Ухвала суду № 58680429, 30.06.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

30 червня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/2652/15

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді - Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

представника Уповноваженої особи Фонду - Баліцької Ю.С.;

представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «ІМЕКСБАНК» Гаджиєва Сергія Олександровича про зупинення провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «ІМЕКСБАНК» Гаджиєва Сергія Олександровича про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «ІМЕКСБАНК» Гаджиєва Сергія Олександровича (далі - Уповноважена особа Фонду) в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо не включення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду надати до Фонду додаткову інформацію щодо виплати відшкодування за рахунок коштів Фонду у розмірі 200 000 грн.;

- зобов'язати Фонд відшкодувати кошти у розмірі 200 000 грн. за відповідним вкладом.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд визнав протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо не включення ОСОБА_4 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Імексбанк» за договором банківського рахунку від 16 січня 2015 року №1970011487 за рахунок коштів Фонду.

Зобов'язав Уповноважену особу Фонду надати Фонду інформацію щодо виплати ОСОБА_4 відшкодування у розмірі 200 000 грн. за рахунок коштів Фонду за договором банківського рахунку від 16 січня 2015 року №1970011487 укладеним з ПАТ «Імексбанк».

Зобов'язав Фонд здійснити необхідні дії для включення ОСОБА_4 в загальний реєстр вкладників ПАТ «Імексбанк», які мають право на отримання відшкодування за вкладами за рахунок коштів фонду, за договором банківського рахунку від 16 січня 2015 року №1970011487 укладеним з ПАТ «Імексбанк» на суму 200 000 грн.

В решті позову відмовив.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, представники відповідачів подали апеляційні скарги в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

19 травня 2016 року від представника Уповноваженої особи фонду надійшло клопотання про зупинення провадження по даній справі.

Мотивуючи дане клопотання зазначив, що 10 лютого 2016 року Конституційним Судом України відкрито провадження за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» положенням статті 6, частини першої статті 8, частини четвертої статті 13, статей 21, 22, частин першої, четвертої, п'ятої статті 41 Конституції України.

Представник апелянта, в особі Уповноваженої особи Фонду, заявлене клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Представник апелянта, в особі Фонду, в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, належним чином сповіщений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання заперечив та просив відмовити в його задоволенні.

Вивчивши доводи даної заяви, матеріали справи та провівши аналіз адміністративно-процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що заява задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Постановою Пленуму Верховного суду України від 03 липня 2015 року №13 «Про звернення до Конституційного суду України з Конституційним поданням щодо відповідності (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» положенням статті 6, частини першої статті 8, частини четвертої статті 13, статей 21, 22, частин першої, четвертої, п'ятої статті 41 Конституції України постановлено звернутися до Конституційного суду України з відповідним Конституційним поданням.

Верховним Судом України у Конституційному поданні вказується на неконституційність окремих положень Закону №4452, зокрема, в частині наділення Фонду повноваженнями регулювання банківської системи; в частині порушення верховенства права, оскільки Фонд не підпорядкований жодному державному органу; в частині дискримінаційних і таких, що звужують зміст і обсяг прав, порушують право власності вкладників за вкладами, строк повернення яких не настав.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у якому, посилаючись на бездіяльність Уповноваженою особи Фонду щодо не включення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, просив суд зобов'язати вказану особу надати до Фонду додаткову інформацію щодо виплати відшкодування за рахунок коштів Фонду, а також зобов'язати Фонд відшкодувати кошти у розмірі 200 000 грн. за відповідним вкладом.

Як вбачається з матеріалів справи підстави, за якими Верховний Суд України звернувся до Конституційного Суду України, не стосуються тих положень Закону №4452, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення.

Як зазначалося вище, предметом спору по даній адміністративній справі є правомірність бездіяльності Уповноваженої особи Фонду щодо не включення позивача до переліку вкладників та неможливість, у зв'язку з цією бездіяльністю, отримання позивачем відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.

Конституційним Судом України не відкривалося провадження за поданням щодо конституційності Закону №4452 тим положенням, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення у даній адміністративній справі.

У клопотанні про зупинення провадження у справі Уповноважена особа Фонду не наводить доводи на користь того, чому норми (статті) Закону №4452, які підлягають застосуванню при вирішенні даного спору, не відповідають Конституції України, а лише вказує, що, на її думку, закон може бути визнаний в цілому або окремі його положення неконституційними, і це може вплинути на розгляд даної справи.

Інших обставин чи даних, які б свідчили про невідповідність Закону №4452 Конституції України чи могли б викликати у суду сумніви з цього приводу, у матеріалах справи немає.

Крім того, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 245 КАС України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

Тобто, у разі встановлення в цілому або окремих його положень неконституційності Закону №4452, на підставі ст.246 КАС України, особи, які брали участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішить питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 156 КАС України, суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Отже, обов'язок суду щодо зупинення провадження у справі виникає у разі неможливості розгляду справи до вирішення взаємопов'язаного спору іншим судом в іншій справі. Неможливість розгляду справи полягає в тому, що обставини, які підлягають з'ясуванню та мають значення при розгляді конкретної справи, не можуть бути встановлені судом самостійно у даній справі, тобто йдеться про те, що суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що Уповноваженою особою фонду не доведено яким чином обставини викладені у клопотанні про зупинення провадження у справі унеможливлять розгляд даної справи по суті, колегія суддів вважає, що в задоволенні клопотання про зупинення провадження слід відмовити.

Керуючись ст.ст.156, 196, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «ІМЕКСБАНК» Гаджиєва Сергія Олександровича про зупинення провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «ІМЕКСБАНК» Гаджиєва Сергія Олександровича про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова