Ухвала суду № 58661050, 24.06.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/2243/16 Головуючий у 1-й інстанції: Крамаренко А.І.

Є.У.№ 310/1451/16-ц Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

ОСОБА_2,

При секретарі: Бурак А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів,

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25 березня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищевказаним позовом. Зазначала, що з жовтня 2003 року по жовтень 2015 року сторони перебували у шлюбі, мають неповнолітніх синів ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають разом з нею і знаходяться на її утриманні. Посилаючись на те, що відповідач ніякої матеріальної допомоги їй не надає, коштів на утримання дітей не виділяє, просила на підставі ст.ст. 180-183 СК України стягнути аліменти на утримання синів у розмірі по ? частці всіх видів заробітку на кожну дитину щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення синами повноліття.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25 березня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_7, 27 06.2007 р.н., в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи стягнення з 26.02.2016 року і до їх повноліття. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі 551,20 грн.

В апеляційній скарзі про зміну судового рішення і зменшення розміру стягнення до 1/5 частки його доходів ОСОБА_4 зазначає, що судом не врахований його майновий стан. У грудні 2015 року сталася пожежа в його будинку, яка пошкодила будинок, всі меблі і одяг. Виплата аліментів на утримання дітей у визначеному судом розмірі, на думку скаржника, поставить його у вкрай скрутне матеріальне становище, унеможливить відновлення будинку, в якому до пожежі проживали діти.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач являється батьком двох неповнолітніх синів, проживає окремо, в добровільному порядку аліменти не сплачує, а тому з урахуванням його матеріального становища, з нього на утримання дітей підлягають стягненню аліменти у розмірі 1/3 частки від заробітку щомісячно на обох синів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. ст. 180, 182 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ст.ст. 183,184 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, а якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, - у твердій грошовій сумі.

Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч.1 ст. 184 СК України ). При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183,184 СК України . До підстав визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі ст. 184 СК України відносить: нерегулярний, мінливий дохід платника аліментів, одержання частини доходу в натурі та інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

У роз'ясненнях, викладених у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» та ст. 182 СК України зазначено, що при вирішенні питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають значення.

Встановлено, що сторони з 04 жовтня 2003 року до 29 жовтня 2015 року перебували у шлюбі, являються батьками ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають разом з матір'ю і знаходиться на її утриманні (а.с.6-8).

Позивач працює медсестрою в медичному закладі, отримує мінімальну заробітну плату, що не оспорюється сторонами у суді.

Відповідач ОСОБА_4 працює викладачем фізкультури в Бердянському коледжі Таврійського державного агротехнологічного університету, де отримує заробітну плату у розмірі 4572, 63 грн. (а.с.25).

Визнаючи частково позов, відповідач зазначав, що не заперечує проти стягнення з нього аліментів у розмірі по 1/10 частці всіх видів його заробітку на утримання кожного із синів. Сплачувати аліменти у більшому розмірі не має можливості, оскільки витрачає кошти на відновлення будинку, в якому сталася пожежа, а також на оренду житла.

Проте, необхідність проведення капітального ремонту будинку не є підставою для звільнення відповідача від обовязку достойного утримання неповнолітніх синів.

Крім того, в засіданні апеляційного суду відповідач, наполягаючи на задоволенні його апеляційної скарги зазначив, що пошкоджений житловий будинок був придбаний сторонами у цій справі в період шлюбу, був єдиним постійним місцем їх проживання. На теперішній час в суді розглядається спір про його розподіл, не заперечував проти того, що позивач як подружжя має право на частку у спільному майні. За вказаних обставин в силу ст.ст.319,322, 369 ЦК України ОСОБА_3 як співвласник пошкодженого будинку також має нести витрати для проведення його відновлювального ремонту.

Доводи апеляційної скарги про оренду житла жодними доказами не підтверджуються.

У відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України, при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Оскільки встановлено, що відповідач являється батьком двох неповнолітніх дітей, які проживають з матір'ю і знаходиться на її утриманні, домовленості щодо порядку утримання дітей сторони не дійшли, суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст.180, 182 СК обґрунтовано стягнув утримання в судовому порядку.

Визначаючи розмір аліментів, суд відповідно до вимог ст.ст.180-183 СК України врахував фактичні обставини справи, матеріальне становище сторін, тощо.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права або такі порушення норм процесуального права, які тягнуть безумовне скасування судового рішення.

Визначений судом першої інстанції розмір утримання здатний забезпечити мінімальні потреби неповнолітніх синів сторін.

Доводи апеляційної скарги про неспроможність відповідача надавати своїм неповнолітнім синам утримання у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку судова колегія не приймає до уваги.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, які були надані сторонами на засадах змагальності, рівні обов'язки батьків по утриманню дітей, керуючись засадам розумності та справедливості, судова колегія погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром аліментів .

За змістом ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції дана належна оцінка зібраним у справі доказам, норми матеріального і процесуального права застосовані правильно, підстав для зміни судового рішення судова колегія не вбачає.

Суд встановив фактичну сторону справи з додержанням норм процесуального права, дав правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і правові висновки про обов'язок відповідача брати участь в утриманні двох дітей відповідає вимогам ст. ст. 180,181 Сімейного Кодексу України.

Керуючись ст. ст. 307,308,313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25 березня 2016 року по цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: