Вирок № 58654257, 30.06.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/1797/16-к Суддя 1 інстанції Попов В. В.

Номер провадження 11-кп/774/500/К/16 Суддя-доповідач Русакова І. Ю.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2016р. м.Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Русакової І.Ю.

суддів: Воловик Н.Ф., Чумак Н.О.

секретаря Горбачевської І.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі кримінальне провадження, внесене 22.10.2015р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015040230000572 відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Кривого

Рогу Дніпропетровської області, мешкаючої

за адресою: АДРЕСА_1,

раніше не судимої,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні, на вирок Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 квітня 2016р.

Учасники судового провадження:

прокурор Буйленкова І.М.

обвинувачена ОСОБА_2

захисник обвинуваченої ОСОБА_4

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 за вироком Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 квітня 2016р. визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.286 КК України, і призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5р., без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ч.1 ст.75 КК України, звільнено від відбування покарання, з випробуванням строком на 2р.

На підставі п.2, 3 ст.76 КК України покладено обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу-інспекцію про зміну місця проживання, роботи.

Вирішено питання по речовим доказам і процесуальним витратам.

За обставин встановлених судом і детально наведених у вироку, ОСОБА_2 визнано винноюу вчиненні злочину, за наступних обставин.

21 жовтня 2015р., приблизно о 17.20 год., рухався по сухому асфальтному покриттю проїзної частини дороги по пров.Бульварному з боку вул.Балакіна в напрямку вул.Мелешкіна м.Кривого Рогуі автомобіль марки «Шкода» р/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, яка, в порушення вимог п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України, відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин, відповідно до акту медичного обстеження №3183 від 21.10.2015р., перебувала в стані алкогольного сп'яніння.

На нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг по пров.Бульварному та вул.Мелешкіна в м.Кривому Розі, в порушення вимог п.п.10.1, 16.11 Правил дорожнього руху України та дорожнього знаку 2.1, відповідно до яких -

перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху, водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху,

на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху, водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі.

Обвинувачена змінюючи напрямок руху, виконуючи маневр повороту ліворуч, не надала дорогу автомобілю марки «ВАЗ 2108», р/н НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5, який рухався по головній дорозі прямо та допустила з ним зіткнення.

Внаслідок зіткнення транспортних засобів, ОСОБА_5 був травмований та відповідно до висновку судово-медичної експертизи №2739 від 14.01.2016р. отримав наступні травми: забій шийного відділу хребта з переломом зубоподібного відростку 2-го шийного хребця з переходом на тіло, розтяжіння клиноподібної зв'язки ліворуч з явищами легкої шийної мієлопатії, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Відповідно до висновку автотехнічної експертизи №58/27-15 від 05.02.2016р., в діях ОСОБА_2, вбачається невідповідність вимогам п.п.10.1, 16.11 та дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з ДТП.

Між порушенням ОСОБА_2 правил безпеки дорожнього руху в частині виконання вимог п.п.10.1, 16.11 та дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху України і наслідками, що настали - спричинення потерпілому ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень, вбачається прямий причинний зв'язок.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному проваджені, просить скасувати вирок суду відносно ОСОБА_2, в частині призначеного покарання, у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, внаслідок його м'якості.

Ухвалити свій вирок, яким призначити ОСОБА_2 за ч.2 ст.286 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 5р., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3р., та на підставі ст.75 КК України, звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 3р., поклавши обов'язки, передбачені п.п. 2, 3 ст.76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу-інспекцію про зміну місця проживання, роботи.

Прокурор, обгрунтовуючи апеляційну скару, просить скасувати вирок суду в частині призначеного покарання, ухвалити свій вирок, яким призначити ОСОБА_2 за ч.2 ст.286 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 5р., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3р., та на підставі ст.75 КК України, звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 3р., поклавши обов'язки, передбачені п.п. 2, 3 ст.76 КК України.

Прокурор вважає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, призначивши обвинуваченій ОСОБА_2 м'яке покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого нею злочину та її особі.

Прокурор вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував обставини даного правопорушення, а саме, те, що обвинувачена вчинила злочин в стані алкогольного сп'яніння, що є обставиною, яка обтяжує покарання, тому він не погоджується, з тим, що ОСОБА_2 не було призначено додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, передбачене у санкції ч.2 ст.286 КК України.

На думку прокурора незастосування судом першої інстанції додаткового покарання обвинуваченій ОСОБА_2 може призвести в подальшому до можливих правопорушень та настанню суспільно-небезпечних наслідків.

В судовому засіданні при апеляційному розгляді прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, підтримала апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, просила колегію суддів задовольнити її в повному обсязі, скасувати вирок суду в частині призначеного покарання та ухвалити свій вирок, яким призначити ОСОБА_2 за ч.2 ст.286 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 5р. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3р., та на підставі ст.75 КК України, звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 3р., поклавши обов'язки, передбачені п.п.2, 3 ст.76 КК України.

Обвинувачена ОСОБА_2 та її захисник ОСОБА_4, кожен окремо, в судовому засіданні апеляційного суду, заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу, без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку прокурора, обвинуваченої і її захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження, прослухавши технічний запис судового засідання в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, порівнявши їх з матеріалами наявними у кримінальному провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Колегія суддів, відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінального провадження, які не оскаржувались і стосовно яких, відповідно до вимог ч.1 ст.349 КПК України, докази не досліджувались.

Підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції, відповідно до ч.2 ст.409 КПК України може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Згідно ст.414 КПК України, не відповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.

У разі необхідності застосування більш суворого покарання, суд апеляційної інстанції, відповідно п.2 ч.1 ст.420 КПК України, скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок.

Колегія суддів, перевіривши доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, та зіставивши їх з доказами дослідженими і наведеними у вироку суду, вважає їх обґрунтованими, та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Колегія суддів погоджується із висновком суду щодо можливості виправлення обвинуваченої без відбування покарання і його рішенням про звільнення від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст.75 КК України, однак не погоджується з його висновком про не застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, і вважає, доводи прокурора в цій частині слушними, такими, що підлягають часткову задоволенню.

При призначені покарання, виходячи з норм ст.ст. 50, 65 КК України, суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також детально обговорити питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Ці вимоги закону судом першої інстанції при постановленні вироку щодо ОСОБА_2 виконані не в повній мірі.

Враховуючи, що суд першої інстанції, ухвалив вирок з порушенням вимог ст.ст.50, 65 КК України, призначивши м'яке покарання, виходячи з вимог ст.ст.414, п.2 ч.1 ст.420 КПК України, рішення суду, в частині призначеного покарання підлягає скасуванню та ухваленню свого вироку, у зв'язку з необхідністю застосування більш суворого покарання.

Суд першої інстанції вважав не доцільним позбавляти обвинувачену права керувати транспортними засобами, з тих підстав, що вона працює адміністратором кафе Венеція, і їй необхідно пересування на автомобілі с особистим керуванням.

Колегія судів вважає, що зазначені доводи не є переконливими, і виходячи з вимог ст.ст. ст.50, 65 КК України, з огляду на те, що ОСОБА_2 вчинила злочин, який, згідно ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, злочин вчинено в стані алкогольного сп'яніння, тому для запобігання нових правопорушень, з її боку на транспорті їй необхідно призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, однак не на три роки, як просить прокурор в апеляції, а на один рік.

При цьому колегія судів враховує також і характеризуючи дані на обвинувачену, що вона раніше не судима ( ар.пр.75, т.2), не перебувала під наглядом у лікарів нарколога та психіатра (ар.пр.73-74, т.2), позитивно характеризується за місцем мешкання і роботи (ар.пр.66, 78, т.2), має на утриманні повнолітнього сина ОСОБА_6, який продовжує навчання, відшкодувала потерпілому завдані збитки (ар.пр.79, т.2), думку потерпілого, який не наполягає на суворому покаранні, пов'язаному з позбавленням волі.

Обставиною яка пом'якшує покарання, колегія суддів, визнає щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку, обставиною яка обтяжує покарання, відповідно до ст.67 КК України колегія суддів визнає - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Враховуючи вище зазначені обставини, кожне окремо і в їх сукупності, колегія суддів, вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на призначений судом першої інстанції строк - 5р., зі звільненням на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком, встановленим судом першої інстанції - 2р., з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1р.

На думку колегії суддів таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нею нових кримінальних правопорушень.

Щодо вимог прокурора про збільшення обвинуваченій іспитового строк до 3 років, то колегія суддів не погоджується з ними, і при цьому, звертає увагу на те, що, прокурор в апеляційній скарзі не обґрунтував, і не навів підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст.405, 407, 409, 414, п.2 ч.1 ст.420, 374 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - задовольнити частково.

Скасувати вирок Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 квітня 2016р. яким ОСОБА_2, засуджено за ч.2 ст.286 КК України, в частині призначеного покарання.

Призначити ОСОБА_2 за ч.2 ст.286 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 5р. з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1р.

На підставі ч.1 ст.75 КК України, звільнити від відбування призначеного основного покарання з випробуванням строком на 2р.

На підставі п.2, 3 ст.76 КК України покласти обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу - інспекцію про зміну місця проживання,роботи.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді застави припинити.

Повернути ОСОБА_2 внесену, 15.02.2016р. ОСОБА_6 на спеціальний рахунок для внесення коштів, заставу в розмірі 41340 (сорока однієї тисячи триста сорока) грн.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

У відповідності до вимог ч.6 ст.376 КПК України, копію вироку негайно вручити засудженій та прокурору.

Судді Апеляційного суду

Дніпропетровської області

І.Ю. Русакова Н.О. Чумак Н.Ф. Воловик