Постанова № 58673575, 08.06.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2016 р. № 809/380/16

10 год. 45 хв. м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Гундяка В.Д.

при секретарі Бунич Т.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Яремчому Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

15.04.2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Яремчому Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування рішень. Позовні вимоги мотивував тим, що оскаржувані рішення є незаконними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а відтак підлягають до скасування.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві. Суду пояснили, що оскаржуваними рішеннями від 31.03.2016 року до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції за порушення порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, реалізацію і зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку та невидачу розрахункового документа встановленої форми та проведення розрахунку без використання книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки. Вважають, що штрафні санкції до позивача застосовано безпідставно, а рішення субєкта владних повноважень є протиправними, оскільки до проведення перевірки кафе, де здійснює підприємницьку діяльність позивач, працівників контролюючого органу допущено не було, так як останніми не предявлено позивачу ні копії наказу, ні копії направлень на проведення перевірки. В той же час зазначили, що в період з 04.12.2015 року по 29.12.2015 року позивач торгівельну діяльність не здійснював в зв'язку з підготовкою до святкування Нового року та відсутністю ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями. Вказали, що на момент проведення перевірки в закладі працювала тільки кухня, де здійснює підприємницьку діяльність інший субєкт господарювання. Водночас звернули увагу суду на те, що факт реалізації алкогольного напою податковим органом не встановлено, а тому застосування до ОСОБА_1 штрафної санкції за невидачу розрахункового документа за придбання однієї пляшки пива «Туборг» є протиправним та безпідставним. Крім того, пояснили, що чинним законодавством України визначено обовязок ведення фізичною особою-підприємцем тільки Книги обліку доходів і витрат, якою не передбачено можливості обліку товарних запасів за місцем їх реалізації. Водночас вказали, що алкоголь позивачу реалізується виключно офіційними постачальниками оптовими партіями, а тому акцизні марки встановленого зразка були присутні на всіх пляшках алкогольних напоїв, які знаходилися у ОСОБА_1 за місцем здійснення підприємницької діяльності. З огляду на зазначене вважають, що рішення про застосовання до позивача штрафних санкцій слід визнати протиправними та скасувати. Просили позов задовольнити повністю.

Представники відповідача заявлений позов не визнали з мотивів, викладених в письмовому запереченні. Суду пояснили, що позовні вимоги вважають необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Зазначили, що штрафні санкції за порушення порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, за реалізацію і зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку та за невидачу розрахункового документа Державною податковою інспекцію в м. Яремчому застосовано до ОСОБА_1 правомірно. Зокрема зазначили, що приміщення вищезгаданого кафе на момент проведення перевірки було відчинене, що на думку податкового органу, свідчить про здійснення позивачем торгівельної діяльності. Крім того позивачем в порушення вимог діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства України не вівся облік товарних запасів за місцем їх реалізації, так як останні не були обліковані в Книзі обліку доходів і витрат. Водночас надана при перевірці Книга обліку доходів і витрат не відповідає встановленому чинним законодавством України зразку. В обґрунтування поданого заперечення зіслались також на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 25.02.2014 року по справі №21-19а/14. Звернули увагу суду на те, що під час проведення перевірки встановлено зберігання однієї пляшки алкогольного напою без марки акцизного податку. Вказали, що всупереч вимог чинного законодавства України перевіряючим не було видано розрахунковий документ при купівлі однієї пляшки пива «Туборг», а тому податковим органом було підставно застосовано передбачену законодавством санкцію. Вважають, що ДПІ в м. Яремчому діяло в межах своїх повноважень і відповідно до вимог чинного законодавства, а твердження позивача про протиправність податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування фінансових санкцій є необґрунтованими. Просили в задоволенні позову відмовити.

Допитаний з ініціативи суду свідок ОСОБА_5 суду показав, що працює на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС в Івано-Франківській області. В грудні 2015 року брав участь у проведенні фактичної перевірки кафе «Гуцульський двір», в якому позивач здійснює господарську діяльність. Суду пояснив, що 24.12.2015 року він вперше прибув на місце перевірки разом з іншим працівником ГУ ДФС в Івано-Франківській області. Проте ОСОБА_1 до проведення перевірки їх не допустив, зіславшись при цьому на відсутність у нього ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями. Зазначив, що після написання позивачем відповідного пояснення проведення перевірки було припинено та складено акт про недопуск до перевірки. Вказав, що 28.12.2015 року свідок разом з іншим працівником податкового органу повторно прибули на перевірку господарської одиниці кафе «Гуцульський двір» та здійснили контрольну закупку алкогольного пива. Пояснив, що в ході проведення перевірки виявлено кілька порушень, а саме: неведення обліку товарних запасів, невидачу розрахункового документа та зберігання алкогольних напоїв без марки акцизного збору. Зокрема звернув увагу суду на те, що барменом розрахунковий документ на одну пляшку пива «Туборг» перевіряючим надано не було, а від надання пояснень та підпису акту остання відмовилась. Показав, що 30.12.2015 року працівники органу ДПС втретє прибули до кафе «Гуцульський двір» для підписання субєктом господарювання акту перевірки, від чого останній відмовився, про що було складено відповідний акт.

Протокольною ухвалою від 02.06.2016 року суд призначив одночасний допит свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Під час одночасного допиту свідків ОСОБА_7 суду показала, що працює барменом-офіціантом в кафе «Гуцульський двір», де здійснює господарську діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_1 Вказала, що 28.12.2015 року в кафе прийшли двоє осіб, які повідомили, що вони є податковими інспекторами та будуть проводити перевірку. Однак жодних документів на проведення перевірки її представлено не було, у звязку з чим після телефонної консультації з позивачем свідок відмовилася підписувати будь-які документи та ознайомлюватись із ними. Факт реалізації алкогольних напоїв вищезгаданим працівникам ДПС ОСОБА_7 заперечила. Зазначила, що дані особи почали складати опис алкогольних напоїв, які знаходилися на барі господарської одиниці. На запитання суду показала, що відвідувачі у закладі були присутні, алкогольні напої розпивали, однак останні були придбані в магазині, що знаходився поруч. Свідок ОСОБА_6 суду показав, що працює на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС в Івано-Франківській області. В грудні 2015 року разом з інспектором Сухарським С.С. брав участь у проведенні фактичної перевірки кафе «Гуцульський двір». Суду пояснив, що із наказом та направленням на проведення перевірки позивача попередньо вже було ознайомлено, а 28.12.2015 року дані документи були предявлені бармену, так як позивач на той момент в кафе був відсутній. Пояснив, що працівники кафе відмовились надати документи, необхідні для проведення перевірки. На запитання суду свідок показав, що працівників, присутніх в господарській одиниці на момент проведення перевірки, не встановлювали. Крім того зазначив, що пляшка коньяку, на якій на переконання посадових осіб податкового органу була відсутня акцизна марка, знаходилась на барній стійці на відстані приблизно 1-1,5 м. від перевіряючих, що на їхню думку, надало змогу беззаперечно стверджувати про факт зберігання алкогольного напою без марки акцизного податку.

Вислухавши пояснення позивача, представників сторін, взявши до уваги показання свідків, дослідивши наявні в матеріалах адміністративної справи письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю з наступних мотивів.

Судом встановлено, що в грудні 2015 року ДПІ в м. Яремчому було проведено фактичну перевірку господарської одиниці субєкта господарської діяльності ОСОБА_1 - кафе «Гуцульський двір». Перевірка проведена відповідно до направлень за №№712,713 від 23.12.2015 та наказу за №603 від 23.12.2015 року, виданих ГУ ДФС в Івано-Франківській області (а.с. 44-46).

За результатами перевірки ГУ ДФС в Івано-Франківській області складено акт за №163/09-19-21-11/1/НОМЕР_1 від 30.12.2015 року, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пп. 2, 5, 12 ст.3, ст.6 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, ст.ст.177, 226 ПКУ та вимог Наказу Міндоходів України від 16.09.2013 року за №481 (а.с. 47-50).

Як встановлено в судовому засіданні працівники податкового органу з метою проведення перевірки вперше прибули до кафе «Гуцульський двір» 24.12.2015 року, однак ОСОБА_1 не допустив до її проведення, написавши при цьому відповідне пояснення. Відповідно до наявної в матеріалах справи та дослідженої судом в якості письмового доказу копії пояснення позивача від 24.12.2015 року, останній не допустив посадових осіб ДПС до перевірки, так як в нього на той момент була відсутня ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями (а.с. 12).

28.12.2015 року повторно прибувши на перевірку інспектори податкового органу в присутності працівників кафе «Гуцульський двір» склали опис алкогольних напоїв, що знаходились на барній стійці господарської одиниці, та вищевказаний акт в якому було зафіксовано порушення порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, реалізацію і зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку, невидачу розрахункового документа встановленої форми та проведення розрахунку без використання книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки (а.с.47-52).

Відповідно до пояснень представника відповідача, оскільки субєкт господарської діяльності ОСОБА_1 на момент проведення перевірки в кафе «Гуцульський двір» був відсутній, то працівники контролюючого органу втретє прибули до даної господарської одиниці 30.12.2015 року для підписання акта. Проте позивач відмовився від його підписання та отримання про що складено відповідний акт (а.с.70).

В той же час 21.01.2016 року ОСОБА_1 було подано заперечення на акт фактичної перевірки (а.с.64-65).

На підставі акту перевірки 31.03.2016 року ДПІ в м. Яремче прийняті податкові повідомлення-рішення за №№0000534002, НОМЕР_2, згідно з якими позивачу нараховано штрафні санкції в сумі 18 221,1 грн. та 340 грн. відповідно, та рішення про застосування фінансових санкцій за №000003/09-18-17-0/239825856 від 31.03.2016 року на суму 17 000 грн. (а.с. 13-15).

Згідно вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства (далі- КАС) України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За наслідками судового розгляду суд не погоджується з правомірністю прийняття відповідачем оскаржуваних рішень від 31.03.2016 року з огляду на нижчевикладене.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Податковим кодексом України, Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання даних Законів.

В судовому засіданні встановлено, що підставою для проведення перевірки була інформація про порушення позивачем вимог законодавства.

Згідно з пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПКУ фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин в тому числі і у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Відповідно до ст.81 Кодексу 81.1. посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Пунктами 81.2, 81.3 ПКУ встановлено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що працівники податкового органу 24.12.2015 року фактично перевірку в кафе «Гостинний двір» не проводили.

При цьому здійснивши системний аналіз вищевказаних норм суд приходить до висновку, що виключною підставою для недопуску перевіряючих до проведення перевірки є непредявлення наказу, направлення чи службових посвідчень працівниками податкового органу.

Тобто відповідно до вимог ст.81 ПКУ надання будь-яких пояснень субєктом господарської діяльності, відсутність ліцензії чи будь-які інші обставини, не передбачені пп.81.1 даної статті, не можуть бути підставою для непроведення перевірки.

Крім цього суд не приймає до уваги покази свідка ОСОБА_6 з приводу ознайомлення позивача з документами на проведення перевірки, так як відповідно до наявних в матеріалах справи та досліджених судом в якості письмових доказів копій направлень за №№712,713 від 23.12.2015 на останніх відсутні відповідні відмітки про вручення копії наказу та предявлення службових посвідчень і направлень (а.с.45-46).

В той же час відповідного акта про відмову платника податків розписатися у направленні на перевірку посадовими особами контролюючого органу, який в даному випадку був би підставою для початку проведення такої перевірки, складено не було. При цьому на запитання суду представники відповідача зазначили, що дані документи не були відправленні ОСОБА_1 поштовим звязком та повторно предявлені працівникам кафе «Гуцульській двір» 28.12.2015 року, однак відповідні відмітки чи акти в порушення ч.2 ст.71 КАС України суду надані не були.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що податковим органом при проведенні фактичної перевірки господарської одиниці кафе «Гуцульській двір» субєкта господарської діяльності ОСОБА_1 було допущено порушення положень Податкового кодексу України, які стосуються умов та порядку допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення фактичних перевірок.

Водночас відповідно до положень Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" субєкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобовязані в тому числі вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Згідно статті 6 Закону облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Здійснивши системний аналіз норм, які визначають правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг суд вважає, що на фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, чинним законодавством покладено обовязок ведення обліку товарних запасів виключно в порядку, визначеному законами та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 177.10 статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що фізичні особи-підприємці зобовязані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Наказом Міністерства доходів і зборів від 16.09.2013 року за №481 затверджено Порядок ведення Книги обліку і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 1 Порядку фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобовязані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.

Водночас дослідивши затверджену вищевказаним Порядком форму Книги обліку доходів і витрат, суд приходить до висновку, що законодавець, встановивши обовязок ведення обліку товарних запасів, фактично не встановив порядку та способу виконання даного обов'язку, так як жодною графою Книги не передбачено можливості зазначення відомостей про товарні запаси.

Відповідно до пункту 6 Порядку самозайняті особи заносять у графу 5 Книги відомості про реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо повязані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг. Таким чином жодної можливості зазначення у будь-якій графі саме товарних запасів немає.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що належним підтвердженням обліку є накладні та товарно-транспортні накладні на товар, які знаходяться в матеріалах справи та досліджені судом в якості письмового доказу (а.с.78-85).

Окрім того згідно ч.1 ст. 244-2 КАС України суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

З огляду на наведене суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 25.02.2014 року за №21-19а/14, оскільки дані висновки Верховного Суду України стосуються застосування правових норм ще до введення в дію Порядку ведення Книги фізичними особами-підприємцями на загальній системі оподаткування, встановленого наказом Міндоходів від 16.09.2013 року за №481.

Так до 18.10.2013 року дані відносини регулювались попереднім нормативно-правовим актом - Порядком ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженим наказом ДПА за №1025 від 24.12.2010, що втратив чинність 18.10.2013 року. Так пунктом 2 вищевказаного Порядку було передбачено необхідність реєстрації за кожним працівником - фізичною особою, що здійснює операції за готівку, та веде їх облік відповідної Книги, яка реєструється самозайнятою особою в порядку визначеному законом.

У Порядку від 16.09.2013 року за №481 аналогічна норма відсутня, у зв'язку з чим в самій Книзі, форма якої затверджена чинним Порядком, відсутні графи "Внутрішнє переміщення товару", в якій раніше відображалася вартість товару (за цінами придбання), переданого працівнику для реалізації та повернення товару від найманого працівника приватному підприємцю та "Залишок товарних запасів, матеріалів".

Таким чином на думку суду, висновок податкового органу про порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які необліковані у Книзі обліку доходів і витрат є необґрунтованим та протиправним.

Оцінюючи правомірність рішення про застосування фінансових санкцій за №000003/09-18-17-0/239825856 від 31.03.2016 року суд виходить з наступного.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії вищевказаного рішення посадовими особами податкового органу штрафну санкцію застосовано за зберігання в господарській одиниці на вітрині бару однієї пляшки коньяку вітчизняного виробництва без марки акцизного податку встановленого зразка.

Однак в судовому засіданні встановлено, що висновок про відсутність акцизної марки на даному алкогольному напої інспектори зробили візуально з відстані близько 1,5 метра, при цьому не мали можливості безпосередньо встановити чи дана пляшка була відкоркована та чи містяться деталі відірваної акцизної марки на пляшці.

При цьому суд приймає до уваги показання свідка ОСОБА_7, відповідно до яких на пляшці коньяку була присутня акцизна марка, про що остання вказала працівникам податкового органу. Водночас суд залишає без уваги показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 як такі, що суперечать встановленим в судовому засіданні обставинам справи.

Разом з тим суд також не погоджується з правомірністю прийняття податкового повідомлення-рішення за №0000544002 від 31.03.2016 року, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 340 грн. за невидачу розрахункового документа встановленої форми та проведення розрахунку без використання книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з огляду на наступне.

Так в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України податковий орган, який є субєктом владних повноважень, не доказав факту реалізації в ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 однієї пляшки пива «Туборг».

Згідно наданих в судовому засіданні пояснень позивача та його представника, в кафе «Гуцульський двір» у період з 04.12.2015 року по 29.12.2015 року продаж алкогольних напоїв не здійснювався.

Відповідно до матеріалів справи 02.12.2015 року позивачем до ГУ ДФС в Івано-Франківській області була подана заява про одержання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та здійснено оплату за видачу даної ліцензії (а.с. 126-130).

В судовому засіданні встановлено, що дана ліцензія була отримана позивачем 29.12.2015 року (а.с. 131-132).

З огляду на зазначене, оскільки ДПІ в м. Яремчому як субєкт владних повноважень не виконало свого обовязку щодо доказування правомірності прийнятих рішень, а судом не встановлено факту придбання працівниками податкового органу в ході проведення перевірки алкогольного напою у кафе «Гуцульський двір», приходить до висновку про безпідставність та протиправність оскаржуваних рішень.

Враховуючи зазначені обставини, суд вважає, що підстави для винесення оскаржуваних рішень відсутні, а відтак вимоги позивача є правомірними та такими, що повністю відповідають положенням діючого законодавства України, належним чином обґрунтовані, і тому підлягають до задоволення у повному обсязі.

Стосовно судових витрат, то відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Яремчому Головного управління ДФС в Івано-Франківській області сплачений судовий збір в розмірі 551,2 грн.

На підставі ст.ст.11, 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", ст.ст. 3, 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", п.п. 1, 5, 6 Поряду ведення Книги обліку і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів від 16.09.2013 року за №481, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення за №№0000534002, НОМЕР_2 від 31.03.2016 року та рішення про застосування штрафних санкцій за №00003/09-18-17-0/НОМЕР_1 від 31.03.2016 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 20 коп. судового збору.

Згідно ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Гундяк В.Д.

Постанова складена в повному обсязі 27.06.2016 року.