Вирок № 58656145, 30.06.2016, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Провадження № 1-кп/225/57/2016

Справа № 225/6181/15-к

УХВАЛА

30 червня 2016 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Челюбєєва Є.В.,

за участю

секретаря Бондарчук Т.І.,

прокурора Бабарики О.М.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

при розгляді у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області кримінального провадження з обвинувальним актом (ЄРДР № 12015050220001680 від 01.10.2015 року) відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого,

який підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні обвинуваченим заявлено клопотання про визнання недопустимим речові докази, які були вилучені під час огляду будинку та прибудинкової території.. Своє клопотання обвинувачений мотивує тим, що неможливо виключити можливість співробітників поліції безперешкодно, тайно проникнути у двір, господарські споруди, будинок та город та підкинути йому наркотичні засоби, оскільки до приїзду слідчого, без понятих в його дворі перебули особи в балаклавах із зброєю в руках.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, оскільки вважає, що з підстав зазначених обвинуваченим речові докази не можуть бути визнані недопустимими.

Захисник в судовому засіданні підтримав клопотання обвинуваченого.

Вислухавши учасників судового розгляду, суд виходить з наступного.

Відповідно дост.89 КПК Українисуд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Тобто, очевидна недопустимість доказу передбачає, що є сумніви в його достовірності та його дослідження є недоцільним.

В той же час суд зазначає, що обсяг доказів, що підлягають дослідженню в ході судового розгляду був визначений судом без дослідження речових доказів.

Оскільки в ході судового розгляду речові докази не досліджувалися, а вирішення питання про визнання їх недопустимим доказами тісно повязано з визнанням інших доказів, які вже досліджувалися в ході судового розгляду недопустимими, що суперечить положенням ст..89 КПК України, тому суд приходить до висновку, що оцінка всім доказам на предмет їх допустимості повинна бути надана судом в нарадчійкімнаті під час ухвалення судового рішення за результатами розгляду обвинувального акта.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 89 КПК України (2012 року), суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання обвинуваченого про визнання речових доказів недопустимими відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: