Рішення № 58681413, 29.06.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.06.16р. Справа № 904/3418/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТИЛЬ Д", м. Дніпропетровськ

про стягнення 17 621,73 грн. за договором поставки

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СКС" звернулось до господарського суду з позовом в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "СТИЛЬ Д" суму основного боргу у розмірі 16 225,33 грн., пеню 1 180,06грн., 3% річних - 80,68 грн. інфляційні втрати 147,94 грн. за договором поставки № 89 від 18.06.2010р.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару.

Позивач у судове засідання не з'явився направив до суду заяву про розгляд справи без його участі та заяву про зменшення розміру позовних вимог в якій просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 11 362,07 грн., яка складається з 10 101,32 грн. - основного боргу, 1 180,06 грн. - пені, 80,68 грн. - 3 % річних, 147,94 грн. інфляційних збільшень

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК, ціну позову вказує позивач.

Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає заяву позивача до розгляду.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, відзив на позов не надав.

Суд вважає, що відповідач про розгляд справи в господарському суді був повідомлений належним чином на підставі наступного.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.(п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р.)

Так, ухвалу про порушення провадження у справі № 904/3418/16 від 28.04.2016р. відповідач отримав 10.05.2016р., про що свідчить поштове повідомлення № 4910602687938 (а.с. 70), ухвалу про відкладення розгляду справи від 15.06.2016р. відповідач отримав 21.06.2016р., про що свідчить поштове повідомлення № 4910602615171 (а.с. 87).

Відповідно до приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Отже, приймаючи до уваги, що відповідач знав про наявність в господарському суді справи, він не був позбавлений можливості після отримання ухвали про порушення провадження у справі зясувати, як в телефонному режимі, так і на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень стан розгляду справи та надати свої заперечення на позов та докази в їх обґрунтування.

Також в ухвалі про порушення провадження у справі від 28.04.2016р., яка була отримана відповідачем зазначено, що інформацію про дату та час розгляду справи можна отримати за електронною адресою суду: http://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/spisok/csz\.

Всупереч цьому, відповідач не скористався належними йому процесуальними правами та не вжив заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представника відповідача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином.

30.05.2016р. у судовому засіданні розгляд справи відкладався на 15.06.2016р., 15.06.2016р. розгляд справи відкладався на 29.06.2016р.

Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи не заявлялись.

В судовому засіданні 29.06.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.06.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «СКС» (далі - Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВСТИЛЬ Д» (далі - Відповідач, Покупець) укладено договір № 89 (далі - Договір). 18.06.2010р. сторонами було підписано протокол розбіжностей. та додаткову угоду № 2 до договору № 89 від 18.06.2010р.

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник передати у власність покупця товар у відповідному асортименті, кількості та по цінам в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, а покупець зобовязується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплати товар.

За цим договором найменування товару, його асортимент та ціна визначається специфікацією, що є додатком № 1 до Договору та його невідємною частиною (п. 1.2. Договору).

Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної або видаткової накладної), яка засвідчує факт передачі товару постачальником та його отримання покупцем. Датою поставки вважається дата передачі постачальником товару покупцю (п. 1.4. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору в редакції протоколу розбіжностей, поставка товару покупцю здійснюється силами та за рахунок постачальника, на умовах DDP у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотемс» (в редакції 2000 року), а також із урахуванням особливостей, що випливають із умов цього договору, на підставі погодженого постачальником замовлення покупця та графіку поставки (додаток 4 до договору «Графік поставки»).

Ціна на товар встановлюється в гривнях та базується (визначається) на підставі чинної на момент направлення відповідного замовлення специфікації (додаток №1 до договору). До змісту специфікації повинно входити наступне: штрих-код, код виробника, країна-виробник, найменування товару, його асортимент (сортамент, номенклатура) та ціна товар. Специфікація (специфікації) є невідємною частиною договору (п. 5.1. Договору в редакції протоколу розбіжностей).

Згідно п. 5.8. Договору в редакції протоколу розбіжностей, оплата за товар здійснюється покупцем в національній грошовій одиниці України на умовах визначених в додатковій угоді до цього договору.

Пунктом № 1 додаткової угоди № 2 від 18.06.2010р. до договору поставки № 89 від 18.06.2010р. встановлено, що оплата за товар торгової марки «Wrigieys» здійснюється покупцем в національній грошовій одиниці України, кожні 14 календарних днів, за реалізований товар.

Згідно п.п. 10.2., 10.3. Договору термін дії цього договору починає свій перебіг з моменту, зазначеному у п. 10.1. цього договору та закінчується 31.12.2010р. Якщо за 20 днів до закінчення терміну дії цього договору, жодна зі сторін не попередить письмово про свій намір розірвати або припинити дію договору, договір вважається пролонгованим до кінця наступного календарного року на тих же умовах.

Як зазначив Позивач, на виконання умов договору у період з 08.07.2015р. по 07.10.2015р. ним поставлено Відповідачеві товар на загальну суму 16 437,99 грн., Відповідач розрахувався за поставлений товар частково, на підставі чого у нього виникла заборгованість у сумі 10 101,32 грн., що і стало причиною звернення позивача з позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог на підставі наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного з законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Заборгованість відповідача перед позивачем підтверджується актом звіряння № 2171 від 24.05.2016р., підписаним повноважними представниками сторін без заперечень (а.с. 93).

На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 10 101,32 грн. підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 1 180,06 грн., 3 % річних - 80,68 грн. та інфляційні втрати - 147,94 грн. за період з 02.01.2016р. по 01.03.2016р.

Відповідно до п. 9.6. Договору у випадку порушення покупцем строків оплати на товар, передбачених п. 5.8. цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від несвоєчасно оплаченої суми, за кожний день такого прострочення.

Як зазначалось вище, згідно п. 5.8. Договору в редакції протоколу розбіжностей, оплата за товар здійснюється покупцем в національній грошовій одиниці України на умовах визначених в Додатковій угоді до цього Договору.

Пунктом № 1 Додаткової угоди № 2 від 18.06.2010р. до Договору поставки № 89 від 18.06.2010р. встановлено, що оплата за товар торгової марки «Wrigieys» здійснюється покупцем в національній грошовій одиниці України, кожні 14 календарних днів, за реалізований товар.

Суд неодноразово витребовував у позивача докази реалізації товару відповідачем.

В супереч зазначеному, позивач не надав доказів коли саме було реалізовано товар, у зв'язку з чим у суду відсутня можливість встановити з якого періоду починається прострочення оплати товару та перевірити розрахунки позивача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу вказаної норми обовязок доведення обставин покладається на сторону, яка посилається на них як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Як встановлено ст. 47 ГПК України, судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. При цьому, в силу ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладеного в частині стягнення пені у сумі 1 180,06 грн., 3 % річних - 80,68 грн. та інфляційних втрат - 147,94 грн. за період з 02.01.2016р. по 01.03.2016р. слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 267 525, 526, 527, 530, Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 33, 34,36, 38, 43, 49, 82-87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТИЛЬ Д" (49100, м. Дніпропетровськ, бульвар Слави, б. 7К, код ЄДРПОУ 32014082) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС" суму основного боргу у розмірі 10 101,32 грн. десять тисяч сто одна грн. 32 коп.), витрати по сплаті судового збору 1 225,10 грн. (одна тисяча двісті двадцять п'ять грн. 10 коп.), про що видати наказ.

В частині стягнення пені у сумі 1 180,06 грн., 3 % річних - 80,68 грн. та інфляційних втрат - 147,94 грн. за період з 02.01.2016р. по 01.03.2016р. - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 01.07.2016р.

Суддя ОСОБА_1