Постанова № 58675441, 01.07.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кошкош О.О.

Суддя-доповідач - Васильєва Ірина Анатоліївна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2016 року справа №805/939/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Васильєвої І.А.

Судді: Жаботинської С.В.

Казначеєва Е.Г.

За участі секретаря судового засідання: Борисова А.А.,

За участі представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - Пономарьова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська індустріальна спілка «Сода» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року по справі № 805/939/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська індустріальна спілка «Сода» до Словянської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 листопада 2015 року № 0014951501,-

ВСТАНОВИВ:

05 квітня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов'янська індустріальна спілка «Сода» (далі - позивач, ТОВ «Сода») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області (далі - відповідач, Слов'янська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 листопада 2015 року № 0014951501 про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 108 474,40 грн.(арк. справи 4-6).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року у задоволенні вищенаведеного адміністративного позову відмовлено (арк. справи 144-145).

Не погодившись з зазначеним рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов'янська індустріальна спілка «Сода» (далі - апелянт) подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що виразились в тому, що наявність у товариства Сертифікату ТПП від 01 вересня 2014 року № 2723/05-4 про засвідчення апелянтові форс-мажорних обставин на період АТО на підставі статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення АТО» звільняє такого платника від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх податкових зобов'язань, у даному випадку від сплати штрафних санкцій за порушення терміну сплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість. З урахуванням викладеного просив суд задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (арк. справи 150-152).

16 червня 2016 року на адресу суду надійшли заперечення від Слов'янської ОДПІ на апеляційну скаргу, в обґрунтування яких відповідач вказав, що позивач невчасно сплатив грошові зобов'язання з податку на додану вартість за період з червня 2014 року по липень 2015 року, самостійно визначені ним у деклараціях з податку на додану вартість, з урахуванням чого йому податковим повідомленням-рішенням від 12 листопада 2015 року № 0014951501 згідно пункту 126.1 статті 126 ПК України нараховані штрафні санкції. При цьому в запереченнях відповідач зазначив, що апелянт з відповідною заявою у відповідності до пункту 102.6 статті 102 Податкового кодексу України до Слов'янської ОДПІ не звертався, а Законом України «Про тимчасові заходи на період АТО» не передбачено ніяких пільг щодо умов сплати податку на додану вартість. З урахуванням викладеного просив суд відмовити апелянту у задоволенні апеляційної скарги, а постанову суду першої інстанції залишити без змін (арк. справи 161-163).

Апелянт або його представник до судового засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив суд відмовити апелянту у задоволенні апеляційної скарги, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов'янська індустріальна спілка «Сода» (код ЄДРПОУ 31054873, адреса: 84112, Донецька обл., місто Слов'янськ, вул. Чубаря, будинок 91) зареєстровано як юридичну особу 08 серпня 2000 року за № 1 277 120 0000 000960, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії АОО № 728396 (арк. справи 9), та довідкою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Серії АБ № 563375 (арк. справи 7), перебуває на обліку як платник податків в Слов'янській ОДПІ, а також є платником податку на додану вартість, що підтверджується витягом з реєстру платників податку на додану вартість № (арк. справи 8).

З матеріалів даної адміністративної справи вбачається, що позивачем до контролюючого органу подані податкові декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року - липень 2015 року із самостійним визначенням суми податкового зобов'язання, що підлягають сплаті (арк. справи 84-86, 92-127).

21 жовтня 2015 року за результатами перевірки дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість Слов'янською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області складено акт перевірки № 1193/15-01/31054873 із висновками про порушення позивачем пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України, що виразились в затримці сплати позивачем узгодженого податкового зобов'язання по податковим деклараціям з податку на додану вартість: № 9043546731 від 29 липня 2014 року; № 9048482880 від 20 серпня 2014 року, № 9053987977 від 19 вересня 2014 року; № 9059800717 від 17 жовтня 2014 року; № 9067628883 від 20 листопада 2014 року; № 9073663009 від 19 грудня 2014 року; № 9078336752 від 19 січня 2015 року; № 9019167985 від 20 лютого 2015 року; № 9044709726 від 20 березня 2015 року; № 9071505306 від 17 квітня 2015 року; № 9099946344 від 19 травня 2015 року; № 9127981991 від 19 червня 2015 року; № 9151878742 від 18 липня 2015 року; № 9174394837 від 19 серпня 2015 року; по уточнюючим розрахункам з ПДВ: № 9131115411 від 23 червня 2015 року; № 9131114735 від 23 червня 2015 року; № 9199631130 від 29 вересня 2015 року (арк. справи 12-13).

12 листопада 2015 року на підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено

податкове повідомлення-рішення № 0014951501, за яким за порушення позивачем граничного строку сплати грошового зобов'язання нарахований штраф у розмірі 20% (від 542 372 грн. - суми грошового зобов'язання) у сумі 108 474,40 грн. (арк. справи 14)

Не погодившись із таким рішенням, позивач звернувся до ДФС зі скаргою, яка 02 березня 2016 року за рішенням № 4583/6/99-99-10-01-02-25 залишена без задоволення, а рішення - без змін, з урахуванням чого позивач звернувся до суду із вимогами про їх скасування в судовому порядку (арк. справи 15).

При цьому суд зазначає, що факт несвоєчасної сплати податку на додану вартість за період з червня 2014 року по липень 2015 року, що підтверджено зворотнім боком облікової картки платника податків (арк. справи 131-139) не є спірною обставиною між сторонами, спірним питанням даної справи є звільнення суб'єкта господарювання, який здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції від сплати штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з червня 2014 року по липень 2015 року, та як наслідок, правомірність прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення - рішення, яким зобов'язано позивача сплатити штраф за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання на підставі статті 126 Податкового кодексу України.

З приводу викладеного суд зазначає наступне.

Відповідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) грошове зобов'язання платника податків є сумою коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Абзацом 1 пункту 57.1 статті 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах, зокрема, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Колегія суддів звертає увагу, що апелянт, в доводах апеляційної скарги, а також в позовній заяві зауважував на наявність у нього Сертифікату ТПП від 01 вересня 2014 року № 2723/05-4 про засвідчення форс-мажорних обставин на період АТО (арк. справи 16), з урахуванням якого він звільняється від відповідальності за неналежне виконання своїх податкових зобов'язань на підставі статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення АТО».

Колегія суддів погоджується з такою позицією апелянта з огляду на наступне.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначив тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону встановлено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

30 жовтня 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з яким до зазначених населених пунктів належить м. Слов'янськ.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» (від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», від 05 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053»), м. Слов'янськ також віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

З аналізу наведених норм вбачається, що стаття 10 Закону України № 1669 передбачає, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує форс-мажорні обставини, як підставу для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх податкових зобов'язань є наявність у такого суб'єкта господарювання Сертифікату ТПП про засвідчення форс мажорних обставин.

Таким чином Сертифікат ТПП застосовується при вирішенні питання про звільнення від нарахування штрафних санкцій та пені з 14 квітня 2014 року з боку податкових органів.

У даному випадку позивачеві нараховані штрафні санкції саме за несвоєчасну сплату ним грошових зобов'язань з податку на додану вартість, проте, як вбачається з матеріалів адміністративної справи, позивач звертався до ТПП із заявою про засвідчення йому форс-мажорні обставини на період АТО у відповідності до статті 10 Закону № 1669, про що ТПП засвідчила апелянтові настання обставин непереборної сили при здійсненні діяльності на території Донецької області та дотриманні норм законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних строків для подання податкової декларації з 27 травня 2014 року про що апелянтові Торгово-промисловою палатою України 01 вересня 2014 року видано Сертифікат № 2723/05-4 (арк. справи 16).

З урахуванням викладеного суд вважає, що позивач виконав усі вимоги законодавства, які є підставою для звільнення останнього з 14 квітня 2014 року від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов'язань щодо сплати штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що позивач повинен був звернутись до податкового органу із заявою в порядку пункту 102.6 Податкового кодексу України, оскільки наявність чи відсутність такого звернення не спростовують факту настання для позивача обставин непереборної сили (форс-мажору) з 27 травня 2014 року, що підтверджено сертифікатом Торгово-промисловою палатою України № 2723/05-4 від 01 вересня 2014 року, та, як наслідок, факту звільнення його від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань відповідно до прямої норми, що діє на час АТО - Закону України № 1669.

До того ж колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що «вищенаведеним Законом № 1669 не врегульоване взагалі звільнення платників податків від відповідальності за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань безпосередньо з податку на додану вартість, а отже норми даного Закону не застосовуються у спірних правовідносинах, оскільки Закон № 1669 визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, а стаття 10 вказаного Закону, серед інших, встановлює загальну процедуру звільнення платників податків від відповідальності за умови підтвердження обставин непереборної сили відповідним сертифікатом Торгово-промислової палати України, який в свою чергу має позивач.

На підставі викладеного судова колегія робить висновок, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, шляхом не взяття до уваги вищенаведених обставин, що відповідно до вимог статті 202 КАС України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог.

Всі здійснені документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору підлягають розподілу відповідно до вимог статті 94 КАС України (арк. справи 3, 149).

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська індустріальна спілка «Сода» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року по справі № 805/939/16-а, - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року по справі № 805/939/16-а, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська індустріальна спілка «Сода» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 листопада 2015 року № 0014951501, - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області від 12 листопада 2015 року № 0014951501 про застосування штрафних санкцій на суму 108 474,40 грн.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 3 416,95 грн. (1 789,83 грн. + 1 627,12 грн.) (три тисячі чотириста шістнадцять грн. 95 грн.) стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська індустріальна спілка «Сода» код ЄДРПОУ 31054873, адреса: 84112, Донецька обл., місто Слов'янськ, вул. Чубаря, будинок 91) за рахунок бюджетних асигнувань Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 38660601, адреса: пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84100).

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст постанови складений 01 липня 2016 року.

Головуючий суддя: Васильєва І.А.

Судді: Жаботинська С.В.

Казначеєв Е.Г.