановленого договором строку оплати відповідачем газу та проведення ним остаточного розрахунку за газ та не відстрочує виконання відповідачем цього обовязку.

Відтак колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача про те, що у звязку з неповерненням позивачем актів остаточний строк проведення розрахунків, встановлений п.6.1 договору , не настав, а висновки суду першої інстанції , що у позивача не виникло права вимагати у відповідача здійснення остаточного розрахунку за фактично переданий газ, помилковими.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договором (п. 7.2) передбачено, що у разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу (розділ ХІ договору), покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.6.1 договору).

Договір діяв в частині поставки газу до 30.06.2015( додатково угода №15), однак відповідач не здійснив повну оплату фактично отриманого за договором природного газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу, тобто до 20.07.2015, а здійснив повну оплату лише 28.07.2015, що в силу п.7.2 договору свідчить про виникнення у відповідача обовязку сплатити пеню за прострочення оплати газу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.4 ст. 232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Згідно з ч.6 названої статті нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За порушення встановлених договором строків оплати газу позивачем заявлені до стягнення пеня, 3% річних та інфляційні втрати. Згідно з розрахунком позивача пеня в сумі 901 655, 56 грн нарахована за період з 20.01.2015 по 28.07.2015 за прострочення оплати газу, отриманого у грудні 2014року червні 2015року. 3 % річних в сумі 180 781,61 грн нараховані за період з 20.02.2013 по 28.07.2015 за прострочення оплати газу, отриманого в січні 2013року червні 2015року. Інфляційні втрати в сумі 65 601,78грн нараховані: за вересень-жовтень 2013 року, за прострочення оплати газу, отриманого відповідачем в липні 2013 року; за жовтень2013 року, за прострочення оплати газу, отриманого в серпні 2013 року; за травень 2015 року, за прострочення оплати газу, отриманого в березні 2015 року; за червень 2015 року, за прострочення оплати газу, отриманого у квітні 2015 року. Розрахунки проведені за прострочення оплати газу за кожен місяць окремо. Суми боргу, на які проведено нарахування, визначені з урахуванням здійснених відповідачем оплат. Нарахування проведені з дотриманням норм ч. 2 ст. 625 ЦК України та ч.4 та 6 ст. 232 ГК України.

Відповідач не подав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції жодних заперечень щодо розрахунку позивача чи його спростувань.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо клопотання відповідача про призначення судової експертизи, колегія суддів дійшла висновку про його відхилення з огляду на наступне.

В силу ч. 5 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 та 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, висновок експерта є одним із доказів, який не має для суду заздалегідь встановленої сили та оцінюється господарським судом в сукупності з іншими доказами.

Враховуючи предмет спору, наявність підписаних двома сторонами актів приймання-передачі газу, в яких зафіксовано факт передачі позивачем та прийняття відповідачем газу за період з січня 2013 року по червень 2015 року на виконання договору №13-191-Б, які є чинними, а також те, що жодна із сторін не заперечує факту їх складання та підписання, проведення відповідачем повної оплати фактично отриманого газу, апеляційний суд вважає необґрунтованим клопотання відповідача про призначення судової експертизи для встановлення факту поставки газу позивачем, наявності в нього ресурсу газу тощо.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не подавав і не заявляв суду першої інстанції клопотань про призначення судової експертизи з метою встановлення факту поставки природного газу на виконання умов договору, не заперечував факту його поставки позивачем, навпаки, стверджував, що отриманий ним від позивача газ за договором №13-191-Б від 04.01.2013 він оплатив повністю.

Таким чином, колегія суддів відхиляє клопотання відповідача про призначення судової експертизи.

З огляду на викладене інші доводи відповідача не беруться до уваги.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що при вирішенні спору місцевий суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.

Відтак рішення суду першої інстанції належить скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Сплачений позивачем за подання позову та за подання апеляційної скарги судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити.

Рішення Господарського суду Господарського суду Івано-Франківської області від 28.03.2016 у справі № 909/79/16 скасувати, прийняти нове, яким позов задоволити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Івано-Франківськгаз,ідентифікаційний код 03361046, місцезнаходження 76010, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, вул. Ленкавського 20, на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, ідентифікаційний код 20077720, місцезнаходження 01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6 - 901 655,56 грн пені, 180 781,61 3% річних, 65 601,78 грн інфляційних втрат та 17 220, 58 грн судового збору, сплаченого за подання позову.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Івано-Франківськгаз,ідентифікаційний код 03361046, місцезнаходження 76010, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, вул. Ленкавського 20, на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, ідентифікаційний код 20077720, місцезнаходження 01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6 - 18 942,64 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 29.06.2016.

Головуючий суддя М.І. Хабіб

суддя О.В. Зварич

суддя Я.О. Юрченко