Постанова № 58680427, 23.06.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/6865/15

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Домусчі С.Д., Єщенка О.В.

за участю секретаря - Богданової С.Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління МВС України в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Одеській області, Ліквідаційної комісії Іллічівського МВ УМВС України в Одеській області про визнання незаконним наказу та його скасування, зобов'язання виконати певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом, та просила: визнати незаконним наказ про її звільнення з посади з 06 листопада 2015 згідно до п.10. розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України скасувати наказ начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Одеській області (надалі - ГУМВС) № 1582 о/с від 04 листопада 2015.; зобов'язати МВС України розглянути рапорт, поданий капітаном міліції ОСОБА_1 згідно п. 9 Розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнити за пунктом 64 "з" (у зв'язку з переходом на роботу до іншого відомства) та призначити на рівнозначну посаду до Головного управління Національної поліції, згідно поданої заяви); вважати вимушеним, у зв'язку з виданням наказу № 1582 о/с від 04 листопада 2015, прогул ОСОБА_1 та зобов'язати ГУ МВС виплатити відповідне грошове утримання з моменту підписання вищевказаного наказу до моменту винесення відповідного судового рішення.

20 січня 2016 року Одеським окружним адміністративним судом прийнято ухвалу: «…залучити Ліквідаційну комісію Іллічівського МВ ГУМВС» (а.с. 54-55). Суд першої інстанції в ухвалі не зазначив - у якості кого, та з якими повноваженнями до у часті у справі залучається вказаний орган.

16 лютого 2016 року ОСОБА_1 подала до суду уточнений адміністративний позов де просила: зобов'язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Одеській області № 1582 о/с від 04 листопада 2015; зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області розглянути рапорт, поданий капітаном міліції ОСОБА_1 згідно п. 9 Розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнити за пунктом 64 "з" (у зв'язку з переходом на роботу до іншого відомства), призначити на рівнозначну посаду до Головного управління Національної поліції в Одеській області, згідно поданої заяви; вважати вимушеним, у зв'язку з виданням наказу № 1582 о/с від 04 листопада 2015, прогул ОСОБА_1 та зобов'язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області виплатити відповідне грошове утримання з моменту підписання вищевказаного наказу до моменту винесення відповідного судового рішення.

Обґрунтовуючи вимоги позову, позивач вказала на порушення відповідачем ст. ст. 40, 42, 49-2 КЗпП України, п.9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та п. «з» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ при виданні ГУ МВС України в Одеській області наказу про її звільнення.

За наслідками розгляду адміністративного позову Одеським окружним адміністративним судом 31 березня 2016 ухвалено постанову про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_1

Суд попередньої інстанції визнав протиправним та скасував наказ Головного управління МВС України в Одеській області № 1582 о/с від 04 листопада 2015 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади слідчого, слідчого відділення Іллічівського МВ ГУМВС України в Одеській області з 06 листопада 2015. Поновив ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення Іллічівського МВ ГУМВСУкраїни в Одеській області з 06 листопада 2015 та стягнув з Іллічівського МВ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошове утримання за час вимушеного прогулу за період з 06 листопада 2015 по 31 березня 2016 у розмірі 19947 грн. 12 коп. У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.

Приймаючи означене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, ГУ МВС України в Одеській області не обґрунтовано відсутність можливості подальшого використання позивача на службі, не враховано бажання позивача проходити службу в поліції та не перевірено можливість реалізації її права на прийняття на службу до поліції.

Натомість, в порушення вимог п. 9 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" та Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ з моменту опублікування Закону України "Про національну поліцію" (з 06.08.2015 р.) та до прийняття оскаржуваного наказу (04.11.2015р.) про звільнення позивача за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) ОСОБА_1 не було запропоновано жодної посади (рівнозначної, вищої чи нижчої) в органах поліції, та взагалі не було перевірено можливості її подальшого використання на службі і відповідності вимогам поліцейського, не вирішено і питання про можливість реалізації права позивача на прийняття на службу до поліції, зокрема до Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Крім того, Одеський окружний адміністративний суд зазначив, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Закон України "Про Національну поліцію" передбачає, у разі виявлення працівником бажання проходити службу в поліції та за умови відповідності його кандидатури вимогам до поліцейських, впродовж трьох місяців із дня опублікування цього Закону, обов'язок керівника запропонувати посаду у будь-якому органі (закладі, установі) поліції, що можуть бути рівнозначною, вищою або нижчою щодо посади, яку ця особа обіймала під час проходження служби в міліції.

З цього суд дійшов висновку, що начальник органу прямо зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, яку звільняють за скороченням штату, як це передбачено п. 64 "г" Положення 114.

Спираючись на п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 та на довідку Іллічівського МВ ГУМВС України в Одеській області № 57/1-14 від 16 лютого 2016 де заробіток за попередні, перед останніми двома календарними місяцями: вересень та жовтень 2015, склав відповідно 8409,08 грн., суд дійшов висновку, що середньоденна заробітна плата позивача складає 195,56 грн.

В апеляційній скарзі ГУ МВС України в Одеській області, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати, повністю відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог.

В обґрунтування заявлених в апеляційній скарзі вимог, відповідач стверджує про припинення з 07 листопада 2011 року в Україні такого виду служби, як служба в органах внутрішніх справ, а відповідно, будь-які трудові відносини з ГУ МВС України в Одеській області - є неможливими.

У поданій апеляційній скарзі, ГУ Національної поліції в Одеській області вказало на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що пункти 9 та 10 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» передбачають вирішення питання подальшого проходження служби діючими співробітниками міліції до 06 листопада 2015 року. Вказані норми є імперативними, тобто неприйняття працівника на службу до поліції до вказаного терміну є безальтернативною підставою для його звільнення зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та зважаючи на з'ясовані обставини, дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач з 2004р. проходила службу в органах внутрішніх справ.

2 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про Національну поліцію" № 580-VIII, яким утворено Національну поліцію України.

Згідно до п.5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" встановлено: «Визнати такими, що втратили чинність: Закон України "Про міліцію" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 4, ст. 20 із наступними змінами); Постанова Верховної Ради Української РСР "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про міліцію" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 4, ст. 21).

Відповідно до п. 8 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Отже, Закон передбачає ліквідацію установи, з одночасним звільненням всіх працівників.

При цьому, пункт 9 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" мають виключення з загального правила, а саме, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Наведене, дає підстави стверджувати, що питання відповідності працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, вимогам до поліцейських, вирішується не органом, який ліквідується, а шляхом видання наказів новоствореним органом - Національною поліцією України - про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Одночасно, пунктом 10 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Отже, наведена правова норма встановлює порядок, за якого працівники міліції, які не бажають проходити службу в поліції та ті, що бажали працювати в поліції, але не прийняті на службу, звільняються зі служби.

Так, пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №885 від 28.10.2015 чинної на день звільнення) передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

У випадку, що розглядається, наказом начальника ГУ МВС України в Одеській області №1582 о/с від 04 листопада 2015 капітана міліції ОСОБА_1, слідчого, слідчого відділення Іллічівського МВ ГУМВС України в Одеській області з 06 листопада 2015 звільнено у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів).

Твердження позивача про те, що вона зверталася до керівництва ГУ МВС України в Одеській області з рапортом де вказувала про бажання проходити службу в поліції, суд апеляційної інстанції визнає безпідставними, оскільки, як вказувалося вище, питання відповідності працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, вимогам до поліцейських, вирішується не органом, який ліквідується, а шляхом видання наказів новоствореним органом - Національною поліцією України - про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Суд апеляційної інстанції не може погодитися з тлумачення законодавства судом першої інстанції де йдеться про правонаступництво функцій державних органів у разі ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується.

Одеський окружний адміністративний суд, вказуючи на ст.. 81 Цивільного кодексу України, Закон України «Про центральні органи виконавчої влади» та підкріплюючи свою позицію посиланнями на рішення Верховного Суду України викладену в постановах від 17 жовтня 2011 року № 2а-237а11, від 28 жовтня 2014 року №21-484а14, робить висновок про зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Як наслідок, приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, проведено з порушенням вимог частини другої статті 40, статті 42 та частини третьої статті 492 КЗпП України.

Суд апеляційної інстанції вважає таку позицію суду першої інстанції помилковою. Попереднім судом не взято до уваги, що у випадках, зазначених вище, Верховний Суд України розглядав справи, де нормативні акти, які передбачали ліквідацію державного органу, з передачею його функцій новоствореному державному органу, не встановлювали порядку, за якого працівники ліквідованої державної установи, органу можуть бути працевлаштовані у новоствореному органі державної влади.

Суд апеляційної інстанції ще раз нагадує, що пункти 9, 10 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» законодавчо встановлюють умови і порядок, за яких можливе працевлаштування працівників міліції в Національній поліції України та підстави вивільнення осіб, які з тих чи інших причин, не були прийняті на службу в новоствореному органі.

Тому, ураховуючи прерогативу у застосуванні спеціального законодавства над загальним, посилання на статті КЗпП України, для вирішення спірних правовідносин - є не правильним.

Згідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України: «Підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання…».

Зважаючи на те, що при прийнятті постанови від 31 березня 2016 року Одеським окружним адміністративним судом допущено порушення норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати це рішення та ухвалити нову постанову суду про відмову ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись: ст.. ст..185, 195, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу - Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Одеській області та Головного управління Національної поліції в Одеській області - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 скасувати та прийняти нову постанову суду.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Одеській області, Ліквідаційної комісії Іллічівського МВ УМВС України в Одеській області про визнання незаконним наказу та його скасування, зобов'язання виконати певні дії - відмовити повністю

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів.

Суддя-доповідач:

Судді: